28.09.2026 Суддя Бугера О. В.
Справа № 646/8708/26
Провадження № 2/644/7047/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року суддя Індустріального районного суду м.Харкова Бугера О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дворічанського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування обтяження (заборону відчуження/арешт) на все майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме все майно, реєстраційний номер обтяження 4252453, накладене 20 грудня 2006 року нотаріусом Зашивайко Надією Григорівною, та зобов`язати нотаріуса внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування (вилучення) запису про обтяження, 3-я особа Дворічанська державна нотаріальна контора Зашивайко Надія Григорівна, -
УСТАНОВИВ:
Позивачами подано відповідну позовну заяву до Основ`янського районного суду м.Харкова, ухвалою від 14.08.2026 року справу направлено за підсудністю до Індустріального районного суду м. Харкова.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що про порушення свого права, внесення в списки боржників, позивачі дізнались лише в 2024 році, Дворічанською державною нотаріальною конторою, нотаріусом Зашивайко Надією Григорівною, було накладено арешт 20.12.2006 року, на невизначене майно власників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Арешт був накладений на все належне майно в рамках виконавчого провадження, яке було закрито багато років тому, а самого стягувача чи банку вже не існує (ліквідовано). В додатках до позову міститься посилання на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №641/921/20 від 23.04.2020 року, додано 1,2 аркуш витягу з Реєстру речових прав, який не містить даних про підстави обтяження, на яке посилається сторона позивача.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додатків до неї, встановлено наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Після закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження.
Про що викладені правові позиції у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі №642/4263/21, постанові Верховного Суду від 11.03.2024 року у справі №932/6245/22, постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В даному випадку, позивачі при подачі позову посилаються на те, що обтяження було вчинено в рамках виконавчого провадження, та законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовною заявою та роз`яснити право позивачів звернутись до суду із скаргою на дії державного виконавця, як сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 353, 354, 447, 448 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дворічанського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування обтяження (заборону відчуження/арешт) на все майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме все майно, реєстраційний номер обтяження 4252453, накладене 20 грудня 2006 року нотаріусом Зашивайко Надією Григорівною, та зобов`язати нотаріуса внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування (вилучення) запису про обтяження, 3-я особа Дворічанська державна нотаріальна контора Зашивайко Надія Григорівна, - відмовити.
Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О.В.Бугера