ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №620/6709/20
провадження №К/990/5538/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Уханенка С.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування запису у трудовій книжці, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.) у справі №620/6709/20,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1, Перша кадрова комісія, кадрова комісія №1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), Чернігівської обласної прокуратури (далі - відповідач-3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №295 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернігівської області від 21.05.2020 №127к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Чернігівської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді в Чернігівській обласній прокуратурі;
- стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- скасувати у трудовій книжці позивача запис №14 від 21.05.2020, зроблений на підставі наказу прокурора Чернігівської області від 21.05.2020 №127к про звільнення з посади, яку обіймав позивач, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що його звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» відбулось з порушенням законодавства, оскільки Генеральним прокурором наказ про ліквідацію чи реорганізацію або скорочення чисельності штату прокуратури Чернігівської області не видавався. Зазначав, що оскаржуване рішення кадрової комісії прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття рішення.
Короткий зміст рішень судів у цій справі
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №295.
Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Чернігівської області від 21.05.2020 №127к.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури з 22.05.2020.
Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 319 189, 24 грн (сума без відрахувань обов`язкових платежів). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що рішення про неуспішне проходження атестації від 10.04.2020 є необґрунтованим, оскільки прийнято без врахування доводів, які викладені позивачем у скаргах щодо технічних збоїв під час проведення іспиту на загальні здібності та навички. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання у спірному наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним, оскільки відповідачами не підтверджено відповідними доказами ліквідацію чи реорганізацію органу та скорочення кількості прокурорів.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Чернігівської обласної прокуратури задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
6. При ухваленні цієї постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є виключно настання події зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту 92 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому підстави для його скасування відсутні.
7. Постановою Верховного Суду від 21.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 скасовано, а, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За висновками суду касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права в частині обов`язку повідомити належним чином осіб, які беруть участь у справі, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Чернігівської обласної прокуратури задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
9. Ухвалюючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції зважав на те, що під час проведення першого етапу атестації позивач не набрав мінімально допустиму кількість набраних балів для успішного складання іспиту, а також на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів проведення атестації з порушенням встановлених вимог, а тому дійшов висновків, що Перша кадрова комісія обґрунтовано прийняла рішення від 10.04.2020 №295 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, і, як наслідок, наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 21.05.2020 №127к про звільнення ОСОБА_1 з посади є правомірним і підстави для скасування рішення та наказу відсутні.
10. Також колегія суддів апеляційного суду вважала безпідставними доводи позивача про відсутність обставин ліквідації, реорганізації та скорочення штату працівників прокуратур, оскільки звільнення відбулося з підстав неуспішного проходження ним атестації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
11. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції після нового апеляційного розгляду, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 - залишити без змін.
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (судом апеляційної інстанції не було здійснено належного дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин по справі, зокрема щодо не дослідження судом документів, які є доказами у справі, оскільки містять інформацію про предмет доказування) та пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України (справу розглянуто судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.)
13. Окрім цього, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновку Верховного Суду, який викладено:
- в постановах від 24.04.2021 у справі №815/1554/17 та від 05.12.2019 у справі №804/7399/16 щодо правильного застосування пунктів 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зокрема щодо обов`язку дотримання суб`єктом владних повноважень принципу правової визначеності при звільненні прокурора саме на підставі вище викладеної норми закону, зокрема стосовно наявності у даній правовій нормі двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником або, що покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом;
- в постановах від 03.06.2021 у справі №640/9398/20, від 24.06.2021 у справі №280/5009/20, щодо застосування пункту 6 розділу ІІІ Порядку №221, без врахування приписів положень пункту 7 розділу І та пункту 2 розділу V Порядку №221, оскільки Порядком №221 не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, не визначено їх форму та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.
14. Разом із касаційною скаргою позивачем до Верховного Суду було подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на відсутність усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, а відтак - наявності виключної правової проблеми у цій категорії справ.
15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
16. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 16.02.2023.
17. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 08.03.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №620/6709/20.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2026 справу призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В. судді: Уханенко С.А., Мельник-Томенко Ж.М.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з серпня 2004 року по 21 травня 2020 року проходив службу в органах прокуратури, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача. При цьому з вересня 2018 року до моменту звільнення займав посаду заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області.
22. Позивач подав Генеральному прокурору заяву встановленого зразка про намір пройти атестацію.
23. За результатами проведення тестування на загальні здібності та навички позивач набрав 92 бали, який визначено як середній арифметичний бал від 93 балів за вербальний блок та 92 балів за абстрактно-логічний.
24. 10.04.2020 Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №295 про неуспішне проходження атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
25. Наказом прокурора Чернігівської області від 21.05.2020 №127к позивача звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою у вказаному наказі також зазначено: рішення кадрової комісії №1.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України)
28. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
29. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та правильність застосування норм матеріального права і повноту дотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
30. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
31. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зокрема, наведеною підставою, позивач указує, що суд апеляційної інстанції грубо порушив норми процесуального права щодо неналежного повідомлення його про розгляд справи 19 жовтня 2022 року. Зазначає, що лише 18.10.2022, виявив у поштовій скриньці повідомлення Укрпошти ф.22-а, датоване 18.10.2022, про надходження до відділення на його ім`я рекомендованого листа; з Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо, що 19.10.2022 відбулося судове засідання, за результатами якого було ухвалено оскаржувану постанову. Звертає увагу Суду на триваючу повітряну тривогу 19.10.2022, через яку позивач об`єктивно не зміг взяти участь в судовому засідання, яке завершилося ухваленням судового рішення, не зважаючи на повітряну тривогу. Позивач уважає, що його та представника було протиправно позбавлено права на участь в судовому засіданні та права на справедливий суд.
32. Надаючи оцінку наведеним доводам касаційної скарги, колегія суддів ураховує приписи частини третьої статті 44 КАС України, відповідно до якої учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
33. Водночас, відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
34. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи в адміністративному судочинстві визначено статтею 205 КАС України, відповідно до частини першої якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
35. Відповідно до частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.
36. Частиною третьою статті 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
37. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).
38. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
39. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді (абзац 1 частини третьої статті 126 КАС України).
40. Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
41. Відповідно до частин першої-третьої статті 129 КАС України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
42. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання (статті 130 КАС України).
43. Статтею 131 КАС України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі зміни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судового процесу повідомив суду.
44. Питання проголошення судового рішення відображені в статті 250 КАС України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
45. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
46. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
47. Повертаючись до матеріалів справи, Судом установлено, що відповідно до довідок про доставку електронного листа (том №4, а.с.105, 112, 113, 120) ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 (про відкриття провадження у справі та про призначення справи до апеляційного розгляду), судові повістки було, зокрема, доставлено 05.08.2022 на електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка в матеріалах справи (перша сторінка відповіді на відзив Офісу Генерального прокурора та Чернігівської обласної прокуратури; том №2, а.с.113) зазначається як електронна адреса представника позивача - адвоката Маслак Марії Станіславівни, яка згідно Ордеру на надання правової допомоги СВ №1010281 (том №1, а.с.118) та на підставі Договору 01/21 про надання правової допомоги (том №1, а.с. 119-121) уповноважена на надання правової допомоги у «судових органах будь-якої територіальності, спеціалізації та інстанційності та правоохоронних органах України».
48. Згідно інформації щодо направлення поштової кореспонденції від 05.08.2022 (том №4, а.с. 121), відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 №02.7-08/4144/2022 (том №4, а.с. 122) фінансування витрат на закупівлю знаків поштової оплати (марок) та на оплату поштових послуг відсутнє, у зв`язку із чим судові повістки від 05.08.2022 в адміністративній справі №620/6709/22 не були надіслані сторонам засобами поштового зв`язку.
49. Відповідно до довідок від 31.08.2022 та від 01.09.2022 (том №4, а.с.123, 124) секретарем судового засідання були здійсненні телефонні дзвінки за номером телефону, який вказано в матеріалах справи, як номер позивача, з метою повідомлення про час та дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції; однак, на численні дзвінки вмикався автовідповідач, а тому повідомити належним чином ОСОБА_1 про вищезазначене не вдалося.
50. Відповідно до довідки від 05.09.2022 (том №4, а.с.125) додатково повідомлено, що у зв`язку з тим, що суду не відомі будь-які інші засоби зв`язку з позивачем, окрім адреси місця проживання та номеру телефону, який недоступний, судову повістку-повідомлення від 05.08.2020 було опубліковано 05.09.2022 на офіційному сайті Шостого апеляційного адміністративного суду.
51. В подальшому, відповідно до довідки про доставку електронного листа (том №4, а.с.133), повістку-повідомлення було надіслано позивачу 07.09.2022 на електронну адресу представника.
52. Відповідно до довідки від 08.09.2022 (том №4, а.с.136), секретарем судового засідання були здійсненні телефонні дзвінки за номером телефону, який вказано в матеріалах справи, як номер позивача, з метою повідомлення про час та дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції; однак, на численні дзвінки вмикався автовідповідач, а тому повідомити належним чином ОСОБА_1 про вищезазначене не вдалося; відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 №02.7-08/4144/2022 фінансування витрат на закупівлю знаків поштової оплати (марок) та на оплату поштових послуг відсутнє, у зв`язку із чим судова повістка від 07.09.2022 в адміністративній справі №620/6709/22 може бути надіслана позивачу лише засобами електронного зв`язку; судову повістку від 07.09.2022 було надіслано 07.09.2022. Додатково повідомлено, що судову повістку-повідомлення від 07.09.2022 у справі №620/6709/20 було опубліковано 08.09.2022 на офіційному сайті Шостого апеляційного адміністративного суду. Довідку аналогічного змісту складено також 27.09.2022 (том №4, а.с.138).
53. В подальшому, відповідно до довідки про доставку електронного листа (том №4, а.с.144), повістку-повідомлення було надіслано позивачу 05.10.2022 на електронну адресу представника.
54. Відповідно до списку №13 від 06.10.2022 ф.103 (том №4, а.с.146) судову повістку на 19.10.2022 позивачу було направлено рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену в матеріалах справи.
55. 18 жовтня 2022 року до суду апеляційної інстанції повернулося зазначене поштове відправлення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (том №4, а.с.151).
56. Беручи до уваги наведені приписи процесуального закону, Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «За закінченням терміну зберігання», «Адресат вибув», «Адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №340/2148/22, від 31.10.2023 у справі №420/15100/20, від 31.01.2024 у справі №215/6188/20, від 25.06.2025 у справі №215/1719/24.
57. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.08.1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (11681/85 ) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСЛП) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
58. ЄСПЛ у справі «Krupnyk v. Ukraine (№ 16505/23) також наголосив, що зацікавлені сторони зобов`язані проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі Karakutsya v. Ukraine, № 18986/06, від 16.02.2017).
59. Матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладався.
60. Повістка про виклик до суду апеляційної інстанції на 14:20 год 19.10.2022 направлялось на адресу позивача, яка була зазначена ним в справі та повернулась за закінченням терміну зберігання. Інших відомостей стосовно місця фактичного перебування та щодо інших засобів зв`язку (телефон, електронна пошта тощо) позивачем не зазначалося, як і не вказувалося про зміну місця проживання чи контактних даних.
61. Крім того, у зв`язку з відсутністю фінансування на відправку поштової кореспонденції, повістки також публікувалися на офіційному сайті Шостого апеляційного адміністративного суду.
62. Колегія суддів уважає, що у таких умовах за критично низького рівня фінансування судових установ, у тому числі й судів апеляційних інстанцій, Шостий апеляційний адміністративний суд, не маючи коштів, передбачених на відправку поштової кореспонденції, здійснив надсилання судових повісток позивачу всіма можливими засобами та способами.
63. А тому, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з підстав, визначених пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.
64. Повертаючись до змісту спірних правовідносин, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
65. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі і по тексту - Закон №113-IX; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» (далі також - Закон №1697-VII) внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ. Також, у тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.
66. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
67. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
68. Згідно з пунктами 11- 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
69. За змістом пункту 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
70. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
71. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
72. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
73. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок №221), атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
74. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
75. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу І Порядку №221).
76. Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 розділу І Порядку №221).
77. Як обумовлено пунктом 7 розділу І Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
78. Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
79. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
80. За пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
81. Відповідно до пунктів 3-6 розділу ІІІ Порядку №221 зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
82. Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку №221. Так, уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1 розділу V Порядку №221).
83. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу V Порядку №221).
84. На підставі пункту 2 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 (далі - Порядок №233) комісії забезпечують: проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; здійснення добору на посади прокурорів; розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
85. Для здійснення повноважень, передбачених абзацом четвертим пункту 2 цього Порядку, утворюється окрема комісія у складі семи осіб з числа працівників органів прокуратури, прокурорів та інших залучених осіб за їх згодою (абзац 2 пункту 3 Порядку №233).
86. На підставі пункту 4 Порядку №233 склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря.
87. Абзацом другим пункту 5 Порядку №233 визначено, що у разі відсутності голови комісії його обов`язки виконує член комісії (крім секретаря комісії та членів комісії, делегованих міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями), обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії, про що відзначається у протоколі засідання.
88. Комісія правомочна ухвалювати рішення, здійснювати інші повноваження, якщо на її засіданні присутня більшість членів комісії. У разі неявки члена комісії більше двох разів поспіль без поважних причин, такий член комісії підлягає заміні відповідно до пункту 19 цього Порядку (пункт 8 Порядку №233).
89. За правилами пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
90. Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку №233).
91. Наказом Генерального прокурора від 21.02.2020 №105 встановлено прохідний бал (мінімально допустиму кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93 бали.
92. Спір у цій справі виник у зв`язку із проходженням позивачем атестації та винесенням Першою кадровою комісією рішення №295 від 10.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки».
93. Згідно встановлених у справі обставин підтверджується, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивачем було подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Тобто, у такій заяві позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком №221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», його буде звільнено з посади прокурора.
94. Отже, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації.
95. Водночас, як випливає із оскаржуваного рішення кадрової комісії, за наслідками складання іспиту на загальні здібності та навички (другий етап атестації) позивач набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали), у зв`язку з чим його не допущено до співбесіди.
96. Ці результати відображені у відповідній відомості, в якій позивач поставив власний підпис, чим підтвердив їх достовірність, та судами попередніх інстанції не було встановлено, що у примітках до цієї відомості були будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
97. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
98. Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться у пункті 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
99. Отже, у зв`язку із цим, Першою кадровою комісією прийнято оскаржуване рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
100. Верховний Суд у постановах від 25.11.2021 у справі №160/5745/20) та від 19.05.2022 у справі №120/2170/20-а зазначав, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно набрання прокурором за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час другого етапу атестації менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX для його недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації.
101. Колегія суддів додатково звертає увагу, що на цьому етапі (іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки) рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів.
102. Інше мотивування та обґрунтування рішення кадрової комісії ніж зазначення кількості набраних прокурором балів Порядком №221 не передбачено. У пункті 6 розділу ІІІ цього Порядку чітко визначено, що відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання ним за результатами складення іспиту меншої кількості балів, ніж прохідний бал.
103. В контексті наведеного слід дійти висновку, що в оскаржуваному рішенні Першої кадрової комісії відповідно до вимог пункту 12 Порядку №233 зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - набрання позивачем менше прохідного балу для успішного складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує.
104. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.08.2022 у справі №380/4548/20 та від 27.09.2022 у справі №160/5072/20.
105. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем зазначалось про те, що при складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності неналежно функціонувала комп`ютерна техніка, та про факт чого позивач подавав відповідні скарги.
106. З приводу зазначеного, Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
107. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
108. Згідно з встановленими у цій справі обставинами, тестування позивачем було завершено. Відомості про те, що під час проведення тестування складались акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин, та про те, що ОСОБА_1 під час проведення тестування подавав будь які заяви до комісії, відсутні. Позивач фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування. А відтак, подання заяви про повторне проходження атестації в контексті встановлених обставин, може свідчити про намагання позивача спростувати отриманий негативний результат.
109. Верховний Суд наголошує, що у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування, єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, та просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.
110. Подібний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.12.2024 у справі №280/2475/21, від 27.09.2022 у справі №160/5072/20, від 26.05.2022 у справі №160/6479/20 та №300/1157/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 20.10.2021 у справі №440/2700/20 та багатьох інших.
111. У такому контексті Верховний Суд також зазначає, що під час прийняття рішень про успішне (неуспішне) проходження прокурором атестації кадрові комісії зобов`язані належним чином розглянути подані прокурорами заяви, врахувавши всі обставини, що можуть мати значення при прийнятті відповідного рішення. Водночас розгляд таких заяв кадровими комісіями не є тотожним їхньому обов`язку повторно призначати тестування прокурора у разі наявності його заяви, зокрема про технічні збої у роботі комп`ютерної програми, адже зважаючи на приписи пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пункту 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження прокурором одного з етапів атестації допускається лише у тому випадку, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Звідси слідує, що такі обставини не можуть бути виявлені (встановлені) окрім того, як під час самого тестування (указаний висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.12.2022 у справі №240/7715/20, від 06.12.2024 у справі №260/1683/21, від 31.08.2023 у справі №260/2840/20 тощо).
112. У світлі зазначеного, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, який міститься у постановах від 23.06.2022 у справі №500/1293/20 та від 28.07.2022 у справі №620/4551/20, про те, що відомість є документом, у якому фіксується результат складання іспиту, вона посвідчується підписами прокурора та члена робочої групи, є достатнім та належним доказом отриманого прокурором результату тестування.
113. Окрім того, у згаданій постанові від 23.06.2022 у справі №500/1293/20 Верховний Суд зі змісту пояснень Офісу Генерального прокурора встановив, що відтворити порядок запитань та відповідей під час складання іспиту того чи іншого респондента неможливо технічно, а сама система тестування не передбачає збереження пройдених прокурорами тестів. В системі зберігаються виключно результати за кожним тестом, які видаляються через три тижні, а відсутність змісту тестів та дослідження відповідей позивача на поставлені йому запитання в межах складання іспиту жодним чином не змінюють отриманий результат.
114. Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №221 визначено, що тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
115. Отже, враховуючи автоматизовану процедуру другого етапу тестування, у кадрових комісій відсутні дискреційні повноваження щодо визначення результатів за наслідками складення прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички.
116. Така автоматизована процедура проходження другого етапу атестації встановлена Порядком №221 з метою уникнення будь-якого суб`єктивного впливу з боку кадрових комісій на отримання прокурором необхідного прохідного балу для успішного складання іспиту.
117. Тому, враховуючи, що другий етап тестування проходив в формі анонімного тестування автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки, що виключає будь-яке стороннє втручання в роботу системи тестування, то відсутні сумніви у дійсності отриманих позивачем балів.
118. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.08.2022 у справі №380/4548/20 та від 27.09.2022 у справі №160/5072/20 та багатьох інших.
119. При цьому, судова практика Верховного Суду стосовно питання застосування окремих положень Порядку №221, про які зазначає позивач, є сталою і послідовною, а тому відсутні підстави для вирішення питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, виходячи із доводів клопотання ОСОБА_1 .
120. Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення кадрової комісії є правомірним, а суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права, коли скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
121. Колегія суддів також відхиляє посилання позивача на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки, окремі неточності в змісті оскаржуваного судового рішення стосовно кількості набраних ОСОБА_1 балів та помилок в назві рішення кадрової комісії, на які посилається позивач в касаційній скарзі, не свідчать про наявність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, а можуть вказувати на допущення описок в судовому рішенні.
122. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині, що стосуються наказу про звільнення позивача, колегія суддів виходить з наступного.
123. Як видно із матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивача було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», із зазначенням в якості підстави - рішення кадрової комісії №1, яке згідно мотивів цієї постанови, є правомірним.
124. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції уважав, що посилання на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у спірному наказі про звільнення, є безпідставним, а відповідачами не підтверджено відповідними доказами ліквідацію чи реорганізацію органу та скорочення кількості прокурорів.
125. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи позивача про відсутність обставин ліквідації, реорганізації та скорочення штату працівників прокуратур, оскільки звільнення відбулося з підстав неуспішного проходження атестації.
126. Надаючи оцінку посиланням позивача на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2021 у справі №815/1554/17 та від 05.12.2019 у справі №804/7399/16 щодо правильного, на переконання скаржника, застосування пунктів 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів уважає їх нерелевантними до застосування до спірних правовідносин.
127. Проте, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора), та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами.
У резолютивній частині цього Рішення зазначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що приписи Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» надають Генеральному прокурору як особі, що очолює прокуратуру, дискреційні повноваження, зокрема щодо організації діяльності органів прокуратури України. Водночас згідно з вимогами принципу правовладдя для захисту учасників суспільних відносин від свавільних рішень та дій органів публічної влади приписами права має бути чітко та зрозуміло визначено обсяг будь-якого з дискреційних повноважень, наданого цим органам.
Конституційний Суд України указав, що за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права - відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Отже, реалізація Генеральним прокурором повноваження з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури має не лише такий юридичний наслідок, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури, а також прихований юридичний наслідок - звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.
Аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Конституційний Суд України урахував також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор «виключається зі штатного розпису» органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обов`язків та професійного майбутнього. Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у зв`язку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.
З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.
128. Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
129. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14.21.2000 (справа №1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.
130. Абзацом 1 частини четвертої статті 7 КАС України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
131. Належним до врахування під час розгляду цієї справи є те, що у постанові від 10.12.2024 у справі №240/19209/21 Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №240/7411/21, про неможливість застосування частини четвертої статті 7 КАС України до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України.
132. Зокрема, в указаній постанові Судова палата дійшла таких висновків:
1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;
2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин.
133. У постановах від 23.07.2026 у справі №380/696/21, від 14.07.2026 у справі №640/18933/20, від 10.07.2026 у справі №420/5756/21, від 26.06.2026 у справі №640/22579/19 від 30.06.2026 у справі №380/6090/21 та інших, Верховним Судом вже було застосовано підхід, викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №240/19209/21 та ураховано, у тому числі, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) при вирішенні спорів, які стосувалися проходження прокурорами атестації та звільнення їх на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
134. З огляду на викладене, колегія суддів уважає за необхідне врахувати наведений підхід при вирішенні цього спору в суді касаційної інстанції на підставі частини третьої статті 341 КАС України.
135. Вирішуючи клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходить з того, що підстави та порядок передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 КАС України.
136. Так, згідно з частинами третьою-шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд до Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
137. Під час розгляді цієї справи колегія суддів не встановила підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в тому числі, і наявність виключної правової проблеми. А тому слід відмовити у задоволенні цього клопотання.
138. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
139. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
140. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
141. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
142. За приписами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
143. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в частині, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, і прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину шляхом викладення її в редакції мотивів цієї постанови стосовно підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23).
Постанову суду апеляційної інстанції в частині, якою правомірно скасовано рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії і прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги - залишити без змін
144. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
145. Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 346, 349, 350, 351, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №620/6709/20 в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокуратури Чернігівської області від 21.05.2020 №127к, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог - скасувати.
4. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокуратури Чернігівської області від 21.05.2020 №127к, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину.
5. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №620/6709/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
С.А. Уханенко
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду