ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Львів Справа № 926/1013/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
Д.В. Шаповал,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради б/н від 15.06.2026 (вх.№01-05/1913/26 від 16.06.2026)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 (суддя М.О.Гурин; повне рішення складено 26.05.2026)
у справі № 926/1013/26
за позовом: Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлосервіс» (ТОВ «Інвестжитлосервіс»)
про стягнення неустойки в сумі 272775,84 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
13.03.2026 Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Інвестжитлосервіс» про стягнення неустойки в сумі 272775,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.09.2025 між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (замовник) та ТОВ «Інвестжитлосервіс» (постачальник) укладено договір №440, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався передати замовнику у власність аншлаги (товар) відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник, у свою чергу, зобов`язався прийняти й оплатити названий товар.
Позивач вказує, що у період дії договору постачальником було поставлено товар на суму 295151,09 грн у кількості 420 шт, що підтверджується видатковими накладними № 1-6 від 15.12.2025, відповідними сертифікатами та доказами встановлення товару (фотографії). Натомість, відповідачем не поставлено товар у кількості 2426 шт. на загальну суму 1704848,91 грн. Як наслідок, листом № 23/01-12/6558 від 23.12.2025 замовником розірвано договір в односторонньому порядку на підставі пункту 6.2.1 договору (останній день дії договору - 28.12.2025). Крім того, за неналежне виконання зобов`язання у відповідності до пункту 7.5 договору позивач нарахував пеню у розмірі 272775,84 грн, яку просить стягнути у судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 у справі №926/1013/26 частково задоволено позов. Стягнуто з ТОВ «Інвестжитлосервіс» на користь Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради 11583,63 грн пені та 113,15 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 18.09.2025 між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (замовник) та ТОВ «Інвестжитлосервіс» (постачальник) укладено договір №440, за умовами якого постачальник зобов`язується передати Замовнику у власність аншлаги (товар) відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити названий товар.
Також місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено товар тільки частково на суму 295151,09 грн у кількості 420 шт. Натомість, відповідачем у визначені строки не поставлено товар у кількості 2426 шт на загальну суму 1704848,91 грн.
В подальшому, позивач 23.12.2025 направив відповідачу лист №23/01-12/6558 з повідомленням про односторонню відмову від договору та вимогою сплати 272775,84 грн пені за порушення строку поставки товару.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач з 16.12.2025 по 23.12.2025 прострочив виконання свого зобов`язання щодо поставки замовленого позивачем товару на 8 днів.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 7.5 договору за порушення терміну поставки або у разі недопоставки товару постачальник виплачує пеню у розмірі 2% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення.
Разом з тим, місцевий господарський суд, з посиланням на частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», зазначив у рішенні, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Здійснивши перерахунок пені за період прострочення з 16.12.2025 по 23.12.2025 включно, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 11583,63 грн.
В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 261192,21 грн суд відмовив за необґрунтованістю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 у справі № 926/1013/26 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що зобов`язання постачальника перед замовником не містить грошового характеру. Апелянт наголошує, що у даному спорі боржник прострочив виконання договірного, негрошового зобов`язання перед кредитором, а саме постачання та монтаж визначеного договором товару.
Вказує на те, що абзац 3 частини третьої статті 549 ЦК України та приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» стосуються обмежень встановлення розміру пені в частині виконання грошового зобов`язання, а саме: несвоєчасної сплати грошових платежів.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що положеннями чинного законодавства не встановлено конкретний розмір пені за невиконання негрошового зобов`язання.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що застосування до боржника, який порушив зобов`язання, штрафної санкції у вигляді пені в розмірі, визначеному пунктом 7.5 договору, можливе, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних, негрошових зобов`язань, встановлення розміру яких є волевиявленням сторін під час укладення договору.
З огляду на вищезазначене судом першої інстанції, на думку скаржника, неправильно застосовано абзац другий частини третьої статті 549 ЦК України та положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 визначено склад колегії суддів у справі № 926/1013/26: головуючий суддя (суддя-доповідач) - О.В.Зварич, судді: І.Ю. Панова, Д.В. Шаповал.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 926/1013/26 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення сторін у справі з порядком розгляду вказаної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 про розгляд справи № 926/1013/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 19.06.2026 доставлено до електронного кабінету позивача в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
Також вказану ухвалу 22.06.2026 надіслано на адресу відповідача.
24.06.2026 ухвалу від 18.06.2026 вручено представнику відповідача за довіреністю, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на повідомленні про вручення поштового відправлення за №R068115610825.
Також колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.
Сторони у справі не позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про рух справи завдяки відкритому безоплатному цілодобовому доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатися наданими їм процесуальними правами та зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням по їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Відтак, у разі якщо лист направлено судом за належною адресою, вважається, що адресат повідомлений про надсилання судом такого листа.
Отже, суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення сторін у справі про порядок розгляду справи № 926/1013/26.
На час ухвалення постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 у справі № 926/1013/26.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у цій справі в межах розумного строку.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 18.09.2025 між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (замовник) та ТОВ «Інвестжитлосервіс» (постачальник) укладено договір №440.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати замовнику у власність аншлаги (надалі - Товар) відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити названий товар.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується у специфікації, яка зазначена в п. 1.1 договору.
Згідно із пунктом 1.3 договору загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару відповідно до специфікації, зазначеної в п. 1.1 договору, та становить 2000000,00 грн без ПДВ.
Пунктом 4.1 договору визначено умови поставки товару: товар повинен бути доставлений, вивантажений та встановлений постачальником за його кошти на місце, вказане у цьому договорі.
Пунктом 4.1.1 договору передбачено термін поставки товару: згідно календарного графіка наданого замовником після укладання договору, але не пізніше 15.12.2025 (враховуючи зміни, внесені додатковим договором № 2 від 28.11.2025 року). З метою забезпечення своєчасного контролю за якістю наданих послуг, постачальник зобов`язаний погодити конкретну дату та час поставки та монтажу товару із замовником за 7 календарних днів до такої поставки та монтажу.
За положеннями пункту 4.1.3 договору місце поставки та монтажу товару: Чернівецька область, м. Чернівці (конкретні місця монтажу вказані в додатку № 1 «специфікація»).
У відповідності до пункту 4.1.4 договору товар вважається поставленим постачальником після підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктом 4.2 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної.
Згідно із пунктом 4.3 договору постачальник надає замовнику такі товаросупроводжувальні документи: видаткову накладну з переліком адрес щодо місця поставки товару; сертифікати/паспорти та інші документи, які підтверджують якість предмета закупівлі, докази встановлення кожного аншлагу (фотографії).
Згідно пункту 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником. У цьому випадку договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дня направлення замовником постачальнику письмового повідомлення про односторонню відмову від цього договору рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою із вкладеним файлом формату PDF, що містить скан-копію повідомлення про односторонню відмову від договору.
Відповідно до пункту 6.3.2 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у порядку, у строки та в місці, визначені цим договором.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що за порушення терміну поставки або у разі недопоставки товару постачальник виплачує пеню у розмірі 2% від суми недопоставленого товару, за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 10.1 договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025.
На виконання договору відповідачем було поставлено товар на суму 295151,09 грн у кількості 420 шт., що підтверджується видатковими накладними №1-6 від 15.12.2025, наданими відповідними сертифікатами та доказами встановлення товару (фотографії).
Натомість, відповідачем у визначені строки не поставлено товар у кількості 2426 шт на загальну суму 1704848,91 грн.
Листом від 23.12.2025 №23/01-12/6558 позивач повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору у зв`язку з невиконанням ТОВ «Інвестжитлосервіс» зобов`язань за договором на підставі пункту 6.2.1 договору, зазначивши, що договір буде вважатись розірваним через 5 календарних днів з дня направлення цього повідомлення.
Крім того, листом від 23.12.2025 №23/01-12/6558 позивач вимагав у відповідача сплатити 272775,84 грн пені за порушення строку поставки товару.
У вказаному листі позивачем наведено розрахунок пені за період з 16.12.2025 по 23.12.2025. Згідно наведеного розрахунку розмір пені за один день становить 34096,98 грн (1704848,91 * 2% = 34096,98). Враховуючи 8 днів прострочення, розмір пені складає 272775,94 грн (34096,98 * 8 = 272775,94).
В матеріалах судової справи № 926/1013/26 наявні докази надсилання листа-претензії відповідачу, а саме: копія повідомлення АТ «Укрпошта» про вручення одержувачу 24.12.2025 поштового відправлення № 58 029 00198431, копія фіскального чека та копія витягу із електронної пошти Департаменту ЖКГ за 24.12.2025 року.
Відповідач залишив вищевказану претензію без реагування, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 18.09.2025 між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (замовник) та ТОВ «Інвестжитлосервіс» (постачальник) укладено договір №440, який став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати замовнику у власність аншлаги (надалі - Товар) відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити названий товар.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із часиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За положеннями статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до пункту 6.3.2 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у порядку, у строки та в місці, визначені цим договором.
Згідно пункту 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником.
У цій справі судом встановлено, що на виконання договору відповідачем було поставлено товар на суму 295151,09 грн у кількості 420 шт. Натомість, відповідачем у визначені строки не поставлено товар у кількості 2426 шт на загальну суму 1704848,91 грн.
Також судом встановлено, що листом від 23.12.2025 №23/01-12/6558 замовником розірвано договір в односторонньому порядку на підставі пункту 6.2.1 договору. Крім того, цим же листом позивач вимагав у відповідача сплати 272775,84 грн пені за порушення строку поставки товару.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач з 16.12.2025 по 23.12.2025 прострочив виконання свого зобов`язання щодо поставки замовленого позивачем товару на 8 днів.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що за порушення терміну поставки або у разі недопоставки товару постачальник виплачує пеню у розмірі 2% від суми недопоставленого товару, за кожен день прострочення.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем на підставі п.7.5 договору здійснено нарахування пені у розмірі 2% від суми недопоставленого товару (1704848,91 грн) за кожен день прострочення за період з 16.12.2025 по 23.12.2025 включно у розмірі 272775,84 грн.
Здійснивши перерахунок пені за вищевказаний період прострочення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 11583,63 грн.
Покликаючись на частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд зазначив, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З урахуванням наведеного в іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 261192,21 грн суд відмовив у позові за необґрунтованістю.
З вказаними висновками апеляційний господарський суд не погоджується, з огляду на наступне.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.
Отже, виходячи з преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Тобто, норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, розмір пені у таких правовідносинах обчислюється від суми простроченого платежу - невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.
В поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що зобов`язання постачальника перед замовником не містить грошового характеру. Апелянт наголошує, що у даному спорі боржник прострочив виконання договірного, негрошового зобов`язання перед кредитором, а саме постачання та монтаж визначеного договором товару.
За встановленими у цій справі обставинами, ТОВ «Інвестжитлосервіс» не виконало зобов`язання за договором №440, а саме порушило негрошове зобов`язання - не поставило у строк товар у кількості, визначеній умовами укладеного між сторонами договору.
Оскільки дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов`язання цей Закон не міг бути застосований.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.
Перевіривши наявний у справі розрахунок пені, проведений позивачем, колегія суддів вважає такий розрахунок арифметично правильним, який відповідач не спростував належними доказами.
Таким чином, суд першої інстанції помилково відмовив у позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 261192,21 грн, оскільки при ухваленні рішення застосував положення законодавства, яке у цьому спорі не підлягає застосуванню.
З урахуванням наведених правових норм, встановлених обставин справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження доводів апелянта при апеляційному перегляді справи.
Отже, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмовлених позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, відтак апеляційну скаргу слід задовольнити.
Судові витрати
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради б/н від 15.06.2026 (вх.№01-05/1913/26 від 16.06.2026) задовольнити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 у справі №926/1013/26 скасувати в частині відмовлених позовних вимог. В цій частині ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлосервіс» (58032, м.Чернівці, бульвар Героїв Крут, буд. 5, код ЄДРПОУ 38345525) на користь Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 176, код ЄДРПОУ 44327100) 261192,21 грн пені.
В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.05.2026 у справі №926/1013/26 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлосервіс» (58032, м.Чернівці, бульвар Героїв Крут, буд. 5, код ЄДРПОУ 38345525) на користь Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 176, код ЄДРПОУ 44327100) 2662,40 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 3993,60 грн за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Чернівецької області видати відповідні накази.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя Д.В. Шаповал