УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №240/8683/24
адміністративне провадження №К/990/34982/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісок Полісся»
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року
у справі №240/8683/24
за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави
до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісок Полісся»
про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації, протоколу та спеціального дозволу,
УСТАНОВИВ:
У 2024 році заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України та Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісок Полісся» (далі - ТОВ «Пісок Полісся», третя особа, скаржник), у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, здійснену Державною службою геології та надр України ТОВ «Пісок Полісся» за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об`єкта РДГВН №У-18-301/1;
- визнати протиправним та скасувати протокол №4558 від 25 жовтня 2018 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6604 виданий 31 грудня 2021 року ТОВ «Пісок Полісся» з метою видобування піску Анастасіївського родовища.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Пісок Полісся» 24 липня 2026 року, тобто у межах строку на касаційне оскарження, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року касаційну скаргу ТОВ «Пісок Полісся» залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги ТОВ «Пісок Полісся» звернулося до Суду із заявою про виконання ухвали суду та надало документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, ТОВ «Пісок Полісся» усунуто недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Як підставу касаційного оскарження ТОВ «Пісок Полісся» зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 7 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року №2806-IV (далі - Закон №2806-IV), статті 26 Кодексу України про надра (далі - КУпН), порушили положення частини четвертої статті 78, статей 90, 122, 123, 242 КАС України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 грудня 2024 року у справі №320/4789/24, від 08 квітня 2025 року у справі №802/52/18-а та від 01 травня 2025 року у справі №480/4018/23.
Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, ТОВ «Пісок Полісся» насамперед посилається на неврахування судами попередніх інстанцій обставин, установлених рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі №240/22046/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, які, на думку скаржника, мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи та відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають повторному доказуванню.
ТОВ «Пісок Полісся» зазначає, що у справі №240/22046/20 суди встановили обставини, пов`язані з дотриманням товариством передбачених законодавством передумов для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону за заявою від 17 липня 2019 року №17/07, визнали протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо несвоєчасного розгляду цієї заяви та зобов`язали надати товариству відповідний спеціальний дозвіл.
Скаржник наголошує, що саме на виконання судового рішення у справі №240/22046/20, яке набрало законної сили, Державною службою геології та надр України прийнято наказ від 13 вересня 2021 року №654 та 31 грудня 2021 року видано ТОВ «Пісок Полісся» спеціальний дозвіл на користування надрами №6604. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим обставинам та фактично поставили під сумнів обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
На підтвердження цих доводів ТОВ «Пісок Полісся» посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 квітня 2025 року у справі №802/52/18-а, щодо застосування частини четвертої статті 78 КАС України та правил преюдиційності.
Скаржник зазначає, що у вказаній постанові Верховний Суд виходив із того, що преюдиційне значення мають обставини, які безпосередньо досліджувалися та були встановлені судом у судовому рішенні, що набрало законної сили, за умови участі у відповідній справі тих самих осіб або особи, стосовно якої такі обставини встановлено. При цьому преюдицію утворюють саме встановлені судом фактичні обставини, а не надана їм правова оцінка.
З огляду на це ТОВ «Пісок Полісся» вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не врахували обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №240/22046/20, які набрали законної сили, зокрема щодо дотримання товариством передбачених законодавством передумов для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та протиправності бездіяльності Державної служби геології та надр України щодо розгляду відповідної заяви.
Крім того, скаржник не погоджується з висновками судів щодо наявності правових підстав для скасування протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин №4558 від 25 жовтня 2018 року та спеціального дозволу на користування надрами №6604 від 31 грудня 2021 року.
ТОВ «Пісок Полісся» зазначає, що спеціальний дозвіл є документом дозвільного характеру та індивідуальним актом, а тому питання припинення наданого ним права користування надрами має вирішуватися з урахуванням установлених законом підстав та порядку припинення такого права.
Обґрунтовуючи ці доводи, скаржник також посилається на постанову Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі №802/52/18-а та стверджує про неврахування судами викладених у ній висновків щодо застосування положень законодавства, якими врегульовано припинення права користування надрами.
За доводами ТОВ «Пісок Полісся», Верховний Суд у зазначеній постанові, вирішуючи питання щодо припинення права користування надрами, виходив із необхідності дотримання встановлених законом підстав та порядку припинення такого права.
У зв`язку із цим скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 7 статті 4-1 Закону №2806-IV та статті 26 КУпН, не врахували зазначених висновків Верховного Суду та не встановили передбачених законом правових підстав для припинення права ТОВ «Пісок Полісся» на користування надрами, набутого на підставі спеціального дозволу №6604, виданого на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Окремо ТОВ «Пісок Полісся» вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо дотримання прокурором строку звернення до адміністративного суду.
Скаржник стверджує, що прокурор був обізнаний або повинен був бути обізнаний про обставини, які стали підставою для звернення з цим позовом, задовго до його подання, оскільки відповідна інформація щодо державної реєстрації робіт і досліджень, протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин та виданого товариству спеціального дозволу на користування надрами була доступна органам прокуратури та отримувалася ними у межах здійсненого листування з Державною службою геології та надр України.
На обґрунтування цього доводу скаржник також посилається на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року, введене в дію Указом Президента України від 25 березня 2021 року №122/2021, та зазначає, що ним передбачалося вжиття заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. На думку ТОВ «Пісок Полісся», наведене свідчить про те, що органи прокуратури мали об`єктивну можливість своєчасно встановити обставини, покладені в основу цього позову, та звернутися до суду у визначений процесуальним законом строк.
За твердженням скаржника, прокурор дізнався або повинен був дізнатися про обставини, які стали підставою позову, не пізніше лютого 2022 року, однак звернувся до суду лише у 2024 році, а тому пропустив установлений статтею 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду.
ТОВ «Пісок Полісся» наголошує, що подальше витребування прокурором документів та інформації не змінює моменту, з якого він дізнався або повинен був дізнатися про обставини, що стали підставою для звернення до суду, та не може використовуватися як механізм фактичного продовження встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
На підтвердження цих доводів ТОВ «Пісок Полісся» посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 грудня 2024 року у справі №320/4789/24 та від 01 травня 2025 року у справі №480/4018/23, щодо визначення початку перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду та недопустимості фактичного продовження такого строку шляхом пізнішого витребування документів.
Окремо ТОВ «Пісок Полісся» стверджує, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та неналежно оцінили наявні у матеріалах справи докази, чим, на думку скаржника, порушили вимоги статей 90, 242 КАС України.
У касаційній скарзі ТОВ «Пісок Полісся» просить Верховний Суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, наведені на її обґрунтування, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судами положень пункту 7 статті 4-1 Закону №2806-IV, статті 26 КУпН, частини четвертої статті 78, статей 90, 122, 242 КАС України, а також доводів скаржника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 грудня 2024 року у справі №320/4789/24, від 08 квітня 2025 року у справі №802/52/18-а та від 01 травня 2025 року у справі №480/4018/23.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.
Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.
Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.
Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.
Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.
Керуючись статтями 44, 45, 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісок Полісся» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі №240/8683/24 за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісок Полісся», про визнання дій протиправними, скасування державної реєстрації, протоколу та спеціального дозволу.
2. Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду матеріали справи №240/8683/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.
6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
Н.В. Шевцова