ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8491/26 Справа № 205/8810/22 Головуючий у першій інстанції: Приходченко О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра у складі судді Приходченко О.С. від 04 травня 2026 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргами, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_1 усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками за кадастровими номерами [номер приховано]:08:111:0002 та [номер приховано]:08:111:0020, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:111:0002 та [номер приховано]:08:111:0020 шляхом перенесення паркану на межі, визначені даними Державного земельного кадастру». З метою виконання судового рішення, 02 серпня 2024 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська видано два виконавчі листи № 205/8810/22. Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного МРУ Міністерства юстиції України (м. Одеса) від 12 серпня 2024 року було відкрито два виконавчих провадження про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельними ділянками за кадастровими номерами [номер приховано]:08:111:0002 і [номер приховано]:08:111:0020, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (ВП №75757120), та відновлення межі земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:111:0002 і [номер приховано]:08:111:0020 шляхом перенесення паркану на межі, визначені даними Державного земельного кадастру (ВП № 757574679). Постановою головного державного виконавця Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського МРУ Міністерства юстиції України (м. Дніпро) від 03 березня 2026 року ВП № 75757467 закінчено. 03 березня 2026 року він звернувся до ДВС із заявою про надання офіційної копії відповідного виконавчого рішення. 05 березня 2026 року за своєю електронною адресою отримав листа в.о. начальника відділу ДВС за вих. № 34662/18 від 05 березня 2026 року з відомостями з листа, що постанови про закінчення ВП № 75757120 і ВП № 75757467 разом із відповіддю на звернення заявника направлені рекомендованим листом Укрпоштою, який 04 березня 2026 року прибув до відділення Укрпошти 49035». 06 березня 2026 року приблизно о 09:30 ранку заявник отримав рекомендований лист. 06 березня 2026 року близько 14:00 години боржник ОСОБА_2 розпочав демонтаж приналежного йому паркану, який мусить бути ним перенесений згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року. Станом на 09 березня 2026 року боржник демонтував паркан частково, що є початком першого кроку виконання судового рішення про перенесення паркану, яке вимагає встановлення меж, тобто фізичного винесення координат на місцевість, що має бути зафіксовано державним виконавцем. Таким чином, судове рішення № 205/8810/22 фактично не виконано. В постанові головним державним виконавцем від 27 лютого 2026 року зазначено, що в рамках ВП № 75757120 та ВП № 75757467 державним виконавцем 21 жовтня 2024 року вих. № 263698 сформовано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та направлено до ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області. До відділу ДВС 25 листопада 2024 року вх. № 33971/28.26-30 надійшов лист з ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 20 листопада 2024 року вих. № 43.3/105св, згідно з яким у провадженні СВ поліції перебувають матеріали кримінального провадження № 12024041690001352, відомості про яке внесено до ЄРДР 09 жовтня 2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. З метою здійснення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування та встановлення всіх фактів, що мають значення у кримінальному провадженні матеріали ВП № 75757120 та ВП № 75757467, які були відкриті на підставі виконавчих листів № 205/8810/22, виданих 02 серпня 2024 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, долучено до матеріалів кримінального провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню, виконавчий документ підлягає поверненню до суду. Вважає постанови головного державного виконавця Другого Правобережного відділом ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського МРУ Міністерства юстиції України (м. Дніпро) від 27 лютого 2026 року поверховими, невмотивованими, упередженими та протиправними і прийнятими передчасно. Тому скаржник просив визнати незаконними і скасувати постанови головного державного виконавця Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського МРУ Мінюсту України (м. Дніпро) від 27 лютого 2026 року про закінчення виконавчого провадження №75757467 та виконавчого провадження №75757120; зобов`язати головного державного виконавцю Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського МРУ Мінюсту України (м. Дніпро) поновити виконавче провадження №75757467 та виконавче провадження №75757120; повернути виконавчі листи №205/8810/22 від 02 серпня 2024 року до Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського МРУ Мінюсту України (м. Дніпро).
Ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 04 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Кароліни Ігорівни від 27 лютого 2026 року про закінчення виконавчого провадження №75757467. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Кароліни Ігорівни від 27 лютого 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 75757120. Зобов`язано головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Кароліну Ігорівну поновити виконавче провадження № 75757467. Зобов`язано головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Авраменко Кароліну Ігорівну поновити виконавче провадження № 75757120. В задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про залишення без задоволення скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Встановлено, що у даній справі №205/8810/22 рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельними ділянками кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0002 та кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0020, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0002 та кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0020 шляхом перенесення паркану на межі, визначені даними Державного земельного кадастру.
На виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2023 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року, Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 02 серпня 2024 року було видано виконавчий лист №205/8810/22 про зобов`язання ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0002 та кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0020 шляхом перенесення паркану на межі, визначені даними Державного земельного кадастру та виконавчий лист № 205/8810/22 про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельними ділянками кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0002 та кадастровий номер [номер приховано]:08:111:0020, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановами державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 серпня 2024 року відкриті виконавчі провадження №75757467 та №75757120.
Постановою державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30 серпня 2024 року у межах виконавчого провадження №75757467 було накладено штраф на боржника ОСОБА_2 за невиконання боржником без поважних причин рішення суду.
В межах виконавчого провадження №75757467 державним виконавцем Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11 вересня 2024 року, 22 листопада 2024 року та 28 листопада 2024 року здійснювалися запити до будівельних установ щодо можливості залучення експерта або спеціаліста у виконавчому провадженні для розроблення документації на демонтаж/перенесення паркану.
09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою на примусове виконання рішення суду в межах виконавчого провадження №75757467.
18 серпня 2024 року та 23 жовтня 2024 року начальник Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулася в межах виконавчого провадження №75757467 до ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області із повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_2 , передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за умисне невиконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року.
Постановою головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2026 року виконавче провадження №75757467 закінчено. Як підставу закінчення виконавчого провадження головним державним виконавцем зазначено, що у зв`язку із невиконання боржником ОСОБА_2 рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Постановою головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27 лютого 2026 року виконавче провадження №75757120 закінчено. Підставою про закінчення виконавчого провадження зазначено невиконання боржником ОСОБА_2 рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.
11 березня 2026 року Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було повернуто виконавчі листи №205/8810/22 з постановами про закінчення виконавчого провадження №75757467 та виконавчого провадження №75757120.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.
Частинами другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, ст. 18, та Інструкцією №512/5, виконавцю надано широке коло прав при здійсненні примусового виконання рішень, спрямованих на забезпечення реального виконання таких рішень.
За змістом ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
У ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За змістом частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, відповідно до положень наведеної норми права, повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020, від 19 січня 2022 року у справі №179/110/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які підтверджували би факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тому звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
Вирішуючи питання про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усіх передбачених законом заходів у межах встановлених повноважень.
Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафів та надіслання подання про вчинення злочину) не є належними та достатніми заходами виконання судового рішення. Накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 554/10283/18, від 19 січня 2022 року у справі № 179/110/21.
Колегія суддів враховує, що предметом виконання у цій справі є не абстрактний обов`язок боржника вчинити певні дії, а конкретно визначений судовим рішенням спосіб усунення перешкод у користуванні земельними ділянками - відновлення їх меж шляхом перенесення паркану на межі, визначені даними Державного земельного кадастру.
Отже, для належного виконання рішення державний виконавець мав оцінити його зміст у сукупності з резолютивною частиною судового рішення, виконавчими листами та фактичними обставинами, встановленими під час виконання, і вжити всіх доступних йому заходів для досягнення саме визначеного судом результату.
Так, частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - з заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Отже, державний виконавець у межах наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду про зміну способу та порядку його виконання.
Натомість матеріали справи не містять даних про звернення державного виконавця до суду із заявою про роз`яснення рішення чи заяви встановлення, зміни способу і порядку виконання рішення суду, що свідчить, що виконавцем не були використані всі передбачені законом процесуальні механізми для забезпечення виконання вказаного судового рішення.
Виходячи з викладеного, встановивши, що державним виконавцем у провадженнях №75757467 та №75757120 не вжито достатніх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для виконання рішення суду; приймаючи до уваги, що виконавцем безпідставно не було вирішено питання про звернення до суду із заявою щодо встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення чи роз`яснення рішення, - місцевий суд дійшов правильного висновку, що постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень №75757467 та №75757120 від 27.02.2026 винесені передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів щодо його виконання, у зв`язку з чим місцевий суд обґрунтовано визнав їх протиправними та скасував.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про повернення виконавчих листів до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському і Новокодацькому районах м.Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції як передчасної, оскільки наслідком скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень є їх поновлення у встановленому законом порядку.
Посилання державного виконавця на те, що ним було вжито всіх можливих заходів для виконання судових рішень, зокрема, направлення запитів до низки суб`єктів господарювання та інших організацій щодо можливості залучення спеціаліста, розроблення документації та безпосереднього виконання робіт з демонтажу (перенесення) об`єкта, - самі по собі не підтверджують досягнення результату, визначеного рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року, та не свідчать про використання державним виконавцем усіх передбачених законом механізмів для його виконання.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків районного суду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському і Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 04 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді О.В. Агєєв
Л.П. Никифоряк