Ухвала № 140179032 у справі № 473/3706/18 від 30.09.2026

Справа № 473/3706/18

УХВАЛА

іменем України

"30" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Першого відділу ДВС у Вознесенському районі щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у якій вказував, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2018 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 вересня 2018 року і до їх повноліття.

На підставі рішення ОСОБА_2 отримала виконавчий лист, який пред`явила для примусового виконання до державної виконавчої служби.

На час розгляду скарги виконавчий документ перебуває на виконанні у Першому відділі ДВС у Вознесенському районі.

26 серпня 2026 року державний виконавець Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Барбунова Т.Л. склала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого визначила заборгованість ОСОБА_1 (який не працює) перед ОСОБА_2 за аліментами за період з квітня 2023 року до липня 2026 року (включно) у розмірі 91 172,14 грн.

Проте ОСОБА_1 з діями державного виконавця щодо складання розрахунку та самим розрахунком заборгованості за аліментами не погодився, вказуючи на те, що під час його складання виконавець безпідставно застосувала показники середньої заробітної плати у Вознесенському районі, які є аномально та штучно завищеними через наявність у Вознесенському районі стратегічного підприємства з надвисокими доходами працівників - Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом».

Також при розрахунку заборгованості виконавцем не прийнято до уваги наявність у боржника ряду тяжких захворювань, що перешкоджають виконання обов?язку щодо сплати аліментів.

За такого, ОСОБА_1 просив визнати дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26 серпня 2026 року незаконними та зобов`язати виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами з 01 січня 2026 року, виходячи із середньої заробітної плати працівника загалом по Миколаївській області.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з?явився, проте надав суду заяву про розгляд скарги без його участі.

Заінтересовані особи - стягувач ОСОБА_2 , державний виконавець Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Барбунова Т.Л. в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі вказаних осіб, оскільки матеріали скарги містять достатньо інформації для її розгляду та вирішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження №57711341, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 вересня 2018 року і до їх повноліття.

На підставі рішення ОСОБА_2 отримала виконавчий лист, який пред`явила для примусового виконання до державної виконавчої служби.

На час розгляду скарги виконавчий документ перебуває на виконанні у Першому відділі ДВС у Вознесенському районі.

26 серпня 2026 року державний виконавець Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Барбунова Т.Л. склала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів із застосуванням показників середньої заробітної плати у Вознесенському районі, згідно якої визначила заборгованість ОСОБА_1 (який не працює) перед ОСОБА_2 за аліментами за період з квітня 2023 року до липня 2026 року (включно) у розмірі 91 172,14 грн.

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

1)В частині заяви про поновлення строку на подачу скарги:

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 449 ЦПК України).

З матеріалів справи та виконавчого провадження №57711341 вбачається, що спірна довідка-розрахунок заборгованості за аліментами була складена 26 серпня 2026 року, скарга подана 01 вересня 2026 року, тобто з дотриманням встановленого строку.

2)В частині вимог скарги:

Згідно ч. 1, п. 1. ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 8, 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

П. 4 Розділу XVI «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 296/6029/22 звернув увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 зазначив, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який, як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, під час проведення грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Вказівка на те, що частина друга статті 195 СК України чітко встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, що здійснюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, є сталою практикою Верховного Суду, що знаходить своє відображення у низці рішень (зокрема: ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 316/1729/17, ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 754/8519/23, від 08 травня 2025 року у справі № 679/987/21 (від висновку у якій пропонує відступити Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду), від 03 грудня 2025 року у справі № 711/3517/21, від 04 грудня 2025 року у справі № 202/7552/21, ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 1515/1812/12, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 161/3963/21, від 28 травня 2025 року у справі № 303/7578/23, від 05 червня 2025 року у справі № 2-6997/11, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 489/267/22 та інші).

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду також враховує, що Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні ввів воєнний стан, який триває дотепер.

У Законі України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (набув чинності з 25 березня 2022 року) зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації). За рішенням про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Закону України від 03 березня 2022 року № 2115-IX «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів) фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи.

Отже, починаючи зі звітного періоду за лютий 2022 року, у зв`язку із незабезпеченням повноти подання звітності респондентами, органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників по регіонах України.

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду наголошує, що обчислення заборгованості за аліментами із використанням інших даних, аніж ті, що передбачені частиною другою статті 195 СК України, а саме показника середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, суперечить законодавчим приписам.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів використовував статистичні дані про середню заробітну плату у Вознесенському районі Миколаївської області, де платник аліментів проживає, що відповідає вимогам закону, зокрема ч. 2 ст. 195 СК України, яка беззаперечно вказує на необхідність використання виконавцем даних про середню заробітну плату не по регіону, а по місцевості.

При цьому, місцевість і регіон це дійсно споріднені, але різні за масштабом і змістом географічні, політичні, економічні категорії, в яких місцевістю є конкретне «місце», а саме населений пункт чи група об?єднаних населених пунктів (район), а регіоном може бути, як область так і більша географічна одиниця.

Підстави для проведення виконавцем нового розрахунку, виходячи із середнього заробітку по регіону або по іншій місцевості, де розмір середнього заробітку є меншим, ніж у Вознесенському районі, не узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 195 СК України та положеннями ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Твердження ОСОБА_1 про протилежне не узгоджуються з вимогами закону та ґрунтуються на неіснуючій судовій практиці Верховного Суду.

Водночас, наявність у боржника ряду тяжких захворювань, що перешкоджають виконанню обов?язку щодо сплати аліментів не є підставою для задоволення скарги, однак можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

За встановленого, оскільки при обрахуванні заборгованості за аліментами державний виконавець в повній мірі дотрималася вимог закону, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 258-260, 268, 450-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: О.В. Вуїв