ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/16396/26 пров. № А/857/49127/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Боршовського Т. І.
Носа С. П.
за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засідання в змішаній електронно-письмовій формі м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Відродження» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 460/16396/26 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову за адміністративним позовом Фермерського господарства «Відродження» до Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Рівне
суддя у І інстанції Нор У. М.
дата складання повного тексту рішення 31 серпня 2026 року
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Фермерське господарство «Відродження» (код ЄДРПОУ 31412228; надалі по тексту також - позивач, скаржник, апелянт, ФГ «Відродження») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385238; надалі по тексту також - відповідач, Вербська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення Вербської сільської ради від 11 серпня 2026 року № 1658 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду терміном на 10 років ФГ «Відродження»», визнання протиправним та скасування рішення тієї самої ради від 11 серпня 2026 року № 1659 «Про визначення переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) та надання дозволу на виготовлення відповідної документації» разом із додатком до нього, а також про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 липня 2026 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду терміном на 10 років з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні у цій справі.
Спір стосується земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:09:001:0654 площею 4,5830 га та [номер приховано]:09:001:0656 площею 2,6283 га, розташованих за межами населених пунктів на території Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі заборонити Вербській сільській раді, її посадовим особам, а також будь-яким іншим особам, які діють від її імені або за її дорученням, вчиняти щодо зазначених земельних ділянок дії, а саме:
1) вчиняти будь-які дії, спрямовані на підготовку лотів для продажу права оренди зазначених земельних ділянок та на організацію і проведення земельних торгів (аукціону) щодо них;
2) укладати договір про підготовку лоту до проведення та про організацію і проведення земельних торгів (аукціону) щодо зазначених земельних ділянок, а також вносити зміни чи доповнення до такого договору, якщо його вже укладено;
3) передавати зазначені земельні ділянки виконавцю земельних торгів, оголошувати про проведення земельних торгів (аукціону) та розміщувати відомості про зазначені земельні ділянки як про лоти в електронній торговій системі;
4) проводити земельні торги (аукціон) з продажу права оренди зазначених земельних ділянок, затверджувати їх результати та підписувати протоколи земельних торгів;
5) укладати договори оренди зазначених земельних ділянок, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на державну реєстрацію права оренди чи інших речових прав на них;
6) замовляти, укладати договори про розроблення та приймати документацію із землеустрою щодо зазначених земельних ділянок, у тому числі проекти землеустрою щодо їх відведення зі зміною цільового призначення;
7) приймати рішення про затвердження документації із землеустрою щодо зазначених земельних ділянок, у тому числі про зміну їх цільового призначення з «земельні ділянки запасу» (код КВЦПЗ 01.17) на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код КВЦПЗ 01.01);
8) вчиняти дії, спрямовані на поділ, об`єднання, зміну меж чи скасування державної реєстрації зазначених земельних ділянок у Державному земельному кадастрі; 9) відчужувати зазначені земельні ділянки, передавати їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис), передавати в заставу (іпотеку) чи обтяжувати іншим чином.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 460/16396/26 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Тією самою датою - 31 серпня 2026 року - ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/16396/26 у задоволенні заяви Фермерського господарства «Відродження» про забезпечення позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з обумовленою ухвалою, позивач в особі свого представника - адвоката Дремлюги Юрія Сергійовича звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю, а в разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що окремі із заявлених заходів охоплюються частиною 6 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - забезпечити позов частково, заборонивши відповідачу, його посадовим особам та іншим особам, які діють від його імені, вчиняти дії, наведені вище у пунктах 6-9.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, з неправильним застосуванням норм процесуального права та з порушенням вимог щодо обґрунтованості й вмотивованості судового рішення.
В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив нерозглянутою самостійну підставу забезпечення позову, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 150 КАС України, а саме очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень:
протокол № 78 пленарного засідання сімдесят восьмої сесії Вербської сільської ради VIII скликання від 11.08.2026, засвідчений сільським головою та секретарем ради, містить відомості про те, що всього обрано 22 депутати, а присутні на сесії - лише 11 депутатів, тоді як за частиною 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія є повноважною за участі більше половини депутатів від загального складу ради, тобто щонайменше 12 із 22;
преамбула рішення № 1658 обґрунтована посиланнями на закони, що не регулюють спірні земельні правовідносини;
питання, за наслідками розгляду якого прийнято рішення № 1659, не було включено до порядку денного сімдесят восьмої сесії і було внесено безпосередньо під час засідання за пропозицією землевпорядника ради, а проект цього рішення не оприлюднювався.
На переконання скаржника, суд першої інстанції відтворив ці доводи в описовій частині ухвали, однак жодної оцінки їм у мотивувальній частині не надав.
Додатково скаржник наголошує, що суд першої інстанції застосував частину 6 статті 151 КАС України до всіх дев`яти заявлених заходів як до єдиного цілого, не розмежувавши їх між собою, тоді як щонайменше чотири з них (заходи, наведені вище у пунктах 6-9) не мають, на його думку, жодного стосунку до проведення конкурсу, аукціону, торгів чи тендера і можуть бути вчинені відповідачем поза будь-яким аукціоном.
На переконання позивача, частина 6 статті 151 КАС України не підлягала застосуванню і до решти заявлених заходів, оскільки станом на день подання заяви про забезпечення позову жодна конкурсна процедура щодо спірних земельних ділянок формально не проводилася: лот не сформований, договір про підготовку лоту не укладався, оголошення про проведення торгів не оприлюднювалося.
Скаржник також зазначає, що мотивування оскаржуваної ухвали є внутрішньо суперечливим, оскільки суд першої інстанції одночасно констатував неможливість застосування заходів забезпечення позову через втручання у проведення аукціону і водночас оцінював достатність доводів заявника про необхідність застосування таких заходів.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
В апеляційній скарзі позивач просив розглядати її за участю свого представника в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв.
В судовому засіданні представник позивача Дремлюга Ю.С. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений спосіб забезпечення позову не може бути застосований, оскільки він спрямований на припинення, зупинення чи інше втручання у проведення аукціону як публічної конкурсної процедури, що проводиться від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування), що прямо заборонено частиною 6 статті 151 КАС України, а наведені заявником доводи про можливість завдання майнової шкоди у разі незабезпечення позову не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 11 серпня 2026 року № 1658 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду терміном на 10 років Фермерському господарству «Відродження».
Тією ж датою - 11 серпня 2026 року - та ж рада прийняла рішення № 1659 «Про визначення переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) та надання дозволу на виготовлення відповідної документації», яким до переліку земельних ділянок, призначених для підготовки лотів з метою продажу права оренди на земельних торгах, включено, серед інших, земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:09:001:0654 площею 4,5830 га та [номер приховано]:09:001:0656 площею 2,6283 га.
Пунктом 2 рішення № 1659 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення, пунктом 3 визначено порядок фінансування підготовки лотів за рахунок коштів організатора земельних торгів з наступним відшкодуванням за рахунок коштів покупця лота, а пунктом 4 сільському голові доручено укласти договір із виконавцем земельних торгів про підготовку лоту та про організацію і проведення земельних торгів (аукціону) щодо цих ділянок.
Обидва рішення прийняті на пленарному засіданні сімдесят восьмої сесії Вербської сільської ради VIII скликання від 11.08.2026, оформленому протоколом № 78, засвідченим сільським головою та секретарем ради, за змістом якого всього обрано 22 депутати ради, а присутні на сесії - 11 депутатів.
26 липня 2026 року Фермерське господарство «Відродження» звернулося до Вербської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок і передачу їх в оренду терміном на 10 років; рішенням № 1658 від 11.08.2026 у задоволенні цієї заяви відмовлено.
Вважаючи рішення № 1658 та № 1659 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом, одночасно з яким подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти щодо спірних земельних ділянок дії, наведені в описовій частині цієї постанови.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю з мотивів, наведених у розділі ІІ цієї постанови.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може забезпечуватися зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а пунктом 2 тієї самої частини - забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частини 3-5 статті 151 КАС України встановлюють випадки недопустимості забезпечення позову щодо актів Верховної Ради України, Президента України, Національного банку України, а також заходів, які зупиняють, унеможливлюють або в інший спосіб порушують безперервність процесу організації та проведення виборів чи референдуму.
Відповідно до частини 6 статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Із системного аналізу статей 150 і 151 КАС України вбачається, що ці норми виконують різні функції: стаття 150 визначає підстави, за наявності яких забезпечення позову допускається, тоді як стаття 151 визначає, які саме заходи забезпечення позову є допустимими і які - ні, встановлюючи перелік категоричних заборон, що діють незалежно від того, наскільки переконливо доведена підстава, передбачена статтею 150.
Тому навіть встановлення очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень (пункт 2 частини 2 статті 150 КАС України) не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи не підпадає обраний позивачем спосіб забезпечення позову під один із випадків недопустимості, передбачених статтею 151 КАС України; за наявності такої заборони заява про забезпечення позову не може бути задоволена, попри наявність підстави, передбаченої статтею 150 КАС України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2024 року у справі № 380/14867/22 наголосив, що обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом лише під час розгляду спору по суті, а вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи; метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, а не попереднє встановлення правомірності чи протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.
Колегія суддів враховує цю правову позицію: перевірка того, чи справді пленарне засідання Вербської сільської ради від 11.08.2026 було проведене за відсутності кворуму, чи преамбула рішення № 1658 суперечить предмету регулювання, чи порядок прийняття рішення № 1659 відповідав вимогам частини 10 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», - є питаннями, які стосуються правомірності оскаржуваних рішень № 1658 і № 1659 по суті і підлягають дослідженню та оцінці судом першої інстанції під час розгляду адміністративного позову, а не судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали з питань забезпечення позову.
Надання оцінки цим доводам на цій стадії означало б передчасне вирішення спору по суті і вихід за межі, визначені предметом апеляційного перегляду.
Наведене не позбавляє позивача можливості заявити ці доводи, а суд першої інстанції - обов`язку дослідити й оцінити їх під час розгляду справи по суті; проте саме з цієї причини колегія суддів не надає їм оцінки в межах цього провадження і не вважає можливим на цій підставі задовольнити заяву про забезпечення позову.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, які стосуються застосування судом першої інстанції частини 6 статті 151 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Матеріалами справи, зокрема змістом самого рішення № 1659, підтверджується, що цим рішенням Вербська сільська рада не просто визначила перелік земельних ділянок, а розпочала процедуру їх підготовки до продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні): надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою зі зміною цільового призначення ділянок (пункт 2), визначила порядок фінансування підготовки лотів за рахунок коштів організатора торгів (пункт 3) та доручила сільському голові укласти договір з виконавцем земельних торгів про підготовку лоту та про організацію і проведення торгів (пункт 4).
Кожен із дев`яти заявлених заходів забезпечення позову - від заборони вчиняти дії з підготовки лотів до заборони відчужувати ділянки чи змінювати їх цільове призначення - спрямований на унеможливлення реалізації саме цього рішення, тобто на унеможливлення чи істотне ускладнення проведення земельних торгів (аукціону), організованих Вербською сільською радою від імені територіальної громади.
Колегія суддів звертає увагу, що частина 6 статті 151 КАС України забороняє заходи забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів чи тендера; вжите законодавцем словосполучення «або мають наслідком» вказує на те, що заборона стосується не лише прямого втручання у вже розпочату процедуру в буквальному значенні цього слова, а й будь-яких заходів, реалізація яких унеможливить чи суттєво ускладнить проведення такої процедури в майбутньому, включно з унеможливленням виконання підготовчих (організаційних) рішень, без яких відповідна процедура не може відбутися.
Протилежне тлумачення, за яким частина 6 статті 151 КАС України застосовується лише до вже оголошених торгів, дозволило б повністю нейтралізувати цю законодавчу заборону в будь-якій справі про оскарження підготовчого рішення органу місцевого самоврядування щодо організації земельних торгів - для цього було би достатньо звернутися до суду із заявою про забезпечення позову до формального оголошення торгів, що суперечить меті цієї норми.
Аналогічний підхід до застосування частини 6 статті 151 КАС України як категоричної й такої, що не допускає винятків залежно від стадії організації публічної конкурсної процедури, застосував Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20, вказавши на недопустимість втручання суду в перебіг конкурсних процедур, що проводяться від імені держави чи територіальної громади, з огляду на публічний інтерес у стабільності та передбачуваності таких процедур.
З цих підстав колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що частина 6 статті 151 КАС України не підлягала застосуванню до заявлених заходів забезпечення позову, а також довід про те, що щонайменше чотири із дев`яти заходів (заборона щодо документації із землеустрою, зміни цільового призначення, дій у Державному земельному кадастрі та відчуження ділянок) не стосуються проведення торгів: усі дев`ять заходів прямо чи безпосередньо похідно спрямовані на унеможливлення реалізації рішення № 1659, яким розпочато процедуру підготовки та проведення земельних торгів (аукціону), а тому кожен з них підпадає під заборону, встановлену частиною 6 статті 151 КАС України.
За таких обставин відсутні підстави і для часткового забезпечення позову в порядку частин 4, 5 статті 154 КАС України, оскільки жоден із заявлених заходів окремо не виходить за межі цієї заборони.
Стосовно доводу апеляційної скарги про внутрішню суперечливість мотивування оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає, що встановлена вище категорична недопустимість заявленого способу забезпечення позову за частиною 6 статті 151 КАС України є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову незалежно від того, наскільки повно чи вичерпно суд першої інстанції додатково оцінив доводи заявника про співмірність і достатність підстав, передбачених статтею 150 КАС України. Тому окремі недоліки мотивування ухвали в цій частині не є істотними і не могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильного по суті висновку суду першої інстанції про недопустимість заявленого способу забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Відродження» залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 460/16396/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року