ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м.Суми
Справа №592/12882/24
Номер провадження 22-ц/816/351/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2025 року у складі судді Бичкова І.Г., ухвалене в м. Суми,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
У серпні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №475706-КС-003, за умовами якого відповідачка отримала кредит для задоволення особистих потреб у сумі 30 000 грн, строком до 01 липня 2024 року.
Позичальниця належним чином умов договору не виконала, кредитні кошти та відсотки за користування ними ТОВ «Бізнес Позика» не повернула, у зв`язку з чим станом на 22 липня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 130290,88 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 30000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 95790,88 грн; сума прострочених платежів за комісією - 4500 грн.
Посилаючись на зазначені обставини ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за Договором про надання кредиту №475706-КС-003 від 15 січня 2024 року у сумі 130 290,88 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Бізнес Позика».
Не погоджуючись рішенням суду, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги платіжне доручення у виді інформаційної довідки від 31 липня 2024 року, наданої ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічним оператором платіжних послуг, відповідно до якого, 15 січня 2024 року на картку ОСОБА_1 здійснено перерахування коштів у розмірі 30000 грн, з призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №475706-КС-003 від 15.01.2024 Без ПДВ».
Указана довідка була надана позивачеві на підтвердження успішності проведеної операції Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн», що надає посередницькі послуги ТОВ «Бізнес Позика» з кредитування клієнтів за допомогою платіжної системи «Platon» з перерахування кредитних коштів.
Суд першої інстанції не врахував, що вказана довідка є належним та допустимим доказом видачі кредитних коштів, у розумінні ст.ст.77-80, 95 ЦПК України, так як є документом первинної бухгалтерської документації. Звертає увагу на те, що відповідачкою не було надано доказів на спростування факту видачі їй кредитних коштів.
Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував клопотання позивача про витребування доказів, які позивач не мав можливості отримати самостійно, а саме: рішення банку щодо факту випуску банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , доказ у вигляді виписок про рух коштів на рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти № НОМЕР_2 за період з 15 січня 2024 року по 01 липня 2024 року.
Звертає увагу, що на підтвердження факту укладання кредитного договору в електронній формі до суду також була надана візуальна форма послідовності дій клієнта, що є належним допустимим доказом у даній справі та відображає реквізити електронного документа, які були внесені клієнтом у якій послідовності і в який час. Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-9009, про що також свідчить відмітка на кредитному договорі.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18.
Заявник апеляційної скарги, окрім іншого заявив до апеляційного суду клопотання про витребування доказів у АТ «ПУМБ», а саме: письмового доказу на підтвердження або спростування факту випуску банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та відкриття банківського рахунку для обслуговування цієї картки; виписок про рух коштів по рахунку, який відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 15 січня 2024 року по 01 липня 2024 року, але дане клопотання судом першої інстанції вирішено не було.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року клопотання ТОВ «Бізнес Позика» задоволено, з АТ «ПУМБ» витребувані докази.
Відповідачка у встановлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №475706-КС-003, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний позичальницею одноразовим ідентифікатором UA-9009 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого кредитодавець надає позичальниці кошти в розмірі 30000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит: 24 тижні (а.с. 13-14).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладання Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.
Згідно з п. 2.4 договору кредиту, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013259, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
За п. 2.7 вказаного договору термін дії договору: до 01 липня 2024 року.
Згідно з п. 3.2 договору кредиту, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче.
За п. 3.2.1 договору у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору.
Згідно п. 3.2.2 договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
За п. 3.2.3 договору сторонами на момент укладення договору встановлено графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Пункт 3.2.4. договору кредиту передбачає, що у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.
ОСОБА_1 надала ТОВ «Бізнс Позика» анкетні дані, необхідні для укладання договору та перерахування суми кредиту, зокрема адреси її реєстрації та проживання, РНОКПП/ІПН, дату народження, місце народження, інформацію про документ, який посвідчує особу, вказала суму бажаного кредиту, фінансовий номер телефону, номер банківського рахунку/банківської карти для перерахування коштів (а.с. 18).
Факт перерахування суми кредиту у розмірі 30000 грн на банківську картку позичальниці № НОМЕР_2 15 січня 2024 рок об 11:11:30 підтверджується довідкою, виданою технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», який надає послуги позивачу на підставі договору №ПГ-5 від 04 листопада 2020 року (а.с. 18, 33, 73-79).
На виконання ухвали Сумського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року про витребування доказів АТ «ПУМБ» повідомив, що в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні, а також виписку по рахунку.
З наданої банком виписки вбачається, що 15 січня 2024 року об 11:11:30 на указаний рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти в сумі 30000 грн.
Договір №ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, укладений між ТОВ «Бізнес Позика» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» (установа), регулює відносини між сторонами, згідно з якими установа надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта в якості повернення сплати платником сум кредитів/позик/фінансових кредитів/відсотків (інших платежів) за кредитами/позиками/фінансовими кредитам, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів. Установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури - Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн», яке під час надання послуг використовує систему Platon.( п. 1.1, пп. 111 договору) (а.с. 73 зворот).
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав до суду розрахунок, відповідно до якого станом на 01 липня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 130290,88 грн, з яких: 30000 грн - суми прострочених платежів за тілом кредиту; 95790,88 грн - суми прострочених платежів за процентами; 4500 грн суми прострочених платежів за комісією (а.с. 11).
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено фактичного надання відповідачці у борг суми кредиту, а саме перерахування коштів оператором платіжних систем ТОВ «Платежі Онлайн» або ТОВ «ПрофітГід» за вказівкою ТОВ «Бізнес Позика» на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частин 3 - 6 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується факт укладання сторонами договору №475706-КС-003 про надання кредиту від 15 січня 2024 року в електронній формі (а.с. 13-14), а також виконання кредитодавцем своїх зобов`язань із надання позичальниці ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 30000 грн.
При зверненні до товариства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала повні особисті дані, зокрема інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , фотокопію документа, що посвідчує особу: ID карта номер: НОМЕР_4 , виданий 5930, зазначила номер картки у АТ «ПУМБ» НОМЕР_2 для перерахування кредитних коштів у розмірі 30000 грн, а також електронна адреса та фінансовий номер телефону (а.с. 18).
Відповідно до інформаційної довідки від 31 липня 2024 року, виданої технологічним оператором платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн», 15 січня 2024 року на картку НОМЕР_5 здійснено перерахування коштів у розмірі 30000 грн, з призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №475706-КС-003 від 15.01.2024 Без ПДВ».
Факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується випискою АТ «ПУМБ» по належному відповідачці рахунку № № НОМЕР_3 .
Відповідачка заперечила факт перерахування на її рахунок кредитних коштів, проте жодних належних допустимих доказів на підтвердження своїх доводів заявниця не надала.
Заявниця не спростувала факту зарахування на її картковий рахунок у АТ «ПУМБ» кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору, укладеного сторонами 15 січня 2024 року.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за договором з повернення тілу кредиту, сплаті процентів не виконала, у зв`язку з чим станом на 01 липня 2024 року виникла заборгованість.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася у строк до 01 липня 2024 року повернути кредитні кошти відповідно до узгодженого сторонами графіку, проте не виконала своїх зобов`язань.
Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Переглядаючи рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами в сумі 95790,88 грн, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в повній мірі не надав оцінки умовам укладеного між сторонами договору та розрахунку заборгованості.
Як уже зазначалося, умовами кредитного договору визначено, строк кредитування - 24 тижні, стандартна процентна ставка - 2,00000000 % в день, знижена процента ставка - 1,15013259% в день.
Згідно з розрахунком заборгованості, проценти за користування кредитним коштами в сумі 95790,88 грн були нараховані станом на 01 липня 2024 року, тобто в межах строку дії договору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що у договорі №475706-КС-003 про надання кредиту від 15 січня 2024 року знижена процента ставка установлена на рівні 1,15013259% в день, стандартна процента ставка - 2,0000000% в день, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір №475706-КС-003 про надання кредиту укладений 15 січня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що відсоткова ставка, встановлена цим договором, не відповідає умовам чинного законодавства.
Отже, за користування кредитними коштами, в межах строку дії кредитного договору від 15 січня 2024 року, у відповідачки виник обов`язок зі сплати процентів за користування кредитним коштами в сумі 50700 грн (30 000 грн х 1% х 169 днів), які і підлягають стягненню на користь позивача.
В частині вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пункту 2.5. договору комісія за надання кредиту становить 4500 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору залишається незмінним протягом усього строку (терміну) дії договору . Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем у односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз змісту пункту 2.5 договору свідчить, що у ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що положення пункту 2.5 договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту є нікчемним відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22, в якій надавалась правова оцінка договору про споживчий кредит.
Також апеляційний суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Оскільки пункт 2.5 договору про споживчий кредит, яким встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту у розмірі 4500 грн.
За встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі - 80700 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 30000 грн, заборгованість за процентами 50700 грн.
На підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1501 грн 89 коп.
Крім того, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 2252 грн 83 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором про надання кредиту №475706-КС-003 від 15 січня 2024 року у розмірі 80700 гривень, з яких: 30000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 50700 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в сумі 1501 гривня 89 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2252 гривні 83 копійок судового збору за апеляційний перегляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Д. В. Сізов
М. В. Щербаченко