Справа № 579/183/26
2/579/813/26
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
24 вересня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі головуючого судді - Придатка В.М., за участі секретаря - Левчиної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
Позивач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001317712701 від 23.05.2019 на підставі якого видано кредитну картку з кредитним лімітом 7000 грн, який в подальшому було підівищено до 24200 грн.
Відповідач в строк не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, станом на 24.11.2025 заборгованість перед позивачем склала 37434,51 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять чотири гривні 51 копійка) грн., з яких: 23708,47 грн. - заборгованість за кредитом, 13726,04 грн. - заборгованість за процентами, 0 грн. - заборгованість за комісією.
Внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору позивач направив письмову вимогу відповідачу, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 37434,51 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.
Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, згідно з поданою заявою просилша розгляд справи провести у її відсутність, згідно поданого відзиву на позовну заяву просила у позовних вимогах в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 13726,04 гривень та за сплаченими відсотками у розмірі 21179,00 гривень, а разом - 34905,04 гривень, - відмовити; позов задовольнити частково у розмірі отриманих і неповернутих коштів кредиту на суму 2529,47 гривень; вирішити питання розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам та стягнути з АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання Заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 665,60 гривень. Мотивувала свою позицію тим, що є дружиною військовослужбовця та має пільги, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як починаючи із 24.03.2021 року по теперішній час її чоловік, ОСОБА_2 , є військовослужбовцем за контрактом Державної прикордонної служби України та є Учасником бойових дій, на підтвердження чого додала копії Військового квитка, Довідки Форма 5, Посвідчення УБД та Свідоцтва про шлюб. Повідомила, що до АТ "ПУМБ" на ім`я Голови Правління засобами електронної пошти 23.09.2024 року нею була відправлена "Заява про списання нарахованих штрафів, пені та відсотків за кредитним договором" за Вих. №01-23/09 від 23.09.2024 року (додається), однак дана заява залишилась без відповіді та без задоволення. Із наданого Банком розрахунку видно, що у період з 30.03.2021 року (після початку проходження військової служби моїм чоловіком з 24.03.2021 року) по 30.11.2023 року (дата останньої оплати відсотків за Договором) мною, Відповідачем, на рахунок АТ "ПУМБ" було сплачено відсотки за користування кредитом на загальну суму 21179,00 гривень. Відтак відповідачка просить відмовити у частині стягнення з неї нарахованих відсотків (13726,04 гривень), а сплачені відсотки за період проходження військової служби її чоловіком (після 24.03.2021 року) на суму 21179,00 гривень зарахувати в погашення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). Таким чином, заборгованість Відповідача перед АТ "ПУМБ", на її думку, становить 2529,47 гривень: 37434,51 - 13726,04 - 21179,00 = 2529,47 гривень.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 23 травня 2019 року відповідач ОСОБА_1 ознайомилася із умовами кредитування в АТ «ПУМБ», про що свідчить підписаний нею паспорт споживчого кредиту, в якому міститься також інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.
23 травня 2019 року між АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладено договір, шляхом підписання заяви №2001317712701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Згідно підписаної заяви відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених у цій заяві умовах.
Відповідач просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку. Просила Банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 7000,00 грн. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Підписанням даної заяви підтвердила, що нею отримана платіжна картка; що ознайомлена з Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифами банку та цілком згодна; що всі умови договору їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 06.04.2018 року), затвердженої рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 694 від 06.03.2018 року, передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п. 5.1.7 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою про встановлення кредитного ліміту в розмірі 7000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 24200,00 грн.
Виписки по особових рахунках ОСОБА_1 за період з 23.05.2019 року - по 24.11.2025 року свідчить про користування відповідачем грошовими коштами на рахунку.
Згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.05.2019 № 2001317712701 склала 37434,51 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять чотири гривні 51 копійка) грн., з яких: 23708,47 грн. - заборгованість за кредитом, 13726,04 грн. - заборгованість за процентами, 0 грн. - заборгованість за комісією.
21 листопада 2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено письмові вимоги (повідомлення) щодо погашення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 37434,51 грн. Однак, станом на день розгляду справи, вказані вимоги відповідачем були проігноровані, зобов`язання за кредитним договором належним чином ним не виконано.
Вищенаведені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).
Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів були порушені права банку як кредитодавця.
Що стосується посилання представників відповідачки на пільги відповідачки, як дружини військовослужбовця, які дають підстави не стягувати з неї відсотки, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Особливий період відповідно до абзацу п`ятого статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.
Пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
Таким чином, особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року, відповідно до рішеня про часткову мобілізацію, оголошену Указом Президента України від 17.02.2014 №303/2014. До закінчення цього особливого періоду з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідачкою надано копію свідоцтва про шлюб від 24.04.2009 р., за яким вона уклала шлюб з ОСОБА_2 . У подальшому, згідно відмітки у військовому квитку, а також довідки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за формами 5 та 6 (від 19 лютого 2026 року та 21 січня 2023 року відповідно), чоловік відповідачки ОСОБА_2 як військовослужбовець за контрактом, проходить військову службу з 24.03.2021 року по теперішній час, а 25.02.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.
Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.
Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою/фінансовою небанківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку/фінансової небанківської установи щодо наявності в особи спеціального статусу.
У рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
На даний час частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у такій редакції: «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.»
Ця редакція статті, яка передбачає пільги для дружин військовослубовців, введена в дію п.п. 6 п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024.
Закон України №3633-ІХ не має зворотньої дії в часі.
Станом на дату укладення кредитного договору від 23.05.2019 частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мала наступну редакцію: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.»
Відсотки кредитодавцем за кредитним договором нараховувалися за період з 30.05.2019 по 30.11.2024, тобто лише частково - у період часу, коли пільги щодо сплати процентів ще не були законодавчо встановлені для дружин військовослужбовців.
За таких обставин, нарахування відсотків у період з 30.05.2019 по 18.05.2024 в межах строку кредитування є правомірним.
Водночас нарахування відсотків, яке було здійснене з 30.05.2024 і до 30.11.2024 року, позивачем було зроблено без достатніх правових підстав для цього; відтак нарахована позивачем сума відсотків, яка підлягає до стягнення, має бути зменшена на суму відсотків, нарахованих у вказаний період часу, тобто на 6655,47 грн.
За таких обставин, враховуючи викладене, наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №2001317712701 від 23.05.2019 року, яка підтверджена достатніми та належними доказами, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №2001317712701 від 23.05.2019 року у розмірі 30779,04 (тридцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 04 копійки) грн., з яких: 23708,47 грн. - заборгованість за кредитом, 7070,57 грн. - заборгованість за процентами.
Керуючись статтями 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2189,05 грн., а з позивача на користь відповідача - понесені останньою витрати на сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення пропорційно до задоволених у відзиві на позовну заяву вимог у розмірі 126,91 грн.
Відповідно до ст.ст. 3, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 634, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, 4, 5, 12, 76, 81, 133, 141, 247, 265, 267, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, -
в и р і ш и в:
позовну заяву акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 14282829, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001317712701 від 23.05.2019 року у розмірі 30779,04 грн (тридцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 04 копійки), з яких: 23708,47 грн. - заборгованість за кредитом, 7070,57 грн. - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати за сплату судового збору в розмірі 2189 (дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 05 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору в розмірі 126 (сто двадцять шість) грн. 91 коп.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. М. Придатко