Справа № 577/4002/26
Провадження № 2/577/2146/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі :
головуючого судді Логіна Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразового заохочення до ювілейних дат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 32 434,38 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 р.р. в сумі 13800 грн. , одноразового заохочення до ювілейних дат всумі 4140 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19 701 грн., а всього 70 075,38 грн., задовільнивши дану вимогу станом на день ухвалення рішення, а також судові витрати на сплату судового збору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді тракториста 4 розряду вокзалу станції Конотоп виробничого підрозділу вокзалу станції Суми філії «Вокзальна Компанія» , який є підрозділом АТ «Українська залізниця» 12 років, звідки звільнився 28.05.2026 за власним бажанням, згідно наказу від 14.05.2026 № 30/ос, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України.
Зазначає, що 14.03.2022 АТ «Українська залізниця» незаконно ухвалено рішення про припинення права працівників - залізничників на отримання виплат, гарантованих колективними договорами.
Між адміністрацією вокзалу станції Конотоп виробничого підрозділу вокзал станції Суми філії «Вокзальна Компанія» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.
Однак при звільненні, йому роботодавцем безпідставно не було здійснено всіх належних виплат, передбачених Колективним договором, а саме одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 32 434,38 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022- 2023 роки в сумі 13800 грн., одноразового заохочення до ювілейних дат в розмірі 60% посадового окладу в сумі 4140 грн. З врахуванням наведеного просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України, який станом на момент звернення до суду становить 19701 грн. Останню вимогу просить задовільнити станом на день ухвалення рішення. Інформація про зобов`язання роботодавця виплатити одноразову, додаткову матеріальні допомоги та на оздоровлення, відображена також у наказі про звільнення.
Ухвалою судді від 16.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням сторін.
04.08.2026р. Представник відповідача АТ «Українська залізниця» подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги повністю заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач послався на особливості правового регулювання трудових відносин у період дії воєнного стану. Вказав, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час прийняття відповідних рішень роботодавцем, дія окремих положень колективного договору могла бути зупинена за ініціативою роботодавця, при цьому отримання згоди іншої сторони колективного договору законом не вимагалося. Так, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022р., оформленим протоколом №Ц-54/31 Ком.т., на період дії правового режиму воєнного стану було, зокрема, призупинено здійснення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, у тому числі матеріальної допомоги, за винятком окремих її видів. Крім того, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024р. у частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення попереднє обмеження було скасовано з 01.07.2024р., однак починаючи з 01.04.2025р. та до прийняття окремого рішення керівництва виплату одноразової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті було знову призупинено у зв`язку з необхідністю оптимізації витрат та забезпечення фінансової стабільності товариства. Окремо відповідач заперечив проти вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 701 грн, посилаючись на компенсаційний характер відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а також на необхідність дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності. Також представник відповідача звернула увагу на особливий характер діяльності АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану, необхідність забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту, виконання завдань, пов`язаних із перевезенням військових та гуманітарних вантажів, евакуацією населення, відновленням пошкоджених об`єктів інфраструктури, а також на значні майнові втрати товариства внаслідок збройної агресії РФ.
Ураховуючи положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно Наказу № 30/ОС від 14.05.2026 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 28.05.2026 року звільнено із посади тракториста 4 розряду Вокзалу странції Конотоп 2 класу філії «Вокзальна компанія» АТ «Укрзалізниці», за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком , на підставі ст. 38 КЗпП.
Цим же наказом постановлено виплатити йому одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (а.с.11).
Відповідно довідки від 24.06.2026, заробітна плата ОСОБА_1 за період березень 2026 - квітень 2026 становить 16401,72 грн., середньоденна - 656,70 грн. (а.с.13), а відповідно до довідки про середню заробітну плату від 24.06.2026, середньодення заробітна плата ОСОБА_1 за період травень 2025 - квітень 2026 становить 360,38 грн. (а.с. 14).
Згідно довідки виробничого підрозділу «Вокзал станції Суми» від 03.07.2026, посадовий оклад на день настання 60 річчя становить 6900 грн. (а.с.15).
Заявами від 14.07.2022 та 18.07.2023 ОСОБА_1 звертався до начальника виробничого підрозділу «Вокзал станції Суми» про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за згідно п.3.22. Колективного договору.(а.с.16,17) .
Згідно п. 3.17 Колективного договору між державною адміністрацією та первинною профспілковою організацією вокзалу станції Суми, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію взалежностівід стажу від 1 до 15 років визначено виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків.
Пунктом 3.22 Колективного договору передбачено надавати щорічно при наявності коштів кожному працівику залізниці матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу на день подання заяви.
Пунктом 3.32 Колективного договору передбачено нараховувати та виплачувати працівника вокзалу станції Суми одноразові заохочення до ювілейних дат в розмірі 60% посадового окладу.
Листом АТ «Українська залізниця» від 06.09.2022, повідомлено , що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол N? Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв?язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Водночас зазначають, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв?язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.
Згідно підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Українська залізниця» визначено, що додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022
Ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Ч.1 ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
Ст.13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р., а саме: згідно з п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги .
Закон України від 15.03.2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності 24.03.2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14.03.2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст.58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.
Крім того, постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків, що зазначені в наказі відповідача від 14.05.2026 (а.с. 11).
Щодо вимоги позивача стягнути матеріальну допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та одноразового заохочення до ювілейних дат, слід зазначити, що позивач звертався до правління з заявами по надання такого заохоxення, однак, в наказі про звільнення вказаних виплат не зазначено, як і не зазначено в повідомленні про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні (а.с.12).
Оскільки п.3.32 Колективного договору передбачено виплату одноразового заохочення до ювілейних дат в розмірі 60% від посадового окладу, оклад на день настання 60-річчя становть 6900 грн., тому сума такого заохочення складає 4140 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 32 434,38 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 р.р. в сумі 13800 грн. та одноразове заохочення до ювілейних дат в сумі 4140 грн. підлягають задоволенню.
Як зазначалось вище, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Розрахунок з позивачем не проведено з 29.05.2026р. Враховуючи, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 656,70 грн., сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, згідно розрахунку позивача становить 19 701,00 грн. При оцінці співмірності стягнутої на користь позивача суми відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, суд ураховує розмір заборгованості, яка не виплачена у день його звільнення, і яку не перевищує сума стягнутого середнього заробітку. Такий розмір середнього заробітку не суперечить принципами розумності, справедливості та пропорційності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити .
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 32 434,38 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 р.р. в сумі 13 800 грн., одноразового заохочення до ювілейних дат всумі 4140 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19 701,00 грн., а всього 70 075 (сімдесят тисяч сімдесят п`ять ) грн 38 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Повне найменування сторін :
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (юридична адреса : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815).
Суддя Логін Є. В.