ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/11179/26 Справа № 177/701/23 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді - Свистунової О.В.,
суддів - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2026 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації,-
В С Т А Н О В И В :
07 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 - Кудлюк О.І. подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2026.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року витребувано з Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
28 вересня 2026 року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавались.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (частина третя, пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України").
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Згідно з частиною 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:1) довіреністю;2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.97 року № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Отже, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.
Враховуючи наведене, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином, тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.
Отже, представник ОСОБА_1 - Кудлюк О.І., звернувшись до суду з апеляційною скаргою зобов`язаний надати суду документ, що посвідчує його повноваження, як представника у суді апеляційної інстанції, якщо такий раніше не надавався.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 статті 26 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Поняття ордеру визначено у частині 2 статті 26 Закону № 5076-VI, відповідно до якої це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рада адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року № 41 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення № 41).
Пунктом 4 Положення № 41 передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Імперативними приписами п. п. 12.10 пункт 12 Положення № 41 визначено, що ордер повинен містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат").
Згідно з пунктом 11 Положення № 41 передбачено, що ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як встановлено судом, апеляційну скаргу подано Кудлюком О.І., як представником ОСОБА_1 , яким до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень для участі у розгляду зазначеної справи.
Враховуючи, що до апеляційної скарги не додано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень представнику Кудлюку О.І. щодо його представництва у Дніпровському апеляційному суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг наданих повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Звернення до суду, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує своє право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення до Дніпровського апеляційного суду.
Разом з тим повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 357 ЦПК України, -
П О С Т А Н ОВ И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2026 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації - повернути апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида