Номер провадження: 22-ц/813/7451/26
Справа № 501/1764/26
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Назарової М.В., Шевиріної Т.Д.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 25 травня 2026 року,
за скаргою ОСОБА_1 на дії Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
в с т а н о в и в:
В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в обґрунтування якої зазначив, що 03.12.2019 в рамках виконавчого провадження №38435063 від 12.06.2013, заступником начальника відділу Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Конько С.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 , яким останнього було тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчий лист № 2/501/204/2013 виданий 10.06.2013. Про вказану дію боржника було обізнано 06.04.2026, під час зупинки поліцією останнього під час керування ТЗ під час перевезення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (особи якій необхідно постійний догляд, інвалід ІІ-ї групи, ) до поліклініки на позапланове обстеження.
Із вказаною постановою ОСОБА_1 не згоден, вважає її протиправною та такою що підлягає скасуванню, оскільки він є інвалідом третьої групи. Здійснює постійний догляд на не професійні основі за ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про отримання компенсації №210 від 13.03.2025. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - учасник бойових дій, має ІІ групу інвалідності, потребує постійного догляду, є особою з невиліковною хворобою, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
ОСОБА_1 зазначає, що у нього відкриті категорії B C D E, тобто він періодично, для існування підробляє на перевезенні вантажу та пасажирів не на власних транспортних засобах, тобто це єдине можливе джерело доходу, необхідне для існування його та членів його сім`ї. На час винесення постанови про тимчасове обмеження боржника ( ОСОБА_1 ) у праві керувати транспортними засобами, можливість керувати транспортними засобами є єдиним джерелом його доходу необхідного для існування.
ОСОБА_1 просив суд визнати дії Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області протиправними; скасувати постанову заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Конько Світлани Михайлівни, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Чорноморський міський суд Одеської області ухвалою від 25 травня 2026 року скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ібрагімова А.О. (заінтересована особа: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про визнання дій протиправними, скасування постанови, поновлення права керування транспортними засобами - залишив без розгляду.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що саме 06.04.2024 ОСОБА_1 дізнався про вказані обставини, до суду не надано. Як вбачається з матеріалів скарги, представник заявника - адвокат Ібрагімов А.О. 06.01.2026 звертався до відділу ДВС із адвокатським запитом, в якому серед іншого просив надати інформацію чи застосовувалось до ОСОБА_1 тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с.38), на який 07.01.2026 начальником Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь (а.с.40). Зі скаргою скаржник звернувся до суду 15.04.2026. Таким чином заявником пропущено строк на звернення до суду зі скаргою, визначений приписами п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України. Суд зазначив, що клопотання про поновлення строку на звернення до суду, заявником не заявлено, що унеможливлює надання судом оцінки поважності причин пропуску звернення до суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про залишення скарги без розгляду.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Ібрагімов А.О., в апеляційній скарзі просить ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області у справі №501/1764/26 скасувати та направити справу до Чорноморського міського суду Одеської області для продовження розгляду скарги по суті.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не встановив жодної обставини, яка б підтверджувала належне повідомлення ОСОБА_1 про винесення постанови державного виконавця від 03.12.2019 року про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Скаржник вважає, що сам по собі факт наявності у адвоката (представника особи) доступу до матеріалів виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) не свідчить про належне та передбачене законом повідомлення боржника про прийняття постанови, якою обмежуються його права та законні інтереси. Відповідно, така обставина не може розцінюватися як беззаперечний доказ обізнаності боржника про існування відповідної постанови, а відтак не може бути підставою для обчислення початку перебігу строку на її оскарження.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 12.06.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив Чорноморському відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримав 16.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 16.06.2026 року та 09.06.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Від Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 18.06.2026 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що представник ОСОБА_1 отримав доступ до всіх постанов виконавчого провадження ще 07.01.2026 року, тому є незрозумілим подання до Чорноморського міського суду Одеської області тільки 15.04.2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Ібрагімовим А.О. скарги на дії державного виконавця щодо скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами з якою адвокату була надана можливість ознайомитись 07.01.2026 року, що підтверджує адвокат Ібрагімов А.О. в скарзі наголошуючи на тому, що він отримав постанову у системі АСВП маючи доступ сторін виконавчого провадження. Важливою умовою оскарження є терміни. Відповідно до вимог статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Обізнаність ОСОБА_1 та його представника додатково підтверджується постановою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/7438/25 від 12 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці. 12.02.2026 року представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності надав суду заяву в якій зазначив, що проти адміністративного протоколу заперечує, враховуючи, що ОСОБА_1 був необізнаний про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, чим ввів суддю Овідіопольського районного суду Одеської області в оману, оскільки ще 07.01.2026 року отримав відповідь на адвокатський запит та отримав змогу ознайомитись з постановами по виконавчому провадженню №38435063.
Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові повістки-повідомлення отримали 25.08.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином судову повістку-повідомлення отримала 19.09.2026 року, у відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ібрагімова А.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я заявника та приймання представником участі у невідкладних слідчих діях.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи суду не надано, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності скаржника та його представника ОСОБА_2 , а також не мотивовано необхідність їх безпосередньої явки до суду, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності скаржника та його представника.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що саме 06.04.2024 ОСОБА_1 дізнався про вказані обставини, до суду не надано. Як вбачається з матеріалів скарги, представник заявника - адвокат Ібрагімов А.О. 06.01.2026 звертався до відділу ДВС із адвокатським запитом, в якому серед іншого просив надати інформацію чи застосовувалось до ОСОБА_1 тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с.38), на який 07.01.2026 начальником Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь (а.с.40). Зі скаргою скаржник звернувся до суду 15.04.2026. Таким чином заявником пропущено строк на звернення до суду зі скаргою, визначений приписами п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України. Суд зазначив, що клопотання про поновлення строку на звернення до суду, заявником не заявлено, що унеможливлює надання судом оцінки поважності причин пропуску звернення до суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про залишення скарги без розгляду.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 129-1 Конституції України гарантовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення конкретизовано у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Положеннями ст. 447-1 ЦПК України передбачено, що Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Ібрагімов Артем Олександрович, звернувся до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами в межах виконавчого провадження № 38435063 відкритого на підставі виконавчого листа № 2/501/204/2013, виданого 10.06.2013 року Іллічівським міським судом Одеської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини в розмірі 500 грн щомісячно.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) вказано, що: «під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Строк звернення до суду є процесуальним строком, і правовим наслідком пропуску такого строку відповідно до вимог статей 126, 449 ЦПК України, є залишення скарги без розгляду і заборона вирішувати скаргу по суті.
Такі висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2608/20647/12, провадження № 61-5702 св 21.
При зверненні до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби та скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом (див. постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у cправі № 910/18480/20).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Касаційний суд вже підкреслював, що: законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2025 року в справі № 361/717/13-ц (провадження № 61-153св25)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що 03.12.2019 року в рамках виконавчого провадження №38435063 заступником начальника відділу Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Конько С.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 , якою останнього тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2/501/204/2013 виданого 10.06.2013.
У вказаній постанові зазначено, що постановою від 12.06.2013 року ВП 38435063 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/501/204/2013 виданого 10.06.2013 року Іллічівським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 у розмірі 500 грн щомісячно на утримання дитини, починаючи з 13.10.2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 18.11.2019 року за період з 01.06.2018 року по 31.10.2019 року в сумі 44452,85 грн, що перевищує суму платежів за шість місяців.
Відповідно до частини першої 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначений у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення).
В скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03.12.2019 року дізнався 06.04.2026 під час керування ТЗ при здійсненні перевезення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особи, якій необхідно постійний догляд, інвалід ІІ-ї групи) до поліклініки на позапланове обстеження та зупинки його поліцією.
Судом встановлено, що 06.01.2026 року представник скаржника - адвокат Ібрагімов А.О. звертався до відділу ДВС із адвокатським запитом в якому зазначав, що у зв`язку із наданням правничої допомоги ОСОБА_1 виникла необхідність в ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження з метою надання консультацій та вирішення питання у поверненні незаконно стягнутих соціальних виплат на утримання непрацездатного у зв`язку з інвалідністю та оскарження рішення про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, серед іншого просив надати інформацію чи застосовувалось до ОСОБА_1 тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, інформацію просив надіслати протягом п`яти робочих днів з моменту отримання запиту на електронну скриньку, долучивши до адвокатського запиту копію ордеру від 06.01.2026 року (а.с.38).
Листом від 07.01.2026 року № 19.15.-309 Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив адвоката Ібрагімова А.О. про те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 38435063 з примусового виконання виконавчого листа №2/501/204/2013 від 10.06.2013 року Іллічівського міського суду Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )по 500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13.10.2012 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно розрахунку заборгованості від 01.01.2026 року, станом на 31.12.2025 року заборгованість за виконавчим листом №2/501/204/2013 від 10.06.2013 року Іллічівського міського суду Одеської області складає 144348,85 грн та згідно даних, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження є не сплаченою станом на сьогоднішній день. За період з 01.01.2019 року по теперішній час на депозитний рахунок відділу надходили кошти по виконавчому провадженню № 38435063: 31.10.2025 року у розмірі 52,86 грн, 17.12.2025 року у розмірі 8,34 грн, 22.12.2025 року у розмірі 0,25 грн, які були перераховані на витрати виконавчого провадження. Всю необхідну інформацію, враховуючи постанови за виконавчим провадженням № 38435063 можна отримати за допомогою ідентифікатора доступу - 3397Г51ВГА87 в автоматизованій системі виконавчого провадження за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/.
Додатком до листа від 07.01.2026 року № 19.15.-309 долучено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38435063 від 12.06.2013 року з ідентифікатором доступу.
Вказаний лист отримано адвокатом Ібрагімовим А.О. - 07.01.2026 року.
Зазначені обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 , який є стороною виконавчого провадження, зі змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № 38435063, винесеною 12.06.2013 року в якій міститься ідентифікатор доступу до виконавчого провадження.
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав на таке: «водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Отже скаржник з часу отримання його представником, який діє від його імені, ідентифікатора доступу до виконавчого провадження № 38435063 мав реальну можливість завчасно ознайомитися із документами виконавчого провадження через Автоматизовану систему виконавчого провадження, в тому числі із постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03.12.2019 року, проте таким наданим законом правом не скористався, та причин неможливості реалізації такого права в межах розумного строку не навів.
Із матеріалів справи вбачається, що зі скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє Ібрагімов А.О., до суду першої інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся 15.04.2026 року.
Крім того, зі змісту адвокатського запиту, адресованого Чорноморському відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) убачається, що сам представник ОСОБА_1 - адвокат Ібрагімов А.О.зазначав, що у зв`язку із наданням правничої допомоги ОСОБА_1 виникла необхідність в ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження з метою надання консультацій та вирішення питання, зокрема оскарження рішення про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
В пункті 7 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.
Отже, посилання скаржника на те, що отримання представником боржника копії відповіді на адвокатський запит та ідентифікатора доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження не свідчить про належне повідомлення саме боржника про існування постанови від 03.12.2019 року колегія суддів не приймає ураховуючи викладені вище обставини.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.02.2026 року визнано ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.
В постанові зазначається, що 12.02.2026 року представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надав суду заяву в якої зазначив, що проти адміністративного протоколу заперечує, враховуючи, що ОСОБА_1 був необізнаний про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та не був повідомлений належним чином, наполягав на застосуванні до ОСОБА_1 ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Суд першої інстанції зазначив, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 536536 від 10.12.2025; - постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП № 38435063 від 03.12.2019.
Зазначені обставин свідчать про те, що з часу складання протоколу про адміністративне провадження від 10.12.2025 року ОСОБА_1 був обізнаний про існування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03.12.2019 року у ВП № 38435063, а з 07.01.2026 року мав реальну можливість завчасно ознайомитися із документами виконавчого провадження через Автоматизовану систему виконавчого провадження, в тому числі із оскаржуваною постановою від 03.12.2019 року, проте зі скаргою звернувся лише 15.04.2026 року, що свідчить про пропуск десятиденного строку звернення зі скаргою.
Посилання ОСОБА_1 у скарзі, що про винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 03.12.2019 року дізнався 06.04.2026 під час керування ТЗ при здійсненні перевезення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особи, якій необхідно постійний догляд, інвалід ІІ-ї групи) до поліклініки на позапланове обстеження та зупинки його поліцією, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються викладеними вище обставинами.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15, провадження № 61-7804св19, сформульовано висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
При цьому, у як скарзі, так і в окремій заяві ОСОБА_1 відсутнє клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою.
Однак, з`ясування обставин дотримання процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії виконавця має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного/приватного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що скаржником пропущено десятиденний строк на звернення зі скаргою встановлений статтею 449 ЦПК України, суд же поновлює пропущений процесуальний строк лише за заявою учасника справи, проте скаржник із клопотанням про поновлення цього строку із зазначенням поважності причин для його поновлення не звертався, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 25 травня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді М.В. Назарова
Т.Д. Шевиріна