Справа № 569/12487/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
секретар судового засідання Литвиненко В.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Муравської О.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення від сплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначає, що 18.09.2009 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1405. Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.12.2023 року у справі № 569/19375/23 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей. Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 30.04.2024 року у справі № 569/7446/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.04.2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Позивач зазначає, що обставини, які існували на момент видачі судового наказу, змінилися, оскільки діти фактично проживають разом із нею, перебувають на її утриманні та вихованні, а відповідач проживає окремо. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2026 року у справі № 569/10620/24 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 . Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.05.2026 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2026 року у справі № 569/10620/24 - без змін. Крім того, позивач зазначає, що старший син сторін ОСОБА_3 досяг 14 років та фактично проживає разом із нею ОСОБА_1 , перебуває на її утриманні, та вона забезпечує його повсякденні потреби, харчування, одяг, лікування, навчання та інші необхідні витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Муравська О.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Від представника відповідача адвоката Кисельової М.І. надійшла заява про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника. Зазначає, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навіть після набрання рішенням суду від 27.01.2026 року у справі №569/10620/24 законної сили переважну більшість часу проживає з батьком та перебуває на його утриманні та вихованні.
Представник третьої особи Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.09.2009, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.12.2023 р. у справі 569/19375/23.
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.12.2010 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №3279, його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.08.2015 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 2006, його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Судовим наказом від 30.04.2024 року по справі № 569/7446/24, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) на дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.04.2024 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року у справі №569/10620/24 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - ОСОБА_1 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2026 року у справі № 569/10620/24 - без змін.
Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції погодився, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 відповідатиме забезпеченню найкращих інтересів дитини, враховуючи ставлення матері до виконання батьківських обов`язків, гармонійного розвитку дитини, її навчання, дозвілля та виховання сина.
Також в постанові Рівненського апеляційного суду від 07.05.2026 року зазначено, що в судовому порядку можливе вирішення спору між батьками щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Оскільки ОСОБА_3 досяг 14 років суд правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина разом із ним.
Нормою статті 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У відповідності до вимог статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також зобов`язані поважати дитину.
Відповідно до вимог ст.ст.151, 153 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, залучати до виховання інших осіб обирати форми і методи виховання дитини, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, а також мають право на спілкування з дитиною.
Частиною 2 ст. 155 СК України закріплено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність з створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
У відповідності до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267-271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів матері дитини. При цьому обов`язок батька платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Факт проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із матір`ю встановлений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.01.2026 року у справі № 569/10620/24, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 07.05.2026 року.
Щодо ОСОБА_3 суд враховує, що він досяг 14-річного віку, а тому може самостійно визначати своє місце проживання. В судовому засіданні позивачка зазначила, син ОСОБА_5 фактично проживає разом з нею, перебуває на її утриманні, та вона забезпечує його повсякденні потреби, харчування, навчання, лікування та інші необхідні витрати.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що після видачі судового наказу від 30.04.2024 року змінилися обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо подальшого стягнення аліментів, а саме визначено місце проживання ОСОБА_6 з матір`ю та встановлено фактичне проживання обох дітей із позивачкою.
З огляду викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 89, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати аліментів - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) на дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.04.2024 року і до досягнення дітьми повноліття, які стягуються на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 30.04.2024 року по справі № 569/7446/24.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса вул. Петра Могили, 22б, м. Рівне, 33001 ЄДРПОУ 35007151.
Повний текст рішення складено 30.09.2026 року.
Суддя Харечко С.П.