Справа № 463/967/26
Провадження № 2-о/463/77/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
складі головуючого - судді Мармаша В.Я.,
з участю секретаря с/з Цебрик Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Львівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив :
заявник звернулася до суду із зазначеною вище заявою. Просила встановити факт спільного проживання заявника разом із спадкодавцем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент прийняття спадщини, тобто на день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву мотивувала тим, що з 2020 року проживала разом зі своєю матір`ю та піклувалася про неї, а тому коли вона ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, вважала, що прийняла спадщину після її смерті. Однак, їй було відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину, з поданих документів неможливо встановити факт постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, оскільки заявником не подано доказів, які б свідчили, що такий фактично прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, тому для отримання спадкового майна заявнику необхідно в судовому порядку встановити факт її постійного проживання разом з померлою матір`ю на час її смерті. Відтак, у заявника немає іншого способу вступу у спадкові права після смерті батька, крім як звернення до суду з цією заявою, а тому у зв`язку з наведеним вище, просила задовольнити подану заяву.
Ухвалою від 09.02.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 17.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник заявника на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі, просив заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи Львівської міської ради у судове засідання не з`явився, просив розгляду справи проводити за його відсутності. Щодо задоволення заяви поклався на розсуд суду.
За таких обставин суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності учасників справи та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно зі ст.18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.
Судом встановлено, що як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років, про що було складено актовий запис №1908.
Згідно довідки №148 від 06.11.2025 р. виданої ЛКП «Господар» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі слід свідчень сусідів, до дня смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.10.2021 проживали разом в за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.
У свою чергу, як вбачається з Витягу про знятих з реєстрації осіб, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09.09.2003 до 20.03.2015.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 4.14. Глави 10. Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус при видачі Свідоцтва про право на спадщину, окрім перевірки факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, наявності підстав для закликання до спадкоємства, складу спадкового майна зобов`язаний також встановити факт прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України, п. 3.21, 3.22 Глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Статтями 1269, 1270 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу особисто заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до п.3 Постанові КМУ від 28.02.2022р. №164 зі змінами від 24.06.2022 року встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Відповідно до 4.4. Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», факт проживання спадкоємців однією сім?єю зі спадкодавцем однією сім`єю підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Заявниці звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 18.09.2025 в порядку ст. 1270 ЦК України.
Однак, як повідомлено завідувачем Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області , заявником було пропущено встановлений строк на прийняття спадщини передбачений ст.1270 ЦК України, рекомендувала звернутися до суду.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, допитана в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що заявниця з 2020 року проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , піклувалася про неї, а тому на момент смерті останньої також проживала разом з нею.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а отже такий фактично прийняла спадщину у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, проте заявник не може отримати спадщину, усунути такі обставини можливо лише в судовому порядку, а тому суд приходить до переконання, що заява є підставною та підлягає до задоволення.
З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що за наявності зібраних у справі доказів, заява у підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Львівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини на момент її смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Текст рішення складено та підписано 24 вересня 2026 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду Львівської області в порядку і строки передбачені ст.ст.354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа: Львівська міська рада, Код ЄДРПОУ 04055896, м.Львів, пл. Ринок, 1.
Суддя: Мармаш В. Я.