ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/785/26 пров. № А/857/30697/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року, що ухвалив суддя Гомельчук С.В., у місті Івано-Франківську, у справі № 300/785/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 092850026611 від 19.09.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2025 та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 12.09.2025.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 092850026611 від 19.09.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язав відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2025 та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 12.09.2025.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка надала повний пакет документів для призначення пенсії, який відповідач оцінив, та єдиною підставою для відмови у її призначенні вказав відсутність достатнього станом на 11.10.2017 стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Одночасно, суд першої інстанції встановив, що станом на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії спеціальний стаж позивачки становив більше 30 років, що відповідає вимогам пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тому суд першої інстанції вважав рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.09.2025 № 092850026611 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років протиправним.
Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), оскільки право на пенсію за вислугу років, на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення", виникає тільки за наявності у особи необхідного стажу станом на 11.10.2017 - дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Відповідач зазначає, що станом на 10.10.2017 стаж роботи позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становив 23 роки 1 місяць, тоді як на цю дату необхідний спеціальний стаж мав становити не менше 26 років 6 місяців.
З огляду на це відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував до спеціального стажу позивачки період роботи після 11.10.2017 та неправомірно зобов`язав відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звернулася 12.09.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності направило заяву позивачки для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням від 19.09.2025 № 092850026611 відмовило у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки заявниця не набула необхідного стажу вислуги років, зазначивши, що пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на 1 квітня 2015 року набули не менше 25 років, до 01.01.2016 року не менше 25 років і 6 місяців, до 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу. При цьому стаж роботи заявниці, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 10.10.2017 становить 23 роки 1 місяць.
Позивачка, не погоджуючись з даною відмовою відповідача, звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд встановив, що спірним у цій справі, з огляду на зміст позовних вимог та доводів апеляційної скарги, є наявність у позивачки права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII) набрав чинності 11.10.2017 та доповнив розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пунктом 2-1.
Пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачені статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до ст. 52 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" ст. 55 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII), а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII.
Так, відповідно до внесених змін пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Отже, на день звернення позивачки до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (12.09.2025) пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).
Відповідно до розділу 1 "Освіта" Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, освітні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл, а саме: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд встановив на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , що позивачка працювала вчителем інформатики:
з 18.08.1994 по 16.12.1999 у Загальноосвітній школі I-III ступенів № 5 Івано-Франківської міської ради народних депутатів;
з 29.12.1999 по 06.11.2000 у Загальноосвітній спеціалізованій школі I-III ступенів з поглибленим вивченням німецької мови № 5 Івано-Франківської міської ради народних депутатів;
з 20.11.2000 по 31.08.2025 у Долинському природничо-математичному ліцеї Долинської районної ради Івано-Франківської області (згодом - Долинський науковий академічний ліцей "Інтелект" Долинської районної ради Івано-Франківської області, Долинський ліцей "Інтелект" Долинської міської ради Івано-Франківської області, Долинський науковий природничо-математичний ліцей "Інтелект" Долинської міської ради Івано-Франківської області).
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, зокрема вчителі, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від форми власності або відомчої належності цих закладів, оскільки Перелік № 909 передбачає посаду вчителя, яку позивачка займала у зазначені періоди роботи.
Підсумувавши періоди роботи позивачки на посадах, передбачених Переліком № 909, які зазначені у протоколі розрахунку стажу (форма РС-право) з позначкою "Прац. освіти, соцзабезпечення", апеляційний суд встановив, що з урахуванням періоду роботи після 11.10.2017 спеціальний стаж позивачки становить більше 30 років, що відповідає вимогам п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відмову відповідача обґрунтовано посиланням на пункт 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, а саме відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 26 років і 6 місяців, тоді як станом на цю саму дату спеціальний стаж позивачки становив 23 роки 1 місяць.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019, з одного боку, та Законом № 1058-IV, з іншого, в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновок щодо застосування п. 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV у взаємозв`язку зі ст. 55 Закону № 1788-XII та Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 при визначенні дати, на яку обчислюється спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років, викладено в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 240/24/21: "… обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права…"
Апеляційний суд враховує, що позивачка надала повний пакет документів для призначення пенсії, який відповідач оцінив, а єдиною підставою для відмови у її призначенні стала відсутність достатнього станом на 11.10.2017 стажу.
Водночас, як встановлено на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 , станом на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії спеціальний стаж позивачки становив більше 30 років, що відповідає вимогам п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII, а тому суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.09.2025 № 092850026611.
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Апеляційний суд встановив, що за принципом екстериторіальності для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням якого позивачці відмовлено в призначенні пенсії.
Тому дії зобов`язального характеру щодо зарахування до спеціального стажу періодів роботи та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який вирішував питання про призначення пенсії, а саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, відповідач був зобов`язаний зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2025 та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 12.09.2025.
Вказані висновки апеляційного суду є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 300/785/26 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель