ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/48/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ"
на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 (суддя В. В. Михайлишин)
за заявою Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу
у справі № 909/48/26
за позовом Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни, с. Бірки, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ", м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості
Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 15.05.2026 ухвалив: - позов задоволити частково; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни 121 028, 50 грн заборгованості, з яких: 101 126, 70 грн - основний борг, 15 803, 47 грн - пеня, 2 224, 79 грн - інфляційних втрат, 1 873, 54 грн - 3% річних, а також 2 546, 85 грн судового збору; - відмовити в частині стягнення 3 623, 49 грн - пені та 1 873, 54 грн - процентів за користування чужими коштами.
В додатковому рішенні від 27.05.2026 у справі № 909/48/26 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив задоволити частково заяву Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" 9 566, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 у справі № 909/48/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП Ярош Інни Олександрівни про ухвалення додаткового рішення.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2026, склад колегії з розгляду справи № 909/48/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 у цій справі.
При ухваленні додаткового рішення місцевий господарський суд виходив із того, що позивач у встановлений процесуальним законом строк подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та належними доказами підтвердив факт їх понесення і розмір, при цьому, сторонами було погоджено фіксований розмір гонорару у сумі 10 000,00 грн. Водночас, врахувавши критерії реальності, необхідності, розумності та пропорційності витрат, складність справи, її ціну, обсяг наданої правничої допомоги, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 9 566,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" зазначило таке:
- суд першої інстанції визнав заявлені витрати доведеними на підставі договору, акта наданих послуг, платіжної інструкції, ордера та факту погодження фіксованого гонорару, однак, не встановив, які саме процесуальні документи були підготовлені адвокатом, які конкретні дії ним виконані у цій справі, який фактичний обсяг правничої допомоги надано та чи були відповідні послуги необхідними для розгляду справи. Фіксований розмір гонорару не звільняє сторону від обов`язку підтвердити зміст та обсяг фактично виконаних робіт і їх зв`язок із конкретною справою;
- справа № 909/48/26 є типовим господарським спором про стягнення заборгованості, не характеризується винятковою складністю, не має публічного інтересу та не має істотного впливу на репутацію сторін, однак, суд не дослідив складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, кількість підготовлених процесуальних документів і необхідність кожної із заявлених послуг. При цьому, визначення до стягнення 9 566,00 грн є наслідком лише пропорційного розподілу заявлених 10 000,00 грн відповідно до частково задоволених позовних вимог, а не результатом перевірки витрат за критеріями розумності, необхідності та співмірності;
- суд першої інстанції не надав належної відповіді на заперечення відповідача щодо відсутності достатньої деталізації виконаних адвокатом робіт і завищеного розміру витрат, обмежившись посиланням на законодавство та правові позиції Верховного Суду щодо фіксованого гонорару; не навів, які саме послуги визнав доведеними, чому вони були необхідними та з яких конкретних обставин виходив, визнаючи суму 9 566,00 грн розумною, у зв`язку з чим, висновки про співмірність і пропорційність витрат мають декларативний характер.
Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
З огляду на приписи ч.3 ст.244 ГПК України, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, у тому числі у разі пред`явлення до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового врегулювання спору.
Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Водночас, такий попередній розрахунок не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, яка підлягає розподілу за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
За змістом ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, необхідним для їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі доведення неспівмірності таких витрат суд за клопотанням іншої сторони може зменшити їх розмір; обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.
Загальне правило розподілу інших судових витрат встановлене ч.4 ст.129 ГПК України, згідно з якою, у разі відмови в позові такі витрати покладаються на позивача.
Водночас, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, зокрема, їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру з предметом спору і значення справи для сторін, а також поведінку учасників під час розгляду справи. Можливість відступу від загального правила розподілу судових витрат передбачена також частинами шостою, сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України.
Таким чином, ст.126 та 129 ГПК України регулюють взаємопов`язані, але різні аспекти вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу: стаття 126 визначає, зокрема, критерії співмірності та порядок можливого зменшення таких витрат за клопотанням іншої сторони, тоді як стаття 129 встановлює правила їх остаточного розподілу між сторонами з урахуванням пов`язаності витрат із розглядом справи, їх обґрунтованості та пропорційності.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити також із критеріїв їх реальності, необхідності та розумності, оцінюючи відповідні витрати з урахуванням конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2025 ФОП Шабаном Василем Гениковичем (за договором - виконавець) та між ФОП Ярош Інною Іванівною (за договором - клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг.
У відповідності до умов вказаного договору, виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати замовнику передбачені цим договором послуги з юридично-правового забезпечення діяльності (п.1.1). За надання послуг, передбачених предметом цього договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі, який визначається сторонами в укладеному ними додатковому договорі, який становить невід`ємну частину цього договору або в акті надання послуг або в замовленні замовника, погодженому виконавцем (п.3.1).
Як вбачається з підписаного сторонами акту надання послуг від 18.05.2026 до договору про надання юридичних послуг від 15.12.2025, сторони визначили фіксований розмір винагороди в сумі 10 000,00 грн. Сплата зазначеної суми підтверджується платіжною інструкцією № 9679 від 18.05.2026. Представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося Шабаном Василем Гениковичем, як адвокатом, на підставі відповідного ордера; матеріали справи також містять копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
До матеріалів справи позивачем долучено також договір про надання правової допомоги, датований 15.12.2026, укладений між ФОП Ярош Інною Іванівною та адвокатом Шабаном Василем Гениковичем. Разом з тим, з огляду на те, що вказана дата є пізнішою за дату ухвалення рішення у справі та дату складення акта наданих послуг, колегія суддів вважає, що зазначення 15.12.2026, ймовірно, є технічною опискою у даті договору. При цьому, така обставина не спростовує факту надання позивачу професійної правничої допомоги, що підтверджується сукупністю інших наявних у матеріалах справи доказів.
Щодо доводів апелянта про відсутність належної деталізації наданої правничої допомоги колегія суддів зазначає таке:
Як вбачається зі змісту акта надання послуг від 18.05.2026, сторони погодили фіксований розмір винагороди - 10 000,00 грн.
У відповідності до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у додатковій постанові від 05.12.2025 у справі № 908/2136/23, адвокатський гонорар може встановлюватися у фіксованому розмірі або у формі погодинної оплати; при фіксованому гонорарі фактична кількість часу, витраченого адвокатом, для визначення розміру винагороди не обчислюється. Водночас, визначаючи суму, яка підлягає компенсації іншою стороною, суд виходить із встановленого договором розміру або порядку обчислення витрат, перевіряючи їх з врахуванням встановлених процесуальним законом критеріїв.
Наведений підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до яких, при встановленні фіксованого гонорару конкретний перелік дій адвоката не визначає розмір такого гонорару, а незазначення у детальному описі кількості часу, витраченого на надання кожної послуги, саме по собі не може бути підставою для відмови у компенсації витрат.
Разом з тим, погодження сторонами фіксованого розміру винагороди не означає його автоматичного покладення на іншу сторону. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінити їх пов`язаність із розглядом справи, реальність, необхідність, розумність і пропорційність.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що заявлена сума витрат є неспівмірною через незначну складність спору. Сам по собі характер справи як спору про стягнення заборгованості, відсутність публічного інтересу чи істотного впливу її вирішення на репутацію сторін не свідчать про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу.
Заявлена позивачем сума у розмірі 10 000,00 грн співвідноситься з ціною позову - 126 525,53 грн, представництвом інтересів позивача адвокатом та обсягом процесуальних дій, необхідних для судового захисту його прав, і не має ознак очевидної надмірності чи непропорційності. При цьому, саме на сторону, яка заявляє про неспівмірність витрат, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України покладається обов`язок доведення відповідних обставин. Наведені відповідачем загальні посилання на типовий характер спору та відсутність детального погодинного розрахунку самі по собі такого висновку не обґрунтовують.
Колегія суддів відхиляє також твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд фактично не здійснив оцінки заявлених витрат, а лише механічно зменшив їх пропорційно частині задоволених позовних вимог. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд встановив факт надання правничої допомоги, перевірив докази понесення відповідних витрат, оцінив їх реальність і необхідність, розглянув заперечення відповідача щодо неспівмірності та відсутності детального опису робіт, після чого застосував передбачене ч.4 ст.129 ГПК України правило пропорційного розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову.
Відтак, визначення до стягнення 9566,00 грн не є самостійним зменшенням гонорару внаслідок його неспівмірності, а становить розподіл підтверджених та визнаних обґрунтованими витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ст.126 та 129 ГПК України. Незгода скаржника з наданою судом оцінкою доказів та визначеним за наслідками такої оцінки розміром витрат не свідчить про відсутність належного мотивування судового рішення.
Отже, дослідивши подані на підтвердження витрат докази в їх сукупності та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для покладення на ТзОВ «ЕКОБЕРРІ» витрат ФОП Ярош Інни Іванівни на професійну правничу допомогу в розмірі 9 566,00 грн, визначеному пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не свідчать про допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення.
За таких обставин апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБЕРРІ» слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 у справі № 909/48/26 - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).
Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.
Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" відмовити.
Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 у справі № 909/48/26 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік