Справа № 709/119/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області
Кваша І.М., розглянувши питання щодо поновлення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Чорнобаївського районного суду перебуває вищевказана цивільна справа.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року провадження в даній справі зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Нразі в матеріарах справи відсутня інформація про припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
Разом з тим, 30 червня 2026 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 699/1569/25 (провадження № 61-6808св26) ухвалено постанову, в якій зазначено: "Приписи статей 8, 51, 55, 64 Конституції України дозволяють зробити висновок, що:
дитина до досягнення нею повноліття має право на утримання з боку своїх батьків. Конституційне право дитини на утримання охоплює собою як стягнення аліментів, так і збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. Це право дитини не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Таке тлумачення повністю відповідає правилу тлумачення favor minoris (на користь неповнолітнього), здоровому глузду та здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів дитини;
якщо законодавець захищає права дитини у мирну годину, то тим більше він має на меті захистити їх під час війни, коли вразливість дитини зростає. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання належить до тих прав, для яких затримка в їхньому судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту;
право на судовий захист є гарантією реалізації прав і свобод. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;
обов`язкове зупинення провадження в справі, яка стосується конституційного права дитини на утримання, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України характеризується такими рисами: імперативністю (по суті суд позбавлений розсуду); невизначеністю тривалості; відсутністю тесту необхідності та пропорційності. Як наслідок це дозволяє кваліфікувати його як форму надмірного обмеження права на доступ до правосуддя та конституційного права дитини на утримання;
ніхто не може бути протиправно обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та отримати остаточне вирішення спору. Зупинення провадження у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України по суті має невизначені часові рамки. Таке зупинення має наслідком непропорційне меті обмеження доступу до правосуддя дитини, яка не може як отримати остаточне судове рішення у спорі, так і захистити право на належне утримання;
зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану;
потреба в констатації неконституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині, яка стосується права дитини на утримання, зумовлена тим, що парламент має запровадити на рівні процесуального закону «гнучкий» механізм, який враховує права та інтереси дитини. Наприклад, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, якщо це не суперечить найкращим інтересам дитини.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що під час вирішення цивільного спору на виконання імперативних приписів, зокрема статті 8 Конституції України, частини шостої статті 10 ЦПК України, цивільний суд, за наявності висновку, що відповідний правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
Тому касаційний суд вважає, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України застосуванню не підлягає, слід застосовувати статті 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії".
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, відповідно до якої при вирішенні питання щодо зупинення провадження у справах, що стосуються права дитини на належне утримання, необхідно забезпечувати справедливий баланс між правами та інтересами учасників справи, з урахуванням пріоритетності та найкращих інтересів дитини. Сам факт перебування відповідача у складі Збройних Сил України не може безумовно свідчити про об`єктивну неможливість розгляду справи та бути підставою для відкладення судового захисту права дитини на невизначений строк.
Суд звертає увагу на те, що вказані правові позиції стосуються неповнолітньої дитини. І момент досягнення повноліття дитиною традиційно асоціюється з її фінансовою незалежністю та завершенням обов`язку батьків щодо матеріального утримання.
Проте реалії сучасного життя та вимоги законодавства в Україні вносять суттєві корективи у це уявлення. Для молоді, яка вирішила продовжити здобуття освіти, держава надала важливу гарантію: право на матеріальну підтримку від батьків зберігається. Сімейний кодекс чітко встановив межі та умови, за яких повнолітня дочка або син можуть розраховувати на фінансову допомогу, допоки вони є студентами.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту статті 254 ЦПК України вбачається, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Предметом спору у даній справі є стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання, тобто вирішення питання щодо належного матеріального забезпечення повнолітньої дитини. Право дитини на утримання має триваючий та невідкладний характер, а його реалізація не може бути безпідставно відкладена на невизначений строк. Подальше зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України з огляду на предмет спору не відповідає найкращим інтересам дитини та перешкоджає своєчасному судовому захисту її права на належне утримання.
З огляду на викладене, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, аналогії права, з метою дотримання розумних строків судового розгляду, забезпечення найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 254 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Поновити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Призначити дату судового засідання на 13 жовтня 2026 року о 11-00 год в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області за адресою: селище Чорнобай, вул. Центральна, 134, зал судових засідань № 2.
В судове засідання викликати учасників процесу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Кваша