ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 280/938/26
(суддя Кисіль Р.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №280/938/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 03 лютого 2026 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно з яким, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.08.2025 року №083950026565, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком;
- зобов`язати відповідача включити до пільгового стажу за Списком №2 позивачки період роботи з 31.01.2012 року по 04.11.2012 року. Позов обґрунтовано тим, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку (55 років), встановленого пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобув необхідний загальний страховий стаж (36 років 04 місяці 22 дні), з яких пільговий 12 років 6 місяців, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року позов задоволено.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.08.2025 за №083950026565, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період роботи з 31.01.2012 по 04.11.2012.
Рішення суду мотивовано тим, що не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з підстав не надання особою наказу про проведення атестації робочих місць є протиправним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що записи в трудовій книжці позивача підтверджують тільки загальний стаж роботи позивача, вони не містять належні та достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи, та не визначають його право на пенсію на пільгових умовах. У зв`язку з тим, що у трудовій книжці позивачки не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, тому для підтвердження спеціального трудового стажу необхідна уточнююча довідка підприємства.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 25 серпня 2025 року рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №083950026565 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2.
Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивачки становить 30 років 08 місяців 00 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 04 роки 11 місяців 06 днів.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 31.01.2012 по 04.11.2012, оскільки відсутня атестація робочого місця.
Позивачка на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з цією постановою, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 05.11.2020 у справі №607/6457/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.
Судом встановлено, що 22.04.2008 ОСОБА_1 була прийнята до зварювального цеху Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» учнем маляра.
22.05.2008 ОСОБА_1 була переведена на посаду маляра 3 розряду в зварювальному цеху Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів».
07.04.2011 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів».
31.01.2014 позивачка була звільнена з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів за згодою сторін.
Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці на сторінках 8-13.
02.10.2017 Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Запорізький завод надпотужних трансформаторів».
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №10 000/22, виданої Приватним акціонерним товариством «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» від 19.01.2026 року, ОСОБА_1 працювала на підприємстві у період з 22.04.2008 року по 31.01.2014 року, виконувала роботи із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки за професією маляра у зварювальному цеху, що передбачена Списком №2.
Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зарахування пільгового стажу відповідач зазначає, що робоче місце позивачки не проходило атестацію у період з 31.01.2012 по 04.11.2012.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зробила висновок, який у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковим для врахування під час розгляду аналогічних спорів, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Оскільки єдиною підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи 31.01.2012 по 04.11.2012 року за Списком №2 відповідачем зазначено перерва між атестаціями робочих місць, колегія суддів враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а зробила висновок про необхідність зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу роботи позивача.
Крім того, судом першої інстанції встановлено обставини того, що у спірний період органами державного нагляду було продовжено дію попереднього висновку атестації робочого місця позивачки, який повністю визнається відповідачем, що підтверджується відповідними документами, а отже не зарахування періоду з 31.01.2012 по 04.11.2012 до пільгового стажу за Списком №2 суперечить чинному законодавства.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 25.08.2025 року №083950026565 та як наслідок необхідності його скасування.
Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеними у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.
Відносно доводів відповідача, які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги відповідача не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №280/938/26 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов