Номер провадження 6/754/1216/26
Справа № 465/763/24
У Х В А Л А
Іменем України
29 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В.О.,
секретаря судового засідання - Каба А.В.,
за участю:
представника стягувача - Скаско В.О.
представника боржника - Ковальчука Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції заяву в м. Києві заяву представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Ковальчука Романа Володимировича про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
Представник АТ «Ощадбанк України» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Стислий виклад позицій сторін
Заявник подану заяву обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11.03.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 03.07.2025 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 34483,60 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 02.09.2025 ухвалено додаткове судове рішення, яким стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн. 24.10.2025 АТ «Ощадбанк» направив до Деснянського районного суду міста Києва заяву про те, що постанову Київського апеляційного суду та додаткову постанову виконано в добровільному порядку, шляхом зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , який відкрито згідно заяви про приєднання № 63572311/070720 від 07.07.2020 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. На підтвердження добровільного виконання судових рішень, надано платіжні інструкції від 23.10.2025 про перерахування 34483,60 грн та 11000,00 грн. Проте, 25.06.2026 після добровільного виконання судових рішень, Деснянський районний суд міста Києва видав виконавчі листи, які боржник вважає такими, що не підлягають виконанню.
Представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав через систему «Електронний суд» заперечення на заяву боржника. Вказав, що боржник здійснив неналежне виконання рішення суду, оскільки банк замість виконання рішення суду та перерахування коштів ОСОБА_1 , вирішив за рахунок рішення суду погасити кредитну заборгованість, яку обліковував у себе та яка є оспорюванню. Ефективним захистом порушених прав є отримання ОСОБА_1 у своє розпорядження грошові кошти у сумі 34483,60 грн та 11000,00 грн в натурі, проте спосіб у який Банк вирішив перерахувати кошти, є фактичним зменшенням кредитної заборгованості (яка оспорювана), що не є належним виконанням рішення суду. Так, після ухвалення рішення суду 21.09.2025 представник позивача звертався до відповідача із заявами про добровільне виконання рішення суду. У вказаних заявах, представник позивача просив перерахувати грошові кошти на наступні банківські реквізити: Отримувач ОСОБА_1 , Банк - АТ «Акцепт - Банк», код ID НБУ - 307770, IBAN - НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 . Однак, боржник після ознайомлення із заявами ОСОБА_1 про добровільне виконання рішення суду здійснив перерахування коштів на невідомий стягувачу рахунок НОМЕР_1 , який є відмінний від того, про який вказував позивач. Крім того, відповідно до банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 , банк облікував кредитну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 41898,3 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 не обізнаний про існування вказаної заборгованості та підстави її виникнення. Згідно банківської виписки, після «перерахування коштів» на рахунок, фактичний залишок становить 3585,57 грн, а не 45483,60 грн, при тому, що ОСОБА_1 рахунком на який перерахував банк кошти не користувався. Представник стягувача вважає, що у разі наявності кредитної заборгованості у ОСОБА_1 перед Банком, останній має звертатися до суду для вирішення спору щодо стягнення кредитної заборгованості, а не використовувати рішення суду, за яким присуджено стягнення коштів на користь ОСОБА_1 задля погашення кредитної заборгованість та задоволення власник кредиторських вимог. Враховуючи відсутність реального відновлення захищених судом прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_1 відсутні підстави стверджувати про добровільне виконання рішення суду та визнавати видані виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню. На підставі викладеного, представник стягувача просив у задоволенні заяви боржника відмовити.
Представник боржника подав письмові пояснення, відповідно до яких вказав, що стягувач вводить суд в оману. При цьому вказав, що на підставі підписаної заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, що є складовою заяви про приєднання до ДКБО № 63572311/070720 від 07.07.2020 ОСОБА_1 було встановлено кредитну лінію в розмірі 3785,00 грн з фіксованою процентною ставкою в розмірі 38 % річних. Проте, позичальником у строки, визначені ДКБО, не здійснювалося погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у позичальника утворилась прострочена заборгованість у розмірі 41898,03 грн. Відповідно до п. 9 Блоку 6 «Заяви та заповнення клієнта», позичальник надав право та доручив АТ «Ощадбанк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у Банку без додаткових розпоряджень для погашення будь-якого іншого договору. Таким чином, банком було здійснено списання коштів з рахунку позичальника, на якому з`явилися грошові кошти. Таким чином, АТ «Ощадбанк» здійснив добровільне виконання рішення суду, відтак наявні підстави для задоволення поданої заяви.
В судовому засіданні представник боржника АТ «Ощадбанк» - Ковальчук Р.В. подану заяву підтримав, просив задовольнити з викладених підстав.
Представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в свою чергу проти задоволення заяви заперечував, з підстав, що викладені у запереченнях та з урахуванням поданих доказів.
Вислухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 03.07.2025 скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11.03.2025 та ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів задоволено. Стягнуто з АТ «Державнйи ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 34483,60 грн (Т. 1 а.с. 221-226).
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 02.09.2025 стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 11000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених з розглядом справ в судах першої та апеляційної інстанції (Т. 1 а.с. 243 - 244).
24.09.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив електронною поштою на адреси АТ «Державний ощадний банк України» (Т. 2 а.с. 10-11) та ГУ по м. Києві та Київській області АТ «Державний ощаднйи банк України» (Т. 2 а.с. 14-17) заяви про добровільне виконання рішення суду.
Відповідно до змісту вказаних заяв, стягувач просив добровільно виконати судові рішення та вказав реквізити для перерахування грошових коштів: Банк - АТ «Акцепт - Банк», код ID НБУ - 307770, IBAN - НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 .
17.10.2025 представник стягувача повторно направив заяви з проханням добровільно виконати судові рішення, де вказано реквізити для здійснення перерахунку грошових коштів Банк - АТ «Акцепт - Банк», код ID НБУ - 307770, IBAN - НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 .
Повторні заяви направлені засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення цінних листів та копіями накладних (Т. 2 а.с. 8-9).
Відповідно до копії платіжної інструкції № 2064203725711 від 23.10.2025 боржник здійснив перерахування грошових коштів у сумі 34483,60 грн на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 . Призначення платежу - на виконання постанови Київського апеляційного суду від 03.07.2025 у справі № 465/763/24 перераховано грошові кошти на користь ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_1 згідно с/з № 343225/55/5.1-07-2025 від 13.10.2025 (Т. 2 а.с. 4).
Згідно платіжної інструкції № 2064209892911 від 23.10.2025 боржник здійснив перерахунок грошових коштів у розмірі 11000,00 грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 . Призначення платежу - на виконання постанови Київського апеляційного суду від 02.09.2025 у справі № 465/763/24 перераховано грошові кошти на користь ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_1 згідно с/з № 343225/55/5.1-07-2025 від 13.10.2025 (Т. 2 а.с. 5).
Відповідно до виписки по картковому рахунку, яка сформована станом на 06.02.2026 (Т. 2 а.с.41), грошові кошти зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до копії заяви про приєднання № 63572311/07072020 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти), ОСОБА_1 звертався до АТ «Ощадбанк» з проханням відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 (Т. 2 а.с. 19-20).
Заперечуючи факт добровільного виконання судових рішень, ОСОБА_1 24.06.2026 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про видачу виконавчих листів (Т. 2 а.с. 27-31)
25.06.2026 Деснянський районний суд міста Києва видав виконавчі листи (Т. 2 а.с. 57-58, 60-61). Вказані виконавчі листи до органів виконавчої служби пред`явлені не були.
Боржник, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягає виконанню, вказує на те, що рішення суду було добровільно виконано банком 25.10.2025, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 34483,60 грн та 11000 грн на підставі двох платіжних інструкцій із відповідним зазначенням призначення платежів, а виконавчі документи були видані судом 25.06.2026.
Мотивувальна частина
У чч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За чч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; виконавчий лист виданий на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; виконавчий лист видано помилково, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09.09.2021 у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), 19.01.2023 у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Відповідно до змісту постанов Київського апеляційного суду від 03.07.2025 та 02.09.2025, з АТ «Державний ощадний банк України» стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 34483,60 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу, понесених з розглядом справ в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 11000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що зміст резолютивної частини вказаних судових рішень не містить конкретизації реквізитів стягувача, на які присуджені грошові кошти підлягають зарахуванню.
Факт зарахування грошових коштів у розмірі, які присуджені на підставі наведених судових рішень апеляційної інстанції підтверджується копіями платіжних інструкцій № 2064203725711 від 23.10.2025 та № 2064209892911 від 23.10.2025. Вказана обставина стороною стягувача не заперечувалась.
Враховуючи те, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 (поточний рахунок) відкритий АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 та належить останньому підтверджується копією заяви про приєднання № 63572311/07072020 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти) (Т. 2 а.с. 19-20), суд приходить до висновку, що грошові кошти на виконання наведених судових рішень перераховані стягувачу, як вказано у судових рішеннях апеляційної інстанції.
Та обставина, що грошові кошти перераховані боржником не на розрахунковий рахунок, який вказано стягувачем у його заявах про добровільне виконання рішення суду не свідчить про те, що рішення суду добровільно не виконано.
Так, 21.12.2016 ВСУ у справі № 3-1421гс16 вказав, що перерахування боржником коштів на інший рахунок стягувача ніж той, що зазначено, також вважається добровільним виконанням цього рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснення боржником сплати грошових коштів відповідно до його обов`язку на поточний рахунок, який належить стягувачу, при цьому сторони не навели жодних доводів, за змістом яких здійснене боржником виконання не відповідає ознакам належного; фактичне надходження цих коштів на вказаний рахунок не заперечується стягувачем.
Згідно копії виписки по рахунку від 06.02.2026 на рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 обліковувались грошові кошти у розмірі 45483,60 грн, з яких в подальшому 41898,03 грн були списані Банком.
Факт списання коштів Банком, в судовому засіданні сторонами не заперечувався, відтак відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України доведенню не підлягає.
При цьому, заперечення стягувача на дії боржника, пов`язаними із подальшим списанням Банком грошових коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , який було відкрито за заявою ОСОБА_1 не є предметом розгляду заяви в порядку ст. 432 ЦПК України.
Доводи стягувача про неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог суд приймає критично, оскільки вказане не є предметом дослідження при розгляді заяви в порядку ст. 432 ЦПК України та не впливає на ту обставину, що боржник здійснив добровільне виконання судових рішень, перерахувавши грошові кошти у розмірі, визначеному судовим рішенням на розрахунковий рахунок, який належить ОСОБА_1 .
Посилання стороною стягувача на правові позиції Верховного Суду не можуть бути застосовані у вказаній справі, оскільки обставини, що формують зміст наведених правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про добровільне виконання боржником свого обов`язку згідно судовими рішеннями, відтак виконавчі листи від 25.06.2026 № 465/763/24 підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.
Оцінюючи аргументи, викладені у заяві, запереченнях та поясненнях, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
На підставі викладеного, керуючись ст. 432 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Ковальчука Романа Володимировича про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів - задовольнити.
Виконавчі листі Деснянського районного суду міста Києва від 25.06.2026 № 465/763/24 визнати такими, що не підлягають виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду
Повний текст ухвали суду складено - 29.09.2026.
Суддя: В.О. Сенюта