УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/12466/25
адміністративне провадження № К/990/41942/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року
у справі №380/12466/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 01 квітня 2025 року №913080189646 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби її періоди роботи, а саме з 18 вересня 2006 року по день звернення із заявою щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII (25.03.2025);
- зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону №3723-XII з дня звернення її із заявою (25 березня 2025 року) та здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону №3723-XII з урахуванням довідки від 25 березня 2025 року №1 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на березень 2025 року та довідки від 25 березня 2025 року №2 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01 травня 2016 року по січень-лютий 2025 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01 квітня 2025 року №913080189646.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 18 вересня 2006 року по 25 березня 2025 року на посадах в органах місцевого самоврядування згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07 серпня 1985 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 березня 2025 року щодо здійснення її переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків, наданих судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 09 вересня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.
Спір у цій справі стосується переведення позивачки на пенсію державного службовця та зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа є справою незначної складності.
За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.
Отже, для касаційного перегляду такого судового рішення недостатньо лише послатися на одну з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України: скаржник має також належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.
Скаржник посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.
Також скаржник вказує на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вважаючи, що у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, стверджуючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.
Скаржник, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23, зазначає, що «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не дають можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року, та з цих підстав вважає помилковим зарахування позивачці до стажу державної служби періоду роботи з 18 вересня 2006 року по 25 березня 2025 року на посадах в органах місцевого самоврядування. Саме так скаржник формулює значення постанови у справі №500/1404/23 для цього спору.
Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки висновок Верховного Суду у справі №500/1404/23 сформований за інших фактичних обставин та не свідчить про неправильне вирішення судами спору у цій справі.
У справі №500/1404/23 Верховний Суд вирішував питання про можливість урахування стажу державної служби, набутого після 01 травня 2016 року, для визначення наявності станом на 01 травня 2016 року стажу, передбаченого пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Натомість у справі №380/12466/25 суди виходили з того, що періоди роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби відповідно до законодавства, яке регулює порядок обчислення такого стажу. При цьому суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №1.380.2019.003855, щодо зарахування періоду служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Отже, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23, стосується неможливості формування після 01 травня 2016 року необхідного станом на цю дату стажу, передбаченого пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, тоді як у цій справі спірним є питання зарахування періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби.
За таких обставин наведена скаржником постанова Верховного Суду не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Отже, посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не підтверджує наявності відповідної підстави касаційного оскарження.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України колегія суддів зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на цій підставі є зазначення норми права, яка була неправильно застосована судами першої та (або) апеляційної інстанцій, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас сама лише вказівка скаржника на відсутність висновку Верховного Суду не може вважатися достатньою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки необхідність формування такого висновку має бути належно обґрунтована з огляду на зміст спірних правовідносин та правову проблему, яка потребує вирішення Верховним Судом.
Перевіривши зміст касаційної скарги, Суд установив, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не конкретизує, щодо застосування якої саме норми права та за яких установлених у цій справі обставин необхідно сформувати відповідний висновок Верховного Суду, не обґрунтовує, у чому саме полягає неправильне застосування судами такої норми, та не зазначає, який саме правовий висновок щодо її застосування необхідно сформулювати.
Таким чином, з огляду на неналежне обґрунтування скаржником посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення касаційного перегляду судових рішень.
Щодо посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Скаржник стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Водночас скаржником не визначено конкретного питання права, яке, на його переконання, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не наведено конкретних аргументів щодо існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідної норми права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду.
Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27). Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39-50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32-47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).
Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).
Порівняльно-правове підтвердження допустимості селективного касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.
З огляду на наведене передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України винятку, який давав би підстави для касаційного перегляду судового рішення у цій справі, скаржником не обґрунтовано.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло його учасників, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ, що відповідно до закону розглядалися за правилами спрощеного позовного провадження, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №380/12466/25, не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі наведеного та з урахуванням того, що наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та ним не обґрунтовано наявності виняткового випадку, визначеного підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 02 лютого 2023 року у справі №560/19820/21, від 25 березня 2024 року у справі №500/5839/23, від 22 квітня 2024 року у справі №560/16181/23.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі №380/12466/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа