ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м.Суми
Справа №592/19121/24
Номер провадження 22-ц/816/456/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Щербаченко М. В.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності:
позивача - ОСОБА_1 та її представника - адвоката Сергеєвої Світлани Анатоліївни,
представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Шкриль Лариси Григорівни
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2025 року у складі судді Шияновської Т.В., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення виготовлено 26 травня 2025 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімекс Інвест», Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, про усунення перешкод в користуванні та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просила ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні допоміжними приміщеннями в гуртожитку - третьому поверсі будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання їх знести самовільно збудовані перегородки, незаконно влаштовані приміщення, привівши приміщення загального користування до попереднього стану, а саме:
здійснити демонтаж перегородки, яка відокремлює частину приміщення № НОМЕР_1 та влаштовує спільний коридор квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ;
в приміщенні АДРЕСА_4 (коридор площею 34,4 кв.м.), в якому облаштовано комору, здійснити демонтаж перегородок з гіпсоблоку та металевих дверей;
в приміщенні № 43 (умивальник) - надати доступ до приміщення №41 (душова) та приміщень №45 та №46 (туалети), шляхом відкриття замка;
в приміщенні № 40 (коридор) демонтувати встановлену перегородку та двері;
відновити систему водопостачання та водовідведення до стану, який передбачений проектом;
зобов`язати відповідача - товариство в обмеженою відповідальністю «Дімекс Інвест», забезпечити контроль за приведенням приміщень загального користування у гуртожитку - третьому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, передбаченого технічною документацією та дозвільними документами;
зобов`язати відповідача - Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради забезпечити контроль за приведенням системи водопостачання та водовідведення у гуртожитку - третьому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, передбаченого технічною документацією та дозвільними документами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 є власницею квартири у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 . Кімнати в цьому гуртожитку розташовані по блочній системі. Відповідачі Семи - власники та мешканці кімнат АДРЕСА_6 чинять їй перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями у гуртожитку, а саме: встановили перегородку, яка відокремлює частину холу, перекривши їй вихід на лоджію, встановили двері в коридорі, зачинили на замок приміщення туалету та душової, в підсобному приміщенні побудували комору для зберігання.
Звернення ОСОБА_1 до КП «Міськводоканал» СМР та ТОВ «Дімекс Інвест» результатів не принесли, а тому для захисту своїх прав вона вимушена звернутися до суду.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Сергеєву С.А., посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивує помилковістю висновків суду першої інстанції про те, що у позивачки, як власниці квартири в гуртожитку, відсутнє право користування місцями загального користування та допоміжними приміщеннями в гуртожитку. Звертає увагу на те, що у зв`язку з приватизацією кімнат у гуртожитку, статус гуртожитку не змінився.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що вона має право користування всіма допоміжними приміщеннями загального користування в гуртожитку, як і в будь-якому багатоквартирному будинку, а відповідачі самовільно переобладнали приміщення загального користування в приміщення індивідуального користування, що порушує її права.
Також стверджує, що позов заявлено до належних відповідачів, які облаштували спірні споруди.
Відповідачами у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка заперечила проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 вересня 2021 року позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 10).
З плану квартири АДРЕСА_7 у гуртожитку вбачається, що загальна площа - 23,32 кв.м., житлова площа - 12, кв.м., складається з двох кімнат 6,2 та 5,9 кв.м., кухні 5,6 кв.м., коридор 3,0 кв.м., санвузол 1,9 кв.м., балкон 0,72 кв.м. (а.с. 11).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №394071699 від 09 вересня 2024 року вбачається, що житлова кімната АДРЕСА_8 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 14).
На підставі договору купівлі - продажу кімнати від 08 лютого 2018 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належала кімната АДРЕСА_9 (а.с. 64-65).
Як вбачається з договору міни кімнат від 08 жовтня 2024 року ОСОБА_3 поміняла належну їй кімнату № НОМЕР_2 на належну на праві власності ОСОБА_7 кімнату АДРЕСА_8 (а.с. 63-64).
ТОВ «Дімекс Інвест» 16 травня 2024 року листом повідомило ОСОБА_1 про неможливість провести огляд приміщення в присутності мешканців кім. АДРЕСА_2 , оскільки вони не визначилися з датою проведення такого огляду (а.с. 15); листом від 12 червня 2024 року повідомило про відсутність в їх розпорядженні дозвільних документів на виконані перебудови та документів про право власності (а.с. 17); листом від 21 жовтня 2024 року повідомило про відсутність у них повноважень вживати заходи для усунення перешкод у користуванні приміщенням або майном (а.с. 18).
КП «Міськводоканал» СМР листом від 01 жовтня 2024 року повідомило ОСОБА_1 про неможливість проведення обстеження у кімнаті № НОМЕР_3 за відсутності власника приміщення (а.с. 19).
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради листом від 15 квітня 2024 року роз`яснило ОСОБА_1 її право звернутися до суду у визначеному ЦПК України порядку у випадку відмови власників кімнати № НОМЕР_3 гуртожитку усунути перешкоди у користуванні спільною сумісною власністю, а саме: приміщеннями загального користування в повному обсязі (а.с. 20).
26 липня 2024 року ОСОБА_1 поштою надсилала ОСОБА_2 повідомлення з проханням усунути перешкоди у вільному пересуванні приміщеннями загального користування в повному обсязі, надати вільний доступ та користування санкімнатою, прохід до балкону, до стіни її кімнати, щоб зробити утеплення та звукоізоляцію, прибрати розподільчий щиток з оголеними проводами, в коридорі не має бути кладової (а.с. 125-126).
За період з 2019 по 2023 рік ОСОБА_1 4 рази зверталася до Сумського РУП ГУНП в Сумській області з заявами щодо конфліктних ситуацій з сусідами з кімнати 313 та 315 (а.с. 127).
З акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, №931 від 08 серпня 2023 року, вбачається, що в кімнаті АДРЕСА_9 внаслідок ракетного обстрілу 29 липня 2023 року було зруйноване вікно (а.с. 44-46).
З акту обстеження системи водопостачання та водовідведення від 08 серпня 2024 року вбачається, що в секцій розташовані кімнати №314, 315, 316; кухня загального користування; квартира АДРЕСА_7 обладнана індивідуальним санвузлом і кухнею; водорозбірні точки: душова кабіна, унітаз, мийка; в кв. АДРЕСА_2 підключене централізоване водопостачання та водовідведення від загальних стояків, що проходять в санвузлі; встановити водорозбірні точки не було можливо через відсутність мешканців кв. АДРЕСА_6 (а.с. 133).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що діями відповідачів були порушені її права та законні інтереси, зокрема, як власника квартири, яка знаходиться на третьому поверсі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а також, що внаслідок протиправних дій відповідачів був порушений санітарний, протипожежний та технічний стан її житлового приміщення, чи діями відповідачів створені перешкоди у вільному доступі до житлового приміщення позивачки.
Крім того, суд першої інстанції вказував і на те, що позов пред`явлено не до всіх відповідачів, оскільки вимога про усунення перешкод у користуванні майном прямо впливає на права та інтереси не тільки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , але й інших мешканців третього поверху гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_7 , яка користується одним з зачинених на ключ туалетів, а також ОСОБА_8 , який разом з ОСОБА_2 облаштував комору для зберігання та користується нею.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
За змістом ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
У статті 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» викладені визначення термінів, а саме; допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);
жила кімната у гуртожитку - окреме жиле приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому;
жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають змогу користуватися допоміжними приміщеннями у гуртожитку. Належність відповідних приміщень до жилого блоку чи жилої секції визначається проектною документацією на гуртожиток;
жилі приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку (жилі кімнати, жилі блоки чи жилі секції), призначені та придатні відповідно до вимог законодавства до житла, призначеного для постійного проживання у ньому;
житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 та 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 07 вересня 2021 року набула право власності на ізольовану квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 23,32 кв.м, житловою площею 12,1 кв.м., яка обладнана власним виходом на лоджію, кухнею, санвузлом з душовою кабіною та туалетом.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не було доведено порушення її прав, як власника квартири в приміщенні гуртожитку, у зв`язку з облаштуванням мешканцями кімнат у жилому блоці перегородки, яка відокремлює частину приміщення №37 та влаштовує спільний коридор квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; перегородки та металевих дверей в приміщенні АДРЕСА_11 (коридор); встановленням замка в двері з душовими, туалетами та умивальниками, а також підключенням централізованого водопостачання в кімнату АДРЕСА_2 .
Допоміжні приміщення розмішені в жилому блоці гуртожитку за вказаною адресою призначені для забезпечення мешканців житлових кімнат, розміщених в цьому блоці, тоді як позивачка є власником ізольованої квартири.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовується заявником апеляційної скарги, саме за рахунок місця загального користування а саме приміщення холу, позначене під АДРЕСА_12 , попередньою власницею придбаної позивачкою квартири, з кімнати було переобладнано квартиру з окремим входом на лоджію.
Також , незважаючи на наявність в квартирі позивача приміщення кухні№3 площею 5,6 , що підтверджуються планом квартири та експлікацією приміщень квартири АДРЕСА_7 (а.с.11) позивач продовжує користуватись приміщенням кухні під № 33, яка використовується за призначенням усіма власниками кімнат у житловому блоці.
Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції обґрунтовано вказував на те, що заявлені позивачкою в межах даної судової справи вимоги безпосередньо зачіпають права та інтереси інших власників кімнат у жилому блоці, які користуються здійсненими переобладнаннями, які просить знести позивачка.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок з обґрунтування рішення, є різною, залежно від характеру рішення.
ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Ruiz Torija v. Spain, 21.01.1999).
У зв`язку з тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і зміст спірних правовідносин, а висновки суду є законним та обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 258, 259, 263, 359, 367, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 30 вересня 2026 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
М. В. Щербаченко