ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/46362/24
адміністративне провадження № К/990/26873/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №320/46362/24
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційною скаргою адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Штульман І.В., суддів Чаку Є.В., Черпака Ю.К.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач) , в якому просив:
- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16.09.2024 №15-дв «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуваний наказ є протиправним та незаконним, оскільки не містить будь-яких визначених законом обґрунтувань щодо фактичних порушень та їх обставин; зі змісту вказаного наказу неможливо встановити, які саме порушення допустив позивач, відносно яких осіб та коли такі порушення були вчинені. Позивач указує на те, що загальний зміст порушень, які стали підставою для накладення відповідачем дисциплінарного стягнення на нього, зводиться до обставин, які входять до компетенції профільних спеціалістів. Станом на час порушення дисциплінарного провадження усі недоліки у сфері організації роботи щодо антикорупційної діяльності було усунуто, про що листом проінформовано відповідача. Також позивачем наголошено на тому, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягується до відповідальності. Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідачем не було встановлено обставин порушення, часу, місця, способу, форми вини, наслідків та причинного зв`язку, а викладені в оскаржуваному наказі порушення стосуються приписів нормативних актів без прив`язки до обставин та відповідних доказів.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним (незаконним) та скасовано наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16 вересня 2024 року №15-дв «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани».
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 16.09.2024 №15-дв, а також подання дисциплінарної комісії, вбачається, що відповідачем не зазначено які наслідки мали місце в результаті вчинених ОСОБА_1 дій. Відповідачем не доведено під час проведення дисциплінарного провадження, що факти, описані в поданні, спричинили негативні наслідки. Дисциплінарна комісія під час прийняття рішення про наявність у позивача дисциплінарного проступку не встановила: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження, зокрема: ступінь вини, характер і тяжкість вчиненого проступку, наявність шкоди; чи містять дії позивача ознаки дисциплінарного проступку, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою позивача; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному наказі зазначено кваліфікацію вчиненого дисциплінарного проступку, однак у ньому не вказано коли мало місце і в чому саме полягає вчинене позивачем порушення, не наведено суті невиконання ним посадових обов`язків.
6. Суд дійшов висновку про те, що наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 16 вересня 2024 року №15-дв "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у виді догани" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено, які саме порушення вчинено позивачем. Оскаржуваний наказ містить лише посилання на те, що начальником Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області порушено низку нормативно-правових актів, які встановлюють його посадові обов`язки, без конкретизації порушень.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дисциплінарною комісією ДМС України достовірно встановлено неналежне виконання начальником УДМС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 своїх повноважень щодо спрямування, координації та контролю за діяльністю уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції (працівника, що виконує обов`язки особи з питань запобігання та виявлення корупції) УДМС в Івано-Франківській області, що призвело до порушення вимог підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДМС України від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми ДМС на 2023 - 2025 роки», а саме: не забезпечено подання УДМС в Івано-Франківській області звітної інформації за ІІІ та ІV квартали 2023 року та І та ІІ квартали 2024 року, що свідчить про те, що уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції (працівником, що виконує обов`язки особи з питань запобігання та виявлення корупції) УДМС в Івано-Франківській області у ІІІ та ІV кварталах 2023 року та І та ІІ кварталах 2024 року вимоги та антикорупційні заходи, передбачені наказом ДМС України від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми Державної міграційної служби України на 2023-2025 роки» не виконувалися, що стало можливим із причини невиконання (неналежного виконання) начальником УДМС в Івано-Франківській області покладених на нього посадових обов`язків.
9. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачем було дотримано процедуру дисциплінарного провадження, яким у достатньому об`ємі конкретизовано порушення нормативно-правових актів та посадових обов`язків начальника УДМС України в Івано-Франківській області, що призвело до настання шкідливих наслідків.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, адвокат Тинів Ігор Дмитрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
12. У касаційній скарзі представник позивача зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, посилаючись виключно на обсяг матеріалів службового розслідування, не надаючи їм відповідної правової оцінки вважав, що такі матеріали містять достатні відомості про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а відсутність належної деталізації та конкретизації порушень у розпорядчому документі, а саме у змісті оскаржуваного наказу не є підставою для скасування та визнання такого незаконним, так як відповідна деталізація наведена у поданні дисциплінарної комісії на підставі якого ухвалювалося оскаржуваний наказ. На думку касатора, такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим принципам та висновкам Верховного Суду викладеним у відповідних постановах. Зокрема представник позивача посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 516/268/15-ц (провадження № 61-14952св18), від 07 жовтня 2019 року у справі № 718/801/17 (провадження № 61-28428св18), від 09 грудня 2020 року у справі №390/1374/19 (провадження № 61-15268св20). від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).
13. Також касатор зазначає про те, що дисциплінарна комісія не врахувала наявності заперечень щодо відсутності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Питання дисциплінарної відповідальності вирішено відповідачем односторонньо без належних і допустимих доказів, що частково підтверджується відсутністю посилань на будь-які обставини в оскаржуваному наказі від 16.09.2024 року № 15-дв.
14. Представник позивача звертає увагу на те, що для правомірного накладання дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Тобто, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. В оскаржуваному наказі зазначено кваліфікацію вчиненого дисциплінарного проступку, однак у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому саме полягає вчинене позивачем порушення, не наведено суті невиконання ним посадових обов`язків. Таким чином, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбулося за відсутності складу дисциплінарного проступку.
ІV. Позиція інших учасників справи
15. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25лютого 2026 року - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Жука А.В., Смоковича М.І. від 30 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року.
17. Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 29 вересня 2026 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14 червня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника УДМС в Івано-Франківській області порядком переведення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 грудня 1994 року №804 «Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах», як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді (наказ ДМС України від 14 червня 2012 року №400-к «Про призначення ОСОБА_1 »).
20. Начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції ДМС України звернувся до Голови ДМС України з доповідною запискою від 23 липня 2024 року №17/459-24 стосовно проведення перевірки з окремих питань діяльності УДМС в Івано-Франківській області).
21. Із доповідної записки від 23 липня 2024 року №17/459-24 вбачається, що відповідно до наказу ДМС України від 25 червня 2024 року №157 «Про проведення перевірки з окремих питань діяльності УДМС в Івано-Франківській області» робочою групою з 27 червня 2024 року по 19 липня 2024 року проведено позапланову безвиїзну (дистанційну) перевірку з окремих питань діяльності УДМС в Івано-Франківській області за період із 01 січня 2022 року по 21 червня 2024 року відповідно до Порядку проведення Державною міграційною службою України перевірок діяльності територіальних органів, затвердженого наказом ДМС України від 03 червня 2015 року №68 (далі - Порядок №68), та в частині організаційної роботи з питань запобігання та виявлення корупції відповідно до затвердженого робочого плану. Під час проведення перевірочних заходів досліджувалися наступні напрямки роботи з питань запобігання та виявлення корупції, що проводились в УДМС в Івано-Франківській області: функціонування уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції; виявлення та врегулювання конфлікту інтересів серед працівників; функціонування окремих каналів зв`язку для повідомлень фізичними особами про можливі корупційні або пов`язаних із корупцією правопорушень; виявлення колаборантів та фактів їх колабораційної діяльності серед працівників ДМС; виконання інших вимог Закону України «Про запобігання корупції». За результатами перевірки, стан організації роботи з питань запобігання та виявлення корупції по УДМС в Івано-Франківській області визначено незадовільним, що виявилось у незабезпеченості службовим приміщенням головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, що призвело до порушення вимог пункту 4 розділу І Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27 травня 2021 року №277/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2021 року за №914/36536 (далі - Типового положення); невідповідності посадової інструкції головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції вимогам Типового положення; неподані (несвоєчасне подання) звітної інформації про результати виконання вимог наказу ДМС України від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми ДМС на 2023-2025 роки»; відсутності в УДМС в Івано-Франківській області каналів повідомлення, через які викривач матиме можливість повідомити про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, що призвело до порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції»; невиконанні (неналежному виконанні) ряду доручень Голови ДМС України, тощо.
22. Робочою групою ДМС України 19 липня 2024 року складено акт позапланової безвиїзної (дистанційної) перевірки стану організації роботи з питань запобігання та виявлення корупції в УДМС в Івано-Франківській області.
23. З метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_1 відповідачем прийнято наказ від 31 липня 2024 року №21/д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 », яким порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника УДМС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 та затверджено склад дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження.
24. За результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , будучи державним службовцем категорії "Б", обіймаючи посаду начальника УДМС в Івано-Франківській області, здійснив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у невиконанні та неналежному виконанні своїх посадових обов`язків, передбачених пунктом 1 Розділу 3 посадової інструкції начальника УДМС в Івано-Франківській області, затвердженої 24 вересня 2021 року Головою ДМС України, підпунктом 1 пункту 5, підпунктами 1, 2 та 23 пункту 12 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом ДМС України від 18 липня 2011 року №28 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), пунктами 1, 6, 7 частини першої статті 8 Закону №889-VIII, пунктами 1.1, 1.2 доручення Голови ДМС України від 09 жовтня 2018 року №Д/143/1-18, частиною третьою статті 131 та статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктом 4 розділу І Типового положення підпунктом 3.2 пункту 3 наказу ДМС України від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми Державної міграційної служби України на 2023-2025 роки», пунктом 5 наказу ДМС України від 18 січня 2022 року №6 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», в апараті ДМС України, територіальних органах ДМС, підприємствах та установах, що належать до сфери управління ДМС», шляхом не забезпечення гарантій незалежності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його роботу шляхом незабезпечення окремим службовим приміщенням уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції, що в свою чергу, унеможливлює належне виконання Вимог до захисту анонімних каналів зв`язку, через які здійснюються повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затверджених наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 квітня 2020 року №127/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2020 року за №370/34653; неналежному спрямуванні, координації та контролю за діяльністю уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції (працівника, що виконує обов`язки особи з питань запобігання та виявлення корупції) УДМС в Івано-Франківській області, а саме, незабезпечення подання УДМС в Івано-Франківській області звітної інформації за ІІІ та ІV квартали 2023 року та І та ІІ квартали 2024 року; у неналежному забезпеченні функціонування в Управлінні внутрішніх каналів повідомлення, через які викривач здійснює повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції». При цьому, в установленому порядку позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з вимогами законодавства про запобігання корупції щодо здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в УДМС в Івано-Франківській області, а отже, розумів очевидність та правові наслідки невиконання та неналежного виконання своїх повноважень, визначених посадовою інструкцією та положенням про Управління, та усвідомлював протиправність своєї поведінки.
25. 02 вересня 2024 року дисциплінарною комісією складено висновок, яким рекомендовано Голові ДМС України прийняти рішення про притягнення ОСОБА_1 , - начальника УДМС в Івано-Франківській області, до дисциплінарної відповідальності у виді догани, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 66 Закону №889-VIII.
26. Наказом ДМС України від 16 вересня 2024 року №15-дв до начальника Управління ДМС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , у зв`язку із вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягав у невиконанні та неналежному виконанні своїх посадових обов`язків, передбачених пунктом 1 Розділом 3 посадової інструкції начальника Управління ДМС в Івано-Франківській області, затвердженої 24 вересня 2021 року Головою Державної міграційної служби України, підпунктом 1 пункту 5, підпунктами 1, 2 та 23 пункту 12 Положення про Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом ДМС України від 18 липня 2011 року №28 (у редакції наказу ДМС України від 07 травня 2021 року №70), пунктами 1, 6, 7 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», що призвело до порушення вимог частини третьої статті 13-1 та статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 4 розділу І Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 27 травня 2021 року №277/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2021 року за №914/36536, підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДМС України від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупціїної програми Державної міграційної служби України на 2023-2025 роки», пунктом 5 наказу ДМС від 18 січня 2022 року №6 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень Закону України «Про запобігання корупції», в апараті ДМС, територіальних органах ДМС, підприємствах та установах, що належать до сфери управління ДМС», пункту 1.1, 1.2 доручення Голови ДМС від 09 жовтня 2018 року №Д/143/1-18, та керуючись статтями 64, 65, 66, 67, 68, 69, 73, 74, 75, 77 Закону України «Про державну службу», Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039, підпунктами 20, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, роз`ясненням Національного агентства з питань державної служби від 23 липня 2020 року №103-р/з «Щодо прийняття рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження під час його відсутності на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні», з урахуванням подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, утвореної наказом ДМС України від 31 липня 2024 року №21/д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 », внесеного листом дисциплінарної комісії ДМС України від 02 вересня 2024 року №17/536-24, доповідної записки начальника Управління персоналу Людмили Месюк від 12 вересня 2024 року №10.2/1366-24, резолюції Голови ДМС України Наталії Науменко від 12 вересня 2024 року та акту про відмову від надання пояснень від 11 вересня 2024 року застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
27. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
29. Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
30. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
31. Основні обов`язки державного службовця закріплені у Законі №889-VIII, відповідно до яких державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
32. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
33. Відповідно до частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
34. Засади дисциплінарної відповідальності державної службовців визначені у главі 2 цього Закону.
35. Як установлено частиною першою статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
36. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону №889-VIII).
37. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону №889-VIII, відповідно до якої державний службовець з-поміж іншого, зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України (пункти 1, 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону №889-VIII).
38. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
39. Як визначено частиною другою статті 62 Закону №889-VIII, державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
40. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком, серед іншого, є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
41. Пункт другий частини першої статті 66 Закону №889-VIII. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: догана.
42. Згідно з положеннями частин другої - четвертої статті 67 Закону №889-VIII обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
43. Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.
44. Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
45. Частиною першою статті 68 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
46. Згідно з частинами першою, десятою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.
47. Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців конкретизовано Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039). Така процедура передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи (пункт 2 розділу І Порядку №1039).
48. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
49. Водночас стаття 73 Закону №889-VIII, якій за змістом відповідає пункт 24 Порядку №1039, передбачає, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
50. Частина друга статті 73 Закону №889-VIII, пункт 25 Порядку №1039 визначають зміст дисциплінарної справи.
51. Відповідно до пункту 31 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії, надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
52. Згідно з пунктом 33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
53. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
54. За приписами пункту 35 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.
55. За правилами, встановленими статтею 75 Закону, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
56. Згідно з частиною першою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного визначення провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого характеру дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія).
57. Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
58. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
59. Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
60. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення (частина п`ята статті 74 Закону №889-VIII).
61. За вимогами частини одинадцятої статті 69 Закону №889-VIII, пункту 36 Порядку №1039 суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
62. За змістом частини другої статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
63. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
64. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
65. З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами.
66. Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
67. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
68. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.
69. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
70. Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності оскаржуваного наказу, згідно з яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, тобто невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
71. За обставинами цієї справи підставою для прийняття відповідачем спірного наказу стало подання дисциплінарної комісії ДМС України від 02 вересня 2024 року, внесене голові ДМС Україні на підставі доповідної записки начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції від 23 липня 2024 року стосовно проведення перевірки з окремих питань діяльності УДМС в Івано-Франківській області, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснив дисциплінарний проступок, що полягає у невиконанні та неналежному виконанні своїх посадових обов`язків, шляхом незабезпечення гарантій незалежності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його роботу шляхом незабезпечення окремим службовим приміщенням уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції, що в свою чергу, унеможливлює належне виконання Вимог до захисту анонімних каналів зв`язку, через які здійснюються повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затверджених наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.04.2020 №127/20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції У країни 22.04.2020 за №370/34653; неналежного спрямування, координації та контролю за діяльністю уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції (працівника, що виконує обов`язки особи з питань запобігання та виявлення корупції) УДМС в Івано-Франківській області, а саме, незабезпечення подання УДМС в Івано-Франківській області звітної інформації за III та IV квартали 2023 року та І та ІІ квартали 2024 року; неналежного забезпечення функціонування в Управлінні внутрішніх каналів повідомлення, через які викривач здійснює повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
72. Вказані обставини кваліфіковані відповідачем як дисциплінарний проступок, визначений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
73. Верховний Суд звертає увагу, що вирішуючи питання щодо невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, слід в першу чергу виходити із того, що такі обов`язки, їх зміст і обсяг повинні бути визначені законом та підзаконним нормативно-правовим актом (постанови Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 140/9314/20, від 21.11.2025 у справі № 500/4690/22).
74. Для того, щоб визначити, чи мало місце вчинення таких дій, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями. Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.
75. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини.
76. Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц, від 01 вересня 2026 року у справі № 500/4676/22, а також від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, на яку представник позивача посилається у касаційній скарзі.
77. У цій справі суд першої інстанції, надаючи оцінку правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, встановив відсутність наявності негативних (шкідливих) наслідків та причинного зв`язку між поведінкою позивача та такими наслідками.
78. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обмежився висновком про те, що відповідачем у достатньому об`ємі конкретизовано порушення позивачем нормативно-правових актів та посадових обов`язків, а саме неналежне виконання начальником УДМС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 своїх повноважень щодо спрямування, координації та контролю за діяльністю уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції (працівника, що виконує обов`язки особи з питань запобігання та виявлення корупції) УДМС в Івано-Франківській області, що призвело до порушення вимог підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДМС України від 30 березня 2023 року №69 «Про затвердження Антикорупційної програми ДМС на 2023 - 2025 роки», та не забезпечено подання УДМС в Івано-Франківській області звітної інформації за ІІІ та ІV квартали 2023 року та І та ІІ квартали 2024 року. Також суд апеляції зазначив про те, що неналежне виконання позивачем своїх повноважень призвело до настання шкідливих наслідків.
79. Проте апеляційний суд не зазначив, які саме шкідливі наслідки настали, якими доказами підтверджено їх настання, у чому полягає причинний зв`язок між такими наслідками та конкретною дією або бездіяльністю позивача, а також не визначив конкретної дії чи бездіяльності позивача, якою порушено ним посадові обов`язки.
80. Таким чином, висновок апеляційного суду про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку зроблено без встановлення всіх юридично значущих обставин, необхідних для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
81. Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного наказу щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачем у ході дисциплінарного провадження не було належним чином встановлено та доведено обставини, які є необхідними для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку.
82. Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду щодо необхідності встановлення всіх елементів складу дисциплінарного проступку державного службовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2025 року у справі № 420/19301/21 наголошено на необхідності встановлення всіх елементів складу дисциплінарного проступку, а об`єктивна сторона такого проступку включає протиправну поведінку державного службовця, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між поведінкою та такими наслідками.
83. У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено лише факт ненадання уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції УДМС звітної інформації за відповідні квартали. Однак сам по собі цей факт не доводить вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем. Відповідач повинен був установити, який саме конкретний обов`язок щодо спрямування, координації або контролю був покладений безпосередньо на позивача, у який строк він повинен його виконати, яку конкретно дію позивач мав вчинити, але не вчинив, чи мав він реальну можливість її вчинити, а також яким чином саме ця бездіяльність спричинила конкретні негативні наслідки.
84. Таких обставин судом та дисциплінарною комісією належним чином не встановлено.
85. Верховний Суд звертає увагу на те, що застосований апеляційним судом підхід, за якого сам факт невиконання уповноваженою особою покладених на неї антикорупційних заходів автоматично свідчить про неналежне виконання начальником його контрольних повноважень, фактично покладає на позивача об`єктивну відповідальність за дії іншого працівника. Проте дисциплінарна відповідальність державного службовця має індивідуальний характер і може наставати лише за доведення конкретного дисциплінарного проступку самого державного службовця.
86. Суд апеляційної інстанції також не спростував висновок суду першої інстанції про недоведеність шкідливих наслідків, а лише зазначив, що неналежне виконання позивачем його повноважень призвело до настання таких наслідків.
87. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах.
88. Отже, доводи касаційної скарги позивача, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанцій по суті справи, а тому приймаються Судом як належні.
89. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
90. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд відповідно до статті 352 КАС України уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі №320/46362/24 скасувати.
3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №320/46362/24 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
М.І. Смокович