ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/15111/25 пров. № А/857/53052/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі 380/15111/25, прийняте суддею Коморним О.І. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
24.07.2025, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - В/Ч, відповідач) про визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо не виключення військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 на підставі наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 за №57, за яким позивач як особу офіцерського складу Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII); зобов`язання уповноважену особу В/Ч № НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити зі списків особового складу В/Ч № НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого у відставку відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 за №57 за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII; зобов`язання уповноважену особу В/Ч № НОМЕР_1 провести усі належні розрахунки відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 , стосовно якого видано наказ командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 за №57 за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII; зобов`язання уповноважену особу В/Ч № НОМЕР_1 не пізніше наступного дня після виключення старшого лейтенанта ОСОБА_1 із списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 направити усі документи персонального обліку та припис відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність В/Ч НОМЕР_1 щодо невиключення старшого лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 на підставі наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 за №57. Зобов`язано В/Ч НОМЕР_1 видати наказ по стройовій частині, яким виключити зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого у відставку відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 за №57. Зобов`язано В/Ч НОМЕР_1 провести зі старшим лейтенантом ОСОБА_1 повний розрахунок по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, належному йому на день виключення зі списків особового складу. Зобов`язано В/Ч НОМЕР_1 не пізніше наступного дня після виключення старшого лейтенанта ОСОБА_1 із списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 направити усі документи персонального обліку та припис відносно нього до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань В/Ч НОМЕР_1 на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. У задоволенні решти вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд виходив з того, що командиром В/Ч НОМЕР_2 , який був командиром НОМЕР_3 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, бригадним генералом ОСОБА_2 , в розпорядженні якого перебував старший лейтенант ОСОБА_1 , видано наказ ( по особовому складу) №57 від 24.04.2025 про звільнення позивача у відставку.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Ця дія оформлюється наказом по стройовій частині. Таким чином, обов`язком відповідача, як військової частини, у списках якої перебував позивач, після отримання 25.04.2025 витягу з наказу №57 (факт отримання підтверджено листом ВЧ НОМЕР_2 №1157/8053 від 25.04.2025) було невідкладне та безумовне здійснення технічних та процедурних дій для формального завершення проходження служби позивачем. а саме, видати наказ по стройовій частині про виключення зі списків особового складу, провести повний розрахунок по всіх видах забезпечення та направити документи персонального обліку до відповідного ТЦК та СП за місцем проживання позивача.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, В/Ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що військово-лікарською комісією (ВЛК) у пункті 12 свідоцтва про хворобу позивача, всупереч вимогам Положення №402, встановлено причинно-наслідковий зв`язок травми та захворювання ОСОБА_1 , пов`язаного із захистом Батьківщини («Травма ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», «Захворювання, ТАК пов`язані із захистом Батьківщини») без довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), чи результатів службових (спеціальних розслідувань). Більш того, отримання травмування або поранення 05 серпня 2023, а також 04.2022, 05.2022, 06.2022, 08.2022 вибухових травм позивачем, під час захисту Батьківщини, у ході службового розслідування не підтвердився.
Зазначає, що оскільки за результатами службового розслідування не було встановлено травмувань старшим лейтенантом ОСОБА_1 під час захисту Батьківщини та при виконанні обов`язків військової служби, то в його діях вбачаються ознаки надання неправдивих відомостей до медичних закладів, що має наслідком прийняття незаконного рішення щодо визнання непридатним даного військовослужбовця до військової служби.
Вважає, що відповідно до Пункту 3.1 Глави 3 розділу I Положення №402, правом оскарження (звернення до) штатних ВЛК мають військовослужбовці та особи указані у пункті 1.2 Глави 1 розділу I цього Положення (призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти). Таким чином, право оскарження постанови ВЛК (свідоцтва про хворобу) наявне тільки у позивача, для В/Ч НОМЕР_1 з підстав оскарження свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 . Положенням №402 - не регламентовано, наслідком чого Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України у задоволенні звернення В/Ч НОМЕР_1 було відмовлено.
Звертає увагу, що висновки Львівського окружного адміністративного суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення від 10.11.2025 ухвалено з порушенням норм матеріального права (вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України) та фактично зобов`язує відповідача здійснити порушення нормативних документів, що є неприпустимим.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її доводи необґрунтованими та просить судове рішення залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 07.03.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. В подальшому зарахований до списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира 11 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України №11, ОСОБА_1 призначений командиром взводу розвідки та корегування 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем В/Ч НОМЕР_1 .
03.09.2024 відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) №37, позивача звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира В/Ч НОМЕР_2 , з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу В/Ч НОМЕР_1 .
04.09.2024 відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №257, ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира В/Ч НОМЕР_2 , з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу В/Ч НОМЕР_1 .
28.02.2025 госпітальною ВЛК Комунального некомерційного підприємства «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради видано свідоцтво про хворобу №7/1, відповідно до якого позивача визнано непридатним до військової служби.
12.03.2025 вказане свідоцтво затверджено Центральною військово-лікарською комісією (ЦВЛК) відповідно до вимог Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом №402 Міністерства оборони України від 14.08.2008 (далі як і раніше - Положення №402), в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
24.04.2025 командиром В/Ч НОМЕР_2 бригадним генералом ОСОБА_2 видано наказ №57 (по особовому складу) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
30.04.2025 старшим лейтенантом ОСОБА_1 на ім`я командира В/Ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_3 , подано рапорт про видачу обхідного листа та проведення всіх розрахунків по грошовому забезпеченню. Однак, вищезазначений рапорт не розглянутий, розрахунків по грошовому забезпеченню не проведено.
05.05.2025 на адресу Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України направлено адвокатський запит щодо надання інформації та копій документів щодо звільнення позивача з військової служби.
У відповідь на даний запит Центральним управлінням захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України підтверджено дійсність прийнятого рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 (підтверджено видачу наказу по особовому складу №57 від 24.04.2025) (вих. №432/3676 від 07.05.2025).
03.06.2025 адвокатом в інтересах позивача на адресу В/Ч НОМЕР_1 направлено вимогу про виконання наказу №57 від 24.04.2025.
06.07.2025 на адресу адвоката надійшла відповідь, де зазначено, що чинним законодавством України не передбачено можливості адвоката звертатись з вимогою про вчинення певних дій.
Діючи в інтересах ОСОБА_1 , адвокатом 29.05.2025 направлено ряд скарг на незаконні дії командира В/Ч НОМЕР_1 щодо невиконання наказу №57 (по особовому складу) про звільнення позивача з військової служби у відставку, зокрема:
- Командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України; Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Міністру оборони України; Начальнику Генерального штабу Збройних Сил України; Головнокомандувачу Збройних Сил України; Заступнику начальника Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства Оборони України; Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України.
На подані скарги отримані відповіді наступного змісту:
- від Офісу Президента надано відповідь про те, що дане звернення скеровано за належністю до Міністерства оборони України з проханням письмово повідомити про прийняте рішення;
- від Центрального управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України: оскільки в діях (бездіяльності) посадових осіб В/Ч НОМЕР_1 присутні ознаки дисциплінарного правопорушення, Центральним управлінням 11.06.2025 направлено лист на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. №432/4411 про необхідність призначення службового розслідування;
- від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Уповноважений з прав людини не наділений владними повноваженнями для безпосереднього вирішення порушених громадянами питань, а лише сприяє їх вирішенню та спонукає компетентні органи, військові формування тощо до вчинення ними певних дій, направлених на поновлення та захист прав громадян.
Від інших адресатів відповіді щодо результатів розгляду поданих скарг не надходили.
18.07.2025 на адресу адвоката надійшла відповідь на адвокатський запит №5 від 30.05.2025, направлена тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу - заступника командира В/Ч НОМЕР_2 .
Згідно пункту 3 відповіді, витяг з наказу В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 №57, направлено за вихідним номером №1157/8053 від 25.04.2025 до В/Ч НОМЕР_1 . Окрім того, в пункті 7 відповіді на адвокатський запит зазначено, що за фактом невиконання наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , у В/Ч НОМЕР_2 було проведено службову перевірку, матеріали і результати наведені у додатку 3.
Відповідно до пункту 4 наказу тимчасово виконуючого обов`язків командира В/Ч НОМЕР_2 №191 від 26.05.2025, командиру В/Ч НОМЕР_1 наказано реалізувати пункт 10 наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 №57 стосовно звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу вказаної частини.
Пунктом 4 Акту службового розслідування від 23.05.2025 встановлено реалізувати пункт 10 наказу командира В/Ч НОМЕР_2 від 24.04.2025 №57 стосовно звільнення позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 в найкоротший термін, оскільки на підставі матеріалів, наданих вказаною військовою частиною, а також пояснень посадових осіб за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира цієї частини від 22.04.2025 №464, вбачається наявність ознак умисного затягування виконання зазначеного наказу командира В/Ч НОМЕР_2 від 24.04.2025 за №57. При цьому жодних доказів або підтверджень, які б спростували обґрунтованість звільнення ОСОБА_1 чи підтверджували наявність бойового травмування у період з квітня по серпень 2022 та 05.08.2023 надано не було.
10.07.2025 на електронну пошту адвоката надійшла відповідь за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 вих. №12589/1 від 02.07.2025, зі змісту якої вбачається, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено неодноразово порушення вимог чинного законодавства щодо переводів або звільнення підлеглих командиром В/Ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 . У зв`язку з чим посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол №ДНК-2981 про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
15.07.2025 на електронну пошту адвоката надійшов лист за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 вих. №13013/1 від 09.07.2025 щодо відповіді на доручення командира В/Ч НОМЕР_4 від 04.07.2025 щодо порушення командуванням В/Ч НОМЕР_1 прав ОСОБА_1 .
В даному листі зазначено: «командиром В/Ч НОМЕР_1 порушено встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими особами своїх прав і виконання обов`язків та спостерігається систематичне порушення процедури розгляду рапортів та правова оцінка їх діям».
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі як і раніше - Закон №2232-XII).
Згідно частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася неодноразово згідно з Указами Президента України та діє станом і на даний час.
Згідно статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби, зокрема підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 унормовано: військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
Відповідно до підпункту 2 пункту 225 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008, визначено, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з пунктом 240 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 № 280 (далі - Інструкція №280), накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини всіх військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу).
Згідно пункту 3 розділу IV вказаної Інструкції передбачено, військовослужбовці, що перебували на лікуванні або реабілітації у закладах охорони здоров`я в системі Міноборони а також у закладах охорони здоров`я комунальної та державної власності, державних установах Національної академії медичних наук (далі - заклади охорони здоров`я (установи)), після завершення лікування (реабілітації) прибувають із цих закладів, безпосередньо до військових частин за місцем їхньої служби, крім випадків, визначених у пунктах 25- 30 розділу XII цієї Інструкції. Про виписаних військовослужбовців керівники закладів охорони здоров`я в системі Міноборони повідомляють командирів (начальників) їхніх органів управління, військових частин, установ.
Відповідно до пункту 29 розділу ХІІ Інструкції № 280, після затвердження висновку (постанови) військово-лікарської комісії про визнання військовослужбовців за станом здоров`я непридатними до військової служби, підготовка документів для звільнення військовослужбовців та виключення їх зі списків особового складу військових частин здійснюються службами персоналу військових частин, у списках особового складу яких вони перебувають, або службами персоналу вищих рівнів, кадрових центрів з урахуванням вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та цієї Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України. Витяги із наказів в електронній формі (у разі відсутності технічної можливості або, якщо передбачено надання тільки оригіналів паперових документів, також примірники витягів з наказів у паперовій формі) направляються до закладів охорони здоров`я (установ), у яких перебувають на лікуванні військовослужбовці, або до ТЦК та СП, зазначених в особистих рапортах військовослужбовців.
Отже, командиром В/Ч НОМЕР_2 , який був командиром НОМЕР_3 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, бригадним генералом ОСОБА_2 , в розпорядженні якого перебував старший лейтенант ОСОБА_1 видано наказ ( по особовому складу) №57 від 24.04.2025 про звільнення останнього у відставку.
Згідно пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.09.2024 відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №257, старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира В/Ч НОМЕР_2 , з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу В/Ч НОМЕР_1 .
Позивач не обіймав жодну із посад, а тому у останнього відсутній обов`язок щодо здачі посади в установлені строки. При цьому, з позивачем мали бути проведені всі належні розрахунки по грошовому забезпеченню, а також позивач підлягав виключенню зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 і направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання.
Відповідно до пункту 12.8 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009, передбачено, що командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.
Згідно з пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, наказ командира (керівника) - основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов`язкові для виконання підлеглими.
Відповідно до пункту 2.3.4. вказаної Інструкції, передбачено, накази по стройовій частині видаються з питань щодо зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них, відрахування курсантів від подальшого навчання.
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 280, облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів відповідних командувачів, командирів та начальників органів управління, військових частин, установ, у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів з обліку особового складу.
Пунктом 31 розділу ХІІ Інструкції № 280, унормовано, не пізніше наступного дня після виключення військовослужбовців із списків особового складу військових частин служби персоналу направляють усі документи персонального обліку та приписи військовослужбовців в електронній формі (у разі відсутності технічної можливості або, якщо передбачено надання тільки оригіналів паперових документів, також у паперовій формі) до вказаних в наказі про звільнення ТЦК та СП для взяття їх на військовий облік (виключення з військового обліку).
Після отримання наказу командира В/Ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24.04.2025 №57 стосовно звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 , у командира вказаної військової частини виник обов`язок видати наказ по стройовій частині щодо виключення старшого лейтенанта ОСОБА_1 зі списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 та проведення всіх належних розрахунків по грошовому забезпеченню та направлення всіх документів до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття останнього на військовий облік.
Правовідносини у цій справі стосуються процедури завершення звільнення військовослужбовця, визнаного у встановленому порядку непридатним до військової служби за станом здоров`я із виключенням з військового обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, на даний час є чинна постанова госпітальної ВЛК (оформленої Свідоцтвом про хворобу №7/1 від 28.02.2025), якою позивача, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Ця постанова пройшла встановлену процедуру перевірки та була затверджена Центральною військово-лікарською комісією (12.03.2025), що є найвищим органом військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України.
Згідно пункту 2.1 Положення №402, постанови штатних ВЛК є обов`язковими до виконання для всіх посадових осіб та органів військового управління.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно сталої судовою практикою, зокрема позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець чітко розмежовує поняття «зняття з військового обліку» (що може бути тимчасовим та передбачає можливість повторного взяття на облік) та «виключення з військового обліку». Громадяни, які підлягають саме виключенню (як позивач у цій справі), втрачають статус військовозобов`язаного і не підлягають повторній постановці на облік чи призову за мобілізацією. Цей статус може бути змінений лише у випадку перегляду рішення ВЛК у встановленому порядку (наприклад, за результатами повторного медичного огляду зі встановленням іншого ступеня придатності), чого у даній справі не відбулося.
На підставі постанови ВЛК, уповноважена на те посадова особа - командир В/Ч НОМЕР_2 (в розпорядженні якого позивач перебував згідно з наказами №37 від 03.09.2024 та №257 від 04.09.2024), відповідно до повноважень, наданих пп. 2 п. 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), - видав наказ по особовому складу №57 від 24.04.2025 про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 у відставку за станом здоров`я на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Отже, з моменту видання вказаного наказу №57, позивач є особою, юридично звільненою з військової служби. Сам факт подальшого перебування позивача у списках особового складу В/Ч НОМЕР_1 (як утримувача) та формальне збереження статусу військовослужбовця до моменту виключення зі списків не скасовує юридичної сили наказу про звільнення та не створює для відповідача права ігнорувати цей наказ чи переглядати підстави для звільнення.
Згідно частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Ця дія оформлюється наказом по стройовій частині. Таким чином, обов`язком відповідача (В/Ч НОМЕР_1 ), як військової частини, у списках якої перебував позивач, після отримання 25.04.2025 витягу з наказу №57 (факт отримання підтверджено листом В/Ч НОМЕР_2 №1157/8053 від 25.04.2025) було невідкладне та безумовне здійснення технічних та процедурних дій для формального завершення проходження служби позивачем. а саме: видати наказ по стройовій частині про виключення зі списків особового складу, провести повний розрахунок по всіх видах забезпечення та направити документи персонального обліку до відповідного ТЦК та СП за місцем проживання позивача.
Стосовно доводів про сумнівність висновку ВЛК, проведення власного розслідування (наказ № 464) та наявність кримінального провадження (№ 12025053420000037).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи, що свідчать про вихід відповідача за межі наданих йому повноважень. Ані командир В/Ч НОМЕР_1 , ані будь-яка інша посадова особа відповідача не наділена компетенцією здійснювати ревізію, переоцінку чи ставити під сумнів законність та обґрунтованість висновків, зроблених спеціалізованим медичним органом - військово-лікарською комісією, тим більше, коли ці висновки пройшли перевірку та були затверджені Центральною ВЛК. Як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи (відповідь ЦВЛК N 598/5/22948 від 27.05.2025), відповідач вже намагався реалізувати своє право на оскарження постанови ВЛК у встановленому Положенням №402 порядку, звернувшись до ЦВЛК, і отримав офіційну та однозначну відмову у її скасуванні через відсутність для цього підстав.
Тому, постанова ВЛК від 28.02.2025 є чинною і має обов`язкову юридичну силу для відповідача. Посилання останнього на результати внутрішнього службового розслідування (яке, до того ж, було проведене 22.04.2025 - до видання наказу про звільнення №57 і, відповідно, не могло впливати на його виконання) свідчать про порушення відповідачем частини 2 статті 19 Конституції України, оскільки він діє не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений законом.
Згідно статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, діє принцип презумпції невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Сам по собі факт відкриття кримінального провадження (тим більше, ініційованого самим відповідачем вже після виникнення спору щодо звільнення) не зупиняє дію чинних та обов`язкових до виконання наказів (як наказ №57) та не є законною підставою для невиконання постанов ВЛК. Жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок проходження військової служби та звільнення з неї, не передбачено, що наявність досудового розслідування є підставою для затримки чи невиконання процедури звільнення військовослужбовця, визнаного ВЛК непридатним. Доводи відповідача в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях та власній суб`єктивній оцінці, а не на нормах права.
Стосовно «нездачі посади», то судом встановлено на підставі наданих позивачем наказів №37 від 03.09.2024 (ВЧ НОМЕР_2 ) та №257 від 04.09.2024 (ВЧ НОМЕР_1 ), що з вересня 2024 останній офіційно звільнений від займаної посади та виведений «у розпорядження» командира В/Ч НОМЕР_2 . Отже, на момент видання наказу про звільнення №57 (24.04.2025) та в подальшому позивач фактично та юридично не обіймав жодної посади у В/Ч НОМЕР_1 , яку б він був зобов`язаний здавати відповідно до загальної процедури, описаної у пункті 242 Положення №1153/2008. Тому, сама вимога відповідача щодо «здачі посади» є безпідставною та не може слугувати законною перешкодою для виключення позивача зі списків особового складу.
Також є помилковою позиція відповідача, що із-за особистої неявки позивача його звільнення неможливе, позаяк загальні норми Положення №300 (у редакції, чинній на той час) передбачали особисте приймання-здавання справ і посади, однак з іншого боку, спеціальна норма, що регулювала облік особового складу, а саме пункт 23 розділу ХІІ Інструкції № 280, прямо передбачала, що у разі визнання військовослужбовців ВЛК непридатними до військової служби та наявності умов, що унеможливлюють їх прибуття до військової частини (зокрема, стан здоров`я, розташування частини в районі бойових дій тощо), звільнення та виключення їх із списків особового складу здійснюються службами персоналу військових частин (або вищих штабів) без їх особистої присутності та без необхідності здавання посад.
Згідно практики Верховного Суду (напр., постанова Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а) та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (напр., рішення у справі «Щокін проти України»), у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, або колізії між нормативно-правовими актами однакової юридичної сили, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.
Керуючись принципом верховенства права та враховуючи специфіку ситуації (звільнення за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК), суд застосовує у даному випадку саме спеціальну норму пункту 23 розділу ХІІ Інструкції №280, яка є сприятливішою для позивача та передбачала можливість виключення зі списків без його особистої присутності. Суд також зазначає, що подальші зміни до законодавства (зокрема, Наказ МОУ №456 від 07.08.2023, яким внесено зміни до пп. 9.1.5 пункту 9.1 розділу 9 Положення №300) усунули вказану колізію, прямо встановивши, що у разі визнання ВЛК непридатним, здача справ та посади проводиться комісійно, без участі особи, яка звільняється. Це підтверджує правильність застосування підходу, передбаченого Інструкцією №280, та доводить протиправність і необґрунтованість вимоги відповідача щодо обов`язкової особистої присутності позивача для «здачі посади» як умови для виключення зі списків особового складу.
Стосовно «самовільного залишення частини» (наказ № 187 від 26.06.2025).
Суд оцінює ці дії відповідача як очевидне зловживання правом (mala fides), вчинене з єдиною метою - штучно створити перешкоди для реалізації позивачем вже набутого права на звільнення та легалізувати власну попередню протиправну бездіяльність. Суд виходить з наступної хронології подій:
-24.04.2025 - видано наказ №57 про звільнення позивача;
-25.04.2025 - відповідач (В/Ч НОМЕР_1 ) отримав витяг з наказу №57 і був зобов`язаний негайно розпочати процедуру виключення зі списків;
-30.04.2025 та 24.05.2025 - позивач подає рапорти про проведення розрахунку, які відповідачем ігноруються (що підтверджується відсутністю доказів їх розгляду та системними порушеннями процедури розгляду рапортів, встановленими ВСП);
-23.05.2025 - службовим розслідуванням В/Ч НОМЕР_2 (Акт від 23.05.2025) офіційно встановлено факт «умисного затягування» виконання наказу №57 з боку посадових осіб В/Ч НОМЕР_1 . Командиру В/Ч НОМЕР_1 повторно наказано реалізувати наказ про звільнення (наказ №191 від 26.05.2025);
- 26.06.2025 - лише через два місяці після отримання наказу про звільнення та через місяць після встановлення факту «умисного затягування», відповідач видає наказ № 187 про СЗЧ позивача.
Отже, суд критично оцінює ці дії, оскільки вони були вчинені значно пізніше видання наказу про звільнення позивача та в умовах доведеної протиправної бездіяльності самого відповідача.
Позивач, маючи на руках чинний наказ про звільнення у відставку та остаточний висновок ВЛК про непридатність з виключенням з військового обліку (що позбавляє його статусу військовозобов`язаного), не мав законного обов`язку безстроково перебувати у розташуванні військової частини, яка протиправно, всупереч наказам вищого командування та вимогам закону, відмовляла йому у завершенні процедури звільнення та виключенні зі списків особового складу. Відповідач не може посилатися на негативні наслідки (оформлення СЗЧ), які стали можливими виключно через його власну попередню тривалу протиправну бездіяльність.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач будучи суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності, не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б виправдовували його тривале (з 25.04.2025) невиконання обов`язкового до виконання наказу про звільнення позивача. Навпаки, матеріали справи, зокрема Акт службового розслідування В/Ч НОМЕР_2 , наказ №191 від 26.05.2025 та відповіді ВСП, свідчать про системний характер порушень з боку відповідача та підтверджують обґрунтованість доводів позивача про умисне затягування процедури звільнення.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним, необхідним та достатнім способом захисту в даному випадку є саме зобов`язання відповідача (в особі уповноваженої особи) видати наказ по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу військової частини на підставі наказу №57, провести з ним повний розрахунок по всіх видах належного забезпечення станом на день виключення та направити документи персонального обліку до відповідного ТЦК та СП.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №380/15111/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш