Справа № 175/10366/26
Провадження № 2-а/175/94/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"28" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
B обгрунтування позовної заяви зазначено, що постановою інспектора 2 взводу, 2 роти, 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Яценка В.А., серії ЕНА №7413343 від 21.06.2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що керуючи автомобілем "Mazda CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач здійснила стоянку на місці, позначеному табличкою 7.17 та 5.42.1 та дорожньою розміткою 1.35, чим порушила вимоги Правил дорожнього руху України. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення адміністративного правопорушення. Вказує, що матеріали справи не містять належної фотофіксації, яка б підтверджувала, що транспортний засіб перебував саме в межах місця для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Крім того, документи, складені щодо однієї події, містять суперечливі відомості про місце знаходження транспортного засобу: у постанові зазначено адресу м. Одеса, вул. Дерибасівська, 9, тоді як в акті виконаних робіт з евакуації №1557 - м. Одеса, вул. Дерибасівська, 7. Такі розбіжності ставлять під сумнів правильність встановлення обставин справи. Також зазначена в постанові дорожня розмітка 1.35 фактично була стерта та в темний час доби не могла бути належним чином сприйнята водієм. Крім того, позивач вказує на те, що разом з нею перебувала її мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та автомобіль використовувався виключно для її перевезення. З урахуванням того, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, просить суд скасувати оскаржувану постанову.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.
15.07.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 21.06.2026 року приблизно о 01 год. 50 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 7 було виявлено транспортний засіб «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , припаркований на місці, призначеному для стоянки транспортних засобів осіб з інвалідністю. Представник посилається на те, що місце було позначене дорожнім знаком 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», а на автомобілі були відсутні розпізнавальні знаки, що підтверджували б перевезення або керування особою з інвалідністю. У зв`язку з цим працівниками поліції було прийнято рішення про евакуацію транспортного засобу. За результатами розгляду справи інспектором Яценко В.А. було винесено постанову серії ЕНА № 7413343 від 21.06.2026 року. Також відповідач зазначає, що позивач під час розгляду справи не надала документів на підтвердження права користування місцем для осіб з інвалідністю та не подала письмових пояснень чи відповідних клопотань. При цьому відповідач вважає, що відсутність дорожньої розмітки не впливає на дію встановлених дорожніх знаків 5.42.1 та 7.17, вимоги яких, на його думку, позивач була зобов`язана виконувати. На підставі викладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві, позивач подала заперечення, у яких зазначила, що наведені відповідачем обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач обґрунтовує свою позицію переважно відсутністю на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю». Водночас, сама по собі відсутність такого знака не свідчить про те, що в автомобілі не перевозилася особа з інвалідністю. Факт перевезення особи з інвалідністю підтверджується сукупністю наявних доказів, зокрема, посвідченням особи з інвалідністю, документами, що підтверджують родинний зв`язок, а також доказами перебування матері позивача у місті Одеса в день події. При цьому відповідачем не надано жодних доказів того, що транспортний засіб у зазначений час створював перешкоди для дорожнього руху або позбавляв інших осіб з інвалідністю можливості користуватися відповідним місцем для паркування.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
У відповідності до складеного акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.06.2026 року встановлено, що поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП в Одеській області капралом поліції Лаврентієвим В.О.було здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу "Mazda CX-5", д.н.з. НОМЕР_1 шляхом блокування та доставлення для зберігання на спеціальний майданчик, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Боровського 41В.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Яценком В.А. серії ЕНА №7413343 від 21.06.2026 року, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн за ч. 6 ст. 122 КУпАП.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 21.06.2026 року о 02:00:41 год. у м. Одесі по вул. Дерибасівській, буд. 9, керуючи автомобілем "Mazda CX-5", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не виконала вимогу дорожнього знаку 7.17 та здійснила стоянку на місці, позначеному табличкою 5.42.1 та дорожньою розміткою 1.35, чим порушила вимоги Правил дорожнього руху України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є власником транспортного засобу "Mazda CX-5", д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з актового запису про народження №934, складеного Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 . Батьком дитини вказаний - ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_5 .
У відповідності до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6/25/3738/В, ОСОБА_5 має ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (пункт 11 частина 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 8.1, 8.2 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Відповідно до п. 8.4.ґ Правил дорожнього руху інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Згідно п. 5.42.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, інформаційно-вказівний дорожній знак «Місце для стоянки» застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.
Відповідно до п. 7.17 розділу 33 Правил дорожнього руху, табличка до дорожнього знаку «Особи з інвалідністю» Застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.
Судом було встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 21.06.2026 року, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн за ч. 6 ст. 122 КУпАП за те, що керуючи автомобілем "Mazda CX-5", д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 7.17 та здійснила стоянку на місці, позначеному табличкою 5.42.1 та дорожньою розміткою 1.35.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що оскаржувану постанову винесено за відсутності належних та достатніх доказів, зокрема таких, що підтверджували б розташування транспортного засобу саме в межах місця, призначеного для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Крім того, під час розгляду справи інспектором не було враховано, що в день події позивач здійснювала перевезення своєї матері, яка має інвалідність ІІ групи.
Згідно п. 5.39 розділу 33 ПДР України, знак «Зона стоянки» - визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.
Відповідно до п.п.7.17 п. 33.7 розділу 33 ПДР, табличка 7.17 «Інваліди» до дорожнього знаку 5.38 означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід» відповідно до вимог ПДР України.
Згідно підпункту «ґ» п. 30.3 розділу 30 ПДР, розпізнавальний знак «Інвалід» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії-інваліди.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 134 визначено, що на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено знаком з додатковою табличкою 7.17, тобто на місці, де дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, які перевозять інвалідів (крім випадків вимушеної стоянки), створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.
З долученої представником відповідача до матеріалів справи фототаблиці судом було встановлено, що позивач здійснювала стоянку транспортного засобу «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знака 5.42.1 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю». Водночас, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, на транспортному засобі був відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Крім того, суд враховує доводи представника відповідача про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не надала інспектору поліції документів, які б підтверджували інвалідність водія або пасажира, а тому суд не вбачає підстав надавати оцінку витягу з рішення експертної команди щодо встановлення інвалідності матері позивача, оскільки на підставі наданих матеріалів неможливо достовірно встановити факт перевезення позивачем пасажира з інвалідністю за подіями 21.06.2026 року.
Інші ж доводи позивача, на думку суду, не спростовують викладеного та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення
За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що вина ОСОБА_1 у вчинені передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП є доведеною належними та допустимим доказами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ