ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7755/26 Справа № 205/6221/22 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,
за участю секретаря Гречишникової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частини земельної ділянки в натурі,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадникова Людмила Геннадіївна,
на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
23 вересня 2022 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (Новокодацького районного суду міста Дніпра) надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частини земельної ділянки в натурі, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивачка просила суд виділити їй в натурі 35/100 частин земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно з висновком експерта варіант №3, площею 307,0 кв.м., стягнути з відповідачів судові витрати по справі у вигляді правничої допомоги у розмірі 6081 грн, витрат на проведення експертизи у розмірі 17415,12 грн та судового збору у розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачці ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2011 року на праві приватної спільної часткової власності належить 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Співвласниками інших частин домоволодіння є ОСОБА_2 , якій належить 28/100 частин, та ОСОБА_3 , яка є власницею 29/100 частин вказаного домоволодіння. Загальна площа земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, становить 787 кв.м.
Відповідачка ОСОБА_2 оформила у власність частину земельної ділянки, площею 0,0262 га, про що отримала Державний акт на право приватної власності, та встановила паркан у межах своєї ділянки. Після приватизації частини земельної ділянки у спільному користуванні позивача і відповідача ОСОБА_3 залишилася земельна ділянка площею 525 кв.м. Належна позивачеві частина домоволодіння складається із окремого будинку з господарськими спорудами, який розташований вздовж межі із сусіднім домоволодінням АДРЕСА_2 , має самостійний вхід через особисту хвіртку, будь-яке спільне користування земельною ділянкою з іншими співвласниками чи спір стосовно користування відсутні. При зверненні до відповідача ОСОБА_3 із пропозицією звернутися для отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку пропорційно частині у праві спільної часткової власності, ОСОБА_3 відмовилася. Фактичний порядок користування земельною ділянкою між позивачем і відповідачем склався по варіанту №3, визначеному експертом, площею 307 кв.м., при цьому, відповідачеві ОСОБА_2 залишається у користування земельна ділянка площею 262 кв.м., відповідачеві ОСОБА_3 - 220 кв.м., що відповідає належним їй 29/100 частинам домоволодіння.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділення частини земельної ділянки в натурі відмовлено.
Судові витрати по справі, понесені ОСОБА_1 віднесено за її рахунок.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
22.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадникова Людмила Геннадіївна, надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом проігноровано документи та докази, які надала відповідачка ОСОБА_3 , які свідчать про необхідність вирішення питання про розподіл земельної ділянки в натурі аналогічно з бажанням позивача ОСОБА_1 .
Посилання представника відповідача у письмових поясненнях на вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», як на необхідність розподілу земельної ділянки по варіанту № 4 за висновком земельно-технічної експертизи № 7153-22 від 25.04.2025 р. не можуть бути прийняті оскільки за текстом даного нормативного акту прямо вказується, що «нові ділянки повинні відповідати нормам». А в даному випадку, експертом на протязі всього висновку неодноразово акцентовано увагу на тому, що розподіл проводиться згідно складеного порядку користування земельною ділянкою.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
01.07.2026 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що судом першої інстанції вірно констатовано, що право власності на іншу частину земельної ділянки у встановленому законом порядку ані позивачкою ОСОБА_1 , ані відповідачкою ОСОБА_3 не зареєстровано. А відповідно, вона відноситься до комунальної власності Дніпровської міської ради, яка з незрозумілих підстав не була залучена позивачем у справу у якості співвідповідача.
На думку відповідачки, ОСОБА_1 невірно обраний спосіб захисту. В даній ситуації, за відсутності правовстановлюючих документів, остання не має право на виділ земельної ділянки в натурі. Можливим є лише визначення порядку користування земельною ділянкою. Крім того, позивачка не ініціює питання щодо поділу об`єктів нерухомості за вказаною адресою.
ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернення до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, а суд не може перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування, що буде порушенням норм земельного законодавства, зокрема статей 122, 123 Земельного кодексу України.
СУДОВІ ВИКЛИКИ
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.58-62, том 2).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2011 року змінені частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровську) із 3/28 часток на 35/100 частин та визнано право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровську) (т. 1 а.с. 12-13).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 28/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , та 29/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 6-7).
Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий № [номер приховано]:08:790:0002, площею 262 кв.м., належить ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 6-7).
07 грудня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до інженера-землевпорядника із заявою про оформлення правовстановлюючих документів по поділу земельної ділянки АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ) (т. 1 а.с. 43).
20 червня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до інженера-землевпорядника із заявою про виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 45).
Заявою інженера-землевпорядника № 23/06/22-02 від 26 червня 2022 року зазначено про виявлення факту невідповідності часток домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці, а саме в цілому частки співвласників не дають цілої частини. Через розбіжність у правовстановлюючих документах на нерухоме майно неможливо виконати роботи із землеустрою (т. 1 а.с. 46-47).
Позивачем заявлено позовну вимогу про виділ в натурі земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 307,0 кв.м., що становить 35/100 частин земельної ділянки.
При цьому, матеріали справи не містять документального підтвердження про право позивача на користування земельною ділянкою у вказаних нею межах та площі, земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі земельної ділянки не визначені, дозвіл на розроблення проекту для відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 територіальною громадою міста Дніпра відсутній.
Також, суд враховує, що правовстановлюючі документи співвласників будинку АДРЕСА_1 потребують приведення їх до відповідності, адже 8/100 частин домоволодіння не зареєстровано за жодним із співвласників або іншою особою.
Із наданих позивачем до матеріалів справи доказів, вбачається, що посилання позивача на те, що вона тривалий час користується земельною ділянкою, тому її інтереси, що виникли щодо фактичного користування земельною ділянкою, порушені співвласниками та підлягають захисту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі набуття права власності на частину будинку АДРЕСА_1 та фактичного користування земельною ділянкою у позивача не виникло право власності чи користування, а виникла лише правова підстава для належного оформлення такого права, проте позивач жодних дій щодо оформлення відповідних документів на земельну ділянку не вчинила.
При цьому матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету територіальної громади міста Дніпра було надано дозвіл на розробку проекту щодо спірної земельної ділянки, позивачем не надано доказів порушення її права саме відповідачами та виникнення будь-яких прав на спірну земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування і право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з п. ґ ч. 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 6 ст. 79-1 ЗК України).
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що матеріали справи не містять документального підтвердження про право позивачки ОСОБА_5 на користування земельною ділянкою у вказаних нею межах та площі, оскільки земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, межі земельної ділянки не визначені, дозвіл на розроблення проекту для відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 територіальною громадою міста Дніпра відсутній.
Також, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що правовстановлюючі документи співвласників будинку АДРЕСА_1 потребують приведення їх до відповідності, адже 8/100 частин домоволодіння не зареєстровано за жодним із співвласників або іншою особою.
Посилання позивачки на виникнення у неї права власності на 35/100 частин земельної ділянки АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2011 року є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Адже вказане вище рішення є лише правовою підставою для належного оформлення такого права, проте позивачка жодних дій щодо оформлення відповідних документів на земельну ділянку не вчинила.
Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету територіальної громади міста Дніпра було надано дозвіл на розробку проекту щодо спірної земельної ділянки, позивачем не надано доказів порушення її права саме відповідачами та виникнення будь-яких прав на спірну земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з чим погоджується і апеляційний суд.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кадникова Людмила Геннадіївна, залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 29.09.2026 року.
Судді: