17.09.2026 Справа № 756/3819/25
Унікальний номер 756/3819/25
Номер провадження 6/756/242/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Дулини В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року по справі № 756/3819/25 задоволено позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631243826 від 24 вересня 2019 року у розмірі 294348,16 грн, з яких: 53310,00 грн - тіло кредиту; 169027,83 грн - прострочене тіло; 69958,41 грн - відсотки за користування кредитом; 2051,92 грн - овердрафт та судовий збір у сумі 3532,18 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову; стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 631243826 від 24 вересня 2019 року у розмірі 294348,16 грн., з яких: 53310,00 грн. - тіло кредиту; 169027,83 грн. - прострочене тіло; 69958,41 грн. - відсотки за користування кредитом; 2051,92 грн. - овердрафт та судовий збір у сумі 3532,18 грн.
26 березня 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання рішення, у якому просить розстрочити виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 березня 2026 року по справі № 756/3819/25 на строк 12 місяців із внесенням регулярних платежів на рахунок позивача в розмірі 24823,37 грн. кожного десятого числа місяця з моменту ухвалення рішення про розстрочення виконання; не видавати виконавчий документ по справі № 756/3819/25 до прийняття рішення за наслідками розгляду цієї заяви про розстрочення виконання суду. В обґрунтування заяви зазначає, що на утриманні у відповідача перебуває син, який навчається в університеті на другому курсі закордоном і його проживання вимагає значних фінансових ресурсів, що унеможливлює виконання вказаного судового рішення одномоментно. Крім того, на утриманні відповідача перебувають батьки, які є пенсіонерами, а батько інвалідом другої групи. Заборгованість відповідача виникла під час воєнного стану, тривалий час вона не мала роботи, тому у неї виник скрутний матеріальний стан.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року справу передано на розгляд судді Діденка Є.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2026 року у зв`язку із призначенням судді Діденка Є.В. на посаду судді Вищого антикорупційного суду, справу передано для розгляду судді Шролик І.С.
Дослідивши матеріали подані в обґрунтування заяви, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року по справі № 756/3819/25 задоволено позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631243826 від 24 вересня 2019 року у розмірі 294348,16 грн, з яких: 53310,00 грн - тіло кредиту; 169027,83 грн - прострочене тіло; 69958,41 грн - відсотки за користування кредитом; 2051,92 грн - овердрафт та судовий збір у сумі 3532,18 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову; стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 631243826 від 24 вересня 2019 року у розмірі 294348,16 грн., з яких: 53310,00 грн. - тіло кредиту; 169027,83 грн. - прострочене тіло; 69958,41 грн. - відсотки за користування кредитом; 2051,92 грн. - овердрафт та судовий збір у сумі 3532,18 грн.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1-5, ч. 7 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05 липня 2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.
Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
В обґрунтування заяви відповідачка зазначає про наявність у неї на утриманні сина, який навчається закордоном, батьків пенсійного віку та фінансові труднощі, викликані обставинами воєнного стану. Разом з тим, вказані обставини не свідчать про наявність скрутного матеріального стану у відповідачки, оскілки суд звертає увагу, що відповідачкою не надано до суду належних та допустимих доказів щодо її скрутного фінансового стану, відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України та неспроможності виконання судового рішення. Також не надано відомості про її доходи, наявність та обсяг заощаджень або їх відсутність, відсутність транспортних засобів, нерухомого майна, що унеможливлює оцінку судом фінансового стану відповідачки.
При цьому, посилання заявниці на наявність в країні військового стану, не може слугувати обставиною, достатньою для надання відстрочення виконання рішення суду, позаяк заявником не надано доказів наслідку впливу цієї обставини на її матеріальний стан та неспроможність виконати рішення суду. Військовий стан не може вважатися беззаперечним доказом про існування таких умов, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами(постанова ВС від 19 серпня 2022 року у справі 908/2287/17).
Керуючись ст.ст. 16, 81, 260, 263, 354, 435 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити відповідачці ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.С. Шролик