ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа 521/11343/26
Пр. № 4-с/521/72/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Вороні А.О., за участі
представника стягувача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_2 на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
встановив:
У липні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеною скаргою на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-Хаджибейський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ), заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в який просила суд визнати противоправними дії головного державного виконавця Хаджибейський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малоги Д.А., скасувати акт державного виконавця від 27 травня 2026 року, скасувати акт державного виконавця від 12 червня 2026 року та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 12 червня 2026 року.
В обґрунтування скарги зазначила, що на виконанні у Хаджибейському ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ перебуває виконавче провадження №66587535 з примусового виконання виконавчого листа №521/20396/18, виданого 28 липня 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси, про виселення її ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 .
Зазначила, що 12 червня 2025 року головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малогою Д.А. було проведено виконавчі дії з примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси та здійснено примусове виселення її, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала, що з проведеними виконавчими діями, а також зі складеними головним державним виконавцем актом та постановою про опис та арешт майна боржника вона не погоджується, оскільки вважає, що зазначені виконавчі дії були здійснені з істотними порушеннями чинного законодавства України, що призвело до порушення їх прав та інтересів.
Стверджувала, що 27 травня 2026 року для перевірки виконання судового рішення, головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малогою Д.А. було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та складено акт державного виконавця від 27 травня 2026 року в якому було зазначено, що потрапити до приміщення вищевказаної квартири не виявилось можливим, оскільки двері були зачинені, тому прийнято рішення щодо примусового виселення боржника ОСОБА_2 .
Заявник вважає, що акт державного виконавця, складений за результатами проведення виконавчих дій від 27 травня 2026 року був оформлений із грубими порушеннями чинного заклонодавства та мистить суперечливі відомості щодо особи, яка його склала, а саме у тексті акта зазначено, що його складено головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Тимчуком Д.Р., тоді як підписаний він головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малогою Д.А., що не дає можливості остаточно встановити, яка саме посадова особа проводила виконавчі дії та несла відповідальність за зміст складеного процесуального документа.
Тому за її думкою, акт державного виконавця від 27 травня 2026 року не може вважатися належним та допустимим процесуальним документом, а всі подальші виконавчі дії, рішення та процесуальні документи, що були вчиненні або прийняті на його підставі є такими, що здійсненні з порушенням вимог закону, а тому підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Стверджувала, що вона та її представник не були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення виконавчих дій, що позбавило їх можливості бути присутніми під час їх проведення.
12 червня 2026 року головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ також було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 з метою проведення виконавчих дій щодо її примусового виселення, але ні її, ні її представника про дату, час і місце проведення виконавчих дії належним чином повідомлено не було.
Зазначила, що під час проведення виконавчих дій, стягувачем та його представником, які проводились за відсутності боржника та без її належного повідомлення, були залучені сторонні особи, а саме представники служби аварійного відкриття дверей, які за рахунок коштів стягувача здійснили примусове відкриття вхідних дверей квартири, демонтаж та заміну замків, а також виготовлення та передачу нових ключів, унаслідок чого було забезпечено доступ до квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, після незаконного проникнення до її житла, головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малогою Д.А. було складено акт та проведено опис майна боржника та винесено постанову про опис та арешт майна у ВП №66587535, яке було передано на ввдповідальне зберигання стягувачу - ОСОБА_3 .
Вказувала, що після її прибуття 12 червня 2026 року до квартири АДРЕСА_1 , державний виконавець, стягувач та його представник не надали їй можливості оглянути квартиру та перевірити наявність та цілістність належних їй речей.
Вважає, що акт державного виконавця від 12 червня 2026 року є незаконним, оскільки його складено головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Тимчуком Д.Р., тоді як підписаний він головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малогою Д.А.
Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_2 просила суд визнати противоправними дії головного державного виконавця Хаджибейський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малоги Д.А., скасувати акти державного виконавця від 27 травня 2026 року, від 12 червня 2026 року та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 12 червня 2026 року.
Ухвалою суду від 06 липня 2026 року по справі було відкрите провадження та призначено судовий розгляд (а.с. 24).
Скаржниця та її представник, діючий за ордером від 07 травня 2025 року та договору про надання правової допомоги №78 від 14 грудня 2018 року в судове засідання не з`явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.17,18,19,184).
Представник Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Південного МУ МЮ України, діючий за довіреністю від 28 січня 2026 року в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Раніше надав відзив на скаргу та додаткові пояснення (а.с. 32-37,163,164-165,171-172, 173).
Представник стягувача, діючий за ордером від 10 липня 2026 року в судовому засіданні доводи скарги не визнав та просив суд відмовти в її задоволенні. Раніше надав відзив на скаргу, в якому просив суд в задоволенні скарги відмовити (а.с.27,28,32-37).
Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Хаджибейський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Малоги Д.А., суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній на день судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 № 1404-VIII року (далі-Закон № 1404-VIII), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням Малиновський районний суд м. Одеси від 16 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 21 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Демидовим С. С. і зареєстрованим в реєстрі за № 593; поновлено право власності та повернуто квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , визнавши за ним право приватної власності на цю квартиру; виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 та стягнуто з останніх судові витрати.
Постановою Верховного суду від 06 липня 2022 року по справі №521/20396/18 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу були скасовані, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовної вимоги про поновлення права власності ОСОБА_3 змінено, та третій абзац резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 липня 2019 року викладено в такій редакції: «Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 »; поновлено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у нескасованій та незміненій частині (а.с.68-85).
З матеріалів справи вбачається, що з 25 серпня 2021 року на примусовому виконанні у Хаджибейському ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ перебуває ВП виконавче провадження №66587535 з примусового виконання виконавчого листа №521/20396/18, виданого 28 липня 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси, про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 25 серпня 2021 року було відкрито ВП №66587535 з примусового виконання виконавчого листа №521/20396/18 від 28 липня 2021 року, щодо виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 (а.с.43,46).
Постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 31 серпня 2021року на підставі ухвали Верховного суду України від 19 серпня 2021 року було зупинено вчинення виконавчих дій ВП №66587535, яка була ортримана представником боржника 02 вересня 2021 року (а.с.52-53, 57).
Постановою державного виконавця ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 14 травня 2024 року за заявою представника боржника у зв`язку з прийняттям Верховним Судом України постанови від 06 липня 2022року по справі № 521/20396/18 на підставі п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ВП 66587535 було закінчено (а.с.63-64,86).
Встановлено, що постановою начальника Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського МРУ МЮ України від 30 березня 2026 року про результати перевірки законності виконавчого провадження було скасовано постанову головного державного виконавця Малиновського ВДВС у місті Одесі Одеського МРУ МЮ України від 14 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП66587535, зобов`язано головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського МРУ МЮ України Малогу Д.А. відновити виконавче провадження ВП 66587535 та проводити виконавчі дії при примусовому виконанні ВП 66587535 в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.103-104).
30 березня 2026року постанова начальника Хаджибейського ВДВС у місті Одесі Одеського МРУ МЮ України від 30 березня 2026 року за вих № 66933 була направлена боржнику ОСОБА_2 та отримана нею 17 квітня 2026 року, що підтверджується № відправлення R067139053513 (а.с.105-106,107).
09 квітня 2026 року виконавчий лист листа №521/20396/18 від 28 липня 2021 року за запитом головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. було повернуто Хаджибейським районним судом м. Одеси до Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України (а.с.108-109,110,111-112).
Встановлено, що 27 травня 2026 головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. було здійснено перевірку виконання вимог виконавчого листа № 521/20396/18 та виходом за адресою АДРЕСА_2 було встановлено, що двері до приміщень зазначеної квартири виявились зачиненими, потрапити до неї не вдалося, а боржник не повідомляв про виконання вимог виконавчого документу добровільно, про що був складений Акт державного виконавця від 27 травня 2026 року (а.с.117).
З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2026року боржнику головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. було направлено за вих № 108218 повідомлення про вчинення виконавчих дій 12 червня 2026 о 10-00, що підтверджується № відправлення R067188920680 списку № 187 згрупованих рекомендованих відправлень АТ «Укрпошта» (а.с.118-119,120-121,122).
Встановлено, що постановою головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. від 01 червня 2026 було залучено працівників ВП «1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, у кількості 3 правоохорнців для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 12 червня 2026 року , о 10-00 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.124).
12 червня 2026 головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. у присутності працівників поліції, стягувача та його представника було вчинено виконавчі дії з примусового виселення боржника з приміщення, зазначеного у виконавчому документі ВП 66587535, за результатами яких було складено відповідний акт від 12 червня 2026 року у двох примірниках, оригінал якого було вручено представнику стягувача 19 червня 2026року та здійснено опис та арешт майна боржників, яке було виявлено у зазначеному приміщенні, на підставі чого на місці було складено постанову опису й арешту майна, яке було передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_3 (а.с.125,126,127-130,131-132).
Постановою головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. від 19 червня 2026 року з ОСОБА_2 було стягнуто виконавчий збір у розмірі 12000,00 грн. (а.с.138).
19 червня 2026року ОСОБА_2 було сплачено виконавчий збір у ВП 66587535, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.150).
Постановою головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. від 23 червня 2026 року про передачу майна на зберігання іншому зберігачу було призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_2 , який було передано описане майно (а.с.141-145).
Встановлено, що постановами головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. від 25 червня 2026 року були внесені виправлення у вступні частини актів державного виконавця від 27 травня 2026 року та від 12 червня 2026 року та зазначено "складено мною, головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Тимчуком Д.Р. " на "складено мною, головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А.» (а.с.152-153, 155-156).
Постанови головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. від 25 червня 2026 року були направлені боржнику ОСОБА_2 за вих №129636 та вих №129650 та отримані останньою 07 липня 2026року, що підтверджується № відправлення R067214759079 (а.с.151,154).
Встановлено, що 24 липня 2026 року головним державним виконавцем Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. виходом за адресою: АДРЕСА_3 було складано акт державного виконавця, яким було засвідчено передачу предствником стягувача боржнику ОСОБА_2 усього майна, яке було описане та арештоване постановою державного виконавця від 12 червня 2016 року, а також складено акт прийому-передачі майна, який був підписаний обома сторонами (а.с.124,175 звор.,176).
Постановою головного державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ОМУ МЮ України Малогою Д.А. від 24 липня 2026 року ВП №66587535 з примусового виконання виконавчого листа №521/20396/18 від 28 липня 2021 року, щодо виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено (а.с.177).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1, п. 1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Стаття 66 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає ряд заходів щодо примусового виконання рішення про виселення боржника, які вчиняються виконавцем, а саме, повідомлення боржника про його примусове виселення, звільнення приміщення, запрошення понятих та працівників поліції, проведення опису майна і передання для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, скрадання акта про виселення
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про не обґрунтованість скарги.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Частинами 1, 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом з тим Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_2 на дії Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 28 вересня 2026 року.
Суддя: О.М. Сегеда