Справа № 953/8452/25
н/п 2/953/1887/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А., представника відповідача Березко О.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором від 16.01.2019 у розмірі 197098,20 грн, з яких: 138344,32 грн - прострочене тіло кредиту, 58753,88 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позов обґрунтований тим, що 16.01.2019 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором від 16.01.2019 не погашена. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 січня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості було задоволено.
26 січня 2026 року ОСОБА_2 через свого представника Бережко О.І. звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення суду, справу призначити до судового розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2026 року заяву представника позивача про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 січня 2026 року задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
За змістом відзиву на позовну заяву від 04 березня 2026 року та додаткових пояснень від 11 травня 2026 року відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами у письмовій формі були погоджені умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів, комісії за розрахунково-касове обслуговування, платежів за несанкціонований овердрафт або будь-яких інших платежів.
Остання операція з використання відповідачем кредитних коштів відбулася 17.02.2022 на суму 63000,00грн. Збільшення тіла кредиту, заявленого позивачем до стягнення, з 63000,00 грн до 138344,32 грн відбулося не внаслідок отримання відповідачем додаткових кредитних коштів, а внаслідок внутрішніх розрахункових операцій банку з капіталізації процентів і комісій та їх подальшого процентного нарахування. Після виникнення прострочення у 2022 році банк не довів наявності правових підстав для автоматичного продовження строку кредитування.
Відповідно до відповіді на відзив від 06 березня 2026 року представник позивача зазначає, що 16.01.2019 між банком та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Прострочене тіло кредиту та тіло кредиту складається не тільки з коштів, які використав позичальник за рахунок кредитного ліміту, а також і коштів, які були списані банком в порядку договірного списання, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позові.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.
16 січня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ "Альфа Банк" на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк», за умовами якої ця анкета-заява є акцептуванням публічної пропозиції, в розумінні ст. 642 ЦК, його згодою на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та отримання банківських послуг на умовах визначених публічною пропозицією за продуктами банку.
Відповідно до оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 запропонував ПАТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а згідно із акцептом пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16 січня 2019 року вбачається, що ПАТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 , що міститься у відповідній оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладається згідно з умовами Договору про комплексне банківське обслуговування, що укладений між клієнтом та банком.
Зі змісту вказаних вище анкети-заяви, оферти та акцепту вбачається, що сторони дійшли згоди про укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: встановлення відновлювальної кредитної лінії; максимальний ліміт кредитної лінії 200 000 грн; процентна ставка 24 % річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн; строк дії картки MasterCard Debit World 3 роки з моменту її випуску.
Підписанням оферти клієнт надав згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений, у тому числі, у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
У виписці АТ "Сенс Банк" по рахунку НОМЕР_1 за період з 16 січня 2019 року по 15 квітня 2025 року зазначається інформація про рух коштів по рахунку, зокрема, дата операції, опис внутрішньобанківської операції, валюта та сума операції.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитом за період з 16 лютого 2019 року по 16 березня 2025 року слідує, що заборгованість за кредитним договором станом на 15 квітня 2025 року становить 197098,20 грн.
26 квітня 2025 року АТ "Сенс Банк" надіслало рекомендованим листом з описом вкладення адресату на ім`я ОСОБА_1 письмову вимогу, в якій повідомлялося про наявність заборгованості за кредитним договором № 631093158 станом на 21 квітня 2025 року у загальному розмірі 197559,35 грн та вказувалося на необхідність дострокового погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк".
Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Судом встановлено, що 16 січня 2019 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис. Отже, 16 січня 2019 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір.
За усталеною практикою Верховного Суду виписки з особових рахунків клієнтів банку є підтвердженням виконаних за день операцій і можуть бути належними доказами руху коштів за кредитним договором (постанови від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц).
Отже, суд бере до уваги надану банком виписку за рахунком як доказ фактичного руху коштів, однак оцінює її у взаємозв`язку з умовами договору, розрахунком заборгованості та доводами відповідача щодо періоду нарахування процентів, підстав виникнення овердрафту, нарахування комісій та правильності визначення кінцевого розміру заборгованості.
При цьому, розрахунок заборгованості, складений банком, є похідним документом, який має узгоджуватися з випискою за рахунком та умовами договору, однак сам по собі розрахунок не замінює перевірку фактичного руху коштів, правової підстави нарахувань, порядку розподілу платежів і правильності визначення кінцевого розміру боргу позичальника перед банком.
Згідно із умовами оферти та акцепту банк відкрив відповідачу картковий рахунок у гривні, з випуском міжнародної платіжної карти MasterCard Debit World, строком дії 3 роки з моменту її випуску, та встановлено ліміт відновлювальної кредитної лінії в сумі 200 000 грн, зі сплатою процентів у розмірі 24 % річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до наданої банком виписки по рахунку, яка є належним доказом фактичного руху коштів вбачається, що 17 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 дійсно отримав від банку кредитні кошти в загальному розмірі 63000,00 грн. Відомості виписки по рахунку щодо отримання відповідачем кредиту в сумі 63000,00 грн узгоджуються із розрахунком заборгованості за кредитом, відповідно до якого станом на кінець періоду, що закінчується 15 березня 2022 року знято коштів з рахунку - 63000,00 грн, при цьому внесено коштів на рахунок - 0,00 грн. Окрім того, з зазначеного розрахунку вбачається, що станом на початок періоду, який розпочинається 16 січня 2022 року, заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 1228,48 грн.
Умови пролонгації строку кредитування ні анкета-заявка, ні оферта та акцепт не містять. Належних і допустимих доказів погодження сторонами нового строку користування кредитними коштами позивач суду не надав та останні в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилання на Договір про комплексне банківське обслуговування, слід зазначити, що ані копії вказаного договору, ані доказів ознайомлення та підписання відповідача такого договору позивачем суду не надано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 викладено висновок за змістом якого умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті банку, які не підписані позичальником і могли змінюватися банком, не можуть безумовно вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що позивачем не доведено, які саме умови Договору про комплексне банківське обслуговування, що розміщена на офіційному сайті позивача (www.alfatbank.com.ua), укладено між сторонами, суд виходить з того, що ці документи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
Суд зауважує, підписання паспорту споживчого кредиту не може вважатися належним чином укладанням договору про споживчий кредит, дотримання його форми та погодженням умов в частині кредитного ліміту та строку кредитної лінії (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).
Велика Палата Верховного Суду 28 березня 2018 року у постанові у справі №444/9519/12 зробила висновок, відповідно до якого припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Із копії розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування відповідачем кредитними коштами нараховувалися банком до 16 березня 2025 року, тобто поза межами строку кредитування, оскільки згідно із умовами підписаної відповідачем угоди строк дії платіжної карти до відкритого банком рахунку встановлено 3 роки, тобто до 15 січня 2022 року.
Водночас, з розрахунку заборгованості слідує, що у період з 16 лютого 2019 року по 16 березня 2025 року банком нараховувалася відповідачу комісія РКО та у період з 16 березня 2022 року по 16 березня 2025 року проценти за овердрафт (несанкціонована заборгованість), нарахування яких умовами анкети-заяви, оферти та акцепту не передбачені, а докази підписання відповідачем умов Договору про комплексне банківське обслуговування, як зазначалося судом вище, в матеріалах справи відсутні.
Відтак, позивачем не доведено наявність правових підстав для нарахування відповідачу процентів за овердрафт та комісії РКО, а також нарахування відсотків за користування кредитними коштами після 16 січня 2022 року.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем у період з 16 лютого 2019 року по 16 січня 2022 року сплачено комісій РКО в сумі: 4973,12 грн, що узгоджується із відомостями розрахунку заборгованості за кредитним договором щодо внесення грошових коштів на рахунок
Оскільки з відповідачем не погоджувалася сплата комісій РКО, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення комісій РКО за кредитом, натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, а тому заборгованість за тілом кредиту становить 58026,88 грн (63000,00 грн - 4973,12 грн).
Суд зауважує, що відомості розрахунку заборгованості за кредитним договором щодо списання банком після 16 лютого 2022 року нарахованих відсотків за користування кредитом та відсотків овердрафт (несанкціонована заборгованість) не узгоджуються із відомостями щодо наявності надходжень грошових коштів відповідача, за рахунок яких банк міг здійснювати таке списання. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором та відомостей виписок, наданих банком, після зняття відповідачем 17 лютого 2022 року готівкових коштів в сумі 63000,00 грн будь-яких зарахувань на рахунок відповідача не відбувалось. Відтак, відомості щодо списань після 16 лютого 2022 року не беруться судом до уваги при розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором.
Отже, зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 631093158 від 16.01.2019 в розмірі 59255,36 грн, з яких 58026,88 грн - тіло кредиту, 1228,48 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом становить станом на 16 січня 2022 року.
Щодо витрат позивача на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 16072,21 грн.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників.
Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 5000,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Рішенням суду стягнуто на корить позивача 59255,36 грн, що становить 30,06 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 728,17 грн (2422,40 грн х 30,06 %).
Оскільки відповідачу відмовлено у задоволені 69,94 % (100% - 30,06 %), то з Акціонерного товариства «Сенс банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі у розмірі 372,42 грн (532,48 грн х 69,94 %).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).
Отже, суд дійшов висновку, в порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» судові витрати в розмірі 5 355,75 грн (5000 грн + 728,17 грн - 372,42 грн).
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» заборгованість за кредитним договором № 631093158 від 16.01.2019 в розмірі 59255,36 грн, з яких 58026,88 грн - тіло кредиту, 1228,48 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
В іншій частині вимог - відмовити.
В порядку ч. 10 ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» судові витрати в розмірі 5 355,75 грн.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Повний текст рішення складено 29.09.2026.
Сторони та учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс банк», ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Кіндер В.А.