ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/9672/21 Номер провадження 22-ц/814/2603/26 Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Дорош А.І., Карпушина Г.Л.,
за участю секретаря Дороженка Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 березня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , Полтавський обласний державний нотаріальний архів, огир Людмила Андріївна про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила:
накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 931,6 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 585241153101).
заборонити ТОВ «ФК «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державну реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів вищевказаного нерухомого майна,
заборонити ТОВ «ФК «Поліс», державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, іншим підприємствам, установам та організаціям у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні суду перебуває справа за її позовом до ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «ФК «Поліс» про визнання договору іпотеки недійсним, під час розгляду якої нею вже подавалася заява про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою суду від 27.11.2025 було відмовлено.
Вважає, що на даний час існують нові обставини для задоволення заяви, оскільки суд зазначив, що попередні заходи забезпечення позову у пов`язаній справі №554/8713/23 щодо того самого майна, не скасовані, натомість ухвалою суду від 24.02.2026 заходи забезпечення позову щодо спірної будівлі були скасовані, а отже підстави для відмови у забезпеченні позову в даній справі не існують.
Окрім того, державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Дмитренко Т.І. прийнято рішення на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 10.11.2023 по справі №554/9012/16 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на спірну будівлю за ТОВ «ФК «Поліс».
Відсутність заходів забезпечення на нерухоме майно створює реальну загрозу ускладнення або неможливості ефективного захисту прав позивача та виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 березня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановляючи ухвалу, місцевий суд встановивши наявність між сторонами спору про право, дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відбулася зміна обставин, оскільки на даний час скасовані заходи забезпечення позову на спірну будівлю, накладені в межах розгляду іншої справи між тими самими сторонами.
Вважає, що існує реальна загроза відчуження майна з огляду на державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з виділених матеріалів справи, в провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Поліс» про визнання договору іпотеки недійсним.
Також на розгляді в Шевченківському районному суд м. Полтави перебувала справа №554/8713/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Поліс», ПАТ «ВТБ Банк» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, провадження по якій було закрито ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.10.2025, в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову.
В межах вказаної справи спірне майно - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 було обтяжено арештом та забороною вчинення дій.
При подачі ОСОБА_1 попередньої заяви про забезпечення позову в межах справи №554/9672/21, ухвалою Шевченківського районного суду, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на наявність чинної ухвали суду про забезпечення позову у справі №554/8713/23.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 24.02.2026 у справі №554/8713/23 скасовано заходи забезпечення позову.
Загроза ускладнення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову на думку ОСОБА_1 є підставою для задоволення заяви про забезпечення позву.
Постановляючи ухвалу, суд із посиланням на практику Верховного Суду зазначив, що, незважаючи на існуючий між сторонами спір, накладення арешту як вид забезпечення позову не завжди є необхідним та співмірним із пред`явленими позовними вимогами й відповідає характеру порушеного права позивача, в зв`язку з чим відмовив в задоволенні заяви.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та існування об`єктивних ризиків загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Виділеними матеріалами доводиться та не заперечується сторонами наявність тривалого спору щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , з приводу якого існували чисельні спори, загалом ініційовані стороною попереднього власника майна.
В межах цих цивільних справ судами застосовувались заходи забезпечення позову як у вигляді арешту, так і заборони вчиняти певні дії.
На даний час на виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 10.11.2023 по справі №554/9012/16 державним реєстратором Дмитренко Т.І. в серпні 2024 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ «ФК «Поліс» на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Вказані дії державного виконавця також оскаржені в судовому порядку. Окрім того ОСОБА_1 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення державним реєстратором, щодо зловживання нею службовим становищем.
Крім того, встановлено, що накладений в межах розгляду справи №554/8713/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Поліс», ПАТ «ВТБ Банк» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, арешт спірної будівлі скасований.
Таким чином, саме зініційований стороною позивача в попередній справі забезпечений судом захід у вигляді арешту та заборони вчиняти певні дії - був скасований як наслідок подання заяви позивачем про залишення її позовної заяви без розгляду та відповідно закриття провадження по справі.
Крім зазначеного, заслуговує на увагу той факт, що при розгляді справи стороною позивача не було доведено наявності ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підставив для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині та не містять посилань на обставинами, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Посилання апелянта на незаконність реєстраційних дій державного реєстратора, що в свою чергу призведе до відчуження відповідачем спірного майна колегія суддів вважає безпідставними оскільки державний реєстратор в порядку виконання ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив дію по поновленню стану, що існував до відповідної державної реєстрацій прав шляхом державної реєстрації набуття таких речових прав за ТОВ «ФК Поліс», чим забезпечив виконання рішення, що набрало законної сили.
Припущенням заявника вважає судова колегія і його доводи про те, що невжиття заходів забезпечення призведе до негайного розпорядження нерухомим майном ТОВ «ФК Поліс», що зробить неможливим виконання рішення в разі задоволення її позову, оскільки наявність існування таких ризиків нічим по справі не доведено.
Саме лише посилання як у заяві, так і в апеляційній скарзі на потенційну можливість розпорядження майном відповідачем не є достатньо обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існування ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може впливати на виконуваність рішення суду, покладається на сторону, яка ініціює питання забезпечення позову.
Одночасно заслуговує на увагу твердження відповідача стосовно існування заходів забезпечення у вигляді арешту спірного об`єкту нерухомого майна, застосованих судом при розгляду іншої справи, в якій судове рішення щодо вжиття заходів забезпечення станом на час розгляду даної апеляційної скарги не скасовано і не змінено .
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 18 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна А.І. Дорош Г.Л. Карпушин