ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 560/957/23
адміністративне провадження № К/990/32503/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Кашпур О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Донецькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (головуючий суддя - Залімський І. Г., судді: Мацький Є.М., Сушко О.О.) у справі №560/957/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
20 січня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 березня 2022 року №141 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пункту 8 розділу І «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260), у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин з 21 березня 2022 року;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 21 березня 2022 року до дня звільнення зі служби в поліції - 13 червня 2022 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року №653 в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стосовно оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року №262 о/с в частині звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 14 червня 2022 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 червня 2022 року до дня ухвалення рішення суду у справі з розрахунку 485,97 грн за кожен календарний день вимушеного прогулу;
- рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати грошового забезпечення у межах стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що оскаржуваним наказом позивача звільнено зі служби за результатами проведеного службового розслідування. Позивач зазначає, що службове розслідування відносно нього проведено з істотним порушенням вимог законодавства, зокрема, відповідач не повідомив позивача про ініціювання службового розслідування, чим порушив закон і право позивача на захист. Позивач підкреслює, що рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення прийнято необґрунтовано, без з`ясування і врахування обставин, що мають значення для його прийняття. Наголошує, що позивач не покидав службу, а навпаки виконував додаткові повноваження в умовах воєнного стану. Крім того, вказує про неможливість виконання функцій у зв`язку із перебуванням в окупації, та пізніше у полоні. Також позивач висловлює незгоду із застосуванням відповідачем найсуворішого дисциплінарного стягнення відносно нього. З огляду на незаконне звільнення, останній вважає, що підлягає поновленню на службі із виплатою середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
З 2013 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - в поліції, обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області, починаючи з 04 березня 2017 року.
24 лютого 2022 року відбулося вторгнення військ російської федерації на територію України та розпочалася повномасштабна збройна агресія рф проти України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан в Україні.
25 лютого 2022 року ГУНП в Донецькій області видано наказ №330 "Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області" та встановлено необхідність прибуття підпорядкованих працівників до тимчасового місця несення служби 26 лютого 2022 року о 08:45 (м. Покровськ), тимчасовим місцем несення служби особового складу Головного управління Національної поліції в Донецькій області визначено Покровське РУП ГУНП в Донецькій області.
Згідно з рапортом заступника начальника УКР ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4, 26 лютого 2022 року на оперативній нараді ним доведено начальникам відділів та сектору УКР ГУНП в Донецькій області вимоги наказу про необхідність прибуття 26 лютого 2022 року до Покровського РУП ГУНП в Донецькій області. У подальшому, вказану інформацію начальниками відділів та сектору управління доведено до особового складу.
25 квітня 2022 року, 26 квітня 2022 року та 27 квітня 2022 року на службу не прибули 6 працівників управління карного розшуку, в тому числі, ОСОБА_1 . З метою встановлення обставин неприбуття до місця дислокації, у присутності заступника начальника відділу УКР ГУНП в Донецькій області, майора поліції М. Вітренко та старшого оперуповноваженого в ОВС УКР ГУНП в Донецькій області, підполковника поліції О. Калістратова, здійснено телефонні дзвінки, зокрема, на особистий номер позивача, однак абонент перебував не в зоні дії мобільного оператора.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 березня 2022 року №141 о/с на підставі пункту 8 розділу І Порядку №260 позивачеві припинено виплату грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин з 21 березня 2022 року.
На підставі рапорту заступника начальника управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_4 про те, що порушуючи вимоги наказу ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2022 року №330 "Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області", згідно з яким тимчасовим місцем несення служби особового складу Головного управління Національної поліції в Донецькій області визначено Покровське РУП ГУНП в області та встановлено строк прибуття до вказаного підрозділу до 26 лютого 2022 року, окремі працівники УКР ГУНП в Донецькій області туди не прибули. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарних проступків, на виконання вимог статей 14, 15 (з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ (зі змінами) (далі - Дисциплінарний статут), наказу МВС України від 07 листопада 2018 року №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області прийнято наказ від 23 травня 2022 року №563 "Про призначення службового розслідування".
Відповідно до пояснення ОСОБА_3 від 30 травня 2022 року та ОСОБА_4 від 01 червня 2022 року, наказом начальника ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2022 року №330 "Про визначення тимчасового місця несення служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області" тимчасовим місцем несення служби особового складу УКР ГУНП в Донецькій області визначено Покровське РУП ГУНП в області, та начальником ГУНП встановлено строк прибуття до вищевказаного підрозділу до 26 лютого 2022 року. Стосовно ОСОБА_1 встановлено, що 14 квітня 2022 року він був затриманий представниками НЗФ т.з. "МВД ДНР" та російських окупаційних військ в м. Маріуполі та поміщений до виправної колонії, розташованої в м. Оленівка Донецької області, на тимчасово окупованій території. Однак, 23 травня 2022 року в месенджері "Viber" ОСОБА_1 повідомив, що його відпустили, на теперішній час він знаходиться за місцем мешкання батьків в Луганській області (точну адресу не вказав) на тимчасово окупованій території та намагається виїхати на підконтрольну Україні територію через територію третіх країн. До теперішнього часу більше на зв`язок з керівництвом не виходив.
Згідно з висновком Службового розслідування за фактом неприбуття до визначеного місця дислокації ГУНП в Донецькій області окремих працівників УКР ГУНП в Донецькій області, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області 06 червня 2022 року, за порушення службової дисципліни, що виразилася в недотриманні вимог пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", а саме у неприбутті до визначеного місця несення служби та тривалій відсутності на службі без поважних причин, оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.
За наслідками службового розслідування відповідачем прийнято наказ №653 від 13 червня 2022 року «про порушення службової дисципліни окремими працівниками УКР ГУНП в Донецькій області та їх покарання».
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року №653 наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року №262 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі статті 77 частини першої пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до розділу VІІ Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), з 13 червня 2022 року без встановлення премії в червні місяці.
На заяву позивача від 22 листопада 2022 року листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20 грудня 2022 року №3455/12/01-2022 останнього повідомлено, що ознайомитись з матеріалами службового розслідування він може в адміністративній будівлі за адресою: площа Шибанкова, 1-А, м. Покровськ, в робочі дні з 09:00 год до18:00 год.
Не погоджуючись з оскаржуваними наказами Головного управління Національної поліції в Донецькій області та підставами звільнення зі служби в поліції, а також невиплатою щомісячного грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджується факт допущення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді неприбуття до місця тимчасової дислокації для подальшого несення служби та тривалій відсутності на службі без поважних причин, з огляду на інформування останнього про необхідність такого прибуття.
При цьому, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, внаслідок чого позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів не підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку.
Крім того, на переконання суду, висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а також із врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд вважав, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими.
Отже, враховуючи встановлення факту відсутності позивача в місці тимчасової дислокації Головного управління Національної поліції в Донецькій області та невиконання ним без поважних причин своїх службових обов`язків, відповідачем на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 березня 2022 року №141 о/с правомірно припинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин, починаючи з 21 березня 2022 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 березня 2022 року №141 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пункту 8 розділу І Порядку № 260 у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин з 21 березня 2022 року.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 21 березня 2022 року до дня звільнення зі служби в поліції - 13 червня 2022 року.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року №653 в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби стосовно оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року №262 о/с в частині звільнення зі служби в поліції оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 14 червня 2022 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 червня 2022 року до 27 липня 2023 року у сумі 127 324,14 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, керувався тим, що у період дії воєнного стану застосуванню підлягає стаття 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, у частині другій якої імперативно визначено чіткий порядок застосування дисциплінарні стягнення, а саме - в порядку зростання від менш суворого до більш суворого.
Водночас, відповідачем не доведено того, що позивач, станом на час прийняття наказу про його звільнення, мав діюче дисциплінарне стягнення.
А тому, на переконання суду апеляційної інстанції, до ОСОБА_1 безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що свідчить про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного наказу відповідача від 13 червня 2022 року №653 в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби щодо позивача.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що констатований відповідачем факт відсутності позивача в місці тимчасової дислокації Головного управління Національної поліції в Донецькій області та невиконання ним без поважних причин своїх службових обов`язків, слугував підставою прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 23 березня 2022 року №141 о/с, у відповідності до якого припинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин з 21 березня 2022 року.
Проте, відповідачем належним чином не досліджено поважності причин відсутності позивача на службі.
Крім того, апеляційний суд вказав про те, що відповідачем не враховано пояснень позивача щодо того, що останній, виконуючи наказ безпосереднього керівника та обов`язки поліцейського, залишався у м. Маріуполь. При цьому, останній не міг передислокуватись з м. Маріуполь, оскільки діяв в умовах крайньої необхідності, та у зв`язку із веденням бойових дій.
Також судом встановлено, що під час складання актів про відсутність позивача на службі, останній фактично перебував у полоні незаконних збройних формувань, що підтверджується матеріалами справи.
Тобто, станом на час фіксації фактів відсутності позивача на службі та прийняття спірних наказів, відповідачу було відомо про дійсні причини відсутності позивача на службі.
Крім того, суд також врахував, що службове розслідування щодо позивача було проведено за відсутності останнього з поважних причин, з порушенням його права брати участь у службовому розслідуванні та права на захист.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати належним чином доведеним факт відсутності позивача в місці тимчасової дислокації Головного управління Національної поліції в Донецькій області та невиконання ним без поважних причин своїх службових обов`язків, що, у свою чергу, свідчить про протиправність оскаржуваних наказів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
26 вересня 2023 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді Губської О.А. у цій справі) для розгляду справи № 560/957/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року - залишити без змін.
Так скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2019 року у справі №805/1816/17-а, від 12 вересня 2019 року у справі №420/5153/18, від 20 листопада 2019 року у справі №826/12649/16, від 03 травня 2018 року у справі №810/2073/16, у яких досліджувались приписи пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII у частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту.
Наполягає на тому, що відповідачем було проведено службове розслідування без будь-яких порушень та правильно кваліфіковано дії позивача щодо допущення ним дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим до останнього правомірно застосовано дисциплінарне стягнення.
При цьому, звертає увагу на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 300/1406/19, в якій викладена правова позиція, у якій зазначено, що неврахування права особи на участь у процесі службового розслідування та прийняття рішення про застосування відповідачем дисциплінарного стягнення, неознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування, не може бути самостійною правовою підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності за наявності обставин, які вказують на скоєння дисциплінарного проступку.
Скаржник зазначає, що визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. При цьому, судом апеляційної інстанції проігноровано, що позивач вже після виходу з полону спілкувався з керівництвом та колегами, що свідчить про його обізнаність щодо звільнення зі служби.
Також відповідач акцентує увагу на тому, що протягом 2022-2023 років жодні із месенджерів чи соцмереж заблоковані не були, крім того, безперешкодно працює лінія « 102», що давало можливість позивачу для зв`язку. Натомість, позивач, прибувши на неокуповану територію України, не зробив жодних активних дій задля продовження несення служби, не прибув до місця дислокації, хоча підтвердив у ході справи, що з березня 2022 року знав про передислокацію до міста Покровськ Донецької області.
Оскільки позивач як до потрапляння у полон, так і після звільнення з нього, до місця дислокації підрозділу не прибув та не виявив бажання продовжувати несення служби в поліції, то вказане, на думку скаржника, свідчить про неповне дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів службового розслідування, та не надання оцінки поясненням безпосереднього керівника позивача. Відповідач наполягає на тому, що позивач самоусунувся від виконання службових обов`язків, а тому, проведення службового розслідування та звільнення останнього із служби є правомірним та відповідає закону.
Також скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо правомірності застосування норм розділу V Дисциплінарного статуту, а саме: частин 1, 2, 3 статті 27, частин 1, 2 статті 30, частини 4 статті 31 вказаного Закону.
В обґрунтування вказує, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено про те, що «службове розслідування щодо позивача було проведено за відсутності позивача з поважних причин, з порушенням права позивача на участь у службовому розслідуванні та його права на захист».
Скаржник звернув увагу на те, що відповідачем направлялись позивачу документи з викликом для надання пояснень та про прийняття спірних наказів. Повідомлення та документи, які направлялись останньому з використанням технічних засобів зв`язку доходили до адресата, а отже, позивач був з ними ознайомлений. У свою чергу, направлення наказів за допомогою технічних засобів зв`язку у повній мірі відповідає вимогам частини 3 статті 4 та частини 2 статті 27 Дисциплінарного статуту. Проте суд апеляційної інстанції, всупереч указаній нормі, безпідставно зауважив, що відповідачем порушено право позивача на захист з огляду на його неповідомлення про початок службового розслідування.
Крім того, відповідач наголосив на тому, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із грубим порушенням норм матеріального права, та, на його думку, закликає усіх поліцейських до порушень службової дисципліни та недотримання Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки працівників поліції, Присяги поліцейського та у подальшому, при зверненні до суду, залишатись непокараними, що жодним чином не відповідає принципам справедливості та дотримання Законів України.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнім зазначено про те, що доводи та аргументи касаційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на встановлених судом апеляційної інстанції обставинах та наявних в матеріалах справи доказах, у зв`язку з чим касаційна скарга ГУНП в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року - залишенню без змін.
На обґрунтування зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 805/1816/17-а, від 12 вересня 2019 року у справі № 420/5153/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/12649/16, від 03 травня 2018 року у справі № 810/2073/16, на неврахування яких судом апеляційної інстанції посилається відповідач у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки досліджувані у наведених справах правовідносини не є подібними до правовідносин, які мають місце у справі № 560/957/23.
Так, у справах, на які посилається відповідач, судами досліджувалась законність звільнення поліцейських, притягнутих до дисциплінарної відповідальності за скоєння вчинків, які підривають авторитет та довіру громадян до Національної поліції України (використання своїх службових повноважень для одержання неправомірної вигоди, перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння, надання посадовій особі неправомірної вигоди для уникнення відповідальності), тобто фактичні обставини у цих справах відмінні від фактичних обставин у справі ОСОБА_1 , який фактично був звільнений відповідачем за невиконання наказу про передислокацію з оточеного міста, виконати який він був позбавлений можливості об`єктивно через реальну загрозу життю та здоров`ю.
Також особливістю спірних правовідносин між сторонами у цій справі, яка суттєво відрізняє її від адміністративних справ про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції в період «мирного часу», є невчинення позивачем відповідних дій (неприбуття на нове місце служби) у зв`язку з проведенням повномасштабних бойових дій у місці його перебування та введенням правового режиму воєнного стану, тобто внаслідок непереборних обставин (у стані крайньої необхідності). Натомість, в ході касаційного перегляду справ про звільнення працівників поліції зі служби через їх відсутність протягом певного часу на робочому місці у період дії воєнного стану та активних бойових дій Верховний Суд сформулював правовий підхід, який викладений зокрема, у постановах від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22, від 20 липня 2023 року у справі № 620/4675/22.
При цьому, позивач наголошує на тому, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій повинні перевіряти, чи враховувались відповідачем при обранні виду дисциплінарного стягнення обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов`язків та до скоєного.
Крім того, позивач вказує, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови дослідив всі надані сторонами докази, на підставі яких належно встановив обставини справи, зазначивши, зокрема, що відповідачем належним чином не досліджено поважності причин відсутності позивача на службі.
Також ОСОБА_1 зазначено про те, що посилання ГУНП в Донецькій області у касаційній скарзі на «небажання позивача проходити подальшу службу», «нещирість у викладенні обставин невиконання наказу про переміщення на нове місце служби», натяки на можливу причетність поліцейських, які не змогли у перші дні повномасштабного вторгнення залишити м. Маріуполь, до вчинення колабораційних та сепаратистських проявів є абсолютно безпідставними та недобросовісними, що спростовується зверненням позивача до ГУНП в Донецькій області із заявою про поновлення його на службі з детальним обґрунтуванням причин неможливості його прибуття на службу у спірний період.
VI. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».
Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає обов`язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Частина перша статті 19 Закону № 580-VIII передбачає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Пунктами 1, 2, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки та сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 2 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно зі статями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у тому числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункт 4 розділу V).
Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 Дисциплінарного Статуту (далі-Статут), зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
За змістом статті 26 Статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Згідно зі статтею 29 Дисциплінарного статуту в разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Статтею 30 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, яким врегульовано, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
VІI. Висновки Верховного Суду
У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спірним питанням у цій справі є встановлення законності та правомірності звільнення поліцейського у період воєнного стану, який в свою чергу, зганьбив звання поліцейського та порушив присягу поліцейського, оскільки не виконав наказ керівника про передислокацію з окупованої території та не прибув у визначений термін на підконтрольну територію України.
З цього приводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.
Вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у період дії воєнного стану підлягає застосуванню стаття 29 Дисциплінарного статуту, у частині другій якої імперативно визначено чіткий порядок застосування дисциплінарні стягнення, а саме в порядку зростання від менш суворого до більш суворого. При цьому, оскільки відповідачем не було доведено наявності діючого дисциплінарного стягнення у позивача станом на момент прийняття наказу про його звільнення, то є безпідставним застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Натомість, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що служба в поліції є особливим видом державної служби, яка покладає на поліцейського додаткову відповідальність щодо захисту інтересів держави під час дії правового режиму воєнного стану. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі з метою перевірки доводів скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неврахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які стосуються притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, зокрема, у цій справі за невихід на службу без поважних причин в умовах воєнного стану.
Крім того, ключовим питанням, яке постало перед судом касаційної інстанції є можливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за умови проведення службового розслідування за відсутності позивача та надання ним пояснень.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у передбачених статтею 341 КАС України межах, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
Положення статей 8, 18 Закону № 580-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до вимог статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01 травня 2022 року, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону № 389-VIII.
Статтею 24 Закону № 580-VIII визначені додаткові повноваження поліції, а саме: у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
На основі вказаних нормативних положень можна зробити висновок, що законодавством прямо передбачено обов`язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.
За обставинами цієї справи, наказом ГУНП в Донецькій області від 23 травня 2022 року №563 призначено службове розслідування за фактом порушення вимог наказу ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2022 року №330 "Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області" (далі - Наказ №330), та неприбуття за тимчасовим місцем несення служби особового складу Головного управління Національної поліції в Донецькій області окремими працівниками УКР ГУНП в Донецькій області, у тому числі позивача.
Передумовою цьому слугував рапорт заступника начальника управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_4 , в якому повідомлялось про неприбуття окремих поліцейських, зокрема ОСОБА_1 , до місця дислокації для подальшого проходження служби у визначений наказом від 25 лютого 2022 року №330 строк.
Згідно з висновком службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Донецькій області від 06 червня 2022 року установлено, що оперуповноважений відділу оперативних розробок і боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не прибув до визначеного місця несення служби, а саме - до Покровського РУП ГУНП на виконання Наказу №330.
У результаті проведення службового розслідуванням також встановлено, що з метою встановлення обставин неприбуття до відповідного місця дислокації позивача ОСОБА_4 здійснено телефонний дзвінок на його номер. Проте, абонент перебував не в зоні дії мобільного оператора.
Водночас, матеріали службового розслідування свідчать, що 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 був затриманий представниками НЗФ так званої "МВД ДНР" та російських окупаційних військ в м. Маріуполі та поміщений до виправної колонії, розташованої в м. Оленівка Донецької області, на тимчасово окупованій території. Однак, 23 травня 2022 року в месенджері "Viber" ОСОБА_1 повідомив, що його відпустили, та на теперішній час він знаходиться за місцем мешкання батьків в Луганській області (точну адресу позивач не вказав) на тимчасово окупованій території та намагається виїхати на підконтрольну Україні територію через територію третіх країн. Більше позивач на зв`язок з керівництвом не виходив.
Таким чином, за результатами службового розслідування установлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який виразився у недотриманні вимог пункту 1 частини 3 статті 1 Дисциплінарного Статуту, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а саме, у зв`язку із неприбуттям до визначеного місця несення служби та тривалій відсутності на службі без поважних причин, у результаті чого застосовано до останнього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Отже, суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи поліцейським, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну та введення в державі воєнного стану не знайшов способів і можливостей покинути територію бойових дій, та у подальшому - окуповану територію, не повернувся до виконання службових обов`язків поліцейського на підконтрольній Збройним Силам України території та протягом тривалого часу був відсутній на службі без поважних, на думку відповідача, причин. Таку поведінку поліцейського відповідач розцінив як самоусунення від виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану, визнавши вчинене порушення службової дисципліни несумісним зі службою в поліції та достатньо вагомим для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22, від 14 березня 2024 року у справі № 120/7551/22 та ін.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22 та від 29 лютого 2024 року у справі №260/5566/22, аналізуючи положення статті 29 Дисциплінарного статуту, дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Верховний Суд також зазначив, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Водночас, позивач не визнає наявності в своїх діях ознак дисциплінарного проступку та не вважає, що причини його відсутності на службі були неповажними; доводить, що виконати наказ не мав жодної об`єктивної можливості з огляду на постійні воєнні дії у місті Маріуполі з подальшою окупацією міста, перебуванням позивача у полоні, перебуванням на території окупованої Луганської області (точне місце позивачем не повідомлялось) після звільнення із полону, а також перебуванням останнього у медичних закладах на лікуванні.
В аспекті наведеного слід зазначити, що після відкриття касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2024 року у справі № 420/3026/23 та від 18 жовтня 2024 року у справі № 280/6535/22 сформував правову позицію щодо застосування норм матеріального права у спорах, які стосуються звільнення поліцейських, які залишилися на окупованих територіях і були відсутні на службі без поважних причин протягом певного проміжку часу.
Ураховуючи висновки Верховного Суду в указаних вище постановах, колегія суддів зазначає наступне.
У межах спірних правовідносин при вирішенні питання, чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарного порушення, яке ставиться позивачу в провину, та чи слід розцінювати наведені ним причини невиходу на службу поважними, визначальне значення має зв`язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.
Із тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.
Питання кадрового наповнення службовцями, які перебувають з державою в спеціальних відносинах, заснованих на вірності і відданості та діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів, що набуває особливої ваги під час воєнного стану, лежить в площині реалізації державою її суверенної влади.
У цьому випадку публічний інтерес полягає у формуванні корпусу поліцейських з тих осіб, які здатні виконувати свої специфічні функціональні обов`язки в умовах, що відрізняються від мирного часу та відповідним реагуванням на випадки, які свідчать про нездатність забезпечити їх виконання.
Зважаючи на наведене, Суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач, будучи поліцейським, повинен був виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та ніс службу особливого характеру. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.
Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.
Не заперечуючи доцільність аргументів позивача про ризик для життя і здоров`я під час виїзду з окупованої території, варто зауважити, що функціональні обов`язки поліцейського так само передбачають вірогідність виникнення ситуацій, небезпечних для життя і здоров`я під час несення служби, що водночас вимагає їх розв`язання, а не уникнення. Служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях тощо.
Отже позивач, як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав вживати всіх можливих заходів з метою виїзду з окупованого міста Маріуполь (до 21 травня 2022 року не було окупованим, але велися активні бойові дії), та з території окупованої Луганської області, не прибуття до місця дислокації його підрозділу з метою продовження виконання службових повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Ураховуючи специфіку відносин між державою і працівником поліції, позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач не виконав Наказ №330 відповідача та не прибув до тимчасового місця несення служби, про що 25 квітня 2022 року, 26 квітня 2022 року та 27 квітня 2022 року ОСОБА_4 складено Акти про відсутність на службі.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на зв`язок із керівництвом не виходив, про подальше своє місцезнаходження та дії безпосереднього керівника не повідомив.
Під час проведення службового розслідування з метою реалізації права на захист та отримання пояснень від старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , останньому здійснено телефонний дзвінок за номером телефону НОМЕР_1 , проте абонент знаходився поза зоною досяжності, про що складено відповідний акт від 26 травня 2022 року №1204/55/04-2022.
У зв`язку з цим, 26 травня 2022 року в месенджері «Telegram» ОСОБА_1 було надіслано повідомлення (виклик) щодо необхідності прибуття до м. Покровська Донецької області для надання пояснень з визначеним терміном - 30 травня 2022 року. Однак, останній на зв`язок не вийшов, про причини неявки не повідомив, пояснення не надав.
За вказаним фактом дисциплінарною комісією складено акт про неприбуття від 30 травня 2022 року № 1360/55/04-2022.
Протягом періоду проведення службового розслідування, позивачем не вчинялись спроби повідомити про місцезнаходження, про особисті обставини, які унеможливлюють виїзд з окупованих територій та прибуття до місця несення служби. Отже, усвідомлюючи характер та мету служби в поліції, ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій для встановлення зв`язку з безпосереднім керівництвом та виїзду з окупованої території.
Отже, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, відповідно до якого висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а також із врахуванням реального воєнного стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому спірні накази є правомірними та обґрунтованими.
Таким чином, оскільки у ході розгляду справи позивачем не наведено будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку, Верховний Суд вважає правомірним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII.
Щодо припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі пункту 8 розділу І Порядку № 260, у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин з 21 березня 2022 року, Верховний Суд зазначає наступне.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 визначено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується.
Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення не виплачується поліцейським, якщо буде встановлено відсутність таких осіб на службі без поважних причин одну добу і більше.
Таким чином, останній втратив право отримувати грошове забезпечення відповідно до пункту 8 розділу 1 Порядку № 260, з огляду на його відсутність на службі без поважних причин, що підтверджується матеріалами справи.
Так, відповідно до висновку службового розслідування, встановлено факт відсутності позивача на службі без поважних причин, починаючи з 21 березня 2022 року до 13 квітня 2022 року та з 23 травня 2022 року до 06 червня 2022 року (період перебування у полоні врахований відповідачем як поважна причина), зазначені дні визнані відповідачем днями прогулу.
З огляду на встановлення відповідачем факту відсутності позивача в місці тимчасової дислокації та невиконання ним без поважних причин своїх службових обов`язків, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу від 23 березня 2022 року №141 о/с щодо припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи з 21 березня 2022 року.
Щодо стосується посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2019 року у справі №805/1816/17-а, від 12 вересня 2019 року у справі №420/5153/18, від 20 листопада 2019 року у справі №826/12649/16 та від 03 травня 2018 року у справі №810/2073/16 (які, у свою чергу, для відкриття касаційного провадження у цій справі), колегія суддів зазначає, що у цих постановах Верховний Суд не надавав конкретного висновку щодо питання, яке є ключовим під час розгляду справи №560/957/23. Водночас, колегія суддів ураховує те, що у згаданих постановах Верховний Суд під час встановлення обставин справи, дійшов висновку про наявність у діях поліцейського дисциплінарного проступку, з огляду на вчинення останнім вчинку, який підриває авторитет та довіру громадян до Національної поліції України і є несумісним з подальшим проходженням служби.
Разом з тим, щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2, 3 статті 27, частин 1, 2 статті 30, частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, необхідно зазначити таке.
Так, аналізуючи норму статті 27 Дисциплінарного статуту, у взаємозв`язку із обставинами цієї справи, можна дійти висновку про те, що у разі відсутності поліцейського на службі, останній вважається належно повідомленим про необхідність надання ним пояснень під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану, на другий день з дня відправлення виклику засобами електронної комунікації, чи іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі чи наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника, зокрема, використовуючи, зокрема, месенджери такі як «Telegram», «Viber», «WhatsApp» чи «Signal» як засоби зв`язку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваних наказів, з огляду на порушення процедури службового розслідування, з огляду на неповідомлення позивача про початок службового розслідування та відсутність відібраних у нього пояснень, що, у свою чергу, позбавило позивача права на захист та надання пояснень щодо вчиненого ним дисциплінарного проступку.
Що стосується надання висновку Верховним Судом щодо застосування норм права, а саме - частин 1, 2 статті 30, частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, то Суд не вбачає необхідності у його наданні, оскільки вказані норми не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, та не застосовувались судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на те, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі ґрунтуються на неправильному застосуванні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, суперечать правовій позиції Верховного Суду, сформованій у справах, спір у яких виник за подібних правовідносин, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, натомість судом апеляційної інстанції рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, яке відповідає закону, скасовано помилково, тому колегія суддів уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року скасувати.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року залишити в силі.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. В. Кашпур