ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 620/14928/23
адміністративне провадження № К/990/16146/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №620/14928/23,
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року, прийняте в складі: головуючої судді Тихоненко О.М., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - відповідач, УДМС у Чернігівській області) з вимогами:
- визнати протиправною відмову, оформлену листом від 30.08.2023 №К-65/6/7401-23/7401.3.1/119-23, у прийнятті від позивача декларації від 07.08.2023 про відмову від іноземного громадянства та зобов`язати відповідача прийняти таку декларацію.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала на те, що відмова відповідача у прийнятті декларації від 07.08.2023 про відмову від іноземного громадянства є протиправною. Позивачка вказувала, що відповідач не надав належної оцінки обставинам, які свідчать про наявність незалежних від неї причин неможливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації. Зокрема, такими причинами є введення воєнного стану на території України, розрив дипломатичних відносин з російською федерацією та відсутність реальної можливості отримати відповідний документ через її дипломатичні установи в Україні або в інших державах, що, на думку позивачки, порушує її право на подання декларації, передбачене частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про громадянство України».
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 , уродженка Кемеровської області російської федерації, перебуваючи в громадянстві російської федерації, 26.02.2019 подала заяву про прийняття до громадянства України та зобов`язання від 26.02.2019 припинити іноземне громадянство (російської федерації) протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації, виданим уповноваженим на те органом цієї держави.
4. У зобов`язанні позивачкою зазначено, що, у разі неотримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства російської федерації, вона зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
5. Листом УДМС у Чернігівській області від 02.02.2022 №7401.3.1-1003/74.3-22 позивачку повідомлено, що Указом Президента України від 25.01.2022 №32/2022 її прийнято до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України».
6. 12.08.2022 позивачці видано довідку №123 про реєстрацію особи громадянином України, а 22.08.2022 - тимчасове посвідчення громадянина України зі строком дії до 25.01.2024.
7. Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 07.08.2023, у якій повідомила про відсутність можливості отримати документ про припинення іноземного громадянства з огляду на припинення роботи в Україні Посольства російської федерації та просила прийняти в неї декларацію про відмову від іноземного громадянства. Разом із заявою позивачка подала декларацію про відмову від іноземного громадянства від 07.08.2023, копії електронних листів на адресу посольств російської федерації та відповідей на них, копію листа УДМС у Чернігівській області від 02.02.2022 № 7401.3.1-1003/74.3-22, копію довідки від 12.08.2022 № 123 про реєстрацію особи громадянином України та копію тимчасового посвідчення громадянина України.
8. За результатами розгляду зазначеної заяви УДМС у Чернігівській області листом від 30.08.2023 №К-65/6/7401-23/7401.3.1/119-23 повернуло позивачу подану нею декларацію, у зв`язку з відсутністю в позивачки підстав для її подання, визначених Законом України «Про громадянство України».
9. Уважаючи вказану відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації від 07.08.2023 про відмову від іноземного громадянства. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути питання щодо прийняття декларації від 07.08.2023 про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. У решті позову відмовлено.
11. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який діє по теперішній час. Дипломатичні відносини з російською федерацією припинено, а позивачка позбавлена можливості звернутися до посольства російської федерації для виходу з громадянства.
12. Суди попередніх інстанції врахували, що позивачка не отримала документа про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин. Відповідних змін до законодавства України у зв`язку з військовою агресією російської федерації внесено не було, що поставило позивачку у невизначене правове становище.
13. За таких обставин позивачка звернулася до відповідача з декларацією про відмову від громадянства російської федерації, посилаючись на неможливість отримання документа про його припинення.
14. Водночас відповідач, вирішуючи питання щодо прийняття / повернення декларації позивачки, обмежився лише роз`ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларації та не надав позивачці мотивованої відмови.
15. Отже, відповідач не розглянув по суті звернення позивачки, не надав жодної оцінки підставам подачі нею саме декларації та зобов`язав подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації.
16. З огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. 25.04.2026 до Суду надійшла касаційна скарга УДМС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024.
18. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
19. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначав, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: абзацу 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України» у правовідносинах, що виникли внаслідок неприйняття у позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з відсутністю у неї незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
21. Скаржник указував, що позивачка набула громадянство України на загальних підставах, а тому перелік випадків, за яких вона має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства, є вичерпним.
22. Водночас, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для визнання наявності незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, передбаченої абзацом 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України», достатньо встановити факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави на території України.
23. Скаржник уважав, що під «нездійсненням такої процедури» необхідно розуміти ситуацію, за якої процедура припинення громадянства іноземної держави за ініціативою особи не здійснюється взагалі, а не лише не здійснюється на території України.
24. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили законодавчу неврегульованість питання прийняття УДМС у Чернігівській області декларації позивачки у зв`язку з припиненням діяльності дипломатичних установ російської федерації в Україні, оскільки відповідних змін до законодавства України внесено не було. Проте, незважаючи на це, суди визнали дії УДМС у Чернігівській області протиправними та зобов`язали відповідача діяти за відсутності передбаченого законодавством правового механізму.
25. Скаржник також звертав увагу на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки його доводам щодо невідповідності декларації позивачки встановленому зразку, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 №715. Це призвело до зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації, яка призначена для подання до дипломатичних представництв чи консульських установ України за кордоном, а не до органів ДМС України.
26. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: головуючій судді (судді-доповідачу) Губській О.А., судді: Білак М.В., Мацедонській В.Е.
27. Суд ухвалою від 14.05.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
28. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024, здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду 10.12.2024 № 1377/0/78-24, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Радишевська О.Р., судді: Кашпур О.В., Мацедонська В.Е.
29. Від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вона наполягає на її безпідставності, просила у задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Джерела права
30. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб врегульовано Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-III; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; з приводу прийняття декларації у 2023 році).
31. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2235-III, громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках (абзац 2); громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (абзац 3); іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (абзац 4); реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи (абзац 9); зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12); незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури; (абзац 13); декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16).
32. Умови прийняття до громадянства України визначено статтею 9 Закону №2235-III, зокрема, частиною першою вказаної норми встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України.
33. За правилами частини другої статті 9 Закону №2235-III умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
34. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
35. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок № 215).
36. Порядок розгляду органами міграційної служби заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України, також визначений Порядком № 215.
37. За правилами пункту 103 Порядку № 215 (у редакції, чинній на час звернення позивачки із заявою у серпні 2023 року) Державна міграційна служба України, зокрема, перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України.
38. Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
39. Редакція пункту 119 Порядку № 215 не змінювалася з 05.06.2012.
40. Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27.03.2001 № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715 (далі - наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.
41. Станом на серпень 2023 року зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений наказом МВС України № 715, викладено таким чином: «Я, _(прізвище, ім`я, по батькові)_ ,___ __________ _____ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв`язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави)_,а саме:
1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив_____.
У зв`язку з викладеним вище я зобов`язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави,не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Мені_____(прізвище, ім`я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов`язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ ________________ 20___ року (підпис)».
VI. Позиція Верховного Суду
42. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу можливості подання позивачкою декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації в умовах воєнного стану у зв`язку з відсутністю доступу до консульської установи російської федерації.
43. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
44. Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції, є: перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III, з метою формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах.
45. Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.
46. Статтею 9 Закону № 2235-III передбачено можливість прийняття іноземця до громадянства України за умови дотримання вимог, установлених цим Законом. Водночас частиною другою цієї статті встановлено імперативний припис щодо обов`язку іноземця одночасно із заявою (клопотанням) про прийняття до громадянства України подати зобов`язання припинити іноземне громадянство.
47. У разі прийняття особи до громадянства України їй видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої оформлюється тимчасове посвідчення громадянина України строком дії не більше двох років. У межах зазначеного строку особа зобов`язана виконати взяте на себе зобов`язання щодо припинення іноземного громадянства в установленому законом порядку. Виконання такого обов`язку є необхідною передумовою для документування особи паспортом громадянина України.
48. Отже, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС України, протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави. Для цього іноземець має вчинити необхідні дії, спрямовані на самостійне вирішення питання щодо отримання такого документа.
49. Водночас законодавець передбачив також можливість існування обставин, через які особа може не отримати документ про припинення іноземного громадянства з причин, що не залежать від її волевиявлення, та встановив право такої особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
50. Як зазначалося раніше, абзацом 13 статті 1 Закону № 2235-III визначено такі незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства):
1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено;
2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
3) не здійснення процедури припинення громадянства за ініціативою особи.
51. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Суд констатує, що 07.08.2023 позивачка звернувся до відповідача із заявою, в якій просила прийняти у неї декларацію про відмову від іноземного громадянства. В цій декларації позивачка указала, що відмовляється від іноземного громадянства російської федерації та зазначила про існування незалежних від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, з посиланням на те, що процедура оформлення припинення громадянства російської федерації не здійснюється.
52. Як установлено судами, вирішуючи питання щодо прийняття / повернення декларації позивача, УДМС в Чернігівській області в листі від 30.08.2023 № К-65/6/7401-23/7401.3.1/119-23 лише процитувало норми законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, однак не зазначило обґрунтованих мотивів, за яких подану позивачем декларацію повернуто та не проаналізувало причини, указані позивачкою в декларації, з наданням обґрунтованого висновку щодо відповідності / невідповідності чинному законодавству.
53. Суд зауважує, що з огляду на критерії, визначені частиною другою статті 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути вмотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
54. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не розглянув по суті звернення позивачки та не надав жодної оцінки підставам подачі нею декларації.
55. Отже, за установлених судами попередніх інстанцій обставин, за наведеного обґрунтування касаційної скарги та підстав відкриття касаційного провадження, підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
56. З урахуванням викладеного, Суд констатує про відсутність підстав для формування висновку щодо застосування положень абзацу 13 статті Закону № 2235-III у цій справі, оскільки, вирішуючи спір, суди, зокрема, виходили з оцінки змісту наданої відповідачем відповіді на запит позивачки на предмет її обґрунтованості та вмотивованості.
57. Щодо твердження скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки його доводам щодо невідповідності поданої позивачкою декларації про відмову від іноземного громадянства формі 45, затвердженої наказом МВС України від 16.08.2012 № 715, унаслідок чого відповідача зобов`язано повторно розглянути питання щодо її прийняття, незважаючи на те, що ця форма призначена для подання до дипломатичних представництв чи консульських установ України за кордоном, а не до органів ДМС України, то Суд зазначає таке.
58. У силу положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
59. Зазначені вимоги КАС України не є формальними, адже рішення відповідача оцінюється, у тому числі, з приводу підстав його прийняття.
60. Водночас суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами юридичної визначеності та належного врядування, які є фундаментальними для правової держави.
61. Проаналізувавши зміст листа ДМС України від 30.08.2023 № К-65/6/7401-23/7401.3.1/119-23, суд апеляційної інстанції встановив, що невідповідність поданої позивачкою декларації про відмову від іноземного громадянства формі 45, затвердженої наказом МВС України від 16.08.2012 № 715, не була підставою для прийняття оскаржуваної відмови.
62. Суд погоджується з таким висновком, адже декларацію позивачки повернуто з огляду на відсутність у неї передбачених Законом України «Про громадянство України» підстав для її подання, а не у зв`язку з невідповідністю її змісту чи оформлення встановленій формі. Оскаржуване рішення не містить опису відповідності поданого документа встановленим вимогам, крім загального посилання на зразок декларації, що затверджений наказом МВС України від 16.08.2012 № 715.
63. Ураховуючи наведене, доводи скаржника щодо форми поданої позивачкою декларації не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність вирішення спору.
64. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
65. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
66. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. Зважаючи на це, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
68. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
69. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
70. Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення.
71. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року залишити без змін.
72. Судові витрати не розподіляються.
73. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
О.В. Кашпур