УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №160/35711/25
провадження № К/990/43663/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
24 вересня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 84 дні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 19 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України № 294-ІХ у розмірі 2102,00 гривень;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 84 дні, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 19 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України № 294-ІХ у розмірі 2102,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 84 дні, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 19 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України № 294-ІХ у розмірі 2102,00 гривень.
Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки у кількості 84 дні, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2020 рік у кількості 19 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 року по 16.06.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року Законом України № 294-ІХ у розмірі 2102,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Автор вказує, що касаційна скарга справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Покликання автора на відсутність законодавчого визначення поняття «виняткове значення для учасника справи» також не підтверджує існування відповідної підстави. Закон містить оціночне поняття «виняткове значення для учасника справи», що передбачає необхідність наведення особою конкретних обставин, які свідчать про існування саме такого виняткового значення.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте автором не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для автора скарги внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Наведені у касаційній скарзі обставини фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи, оцінкою доказів та застосуванням норм матеріального і процесуального права. Такі доводи стосуються правильності встановлення фактичних обставин справи, оцінки доказів та застосування норм права і самі по собі не свідчать про наявність виняткового значення справи для заявника.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2026 року у справі № 160/35711/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська