УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №320/59946/25
адміністративне провадження № К/990/42394/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/59946/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 14.09.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/59946/25.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №320/59946/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС ТРЕЙДИНГ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, контролюючим органом 24.03.2026 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору у розмірі, надано десятиденний строк для усунення недоліку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту.
29.04.2026 податковим органом повторно подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянту надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку з наведенням доказів поважності причин його пропуску та документа про сплату судового збору або доказів наявності підстав для звільнення від такої сплати.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 визнано поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлено цей строк, водночас відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку на усунення цього недоліку. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №320/59946/25 повернуто апелянту.
08.06.2026 податковим органом втретє подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №320/59946/25 залишено без руху, апелянту надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання нової заяви про поновлення строку з наведенням поважних причин та документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено; у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків відмовлено; у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено; у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №320/59946/25 відмовлено.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, позиція суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з клопотання апелянта про поновлення строку не вбачається наявності обставин, які підтверджували б поважність причин пропуску строку, а обставини, які стали підставою для повернення двох попередніх апеляційних скарг (несплата судового збору), не усунуті й станом на час постановлення оскаржуваної ухвали. Суд також врахував, що неналежне фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження та не є поважною підставою пропуску цього строку, а Закон України "Про судовий збір" не передбачає підстав для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору суб`єктами владних повноважень з посиланням на відсутність бюджетного фінансування.
В обґрунтування касаційної скарги контролюючим органом вказано, що судом апеляційної інстанції не враховано право особи на апеляційне оскарження судових рішень, на справедливий судовий розгляд, право повторного подання апеляційної скарги в межах присічного строку, відсутність належного бюджетного фінансування, введення воєнного стану.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Підстави пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Недоліки в організації роботи відповідача не можуть бути визнані такими обставинами, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк. Проте обґрунтовання причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження скаржником не наведено.
Відкриття апеляційного провадження поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження є неприйнятним та порушує принцип юридичної визначеності, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 20.09.2022 у справі «Завалій та інші проти України».
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/59946/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва О.О. Шишов М.М. Яковенко