ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 300/2815/26 пров. № А/857/41277/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача Калмикової Ю.О.,
суддів Затолочного В.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №300/2815/26 (головуючий суддя І інстанції Могила А.Б.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";
- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком понад шість місяців, та має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Проте відповідач при виключенні зі списків особового складу частини таку виплату не здійснив, чим, на переконання позивача, допустив протиправну бездіяльність.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що позивач не підпадає під умови, які визначені постановою Кабінетом Міністрів України від 11.02.2025 № 153, оскільки він не був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану і не брав безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності такої постанови. У своїй позовній заяві позивач сам зазначає про те, що він 24.06.2020 був прийнятий на військову службу за контрактом осіб рядового складу. Таким чином, позивач був прийнятий на військову службу до введення в дію воєнного стану. Участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора позивач не приймав, а брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області у н.п. Бахмут. Зазначає, підстави для задоволення позову відсутні (а.с.104-108).
Ухвалою суду від 15.05.2025 витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) інформацію з документальним підтвердженням (довідки) про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що постанова КМУ №153 не містить застережень щодо виплати спірної винагороди військовослужбовцям, які проходили військову службу до введення в Україні воєнного стану та під час дії воєнного стану уклали новий контракт. Вказав, що виплата військовослужбовцям винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168 у розмірі збільшеному до 100 000 гривень на місяць станом на жовтень 2022 року-січень 2023 року засвідчує факт безпосередньої участі таких військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і борони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що полягало у виконанні бойових завдань на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавалися начальником НОМЕР_3 прикордонного загону, а саме від 25.11.2022 № 813-ОС за період 13.10.2022 - 31.10.2022, від 08.12.2022 № 858-ОС за період 01.11.2022- 30.11.2022, від 10.01.2022 № 22-ОС за період 01.12.2022 - 31.12.2022, від 13.02.2023 № 149-ОС за період 01.01.2023 - 22.01.2023. При, цьому, як слідує із додатків до вказаних наказів підставою їх видання були відповідні бойові накази та бойові розпорядження, записи журналів бойових дій, рапорти, листи НОМЕР_4 прикордонного загону. Отже, станом на 13.02.2025, щонайменше тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій становить 03 місяці 1 тиждень 2 дні, що дає право на отримання позивачем виплати винагороди, встановленої Постановою КМУ №153 як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (а.с.163-168).
У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав, що позивач прийнятий на військову службу до введення в дію воєнного стану. До того ж, матеріали позову не містять жодної інформації про залучення позивача до будь-яких заходів, які передбачають участь у бойових діях, таких як наприклад витяги з журналів бойових дій, рапортів відповідних начальників, будь-яких довідок. Відсутні також докази перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні абзацу 28 статті 1 Закону України "Про оборону України" та Постанови КМУ № 153 (а.с.191-192).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ), щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абз.3 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 у розмірі, обчисленому пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених 102 дні) станом на 13.02.2025.
Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , Київська область)) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до абз.3 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", у розмірі, обчисленому пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених 102 дні) станом на 13.02.2025.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не відповідає сукупності імперативних критеріїв, визначених п. 4 Постанови № 153. Зокрема, позивача було прийнято на військову службу за контрактом 24.06.2020 року, тобто до введення воєнного стану в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.06.2020 № 221-ОС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу з 24.06.2020 (а.с.27-30).
Надалі, 08.02.2023 між позивачем та начальником Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» полковником ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу строком на 3 роки.
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 30.01.2026 № 50-ОС старшого солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії групи паспортного контролю четвертого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А), звільненого за підпунктом «ж» (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у запас, з 30.01.2026 виключено із списків особового складу(а.с.143).
Вказане підтверджується також записами у військовому квитку серії НОМЕР_7 (а.с.20-22)
Статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 від 19.07.2023 (а.с.19).
Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_9 Державної прикордонної служби України від 19.11.2022 №12/6148, солдат ОСОБА_1 з 12.10.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в межах Донецької області, в складі зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (а.с.98).
За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 у період з 13.10.2022-22.01.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області в н.п.Бахмут (а.с.115).
Згідно з довідки військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України від 18.05.2026 №08/1252, солдат ОСОБА_1 з 09.11.2022 по 22.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території н.п. Бахмут Донецької області (а.с.159). Вказане також підтверджується витягом з журналу службово-бойових дій зведеного загону Львів-2 (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону (а.с.160).
Загальна тривалість безпосередньої участі у бойових діях у наведені періоди становить 102 дні, тобто не перевищує шість місяців.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232), у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частин другої, шостої, сьомої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Згідно статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
За приписами статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Постанова № 153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.
Абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).
Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку № 153).
За приписами пункту 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).
Згідно пункту 4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Відповідно до пункту 13, 15 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.
Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
- перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;
- друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом з 26.04.2021, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою № 153 законної сили (13.02.2025).
Суд звертає увагу, що застосовним у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість пункти 3, 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.
Разом з цим, пункти 3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:
- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (в т.ч. Державної прикордонної служби);
- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- строк, що за сукупністю становить не менше 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).
З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.06.2020 № 221-ОС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу з 24.06.2020 (а.с.27-30).
Надалі, 08.02.2023 між позивачем та начальником Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» полковником ОСОБА_2 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу строком на 3 роки.
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 30.01.2026 № 50-ОС старшого солдата ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії групи паспортного контролю четвертого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А), звільненого за підпунктом «ж» (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у запас, з 30.01.2026 виключено із списків особового складу(а.с.143).
Вказане підтверджується також записами у військовому квитку серії НОМЕР_7 (а.с.20-22)
Крім того, позивач до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".
Щодо розміру винагороди, суд зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить більше 102 дні (тобто не менше шести місяців) станом на дату набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) виплачується у розмірі 1 млн. гривень.
Позивач прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2020 у віці 19 років.
З 30.01.2023 набрав чинності контракт про проходження військової служби на посаді молодшого сержанта.
Станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою КМУ №153 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
За позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою КМУ №153 такі умови для отримання одноразової грошової винагороди оскільки ОСОБА_1 : 1) прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153; 3) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу, що Постанова № 153 не пов`язує право на отримання такої грошової винагороди з кількістю укладених контрактів чи часом укладення першого контракту.
Відтак, за наслідками розгляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.
Інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови №153 - підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 300/2815/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова
судді В. С. Затолочний
Р. Б. Хобор