ЄУН 193/995/26
Провадження 2/193/666/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28 вересня 2026 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Кащука Д.А.,
за участі секретаря судового засідання - Оселедець О.І.,
представника відповідача - Омельченка Ю.А. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Софіївка цивільну справу за позовом представника позивача Чіп Ярослава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
в с т а н о в и в:
Рух справи
22.06.2026 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява представника позивача Чіп Ярослава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 54 558,67 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору, витрат на проведення оцінки майна в сумі 2500,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн..
23.06.2026 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кащука Д.А.
07.07.2026 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонам роз`яснено їхні права на подання заяв по суті справи у строки, визначені ст.178 ЦПК України.
17 липня 2026 року (Вх.№4423) через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Омельченко Ю.А. подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує, просить в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
20 липня 2026 року (Вх.№4474) через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чіп Я.М. подав відповідь на відзив, згідно якого просить позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000 гривень.
У судове засідання представник позивача - адвокат Чіп Я.М. не з`явився, згідно поданої заяви позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить справу розглянути без участі позивача та його представника.
Представник відповідача - адвокат Омельченко Ю.А. у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з мотивів, наведених у відзиві.
Доводи позову
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вина Відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 березня 2021 року на автомобільній дорозі Н-11 Дніпро - Миколаїв за участю транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача - ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Renault Меgаnе», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Позивачу - ОСОБА_1 остаточно встановлена в судовому порядку. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2026 року (провадження № 33/803/966/26, справа № 193/411/21) апеляційну скаргу представника потерпілого задоволено, постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року скасовано, а ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили 04 травня 2026 року, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Посилається на те, що фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Позивача, виконаного із заміною пошкоджених деталей на нові, склала 108 500,00 грн., що підтверджується Актом № 14/05-21 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з ремонту транспортного засобу від 05 червня 2021 року, складеним між Позивачем та виконавцем ремонтних робіт ФОП ОСОБА_3 , отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192 1194, 1166, ЦК України не відшкодовується страховиком, покладається безпосередньо на винну в ДТП особу (відповідача) та становить: 108500 гривень (фактичні витрати на ремонт позивача без урахування зносу) - 53941,33 гривень (відповідальність страховика за вирахуванням франшизи) = 54 558,67 гривні. Крім того, зазначив, що внаслідок пошкодження належного Позивачу транспортного засобу він зазнав душевних страждань, пов`язаних із пошкодженням його майна, втратою звичного укладу життя та неможливістю користуватися автомобілем за призначенням протягом часу, необхідного для його відновлення, яке потребувало надзвичайне тривалого часу та значних зусиль. Протягом тривалого періоду Позивач перебував у стані правової невизначеності, був змушений неодноразово звертатися до судів різних інстанцій, а також до Європейського суду з прав людини, докладати тривалих зусиль для захисту свого порушеного права, що супроводжувалося переживаннями, стресом те емоційним виснаженням. Протиправна поведінка Відповідача, яка стала першопричиною дорожньо-транспортної пригоди та завдання шкоди майну Позивача, започаткувало весь подальший тривалий процес відновлення порушеного права. Перебування у вимушеному та тривалому конфлікті, спричиненому необхідністю доводити очевидне поглибило моральні страждання Позивача. Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), що є помірним та розумним розміром з огляду на встановлені обставини.
Щодо правової позиції відповідача
Відповідач у відзиві заперечував проти позову в повному обсязі та зазначав таке. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54558,67 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на загальний розмір збитків у сумі 108500,00 грн., визначений актом № 14/05-21 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з ремонту транспортного засобу від 05.06.2021 року. Проте на думку відповідача Звіт № 34-04-21 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 27 квітня 2021 року визначив іншу суму вартості відновлювального ремонту - 100 868,67 грн. та вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу - 53941,33 грн.. Як стверджує відповідач в своїх запереченнях, вартість збитків не обґрунтована належним чином та містить розбіжності в сумах, зазначених у доказах, сума збитків значно завищена в порівнянні з пошкодженнями, а пошкодження взагалі ніде не відображаються та не підкріплені належними доказами. Також позивач не надав доказів на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля або придбання запчастин у особи, яка є платником податку на додану вартість, а тому розмір оціненої шкоди має бути зменшений на суму податку на додану вартість. Оскільки ремонт виконувався власними силами позивача, то шкода підлягає зменшенню на загальну суму вартості таких робіт. Позивач не врахував що стягнення вартості ремонту без зносу є винятком із загального правила і потребує обов`язкового підтвердження позивачем понесених витрат на ці роботи (квитанції, чеки про оплату робіт (послуг), а у цій справі таких доказів не надано, а також не врахував, що сума відшкодування (108500,00 грн.) значно перевищує розмір доведеного позивачем майнового збитку його автомобіля з урахуванням зносу (53941,33 грн.). Позивач у цій справі, всупереч положенням статей 12, 81 ППК України, не надав суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП і вони в матеріалах справи відсутні.
Відповідач стверджує, що відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахуванням фізичного зносу його складових (деталей) є можливим виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту та підтвердженої оплати, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів. За відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання ремонтних робіт, понесення витрат на придбання нових деталей, розмір реальних збитків, що підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдану шкоду, має визначатись обов`язково з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого майна, оскільки протилежне призведе до безпідставного поліпшення стану речі та збагачення потерпілого за рахунок правопорушника. Отже, відповідач вважає, що відсутні докази придбання нових деталей та запчастин, відсутні чеки, квитанції про придбання та про оплату послуг з ремонту ТЗ, тому в даному випадку розмір реальних збитків повинен визначатись з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого майна, а збитки з врахуванням зносу вже сплачені в повному обсязі позивачу Страховою компанією, в розмірі 53941,33 грн., тому стягнення збитків в даному випадку є безпідставним.
Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10 000,00 грн.. Розмір моральної шкоди на думку відповідача є завищеним і взагалі не підтвердженим будь-якими доказами. За відсутності доказів, в тому числі чеків про придбання ліків, моральна шкода не підлягає стягненню. Розмір заявлених витрат на правову допомогу також є неспіврозмірним з фактично витраченим часом адвокатом по наданню такої допомоги.
У відповіді на відзив позивач зауважив таке.
Позивач вважає, що доводи відзиву про нібито відсутність доказів фактичного проведення та оплати ремонту повністю спростовані наявними у справі доказами. До позовної заяви долучено Акт №14/05-21 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з ремонту транспортного засобу від 05 червня 2021 року, складений між Позивачем та виконавцем робіт - ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Зазначений Акт містить усі необхідні реквізити первинного документа у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: дату і місце складання, найменування сторін, ідентифікаційні дані транспортного засобу (Renault Megane, ДНЗ НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 ), деталізований перелік з 36 позицій виконаних робіт із зазначенням вартості кожної, деталізований перелік з 41 позиції використаних нових замінних складників (запасних частин) із зазначенням каталожних номерів виробника, кількості та вартості, підсумкову вартість та підписи обох сторін, скріплені печаткою виконавця. Пунктом III Акта прямо зафіксовано, що загальна сплачена сума становить 108 500,00 грн., яка сплачена Замовником у повному обсязі у день підписання цього акта. Отже, Акт є одночасно і документом про виконання робіт, і документом, що засвідчує факт повного розрахунку. По-друге, на підтвердження зазначених обставин до цієї відповіді додано відповідь ФОП ОСОБА_3 від 20.07.2026 року на адвокатський запит від 17.07.2026 року, в якій виконавець робіт письмово підтвердив, що автомобіль Renault Megane, ДНЗ НОМЕР_2 , дійсно відновлювався на базі СТО ФОП ОСОБА_3 та був повністю відремонтований 05.06.2021 року відповідно до акта виконаних робіт № 14/05-21; що під час ремонту були використані нові замінні складники (запчастини); що вартість відновлювального ремонту оплачена власником автомобіля ОСОБА_1 в сумі 108 500,00 гривень у повному обсязі при передачі відновленого ТЗ.
Також на думку позивача, посилання представника відповідача на правові позиці Верховного Суду є вибірковим і, за встановлених у цій справі обставин підтверджує правову позицію саме Позивача, а не Відповідача. Представник відповідача цитує висновки Верховного Суду про те, що відшкодування без урахування зносу є можливим «виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту та підтвердженої оплати».
Однак цитований висновок не заперечує право потерпілого на відшкодування без урахування зносу, а лише встановлює умову його реалізації - документальні підтвердження ремонту та оплати. У цій справі така умова повністю виконана, отже, посилаючись на цю практику, представник відповідача фактично обґрунтовує позицію Позивача.
Наведені у відзиві постанови стосуються справ, у яких у матеріалах були відсутні будь-які докази фактичного ремонту. У цій справі ситуація протилежна, наявні і акт виконаних робіт із деталізацією нових деталей за каталожними номерами, і письмове підтвердження виконавця про повну оплату.
Довід відповідача про необхідність зменшення суми відшкодування на суму ПДВ є безпідставним і базується на застосуванні норми, яка не регулює спірні правовідносини. Представник відповідача посилається на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який передбачає зменшення на суму ПДВ. Однак ця норма регулює порядок здійснення страхового відшкодування страховиком і не поширюється на відносини між потерпілим та безпосереднім заподіювачем шкоди, які регулюються ст.ст. 22, 1166, 1192, 1194 ЦК України. Позовні вимоги заявлені не до страховика, а до винної особи. Страховик свій обов`язок виконав - 11 червня 2026 року ПрАТ «УПСК» виплатило 53 941,33 грн (платіжна інструкція № [номер приховано] від 11.06.2026). Предметом цього спору є різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що прямо передбачено ст. 1194 ЦК України.
Крім того, довід про ПДВ є безпредметним і по суті: як убачається з Акта № 14/05-21, виконавець робіт ФОП ОСОБА_3 перебуває на спрощеній системі оподаткування і не є платником ПДВ, а сума 108 500,00 грн. визначена без ПДВ. Тобто до складу заявленої до стягнення суми ПДВ взагалі не включено, і зменшувати на нього нічого.
Твердження відповідача про «розбіжності в сумах» та «декілька звітів, які кардинально відрізняються» не відповідає матеріалам справи. У матеріалах справи наявний один-єдиний Звіт про оцінку - Звіт № 34-04.21 ві 27 квітня 2021 року (оцінювач ОСОБА_4 ). Жодних інших звітів чи висновків оцінювачів Позивачем не долучалося, а тому твердження про «декілька звітів, які кардинально відрізняються», є таким, що не відповідає дійсності.
Заперечення відповідача проти відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на помилковому розумінні предмета доказування.Представник відповідача стверджує, що «за відсутності доказів, в тому числі чеків про придбання ліків, моральна шкода не підлягає стягненню». Цей довід є неспроможним. Позивач не заявляв вимог про відшкодування шкоди здоров`ю чи витрат на лікування, а тому чеки на придбання ліків не входять до предмета доказування. Моральна шкода заявлена у зв`язку з душевними стражданнями, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна, що прямо передбачено п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а також у зв`язку з тривалим порушенням права на його ефективний захист.
Довід відповідача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу є декларативним і не підтверджений жодним розрахунком. Крім того, представник відповідача обмежився загальним твердженням про неспівмірність витрат на правову допомогу з фактично витраченим адвокатом часом, не навівши жодного обґрунтування, розрахунку чи порівняльних даних.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, а також оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд установив таке.
27 березня 2021 року на автомобільній дорозі Н-11 Дніпро - Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача - ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Renault Меgаnе», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Позивачу - ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Позивача «Renault Меgаnе» було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року представнику потерпілого, адвокату Чіп Я. М.,було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу повернуто.
Вичерпавши національні засоби юридичного захисту, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини.
Рішенням ЄСПЛ від 13 листопада 2025 року у справі «Соколов та інші проті України» (до якої було долучено заяву позивача №10000/23) констатоване порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод у зв`язку з відмовою у доступі до суду вищої інстанції. ЄСПЛ дійшов висновку, що застосовані національним судом обмеження підірвали саму суті права заявника на доступ до суду.
На виконання рішення ЄСПЛ постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року (справа № 193/411/21, провадження № 13-111зво25) постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року було скасовано, а справу про адміністративне правопорушення передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду, постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2026 року, апеляційну скаргу представника потерпілого було задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, а ОСОБА_2 остаточно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (ПрАТ «УПСК») за полісом ОСЦПВ № АР/9196045.
За положеннями ст. 7 Закону України Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов`язковому порядку.
Як свідчить Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ № 34-04.21 від 27.04.2021 року, складений на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ позивача, з урахування зносу становить 53 941,33 грн. та без урахуванням зносу на замінні складники - 100 868,67 гривень (без ПДВ), та 114 544,64 грн. (з ПДВ).
11 червня 2026 року ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі 53 941,33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № [номер приховано] від 11 червня 2026 року.
Зазначена сума розрахована страховиком як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин, які підлягають заміні згідно зі Звітом про оцінку № 34-04.21 від 27 квітня 2021 року (оцінювач ОСОБА_4 ).
Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Позивача, виконаного із заміною пошкоджених деталей на нові, склала 108 500,00 грн., що підтверджується Актом № 14/05-21 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з ремонту транспортного засобу від 05 червня 2021 року, складеним між Позивачем та виконавцем ремонтних робіт ФОП ОСОБА_3 ..
Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192 1194, 1166, ЦК України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП особу (відповідача) розрахована позивачем складає: 108500 гривень (фактичні витрати на ремонт позивача без урахування зносу) - 53941,33 гривень (відповідальність страховика за вирахуванням франшизи = 54 558,67 гривні.
На підтвердження фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля транспортного засобу «Renault Меgаnе», реєстраційний номер НОМЕР_2 позивачем надано, а судом оглянуто в судовому засіданні такі документи: Копія Звіту про оцінку № 34-04.21 від 27.04.2021 року, квитанція до нього (оцінювач ОСОБА_4 ), копія Акта № 14/05-21 здачі-приймання виконаних робіт від 05.06.2021, згідно якого вартість виконаних робіт складає 19020,00 грн., вартість запасних частин та матеріалів - 77280,00 грн., вартість лакофарбових матеріалів - 12200,00 грн., всього на загальну суму - 108500,00 грн..
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи, та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже й підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.
Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати її в повному розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майну шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Винятком із цього загального правила, передбаченим законом, є страхування особою своєї цивільно-правової відповідальності.
Згідно з вимогами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
В Україні страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим видом страхування, відносини у сфері якого регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» таке страхування здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, учинених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував ним у момент аварії, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому, відповідно до нормативних стандартів оцінки, відновлювальний ремонт (або ремонт) є комплексом операцій щодо відновлення справності або працездатності колісного транспортного засобу чи його складників та відновлення їхніх ресурсів.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування (страхової виплати) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У постановах по справах №753/4696/16-ц від 30.10.2019, №761/14285/16-ц від 22.04.2019, № 757/33065/18-ц від 21.07.2021, №757/54513/16 від 02.02.2022 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Тобто, Верховний Суд дійшов висновку, що потерпілий вправі заявляти вимоги про відшкодування заподіяної шкоди, до яких законом віднесено витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто без врахування коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Оцінка суду щодо доводів сторін та зібраних доказів
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою, четвертою - сьомою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень.
Як встановлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй усталеній практиці зазначає, що у рішеннях судів мають бути належним чином вказані підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справах «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, «Проніна проти України» від 18.07.2006).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку. У свою чергу, процесуальні обов`язки відповідача полягають у здійсненні ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Виходячи з принципу змагальності сторін, на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.
Оцінюючи через призму наведених норм заперечення відповідача щодо відсутності доказів придбання нових деталей та запчастин, відсутності чеків, квитанцій про придбання та про оплату послуг з ремонту ТЗ, суд зазначає таке.
До позовної заяви долучено Акт №14/05-21 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з ремонту транспортного засобу від 05 червня 2021 року, складений між Позивачем та виконавцем робіт - ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Зазначений Акт містить усі необхідні реквізити первинного документа у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: дату і місце складання, найменування сторін, ідентифікаційні дані транспортного засобу (Renault Megane, ДНЗ НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 ), деталізований перелік з 36 позицій виконаних робіт із зазначенням вартості кожної, деталізований перелік з 41 позиції використаних нових замінних складників (запасних частин) із зазначенням каталожних номерів виробника, кількості та вартості, підсумкову вартість та підписи обох сторін, скріплені печаткою виконавця.
Пунктом III Акта зафіксовано, що загальна сплачена сума становить 108 500,00 грн., яка сплачена Замовником у повному обсязі у день підписання цього акта. Отже, Акт є одночасно і документом про виконання робіт, і документом, що засвідчує факт повного розрахунку.
Згідно відповіді ФОП ОСОБА_3 від 20.07.2026 року на адвокатський запит від 17.07.2026 року, виконавець робіт письмово підтвердив, що автомобіль Renault Megane, ДНЗ НОМЕР_2 , дійсно відновлювався на базі СТО ФОП ОСОБА_3 та був повністю відремонтований 05.06.2021 року відповідно до акта виконаних робіт № 14/05-21; що під час ремонту були використані нові замінні складники (запчастини); що вартість відновлювального ремонту оплачена власником автомобіля ОСОБА_1 в сумі 108 500,00 гривень у повному обсязі при передачі відновленого ТЗ.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що автомобіль позивача фактично був відновлений. Факт проведення ремонту підтверджується актом виконаних робіт, документами щодо виконаних ремонтних робіт та використаних запасних частин, а також іншими дослідженими судом доказами.
Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено понесення витрат на ремонт автомобіля через відсутність квитанції або іншого розрахункового документа про оплату, суд оцінює критично.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 та 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
При цьому положення цивільного законодавства не встановлюють правила, за яким факт проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та його вартість можуть підтверджуватися виключно фіскальним або іншим розрахунковим документом.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2026 року у справі № 759/14746/22 суд касаційної інстанції виходив із того, що у разі проведення відновлювального ремонту розмір збитків визначається виходячи з реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на відновлення пошкодженого транспортного засобу. У зазначеній справі судами було враховано акти виконаних робіт, які підтверджували факт проведення ремонту та його вартість, попри відсутність документів, що підтверджували оплату позивачем вартості ремонту.
Отже, сама по собі відсутність у позивача квитанції про оплату не свідчить про те, що ремонт автомобіля не проводився або що зазначена в акті його вартість є недостовірною.
У даній справі судом установлено, що акт виконаних робіт та інші документи СТО дають можливість ідентифікувати транспортний засіб, визначити перелік проведених робіт, використані матеріали та їх вартість. Відповідачем при цьому не надано доказів того, що зазначені в акті роботи фактично не виконувалися, що відповідні запасні частини не використовувалися при ремонті автомобіля позивача або що вартість таких робіт та матеріалів є завищеною.
Сам факт ненадання СТО позивачу розрахункового документа не спростовує змісту інших доказів, що підтверджують фактичне проведення ремонту.
При цьому обов`язок суб`єкта господарювання належним чином оформляти розрахункові операції та видавати споживачу відповідний розрахунковий документ не означає, що порушення такого обов`язку автоматично позбавляє споживача можливості доводити в цивільному процесі факт отримання послуги та її вартість іншими належними доказами.
Таким чином, суд доходить висновку, що відсутність квитанції про оплату за наявності сукупності інших належних та допустимих доказів фактичного проведення ремонту та його вартості не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні майнової шкоди.
У матеріалах справи наявний Звіт про оцінку - Звіт № 34-04.21 від 27 квітня 2021 року (оцінювач ОСОБА_4 ). Жодних інших звітів чи висновків оцінювачів Позивачем не долучалося. Заперечення відповідача щодо розбіжності у співвідношенні сум 100 868,67 грн. (вартість відновлювального ремонту без урахування зносу за Звітом, без ПДВ) та 108 500,0 грн. (фактично понесені витрати на ремонт за Актом № 14/05-21) судом не приймаються, оскільки це дві різні за своєї правовою природою величини: розрахункова (оціночна) вартість ремонту, визначена оцінювачем станом на 27.04.2021 на підставі середньоринкових цін; фактично понесені Позивачем витрати на ремонт, здійснений на СТО 05.06.2021 за реальними цінами на роботи та запасні частини.
Частина 2 ст. 1192 ЦК України прямо приписує визначати розмір збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже пріоритет має саме фактично понесена сума, підтверджена первинним документом.
Різниця між оціночною та фактичною вартістю становить 7 631,33 грн, тобто менше 8 %, що є звичайним відхиленням розрахункової оцінки від реальних цін СТО та жодним чином не свідчить про «значне завищення».
Довід відповідача про те, що «пошкодження взагалі ніде не відображаються та не підкріплені належними доказами», не відповідає фактичним обставинам справи: перелік та характер пошкоджень зафіксовано у Звіті про оцінку № 34-04.21 від 27.04.2021 складеному за результатами огляду транспортного засобу, а обсяг відновлювальних робіт - у Акті № 14/05-21. Обидва документи є взаємоузгодженими за переліком пошкоджених вузлів та деталей. Крім того, факт ДТП та завдання пошкоджені транспортному засобу Позивача не заперечується і самим Відповідачем.
За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП є обґрунтованими, підтвердженими належними первинними і фіскальними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо моральної шкоди
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Верховний Суд неодноразово зазначав, що моральна шкода за своїм характером не передбачає точного вираження її розміру в грошовій формі, а її оцінка здійснюється судом виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 686/9424/21).
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і обсяг страждань, тривалість часу, протягом якого Позивач був позбавлений можливості відновити порушене право, ступінь вини Відповідача, а також вимоги розумності та справедливості.
У цій справі внаслідок протиправних дій відповідача було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що зумовило не лише необхідність понесення витрат на його відновлення, але й виникнення для позивача немайнових негативних наслідків.
Позивач був вимушений займатися питаннями встановлення розміру завданої шкоди, організації відновлення транспортного засобу, взаємодії зі страховою компанією, а також захищати своє порушене право у судовому порядку.
При цьому суд враховує тривалість порушення права позивача: дорожньо-транспортна пригода відбулася 27 березня 2021 року, тоді як остаточне встановлення вини відповідача відбулося лише 04 травня 2026 року. Таким чином, позивач протягом тривалого часу не мав можливості отримати остаточне вирішення питання щодо особи, відповідальної за завдану шкоду, а для захисту своїх прав був змушений проходити процедури судового оскарження, включно з переглядом справи після рішення Європейського суду з прав людини.
Водночас сама по собі тривалість судового провадження не може автоматично ототожнюватися з розміром моральної шкоди, а тому суд оцінює її лише у сукупності з характером порушення, тривалістю невідшкодованої шкоди, необхідністю відновлення пошкодженого майна та вимушеними діями позивача для захисту свого права.
Суд також враховує, що пошкодження автомобіля є втручанням у майнову сферу позивача, яке спричинило для нього душевні переживання, пов`язані з пошкодженням належного йому майна, необхідністю його відновлення та тривалим неврегулюванням питання про повне відшкодування завданої шкоди.
Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 694/1482/21 також виходив із того, що душевні страждання фізичної особи у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна охоплюються поняттям моральної шкоди, передбаченим статтею 23 ЦК України.
З огляду на наведене суд доходить висновку про наявність у позивача права на компенсацію моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо її розміру, суд враховує характер правопорушення, ступінь вини відповідача, характер пошкодження майна позивача, необхідність його відновлення, тривалість невідшкодування завданої шкоди, обсяг вимушених дій позивача для поновлення свого порушеного права, а також засади розумності, виваженості та справедливості.
При цьому суд виходить із того, що грошова компенсація моральної шкоди не має на меті відновити майнове становище позивача, оскільки така функція покладається на відшкодування майнової шкоди, а має компенсувати негативні немайнові наслідки, яких зазнав позивач унаслідок порушення його права.
З урахуванням усіх установлених обставин справи суд визначає розмір компенсації моральної шкоди у сумі 10000,00 грн, що, на переконання суду, відповідає характеру та глибині душевних страждань позивача, тривалості порушення його права, ступеню вини відповідача, засадам розумності, виваженості і справедливості та є помірним та розумним розміром з огляду на встановлені обставини.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 14 000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу надав договір № 18/06/26-1 про надання правової допомоги від 18.06.2026, укладений між позивачем та АО «Радник», акт виконаних робіт від 20.07.2026, згідно якого сторонами узгоджено суму послуг у розмірі 14 000 грн., платіжну інструкцію №2PL081430 про сплату на рахунок АО «Радник» 14000,00 грн. в якості оплати професійної правової допомоги згідно договору № 18/06/26-1, детальний опис наданих послуг до договору № 18/06/26-1 про надання правової допомоги від 18.06.2026, відповідно до якого зазначено перелік послуг, зокрема адвокатом проведено ознайомлення з матеріалами справи, підготовка позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта та подання заяви до суду від імені клієнта, підготовка та надсилання адвокатського запиту, участь адвоката в судовому засіданні. (а.с.62-63).
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема те, що надання правової допомоги полягало у формуванні правової позиції, складанні позовної заяви та додатків до неї, подання адвокатських запитів та участі у судовому засіданні, тому суд доходить висновку про співмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн..
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., як такий, що відповідатиме принципу співмірності із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.
Щодо витрат на проведення оцінки майна
Крім витрат безпосередньо на відновлення пошкодженого транспортного засобу, позивачем заявлено до відшкодування 2 500 грн. витрат на проведення оцінки завданого майнового збитку.
Як установлено судом, після дорожньо-транспортної пригоди позивач був змушений звернутися до суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням належного йому транспортного засобу. За результатами такого звернення складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 34-04.21 від 27 квітня 2021 року .
Факт понесення позивачем витрат на проведення зазначеної оцінки підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 340421 від 27 квітня 2021 року на суму 2 500 грн..
Таким чином, зазначені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки необхідність проведення оцінки виникла саме внаслідок заподіяння відповідачем майнової шкоди позивачу та була обумовлена необхідністю визначення її розміру.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є реальні збитки - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи неправомірними діями іншої особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
У цій справі проведення оцінки було необхідним для встановлення розміру заподіяної шкоди та захисту порушеного майнового права позивача, а понесені ним витрати у сумі 2 500 грн. є фактичними та документально підтвердженими.
При цьому такі витрати не є витратами, понесеними позивачем довільно або незалежно від ДТП, оскільки їх виникнення безпосередньо зумовлене необхідністю визначення розміру шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу.
Отже, враховуючи встановлену судом вину відповідача у заподіянні позивачу майнової шкоди, безпосередній причинний зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та необхідністю проведення оцінки, а також документальне підтвердження фактичного понесення позивачем таких витрат, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення з відповідача 2 500 грн. витрат на проведення оцінки завданого майнового збитку.
Щодо судового збору
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2345,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2345,47 грн..
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.11, 16, 22, 23, 979, 999, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов представника позивача Чіп Ярослава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 54 558,67 гривень (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 67 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн., витрати на проведення оцінки майна в сумі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2345,47 (дві тисячі триста сорок п`ять 47 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.
Суддя: Д.А.Кащук