УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №400/13116/25
адміністративне провадження №К/990/40617/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №400/13116/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії щодо відмови у включенні до страхового стажу повного періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010, з 01.01.2016 по 31.03.2016 та періоду з 01.01.2021 по 31.05.2021;
зобов`язати відповідача включити до страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 (з урахуванням включеного періоду, що склав 2 роки 10 місяців 26 днів), з 01.01.2016 по 31.03.2016 та періоду з 01.01.2021 по 31.05.2021;
зобов`язати відповідача визначити коефіцієнт страхового стажу з урахуванням повного періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010, з 01.01.2016 по 31.03.2016 та періоду з 01.01.2021 по 31.05.2021;
визнати протиправними дії, що полягають у не проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, з 01.03.2022 у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022; з 01.03.2023 у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023; з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024; з 01.03.2025 у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025;
зобов`язати відповідача провести з 02.10.2021 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням коефіцієнту страхового стажу, збільшеного внаслідок зарахування до страхового стажу позивачки періодів підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 (з урахуванням включеного періоду, що склав 2 роки 10 місяців 26 днів), з 01.01.2016 по 31.03.2016 та періоду з 01.01.2021 по 31.05.2021;
зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату індексації пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 з 01.03.2022, у розмірі 1,197 з 01.03.2023, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь період прострочення виплати.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.03.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в частині про визнання дій щодо індексації протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо індексації за період з 01.03.2022 по 08.06.2025 (включно) - залишив без розгляду.
Також Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 25.03.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 повного періоду здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2021 по 31.05.2021. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період підприємницької діяльності з 01.01.2021 по 31.05.2021, визначити коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періоду з 01.01.2021 по 31.05.2021 та провести перерахунок з 02.10.2021. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2025 без застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн), у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796). Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн) у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796), у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії. У решті позовних вимог відмовив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.07.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишив без задоволення, натомість, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 скасував в частині відмови у задоволені вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та ухвалив постанову про задоволення вимог ОСОБА_1 у цій частині. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, за весь період прострочення виплати. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 - залишив без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 та з 01.01.2016 по 31.03.2016, здійснити перерахунок коефіцієнту страхового стажу, перерахунок та виплату пенсії, позивачка оскаржила їх у касаційному порядку, просила скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Верховний Суд ухвалою від 10.09.2026 касаційну скаргу позивачки залишив без руху, надав скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, конкретизувавши підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
21.09.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 10.09.2026 від скаржниці надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
Дослідивши зміст касаційної скарги та врахувавши заяву про усунення недоліків скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Справа розглядалася у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються питання зарахування до страхового стажу особи періодів підприємницької діяльності, яку вона здійснювала із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржниця визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування цієї підстави скаржниця покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у взаємозв`язку із частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV та пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 (далі - Указ №727/98) у правовідносинах щодо зарахування до страхового стажу фізичної особи-підприємця у повному обсязі (один місяць страхового стажу за один календарний місяць роботи, незалежно від сплаченого розміру внеску) періоду здійснення підприємницької діяльності на фіксованому або єдиному податку, за умови наявності свідоцтв/патентів та квитанцій про сплату податку, якщо відрахування до органів Пенсійного фонду здійснювалися органами Державного казначейства самостійно, а підприємець був звільнений від обов`язку окремого нарахування та сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Також як на підставу касаційного оскарження позивачка посилається на положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
На обґрунтування цієї підстави скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та частину 3 статті 24 цього Закону без урахування висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 26.10.2022 у справі №640/25128/19, від 31.01.2025 у справі №120/8471/23, від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а та Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
У заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржниця, окрім наведеного, покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки ключовим у цій справі є питання, чи може орган Пенсійного фонду скорочувати страховий стаж особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та сплачувала передбачені законодавством платежі, виключно пропорційно сумі сплачених внесків, без застосування спеціальної норми пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Зауважує, що у цьому випадку суд касаційної інстанції має вирішити питання, яким чином у таких правовідносинах має співвідноситися пункт 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV із частиною 3 статті 24 цього Закону . Також звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій по-різному вирішується питання щодо повноти зарахування періодів підприємницької діяльності до страхового стажу особи.
Також скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права - статті 9, 77, 90 КАС України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази: дублікати квитанцій про сплату єдиного соціального внеску за січень-березень 2016 року; довідку форми ОК-5 за 2004-2010 роки. Позивачка доводить, що наведені докази підтверджують інформацію про її трудову діяльність.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Перешкоди для прийняття касаційної скарги до провадження Верховним Судом та відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 334, 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №400/13116/25.
Витребувати із Миколаївського окружного адміністративного суду справу №400/13116/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб