ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/6904/26 Провадження 2/636/4355/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Оболєнської С.А.,
за участю секретаря судового засідання - Селевко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 287843 від 05.08.2025 в розмірі 9490,00 грн та судових витрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 05.08.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 287843 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 5000,00 грн Дата надання кредиту: 05.08.2025 року Строк кредиту: 90 днів Валюта кредиту: UAH Відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу.
19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 05.08.2025 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів.
Умовами Договору передбачено що Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9490,00 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000,00 грн; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 3240,00 грн. Послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1250,00 грн.
Ухвалою від 13.07.2026 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.
Представник позивача просив позов задовольнити, розглядати справу в його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що не заперечує факт укладення кредитного договору з ТОВ «Клай Інвест» та отримання ним кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, однак зазначає, що вимога про вимога про виконання зобов`язань надіслана йому з порушенням установлених строків, не заперечує проти основного боргу в розмірі 5000,00 грн та просить перевірити законність нарахування відсотків та комісії, у разі задоволення позовних вимог - встановити розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 10 (десяти) місяців з дня набрання рішенням законної сили, з урахуванням його майнового стану, справу просить розглядати без його участі на підставі наявних у справі матеріалів,.
Від представника заявника надійшла до суду заява про розподіл судових витрат, згідно якої він просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 15500,00 грн.
Від відповідача надійшли до суду заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких він просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на невідповідність критеріям розумності, пропорційності та співмірності, а в разі незгоди зменшити їх розмір, з урахуванням викладених обставин щодо непропорційності, шаблонного характеру справи та відсутності деталізації обсягу робіт.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2025 між ТОВ «Клай Інвест» (далі Товариство) та ОСОБА_1 укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 287843 (далі Договір), відповідно до якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надано строком на 90 днів, тобто до 02.11.2025. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 262,8 % річних, що становить 0,72 % на добу. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів, пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Договір підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором KL8125.
На виконання Договору Товариство надало кредит шляхом перерахування кредитних коштів у сумі 5000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 через платіжного провайдера, що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».
19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого на підставі витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 Товариство відступило ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача за Договором. Суду надано також платіжні інструкції на підтвердження сплати позивачем за права вимоги.
Відповідно до наведеного розрахунку заборгованості станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Договором становить 9490,00 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3240,00 грн прострочена заборгованість за процентами; 1250,00 грн комісії з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до п. 1.4 договору.
На адресу відповідача було направлено вимогу від 17.03.2026 про погашення заборгованості за Договором.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Суд встановив, що Договір укладений за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) первісного кредитора, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, та має силу договору, який укладений в письмовій формі.
На виконання Договору кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн, що не заперечується останнім. Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов Договору.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконав, у нього виникла заборгованість.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитування, а тому підлягають задоволенню.
Відповідачем доказів погашення суми кредиту за Договором та процентів за користування ним суду не надано, а також не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.
Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн за сумою кредиту, а також 3240,00 грн заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Водночас, позивач не надав суду докази витрат позивача на обслуговування кредитної заборгованості поза межами, встановленими зазначеними нормами закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування комісії в сумі 1250,00 грн за Договором суперечить положенням ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України, оскільки не є платою за послуги, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику, а тому положення Договору про сплату позичальником на користь позивача комісій за обслуговування є нікчемними, а відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, що врегульовано положеннями ст. 77 ЦПК України.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором підлягають задоволенню в сумі 8240,00 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3240,00 грн прострочена заборгованість за відсотками.
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір № 09/04-2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026, копію заявки № 1759 на надання юридичної допомоги від 03.11.2025; копію акту про отримання правової допомоги від 21.09.2026, який містить детальний опис робіт, та платіжна інструкція № 5173 від 21.09.2026 про оплату правової допомоги в розмірі 15500,00 грн.
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що дана категорія справ стосовно стягнень заборгованості за кредитним договором є однотипною, оскільки право вимоги перейшло за договором відступлення прав вимоги, то розрахунок заборгованості адвокатом не здійснювався, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде розмір витрат на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім при подачі позову судовий збір у розмірі 2311,72 грн (8240,00 х 2662,40 / 9490,00) та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2604,85 грн (8240,00 х 3000,00 / 9490,00).
Щодо розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 10 місяців з дня набрання рішенням законної сили суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Будь-яких доказів на підтвердження наявності скрутного майнового стану або інших обставин, які б слугували підставою для розстрочення виконання судового рішення, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 137, 178, 141, 263, 265, 268, 354, 435 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 287843 від 05.08.2025 у розмірі 8240 (вісім тисяч двісті сорок) грн 00 коп., з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3240,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, судовий збір у розмірі 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2604 (дві тисячі шістсот чотири) грн 85 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
В задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ 43561872, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: С.А. Оболєнська