ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/22582/25 пров. № А/857/36890/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Калмикової Ю.О.,
суддів Валюха В.М., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №380/22582/25 (головуючий І інстанції Ланкевич А.З.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України у Львівській області, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 18.08.2025 №1827532-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] та від 18.08.2025 № 1827673-2411-1305-UA4606025[телефон приховано].
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що відповідач неправильно обчислив суму податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, оскільки житловий будинок загальною площею 355,2 кв.м. знаходиться в селі Малехів, яке не відноситься до Львівської територіальної громади, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 640/14698/20. Тому обчислення податку із застосуванням ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» є неправомірним.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 18.08.2025 № 1827532-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] та від 18.08.2025 № 1827673-2411-1305-UA4606025[телефон приховано].
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив правові наслідки скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р із автоматичною втратою чинності рішення Львівської міської ради, хоча жодною нормою законодавства не передбачено, що скасування акта, який був одним із правових передумов прийняття іншого нормативного акта, автоматично припиняє дію останнього. Суд не встановив та не навів у своєму рішенні жодного доказу того, що ухвала Львівської міської ради № 1075 скасована.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, які наведені у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка є власником об`єктів нерухомого майна, а саме:
- квартири загальною площею 53,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 25.01.2021, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.01.2021 № 242156226;
- житлового будинку загальною площею 355,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано 18.07.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2019 № 174647179.
Головне управління ДПС у Львівській області, виходячи з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформувало щодо позивачки податкові повідомлення-рішення форми «Ф» про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік:
- від 18.08.2025 №1827532-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] на суму 2143,10 грн (щодо квартири);
- від 18.08.2025 №1827673-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] на суму 14123,00 грн (щодо житлового будинку).
Обчислення податку відповідач провів виходячи із сумарної загальної площі обох об`єктів, зменшеної на 180 кв.м, із застосуванням ставки 1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м та розподілом суми податку пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів відповідно до ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», пунктом 1.2.1 якої с.Малехів віднесено до першої зони Львівської міської територіальної громади.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачка отримала 03.09.2025, що підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підп.266.3.1 та підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв.метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв.метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 180 кв.метрів.
Згідно з підп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За змістом підп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. За наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.
Апеляційний суд встановив, що відповідач обчислив позивачці податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на підставі ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Апеляційний суд також встановив, що спір у цій справі зводиться до того, чи мав податковий орган правові підстави, при визначенні позивачці податкового зобов`язання за житловий будинок, розташований у с.Малехів, застосовувати ухвалу Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд встановив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 640/14698/20 за позовом Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та фізичної особи до Кабінету Міністрів України, Львівської обласної державної адміністрації, серед іншого, визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 640/14698/20 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Ухвала Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», пунктом 1.2.1 якої с.Малехів віднесено до першої зони Львівської міської територіальної громади, прийнята з посиланням на ухвалу Львівської міської ради від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» та ухвалу Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади», тобто з огляду на віднесення с.Малехів до складу Львівської міської територіальної громади. Ці ухвали, у свою чергу, ґрунтувалися на розпорядженні Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р, яке у відповідній частині визнане судом протиправним та скасоване.
При цьому, у справі № 640/14698/20 Верховний Суд установив, що формування Львівської міської територіальної громади, до складу якої включено Малехівську сільську територіальну громаду Жовківського району Львівської області, здійснено з порушенням принципів добровільності, прозорості та відкритості об`єднання громад, без врахування волевиявлення громади с.Малехів та за відсутності доказів проведення з нею консультацій. Саме ці порушення стали підставою для скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р у частині включення Малехівської територіальної громади до Львівської територіальної громади.
Отже, зважаючи на рішення судів у справі №640/14698/20, ухвала Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 не може бути застосована при встановленні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єкту нерухомості, розташованого у с.Малехів.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що ухвала Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1075 не скасована у судовому порядку, а тому підлягає застосуванню, з огляду на таке.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.
Застосовуючи наведений підхід, ухвала Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1075 не застосовується при визначенні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для житлового будинку позивачки, який знаходиться в с. Малехів Жовківського району Львівської області, оскільки на час її прийняття правова підстава для віднесення с.Малехів до складу Львівської міської територіальної громади була відсутня.
Тому податкове повідомлення-рішення від 18.08.2025 №1827673-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] на суму 14123,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 18.08.2025 №1827532-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] на суму 2143,10 грн, прийнятого щодо квартири, суд зазначає наступне.
Апеляційний суд встановив, що сума податку за квартиру обчислена виходячи із сумарної загальної площі квартири та житлового будинку, зменшеної на 180 кв.м, із застосуванням єдиної ставки 1% та подальшим розподілом загальної суми податку пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного об`єкта. За такого способу обчислення сума податку, визначена щодо квартири, є похідною від сумарної загальної площі обох об`єктів і безпосередньо залежить від включення до розрахунку площі житлового будинку, розташованого у с.Малехів, та від застосованої до нього ставки.
Оскільки, як з`ясував вище апеляційний суд, житловий будинок неправомірно включено відповідачем до розрахунку із застосуванням ставки, встановленої ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 № 1075, обчислення податкового зобов`язання за обома об`єктами здійснено з порушенням установленого підп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України порядку, що зумовлює протиправність обох оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 380/22582/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова
судді В. М. Валюх
В. С. Затолочний