УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/18394/25
адміністративне провадження № К/990/43554/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі № 380/18394/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника військової частини НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25 травня 2026 року позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 липня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи, а також документа про сплату судового збору. Восьмий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначених недоліків шляхом подання доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи та документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2026 року доставлено скаржнику до його електронного кабінету 17 липня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті у встановлений судом строк, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 серпня 2026 року повернув апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За обставинами цієї справи ІНФОРМАЦІЯ_2 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не подав доказів надсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів іншому учаснику справи та документа про сплату судового збору у встановленому розмірі, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику строк для усунення зазначених недоліків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у визначений строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані.
У зв`язку з цим ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі положень статей 169 та 298 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, зокрема статей 169, 298 КАС України, та відповідає встановленим у справі обставинам. Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що скаржник не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув її недоліків у встановлений судом строк, а саме не подав доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами іншому учаснику справи. За таких обставин повернення апеляційної скарги відповідно до статей 169 та 298 КАС України є є процесуальною підставою для повернення апеляційної скарги. Таке процесуальне рішення узгоджується з принципом диспозитивності адміністративного судочинства та обов`язком учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і виконувати процесуальні обов`язки.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування процесуальних наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.
Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У тексті касаційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечує, що на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2026 року ним не було подано до суду документа про сплату судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншому учаснику справи, а також заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлений строк, у зв`язку з чим вимоги зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції у визначений строк виконані не були, а будь-яких доказів поважності причин невиконання таких вимог або клопотань про продовження строку до суду не подано.
Отже, Суд вважає, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі № 380/18394/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов