ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/3112/26 пров. № А/857/40166/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Боршовського Т. І.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 300/3112/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ
розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження
суддя у І інстанції Гомельчук С.В.
дата складання повного тексту рішення не зазначена
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "Галицька торгова компанія", Товариство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.04.2026 №008190/0706 та від 22.04.2026 №008151/0901.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі №300/3112/26 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 22.04.2026 №008190/0706 та від 22.04.2026 №008151/0901.
Стягнуто на користь ТОВ "Галицька торгова компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5324,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що єдиною підставою, з якої суд першої інстанції визнав перевірку протиправною, стало одночасне покликання в наказі від 30.03.2026 №687-п на підпункти 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без деталізації, яка саме з передбачених ними фактичних підстав мала місце. На переконання скаржника, пункт 80.2 статті 80 ПК України не містить заборони щодо одночасного покликання на декілька підстав призначення фактичної перевірки, кожен із підпунктів визначає самостійну підставу, яка може застосовуватися окремо або разом з іншими, якщо предмет перевірки охоплює декілька сфер контролю, що прямо випливає зі змісту наказу, у якому зазначено і мету перевірки.
Також апелянт зазначає, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ про проведення перевірки, стала доповідна записка від 30.03.2026 №322/09-19-09-01-09, згідно з якою запропоновано провести перевірку ряду суб`єктів господарювання, серед яких і ТОВ "Галицька торгова компанія" (магазин "Столичний стандарт"), яка, з посиланням на постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 та від 09.09.2024 у справі №280/6832/23, є інформацією в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Крім того, скаржник, покликаючись на постанову Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, наголошує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, а за позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену ПК України, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Кодексу.
Додатково скаржник вказує, що суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, однак не навів мотивів того, яким чином зазначення в наказі трьох підпунктів вплинуло чи могло вплинути на правильність висновків акта перевірки та встановлені перевіркою порушення (реалізація алкогольних напоїв з дубльованими марками акцизного податку, продаж за цінами, нижчими від мінімальних роздрібних, непрограмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у РРО, використання праці найманих осіб без оформлення трудових відносин) є об`єктивними та фіксуються незалежно від формулювання підстав у наказі. Вказує, що направлення на перевірку від 30.03.2026 №1129 та №1130 були пред`явлені, посадові особи контролюючого органу допущені до перевірки, а отже Товариство мало реальну можливість ознайомитися з підставами, метою та предметом перевірки.
На переконання скаржника, суд першої інстанції обмежився оцінкою процедури призначення перевірки, не дослідив по суті встановлені контролюючим органом порушення та доказів, що їх підтверджують, чим порушив вимоги статей 2, 90 та 242 КАС України.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Викладене в апеляційній скарзі прохання розглядати справу за участю уповноважених представників відповідача не перешкоджає такому розгляду, оскільки підстава, визначена пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України, на відміну від пункту 1 цієї ж частини, не пов`язана з відсутністю клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, а позиція відповідача повно викладена в апеляційній скарзі. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.03.2026 №687-п не містить жодних посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім посилання одночасно на три окремі норми - підпункти 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а тому не утримує в собі мінімально допустимого обсягу інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Матеріали справи не містять доказів наявності у контролюючого органу інформації про можливі порушення позивачем законодавства, яка є фактичною підставою для перевірки за підпунктами 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, про існування такої інформації не зазначено ні в наказі, ні у відзиві. Суд вказав, що ця справа відрізняється від справи №420/9909/23, у якій існувала лише одна правова підстава.
З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 та від 15.01.2026 у справі №340/283/25, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактична перевірка проведена без належної, визначеної законом підстави, акт перевірки як джерело доказової інформації є недопустимим доказом, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, є протиправними і підлягають скасуванню без необхідності перевірки інших доводів позивача.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Галицька торгова компанія" здійснює роздрібну торгівлю, зокрема алкогольними напоями та тютюновими виробами, в магазині "Столичний стандарт" за адресою: Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Молодіжна, 6А.
Наказом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30.03.2026 №687-п "Про проведення фактичної перевірки" головному державному інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Івано-Франківській області Мручку Богдану та старшому державному інспектору цього ж відділу Івашку Олегу наказано провести фактичну перевірку в магазині "Столичний стандарт" за адресою: Івано- Франківська область, Калуський район, м. Долина, вул. Молодіжна, 6А, суб`єкт господарювання ТзОВ "Галицька торгова компанія" (ЄДРПОУ 34535868), з 30.03.2026, встановивши терміни проведення перевірки відповідно до статті 82 ПК України, період перевірки - відповідно до статті 102 ПК України.
Перед розпорядчою частиною наказу зазначено, що він видається "з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до пп.80.2.2, пп.80.2.5, пп.80.2.7, п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями". Жодних відомостей про наявність (отримання) інформації про можливі порушення, про джерело чи реквізити документа, що містить таку інформацію, або про те, що перевірка призначається у зв`язку зі здійсненням контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наказ не містить.
Прийняттю наказу передувала доповідна записка Управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.03.2026 №322/09-19-09-01-09 на ім`я начальника ГУ ДПС в Івано-Франківській області на тему "Щодо проведення фактичних перевірок" з резолюцією керівника ("Управлінське рішення") (а.с.58-59).
У ній зазначено, що управлінням контролю за підакцизними товарами відповідно до вимог наказу ДПС України від 04.09.2020 №470 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків" на виконання пп.80.2.5, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України здійснено відбір господарських одиниць, у яких при проведенні обстежень чи за результатами проведеного аналізу встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства. За результатами проведеного аналізу з використанням наявних баз даних ІКС "Податковий блок" та "СОД РРО" визначено господарську одиницю, в якій встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства при веденні господарської діяльності, - магазин "Столичний стандарт" ТзОВ "Галицька торгова компанія" (код 34535868) за адресою: м. Долина, вул. Молодіжна, 6А. Запропоновано провести фактичну перевірку вказаного суб`єкта господарювання працівниками управління контролю за підакцизними товарами. Доповідну записку підписано заступником начальника управління - начальником відділу ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами та погоджено заступником начальника ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
На підставі зазначеного наказу видано направлення на перевірку від 30.03.2026 №1129 та №1130.
За результатами фактичної перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 02.04.2026 №152/09-19-09-01/34535868, згідно з яким перевірку розпочато 30.03.2026 о 16 год. 58 хв. та закінчено 02.04.2026. Перевірка проводилась у присутності продавця ОСОБА_1 та спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_2 .
У пункті 1.5 акта зазначено, що перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області та згідно з ПК України, Законами України від 18.06.2024 №3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі по тексту також Закон №3817-IX), від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі по тексту також Закон №265/95-ВР), постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (надалі по тексту також постанова №957).
Згідно з пунктом 2.4 акта перевіркою встановлено:
1) реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме - за даними системи обліку даних РРО/ПРРО ДПС України в магазині реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку, номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО (додаток 1 до акта - перелік розрахункових операцій за 2024-2026 роки на загальну суму 9253 грн);
2) роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, а саме - 02.12.2024 реалізовано вино ігристе "Салюте Асті" 0,75 л, 1 пляшку, за ціною 151,50 грн при мінімальній роздрібній ціні 164,50 грн, на момент перевірки в залишку дане вино відсутнє (додаток 2 до акта);
3) проведення розрахункових операцій без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме - за даними системи обліку даних РРО/ПРРО ДПС України 27.11.2024 реалізовано алкогольні напої без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних чеках (додаток 3 до акта);
4) використання праці найманих працівників без укладення трудових договорів, а саме - 30.03.2026 у магазині продавець ОСОБА_1 здійснила розрахунок за пиво "Закарпатське" (1 пляшка за ціною 34,50 грн), тоді як відповідно до бази даних станом на 16 год. 58 хв. 30.03.2026 повідомлення щодо оформлення трудових відносин між Товариством та вказаною працівницею відсутнє;
5) під час перевірки досліджувалося питання дотримання вимог частини 13 статті 42 Закону №3817-IX в частині забезпечення розміру середньої заробітної плати (додаток 4 до акта).
У розділі 3 акта зафіксовано порушення статей 62, 68, частини 13 статті 42 Закону №3817-IX, пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, статті 226 ПК України та постанови №957.
Акт з боку суб`єкта господарювання підписано спеціалістом-бухгалтером Галій Н.Я. 02.04.2026 з відміткою "не має" в графі зауважень до акта.
На підставі акта перевірки від 02.04.2026 №152/09-19-09-01/34535868 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 22.04.2026 №008190/0706, яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 5100,00 грн (розрахунок фінансових санкцій - додаток №1 до акта: проведення розрахункової операції через РРО без використання для підакцизних товарів режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД);
- від 22.04.2026 №008151/0901, яким за порушення статей 62 та 68 Закону №3817-IX та постанови №957 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та статті 73 Закону №3817-IX застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 43235,00 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву від 09.06.2026 (вх.№16623/26 від 09.06.2026), серед яких доповідна записка від 30.03.2026 №322/09-19-09-01-09 (а.с.58-59), у якому обґрунтовував правомірність призначення перевірки, зокрема, посиланням на підпункти 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України та висновки Верховного Суду у справах №140/14625/20 і №420/9909/23, а також правомірність застосованих санкцій - даними системи обліку даних РРО (СОД РРО) щодо розрахункових операцій, проведених через РРО позивача з фіскальним номером [номер приховано], з посиланням на Закон №265/95-ВР, Закон №3817-IX, пункти 226.5, 226.7, 226.9 статті 226 ПК України, постанову №957 та постанову Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Частиною першою статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі по тексту також ПК України) в редакції, чинній на час призначення та проведення перевірки (30.03.2026 - 02.04.2026).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 дійшла висновку, що у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків; неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки; при цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала висновок, згідно з яким, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; таким підставам позову суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 судова палата зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом в ладних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
У постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 судова палата акцентувала увагу на необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки", зазначивши, що підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло; під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Тією ж постановою визначено, що покликання у наказі лише на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки, можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації, при цьому суд не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
У постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 судова палата виснувала, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві самостійні (автономні) підстави для проведення перевірки:
(1) наявність та/або отримання певної інформації;
(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Якщо фактичною підставою стала наявність (отримання) інформації, контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки; якщо ж фактичною підставою стало здійснення відповідних функцій, контролюючий орган повинен саме про це зазначити. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 у справі №340/283/25, з урахуванням наведених висновків судової палати, наголосив, що підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, попри близькість предметної сфери, не є взаємозамінними, оскільки передбачають різні конструкції фактичних підстав та різний мінімально необхідний рівень їх ідентифікації у наказі, а тому для оцінки правомірності перевірки принциповим є встановлення того, яка саме юридична підстава слугувала правовою підставою контрольного заходу та яка фактична підстава зумовила його призначення.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам через призму наведених норм і правових висновків, колегія суддів зазначає таке.
Щодо наявності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки.
Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, наказ ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 30.03.2026 №687-п як правову підставу проведення фактичної перевірки називає підпункти 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а перед розпорядчою частиною наказу зазначено, що перевірка призначається з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою цін, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що пункт 80.2 статті 80 ПК України, який пов`язує право на проведення фактичної перевірки з наявністю "хоча б однієї" з визначених ним підстав, не містить заборони посилатися в одному наказі на кілька підпунктів цього пункту, якщо предмет перевірки охоплює кілька сфер контролю, віднесених підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України до предмета фактичної перевірки. Множинність названих у наказі юридичних підстав сама по собі не свідчить про відсутність права на проведення перевірки. У такому разі перевірка є законною, якщо хоча б одна з названих у наказі підстав об`єктивно існувала на момент її призначення, що і належить перевірити суду з урахуванням висновку судової палати у справі №420/9909/23.
Висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів наявності у контролюючого органу інформації про можливі порушення позивачем законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи. Матеріалами справи підтверджується, що разом із відзивом на позовну заяву від 09.06.2026 відповідач подав до суду першої інстанції доповідну записку Управління контролю за підакцизними товарами від 30.03.2026 №322/09-19-09-01-09 (а.с.58-59), яка передувала прийняттю наказу від 30.03.2026 №687-п, містить резолюцію керівника контролюючого органу та прямо стосується позивача і його господарської одиниці - магазину "Столичний стандарт" за адресою: м. Долина, вул. Молодіжна, 6А. Цей доказ суд першої інстанції не дослідив і оцінки йому не надав, чим порушив вимоги статті 90 КАС України.
Відтак, доповідна записка не є новим доказом у розумінні частини четвертої статті 308 КАС України, а тому підлягає оцінці судом апеляційної інстанції.
Оцінюючи зміст доповідної записки, колегія суддів зазначає, що вона не містить відомостей про отримання будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, а тому не підтверджує наявності фактичної підстави, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. У цій частині колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.12.2025 у справі №300/670/25 та від 09.06.2026 у справі №160/1167/24, за якими доповідна записка контролюючого органу не замінює інформації від визначених підпунктом 80.2.2 суб`єктів. Однак зазначені висновки стосуються саме підпункту 80.2.2, конструкція якого пов`язує підставу перевірки з інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування.
Натомість підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на який прямо послалися як доповідна записка, так і наказ, передбачає як підставу для фактичної перевірки наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, не обмежуючи коло джерел такої інформації державними органами чи органами місцевого самоврядування. Отже, такою інформацією може бути і податкова інформація, зібрана та опрацьована самим контролюючим органом.
Відповідно до підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.
Згідно з пунктами 72.1, 74.1, 74.3 статті 72, 74 ПК України для виконання покладених на контролюючі органи функцій використовується податкова інформація, у тому числі зібрана та опрацьована в базах даних інформаційних систем контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) - це інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Як убачається з доповідної записки від 30.03.2026 №322/09-19-09-01-09, до ухвалення рішення про проведення перевірки управління контролю за підакцизними товарами за результатами аналізу даних ІКС "Податковий блок" та СОД РРО встановило ймовірні порушення позивачем вимог законодавства при веденні господарської діяльності у магазині "Столичний стандарт" і саме з цієї підстави запропонувало провести фактичну перевірку працівниками управління контролю за підакцизними товарами. Зміст виявлених під час перевірки порушень - реалізація алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, реалізація алкогольного напою за ціною, нижчою від мінімальної роздрібної, проведення розрахункових операцій з підакцизними товарами без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД - встановлено саме з даних СОД РРО за період з 2024 року до дати перевірки, що об`єктивно підтверджує, що станом на 30.03.2026 така інформація у контролюючого органу існувала та стосувалася саме обігу алкогольних напоїв.
Верховний Суд у постанові від 07.08.2025 у справі №280/6835/23 зазначив, що дані СОД РРО є належною податковою інформацією та можуть використовуватися контролюючим органом під час фактичної перевірки для встановлення обставин можливого порушення.
Крім того, як правильно наголошує скаржник і як виснувала судова палата Верховного Суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить і другу самостійну підставу - здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, яка не залежить від наявності інформації про порушення (аналогічно - постанова Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №140/14625/20).
Тому висновок суду першої інстанції про те, що виконання таких функцій не може бути підставою призначення фактичної перевірки, суперечить буквальному змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та наведеним висновкам Верховного Суду, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України підлягали врахуванню.
Разом з тим, у цій справі колегія суддів не спирається на цю підставу як на визначальну, оскільки фактичною підставою для призначення перевірки, як підтверджується доповідною запискою, стала саме наявність інформації про можливі порушення, отриманої з інформаційних систем контролюючого органу.
Отже, фактична підстава для призначення перевірки, передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на момент прийняття наказу від 30.03.2026 №687-п об`єктивно існувала, а висновок суду першої інстанції про її відсутність зроблено без дослідження наявного у справі доказу.
Щодо недоліків оформлення наказу колегія суддів зазначає, що наказ від 30.03.2026 №687-п дійсно не містить посилання на доповідну записку чи прямої вказівки на наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення, як того вимагає висновок судової палати Верховного Суду у справі №280/1431/23.
Однак судова палата у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 наголосила на необхідності відмежування питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки", зазначивши, що відображення підстав у наказі є формалізацією права на проведення перевірки, яке вже виникло, а за наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки наказ, у якому не розкрито їх змісту, не можна вважати протиправним. У справі №280/1431/23 судова палата також зазначила, що наказ не можна вважати протиправним, якщо його недоліки не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
У справі, що розглядається, наказ містить посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, мету перевірки, першою серед питань якої визначено дотримання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, конкретну господарську одиницю та посадових осіб підрозділу контролю за підакцизними товарами, яким доручено перевірку. Такий зміст наказу надавав позивачу загальне розуміння підстави та предмета перевірки.
Посадових осіб контролюючого органу на підставі наказу та направлень від 30.03.2026 №1129 та №1130 допущено до перевірки, яку проведено у присутності продавця та спеціаліста-бухгалтера позивача. Заперечень щодо підстав перевірки під час її проведення позивач не заявляв. Акт перевірки отримано представником позивача 02.04.2026 без зауважень.
Відтак, допущені недоліки формулювання наказу не позбавили позивача можливості реалізувати свої права як платника податків і не вплинули та не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу, які ґрунтуються на даних СОД РРО про розрахункові операції, проведені самим позивачем.
З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17 такі недоліки не є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, а висновки судової палати у справах №826/17123/18 та №520/8836/18 щодо наслідків проведення перевірки без законної підстави у цій справі не застосовні, оскільки така підстава існувала.
Колегія суддів також враховує, що позиція відповідача щодо підстави перевірки не була послідовною: у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач зазначав про проведення перевірки то на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7, то на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте така непослідовність процесуальної позиції не спростовує встановленої судом на підставі доказів обставини - наявності станом на 30.03.2026 інформації, отриманої з СОД РРО, про ймовірні порушення позивачем вимог законодавства в частині обігу алкогольних напоїв, яка є підставою, передбаченою підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про проведення перевірки без належної правової підстави, недопустимість акта перевірки як доказу та застосування доктрини "плода отруйного дерева" ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Оскільки суд першої інстанції не надав оцінки іншим доводам позивача та суті встановлених порушень, суд апеляційної інстанції, керуючись частиною першою статті 308 КАС України та висновком судової палати у справі №826/17123/18, переходить до перевірки цих обставин.
Щодо доводів позивача про підписання акта перевірки неналежною особою.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Матеріалами справи підтверджується, що перевірку проведено в присутності продавця ОСОБА_1 та спеціаліста-бухгалтера Галій Н.Я., акт підписано посадовими особами контролюючого органу та з боку суб`єкта господарювання - Галій Н.Я., яка отримала один примірник акта 02.04.2026 без зауважень. Відсутність у акті підпису продавця та керівника Товариства не спростовує зафіксованих у ньому обставин, оскільки порушення, за які застосовано санкції, встановлено не за результатами контрольної розрахункової операції, проведеної продавцем, а з даних СОД РРО про розрахункові операції позивача.
Позивач правом на подання заперечень до акта перевірки не скористався, зміст зафіксованих у додатках до акта розрахункових операцій ні в позові, ні в суді першої інстанції не спростовував. Отже, наведені позивачем недоліки оформлення акта не вплинули і не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу, а тому, з огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17, не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Щодо належності та допустимості даних СОД РРО як доказів.
Згідно з пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, документи, визначені цим Кодексом, та податкова інформація.
Відповідно до абзацу другого пункту 7 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.
Механізм такої передачі визначено Порядком передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057 (надалі по тексту також Порядок №1057), згідно з пунктом 2.2 якого система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО до бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО.
Порядок функціонування СОД РРО визначено Порядком функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 №477 (надалі по тексту іменовано -Порядок №477).
Отже, відомості СОД РРО є електронними копіями розрахункових документів, сформованих та переданих до контролюючого органу реєстратором розрахункових операцій самого позивача, у незмінному вигляді. Такі відомості є належною податковою інформацією та допустимими доказами обставин проведення розрахункових операцій, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 та від 07.08.2025 у справі №280/6835/23.
Позивач не надав суду копій фіскальних чеків, контрольної стрічки чи інших доказів, які б свідчили про інший зміст відповідних розрахункових документів, ніж той, що відображено в додатках до акта перевірки.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 22.04.2026 №008190/0706.
Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахунковихоперацій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Матеріалами справи (додаток 3 до акта перевірки) підтверджується, що 27.11.2024 о 07:59 та 08:00 через РРО позивача (фіскальний номер [номер приховано], фіскальні чеки №32133, №32134) реалізовано підакцизні товари - горілку "Медофф Класик" об`ємом 0,2 л, 0,35 л, 0,1 л, горілку "Особлива Преміум Пшенична сльоза" 0,5 л та пиво "Оболонь Київське розливне" 0,6 л без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Факт проведення цих розрахункових операцій та відсутність у фіскальних чеках коду УКТ ЗЕД позивач не заперечує.
Розмір санкції - 5100 грн - відповідає трьомстам неоподатковуваним мінімумам доходів громадян (300 х 17 грн) з урахуванням підпункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, та визначений у розрахунку фінансових санкцій, що є додатком №1 до акта перевірки.
Строк застосування санкції, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України (1095 днів), з 27.11.2024 до 22.04.2026 не пропущено.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 22.04.2026 №008190/0706 прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 22.04.2026 №008151/0901.
Закон №3817-IX набрав чинності 27.07.2024, тобто до дати вчинення порушень, за які застосовано санкції цим податковим повідомленням-рішенням.
Щодо реалізації алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з пунктом 226.5 статті 226 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (надалі по тексту також Положення №1251), визначено, що обов`язковими реквізитами марки акцизного податку є, зокрема, серія з чотирьох літер і шестизначний номер та штрих-код, який містить інформацію про серію та номер марки.
Згідно з абзацом третім пункту 226.9 статті 226 ПК України немаркованими вважаються, зокрема, алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку та алкогольні напої, марковані з відхиленням від вимог Положення №1251.
Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2021 №329) (надалі по тексту також Положення №13), встановлено обов`язок відображати у розрахунковому документі при продажу алкогольних напоїв цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, який з урахуванням перехідного періоду застосовується з 01.10.2021.
Оскільки кожна марка акцизного податку має унікальні серію та номер і наноситься на одну одиницю продукції, зазначення однієї і тієї самої марки у різних розрахункових документах при реалізації різних одиниць алкогольних напоїв свідчить про те, що щонайменше одна з таких одиниць реалізована без належної марки акцизного податку, тобто є немаркованою в розумінні пункту 226.9 статті 226 ПК України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі №160/20070/23, за яким факт дублювання марок акцизного податку у фіскальних чеках сам по собі свідчить про реалізацію алкогольних напоїв, які вважаються немаркованими.
Матеріалами справи (додаток 1 до акта перевірки) підтверджується, що за даними СОД РРО в магазині позивача через РРО з фіскальним номером [номер приховано] здійснено реалізацію алкогольних напоїв, серії та номери марок акцизного податку яких повторюються у різних фіскальних чеках ( в тому числі зокрема, марка ADYV492889 - у чеках №48568 від 02.02.2026 та №48262 від 11.01.2026, марка AEIV098055 - у чеках №48660 та №48676 від 12.02.2026), на загальну суму операцій 9253 грн.
Позивач не надав будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували зазначені дані, зокрема доказів технічної помилки під час сканування марок або доказів наявності в нього відповідних одиниць продукції з належними марками.
Щодо реалізації алкогольного напою за ціною, нижчою від мінімальної роздрібної, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-IX та пункту 32 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України від 10.10.2024 №4015-IX, що набрав чинності 01.12.2024) суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями, зобов`язані застосовувати мінімальні роздрібні ціни, встановлені відповідно до закону та пункту 1 постанови КМ від 30 жовтня 2008 р. «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» №957.
Матеріалами справи (додаток 2 до акта перевірки) підтверджується, що 02.12.2024 о 15:56 через РРО позивача (фіскальний чек №32352) реалізовано вино ігристе "Салюте Асті" 0,75 л біле солодке за ціною 151,50 грн при встановленій мінімальній роздрібній ціні 164,50 грн, що позивачем не спростовано.
Щодо розміру застосованих санкцій колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 11 частини другої статті 73 Закону №3817-IX до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:
виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Згідно з пунктом 25 частини другої цієї ж статті до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX мінімальну заробітну плату з 01.01.2026 встановлено у місячному розмірі 8647 грн.
Сума штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №008151/0901 - 43235 грн - відповідає сукупності мінімальних розмірів санкцій за два види порушень: 3 х 8647 грн = 25941 грн (оскільки 200 відсотків вартості реалізованих немаркованих напоїв є меншими за цю суму) та 2 х 8647 грн = 17294 грн, що відповідач обґрунтував і у відзиві на позовну заяву.
Щодо зазначених в акті перевірки порушень трудового законодавства та вимог частини 13 статті 42 Закону №3817-IX, вони не є предметом судового контролю у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 КАС України довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, Законом №265/95-ВР та Законом №3817-IX, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд першої інстанції, не дослідивши наявної у справі доповідної записки від 30.03.2026 №322/09-19-09-01-09 та неправильно застосувавши підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дійшов помилкового висновку про проведення перевірки без законної підстави та не надав оцінки суті встановлених порушень, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати як таке, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на відмову в задоволенні позову підстави для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, відсутні.
Водночас, відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, яких у цій справі не понесено, а тому судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 300/3112/26 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2026 №008190/0706 та від 22.04.2026 №008151/0901 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос