ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2026 р. Справа № 927/1550/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
без виклику сторін,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2026
у справі № 927/1550/23 (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради
до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Управління комунального майна Чернігівської обласної ради далі - позивач; Управління) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" (надалі - відповідач; ПрАТ "Кінотехпром"; Товариство; апелянт; скаржник) про стягнення 137 145,66 грн заборгованості (у тому числі: 39 179,34 грн заборгованості з орендної плати; 4 635,87 грн інфляційних на користь обласного бюджету: ГУК у Черніг. обл./Чернігів: 82 151,20 грн заборгованості з орендної плати; 7 575,93 грн інфляційних на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради) відповідно до договору оренди нерухомого майна № 122 від 26.07.2018, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем умов договору № 122 від 26.07.2018 в частині сплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/1550/23.
Позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява від 05.07.2024 про зменшення розміру позовних вимог до 126 725,12 грн, в якій заявник просив стягнути з відповідача до обласного бюджету: ГУК у Черніг. обл./Чернігів 35 792,98 грн заборгованості з орендної плати та 3 583,94 грн інфляційних нарахувань, а на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 78 764,79 грн заборгованості з орендної плати, 5 505,24 грн інфляційних та 3 078,17 грн процентів річних.
Вказана заява прийнята судом І-ої інстанції до розгляду.
Рішенням Господарського суду Чернігівскої області від 28.05.2026 позов Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про стягнення 126 725,12 грн заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" 35 792,98 грн заборгованості з орендної плати та 3 583,94 грн інфляційних нарахувань. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 78 764,79 грн заборгованості з орендної плати, 5 505,24 грн інфляційних нарахувань, 3 078,17 грн 3% річних та 2 684,00 грн судового збору.
За висновками місцевого господарського суду, матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем орендованим майном (що ним не заперечується), в останнього наявний обов`язок оплати орендної плати позивачу. При цьому, позивач правомірно нарахував до сплати відповідачу орендну плату за період з 01.11.2021 по 29.08.2023. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Як наслідок, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 114 557,77 грн, з яких 35 792,98 грн - до обласного бюджету та 78 764,79 грн - на користь Управління комунального майна.
Крім цього судом 1-ої інстанції, на підставі п. 9.5. договору та ст. 625 ЦК України, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 089,18 грн інфляційних втрат, зокрема: до обласного бюджету м. Чернігова - 3 583,94 грн та на користь Управління комунального майна - 5 505,24 грн, а також 3 078,17 грн трьох відсотків річних на користь Управління комунального майна за період з 01.11.2021 по 10.10.2023.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2026 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, а також неправильно застосовано норми права.
Апелянт зазначає, що умовами пунктів 3.3 - 3.4 договору оренди № 122 від 26.07.2018 визначено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII зі змінами (далі - Методика від 17.05.2017). Водночас, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII «Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції» (дане рішення набрало законної сили 29.09.2022). Так, судовими рішеннями у справі № 620/6623/20 прямо встановлено недобросовісність дій Управління комунального майна ЧОР, а також протиправність як рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII, так і Методики від 17.05.2017 зв`язку з їх невідповідністю вимогам національного законодавства. ПрАТ "Кінотехпром" листами від 21.01.2022, від 10.11.2022 зверталось до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради з пропозиціями внести зміни до пунктів 3.3, 3.4 договору оренди № 122 шляхом укладення додаткової угоди, що відповідає положенням пункту 10.3 вказаного договору оренди. Управління листами від 08.02.2022 та від 25.11.2022 протиправно відмовило Товариству в внесенні змін до Договору оренди № 122, посилаючись на те, що умовами договору вже врегульовані та реалізовані правовідносини між сторонами, в тому числі і щодо розміру орендної плати. Попри це, Управлінням все ж заявлено позовну вимогу про стягнення з ПрАТ "Кінотехпром" «заборгованості» з орендної плати, інфляційних втрат та відсотків річних на виконання умов договору оренди від 26.07.2018 № 122 за період з листопада 2021 року по серпень 2023 року.
В межах наведеного скаржник наголошує, що ці обставини вкотре підтверджують недобросовісність Управління комунального майна як безпосереднього розробника Методики та державного органу, який приймає рішення про передачу майна комунальної власності області в оренду і виступає орендодавцем вказаного майна, а також зловживання ним своїми правами, оскільки на момент пред`явлення позову (14.11.2023) Управління достеменно знало та розуміло, що зміст Методики від 17.05.2017 не відповідає законодавству, а сама Методика визнана протиправною та нечинною з 29.09.2022, однак свідомо продовжувало її застосовувати.
Окремо відповідач вказує, що будучи обізнаним про існування рішення Господарського суду у справі № 927/7/22 від 14.11.2022, яке набрало законної сили 19.06.2023, та яким вже було вирішено питання щодо стягнення заборгованості за період з 01.09.2021 по 30.11.2021, позивач повторно включив зазначений період до складу позовних вимог у справі № 927/1550/23. При цьому, лише 08.07.2024 - вже після відкриття провадження у цій справі та спливу понад рік з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 927/7/22, - позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог шляхом виключення періоду з 01.09.2021 по 31.10.2021 із розрахунку заборгованості. Водночас, «заборгованість» за листопад 2021 року стягнута з ПрАТ «Кінотехпром» двічі: рішенням у справі № 927/7/22 від 14.11.2022 та оскаржуваним рішенням від 28.05.2026 у справі № 927/1550/23, що безпосередньо впливає на майнові права та законні інтереси ПрАТ «Кінотехпром».
Також апелянтом акцентується, що сторонами визнається та не заперечується факт того, що рішенням Чернігівської обласної ради від 16.09.2022 № 9-11/VIII звільнено орендарів майна комунальної власності області від орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.05.2022. Крім того, «заборгованість» за вересень 2022 року також не підлягає стягненню з ПрАТ "Кінотехпром", зважаючи на те, що рахунок на оплату № 175 складено Управлінням комунального майна - 20.10.2022, тобто вже після визнання Методики 17.05.2017 нечинною та набрання судовим рішенням у справі № 620/6623/20 законної сили (29.09.2022). Вимога ж про сплату «заборгованості» за період після 29.09.2022 як дати набрання судовим рішенням у справі № 620/6623/20 законної сили (у даному випадку - з жовтня 2022 року по серпень 2023 року), розрахована на підставі незаконного рішення та Методики від 17.05.2017, а тому не відповідає критерію добросовісності та не підлягає задоволенню.
Підкреслює скаржник й те, що помилковість та явна неточність розрахунків позивача щодо розміру «заборгованості» ПрАТ «Кінотехпром» з орендної плати виключає можливість стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та відсотків річних.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026, апеляційна скарга відповідача в справі № 927/1550/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2026 у справі № 927/1550/23. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується довідками від 06.07.2026 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 до електронних кабінетів сторін та представника відповідача.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно тверджень Управління, заборгованість з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань та відсотків річних за невиконання грошового зобов?язання по договору № 122 за період з 01.11.2021 по 29.08.2023, становить 126 725,12 грн. При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на повторне включення періоду з 01.11.2021 по 30.11.2021 для стягнення заборгованості, яке береться за основу для претензій Управлінню щодо порушення принципів добросовісності та розумності, неналежне здійснення процесуальних прав та обов?язків, та як наслідок, неврахування вищезазначеного судом при винесенні рішення, - не відповідає дійсності, оскільки рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2022 у справі № 927/7/23 задоволено позовні вимоги Управління щодо стягнення з ПрАт «Кінотехпром» орендної плати, інфляційних нарахувань, процентів річних та пені повністю. Але заборгованість стягнуто за несплату по рахунках за період з 01.09.2021 по 31.10.2021 та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за вересень 2021 року за період з 01.11.2021 по 30.11.2021.
До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача, у якій Товариство, посилаючись на фактичні обставини справи, наголосило, що застосування нечинних та протиправних Рішення й Методики від 17.05.2017, відмова Управління комунального майна ЧОР внести відповідні зміни до оспорюваного договору оренди від 26.07.2018 № 122, а також перекладення обов`язку усунення наслідків власної протиправної поведінки на ПрАТ «Кінотехпром», не відповідає критерію добросовісності та вочевидь свідчить про зловживання Управлінням своїми процесуальними правами та умисний намір завдання матеріальної шкоди апелянту.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.07.2018 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Кінотехпром" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 (скорочено - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (Майно), що розташоване за адресою: місто Чернігів, вулиця Любецька, 66 та перебуває в оперативному управлінні Орендодавця, у складі: двоповерхова будівля майстерні "Т-2" загальною площею - 488,3 кв.м., приміщення механічної майстерні "А1-2" в двоповерховій будівлі загальною площею - 242,1 кв.м., загальна площа приміщень, що передаються в оренду складає 730,4 кв.м.
Відповідно до пункту 2.1 Договору орендар вступив у строкове платне користування майном з моменту вказаного в пункті 10.1 Договору.
Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.
За змістом пункту 3.2 Договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області у новій редакції, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ зі змінами.
У відповідності до пунктів 3.4 та 3.5 Договору розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у Додатку № 2 до Договору, що є невід`ємною його частиною і становить за базовий (березень 2018 року) місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 6 767,07 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (квітень 2018 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за квітень 2018 року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктами 3.6 та 3.7 Договору орендну плату орендар зобов`язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношенні визначеного Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради на період його дії. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, та якщо недоплата перевищує суму завдатку то сума перевищення, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.
Пунктом 3.9 Договору визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін розмір орендної плати може бути змінений у випадках встановлених законодавчими актами України.
За змістом пункту 3.11 Договору в разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до обласного бюджету та орендодавцю.
Відповідно до пункту 5.1.4 Договору орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з пунктом 5.1.11 Договору орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з усіма зробленими в ньому поліпшеннями та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (часткової або повної) орендованого майна з вини орендаря.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір діє з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації по 31.10.2027, включно. Керуючись статтею 631 Цивільного Кодексу України та у зв`язку з тим, що орендар не припиняв користуватися предметом Договору оренди сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на період з 01.04.2018.
У відповідності до пунктів 10.2 та 10.3 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку його дії, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов`язань. Зміни і доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін та оформляються додатковою угодою до Договору.
Згідно з пунктом 10.4 Договору останній може бути розірвано лише за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням Господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.
За змістом пункту 10.8 Договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням Господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.
Після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за Актом приймання-передачі. За час фактичного користування об`єктом оренди після припинення дії договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов`язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.
Відповідно до п.10.9 Договору у разі припинення або розірвання договору майно на протязі місяця повертається орендарем орендодавцю.
Факт передачі майна підтверджується актом прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: місто Чернігів, вулиця Любецька, 66 від 01.04.2018.
Додатком № 2 до Договору визначено розрахунок розміру орендної плати за оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: місто Чернігів, вулиця Любецька, 66, який виконано відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради (дев`ятої сесії сьомого скликання) № 34-9/VII від 17.05.2017 року. Додатком № 2 до Договору встановлено розмір орендної плати за базовий місяць (березень 2018 року).
Рішенням Чернігівської облради від 22.05.2020 № 93-23/VII "Про розподіл орендної плати для управління комунального майна обласної ради" з 01.06.2020 встановлено такий розподіл орендної плати: за оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) Управління: 50% - до обласного бюджету, 50% - Управлінню.
Згідно з пунктами 3.6, 3.7, 5.3 Положення про УКМ Чернігівської облради (нова редакція), затвердженого рішенням Чернігівської облради від 28.03.2018 № 70-12/VII, Управління відповідно до покладених на нього завдань: у встановленому порядку виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів комунальних підприємств обласної ради, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна; контролює виконання умов договорів оренди майна комунальної власності області, а також надходження коштів від оренди до обласного бюджету. Управління має право: пред`являти претензії та подавати позовні заяви до суду, предметом яких є стягнення на користь обласного бюджету орендної плати, інфляційних нарахувань на підставі укладених Управлінням договорів оренди об`єктів комунальної власності області; нараховувати та стягувати з боржників у повному обсязі на користь Управління неустойку (пеню) та проценти річних за порушення зобов`язань за договорами оренди об`єктів комунальної власності області, укладеними Управлінням.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції".
Судове рішення у справі № 620/6623/20 набрало законної сили 29.09.2022.
У зв`язку із набранням рішенням у справі № 620/6623/22 законної сили, ПрАТ "Кінотехпром" листами від 21.01.2022, від 10.11.2022 звертався до позивача з пропозицією внести зміни до пунктів 3.3, 3.4 Договору шляхом укладення Додаткової угоди.
Позивач листами від 08.02.2022, від 25.11.2022 відмовив у внесенні змін до Договору, посилаючись на те, що умовами Договору врегульовані та реалізовані правовідносини між сторонами, в т.ч. і щодо розміру орендної плати.
Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати згідно договору № 122 від 26.07.2018 за період з 01.11.2021 по 29.08.2023.
Так, позивачем на адресу відповідача для оплати за оренду приміщення за період з 01.11.2021 по 29.08.2023 направлялись наступні рахунки:
- № 368 від 14.12.2021 (оренда приміщення за листопад 2021 року) на суму 10286,22 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 4285,93 грн. підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 4285,92 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 1714,37 грн, всього з ПДВ - 6000,29 грн);
28.12.2021 відповідачем сплачено частину плати за користування на загальну суму 5143,10 грн: обласному бюджету 2571,55 грн, управлінню комунального майна 2571,55 грн; 30.03.23 управлінню комунального майна сплачено ПДВ 1714,37 грн.
- № 2 від 14.01.2022 (оренда приміщення за грудень 2021 року) на суму 10347,94 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 4311,64 грн, підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 4311,64 без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 1724,66 грн, всього з ПДВ - 6036,30 грн);
31.01.2022 відповідачем сплачено частину плати за користування на загальну суму 5173,94 грн: обласному бюджету 2586,97 грн, управлінню комунального майна 2586,97 грн; 30.03.23 управлінню комунального майна сплачено ПДВ 1724,66 грн.
- № 23 від 15.02.2022 (оренда приміщення за січень 2022 року) на суму 10482,47 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 4367,70 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 4367,69 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 1747,08 грн, всього з ПДВ - 6114,77 грн);
05.07.2022 відповідачем сплачено частину плати за користування на загальну суму 5241,22 грн: обласному бюджету 2620,61 грн, управлінню комунального майна 2620,61грн; 30.03.23 управлінню комунального майна сплачено ПДВ 1747,08 грн.
- № 44 від 26.05.2022 (оренда приміщення за лютий 2022 року) на суму 11474,46 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 4781,03 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 4781,02 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 1912,41 грн, всього з ПДВ - 6693,43 грн);
02.08.2022 відповідачем сплачено частину плати за користування на загальну суму 5325,08 грн: обласному бюджету 2662,54 грн, управлінню комунального майна 2662,54 грн; 30.03.23 управлінню комунального майна сплачено ПДВ 1912,41 грн.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 16.09.2022 № 9-11/VIII, було звільнено орендарів майна комунальної власності області від орендної плати за період 01 березня по 31 травня 2022 року. Пунктом 2 даного рішення встановлено, що за червень 2022 року орендарям майна комунальної власності області орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків від загальної суми орендної плати, встановленої договором з урахуванням індексації.
- № 155 від 16.09.2022 (оренда приміщення за червень 2022 року) на суму 6074,80 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 2531,17 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 2531,16 грн без ПДВ " на рахунок позивача (ПДВ - 1012,47 грн, всього з ПДВ - 3543,63 грн);
30.03.23 відповідачем сплачено управлінню комунального майна ПДВ 1012,47 грн.
- № 88 від 19.08.2022 (оренда приміщення за липень 2022 року) на суму 12234,62 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5097,76 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5097,76 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2039,10 грн, всього з ПДВ - 7136,86 грн);
30.03.23 відповідачем сплачено управлінню комунального майна ПДВ 2039,10 грн.
- № 114 від 23.09.2022 (оренда приміщення за серпень 2022 року) на суму 12369,22 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5153,84 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5153,84 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2061,54 грн, всього з ПДВ - 7215,38 грн);
30.03.23 відповідачем сплачено управлінню комунального майна ПДВ 2061,54 грн.
- № 175 від 20.10.2022 (оренда приміщення за вересень 2022 року) на суму 12604,22 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5251,76 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5251,76 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2100,70 грн, всього з ПДВ - 7352,46 грн);
30.03.23 відповідачем сплачено управлінню комунального майна ПДВ 548,77 грн.
- № 197 від 16.11.2022 (оренда приміщення за жовтень 2022 року) на суму 12919,33 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5383,06 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5383,05 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2153,22 грн, всього з ПДВ - 7536,27 грн);
08.12.2022 відповідачем сплачено частину плати за користування майном на загальну суму 6446,76 грн: обласному бюджету 3223,38 грн, управлінню комунального майна 3223,38 грн.
- № 224 від 15.12.2022 (оренда приміщення за листопад 2022 року) на суму 13009,78 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5420,74 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5420,74 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2168,30 грн, всього з ПДВ - 7589,04 грн).
Відповідачем сплачено частину плати за користування приміщенням на загальну суму 6504,88 грн: обласному бюджету 3252,44 грн, управлінню комунального майна 3252,44 грн.
- № 2 від 23.01.2023 (оренда приміщення за грудень 2022 року) на суму 13100,84 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5458,69 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5458,68 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2183,47 грн, всього з ПДВ - 7642,15 грн);
09.02.2023 відповідачем сплачено частину плати за користування на загальну суму 6550,42 грн: обласному бюджету 3275,21 грн, управлінню комунального майна 3275,21 грн.
- № 23 від 15.02.2023 (оренда приміщення за січень 2023 року) на суму 13205,64 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 5502,35 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 5502,35 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2200,94 грн, всього з ПДВ - 7703,29 грн);
20.02.2023 відповідачем сплачено частину плати за користування приміщенням на загальну суму 7923,38 грн: обласному бюджету 3301,41 грн, управлінню комунального майна 4621,97 грн у т.ч. ПДВ 1320,56 грн.
Згідно рішення Чернігівської обласної ради від 10 лютого 2023 року № 17-13/УІІІ вирішено залишити на час дії воєнного стану та місяць після його припинення чи скасування 100 відсотків орендних платежів у розпорядженні всіх балансоутримувачів/орендодавців майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Пунктом 6 даного рішення встановлено, що рішення набуває чинності з дня його оприлюднення, а саме 23.02.2023.
Таким чином, згідно з вищезазначеним рішенням позивачем виставлялися рахунки з 100% зачисленням орендних платежів у розпорядженні позивача.
- № 42 від 16.03.2023 (оренда приміщення за лютий 2023 року) на суму 13298,08 грн з ПДВ, де 50% орендної плати у розмірі 4353,54 грн підлягає сплаті до обласного бюджету, 50% орендної плати у розмірі 6728,19 грн без ПДВ - на рахунок позивача (ПДВ - 2216,35 грн, всього з ПДВ - 8944,54 грн);
28.03.2023 відповідачем сплачено частину плати за користування на загальну суму 7978,84 грн: обласному бюджету 2612,12 грн, управлінню комунального майна 5366,72 грн.
- № 62 від 14.04.2023 (оренда приміщення за березень 2023 року) на суму 13497,55 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 11247,96 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ - 2249,59 грн);
21.04.2023 відповідачем сплачено 8098,53 грн у т.ч. ПДВ 1349,76 грн.
- № 86 від 15.05.2023 (оренда приміщення за квітень 2023 року) на суму 13524,54 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 11270,45 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ - 2254,09 грн);
26.05.2023 відповідачем сплачено 8114,72 грн у т.ч. ПДВ 1352,45 грн.
- № 107 від 15.06.2023 (оренда приміщення за травень 2023 року) на суму 13592,16 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 11326,80 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ - 2265,36 грн);
28.06.2023 відповідачем сплачено 8155,30 грн у т.ч. ПДВ 1359,22 грн.
- № 128 від 14.07.2023 (оренда приміщення за червень 2023 року) на суму 13700,89 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 11417,41 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ - 2283,48 грн);
27.07.2023 відповідачем сплачено 8220,53 грн у т.ч. ПДВ 1370,08 грн.
- № 149 від 11.08.2023 (оренда приміщення за липень 2023 року) на суму 13618,69 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 11348,91 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ - 2269,78 грн);
18.08.2023 відповідачем сплачено 8171,21 грн у т.ч. ПДВ 1361,87 грн.
- № 168 від 14.09.2023 (оренда приміщення з 01.08.2023 по 29.08.2023) на суму 12561,71 грн у тому числі ПДВ, де 100% орендної плати у розмірі 10468,09 грн без ПДВ підлягає сплаті на рахунок позивача (ПДВ - 2093,62 грн).
19.09.2023 відповідачем сплачено 7537,02 грн у т.ч. ПДВ 1256,17 грн.
Як вказував позивач, за період з 01.11.2021 по 29.08.2023 загальна сума заборгованості з орендної плати становить 114 557,77 грн: перед обласним бюджетом - 35 792,98 грн, перед управлінням комунального майна - 78 764,79 грн.
При цьому, позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява від 05.07.2024 про зменшення розміру позовних вимог до 126 725,12 грн. В заяві позивач просив стягнути з відповідача до обласного бюджету 35 792,98 грн заборгованості з орендної плати та 3 583,94 грн інфляційних нарахувань та на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 78 764,79 грн заборгованості з орендної плати, 5 505,24 грн інфляційних та 3 078,17 грн процентів річних.
Зазначена заява прийнята судом І-ої інстанції до розгляду.
Відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечував. Так, відповідач посилався на наступне: розмір орендної плати, відповідно до умов договору № 122 від 26.07.2018 розраховано на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради № 34-9/VII від 17.05.2018, яке відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/6623/20 від 08.09.2021, залишеному в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 визнано протиправним та нечинним; станом на 26.07.2018 діяла, затверджена в установленому законом порядку Методика розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 25.03.2011; при нарахуванні орендної плати, відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області від 25.03.2011 заборгованість за договором оренди № 122 станом на 01.09.2021 відсутня, отже, підстави для подання позову відсутні.
Позивачем до Господарського суду Чернігівської області подано відповідь на відзив, відповідно до якої останній проти доводів відповідача заперечував. Так, позивач зазначав, що нарахування орендної плати здійснювалось на виконання саме умов договору, а Методика була лише підставою для визначення розміру такої плати та про застосування якої сторони дійшли згоди в договорі.
Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами у апеляційній скарзі, відзиві на неї та відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідно.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, колегія зазначає, що за своєю правовою природою він є договором оренди.
Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
За частиною 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до статті 20 та частини 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.
Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.
Відповідно до положень статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексу України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, сторони у Договорі № 122 від 26.07.2018 самостійно погодили порядок визначення розміру орендної плати на підставі Методики, що відповідає приписам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому, за наявності незгоди позивача з порядком визначення розміру орендної плати на підставі цієї Методики, Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" мало можливість відмовитись від підписання спірного Договору.
Разом з тим, під час укладення Договору, рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції" було чинне.
Судова колегія враховує, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання з оплати орендної плати по договору № 122 від 26.07.2018 починаючи ще з 2020 року, що підтверджується рішеннями судів про стягнення з нього заборгованості за різні періоди.
Зокрема, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2022 у справі № 927/7/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" до обласного бюджету м. Чернігова 3 386,36 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2021 по 31.10.2021 згідно договору № 122 від 26.07.2018 та 13,48 грн інфляційних нарахувань. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 6 772,70 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2021 по 31.10.2021, 26,97 грн інфляційних нарахувань, 12,47 грн процентів річних, 70,66 грн пені та 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі № 927/1081/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" до обласного бюджету м. Чернігова 18 599,28 грн. заборгованості з орендної плати згідно договору № 122 від 26.07.2018 за період з 12.05.2020 по 30.09.2020 та 168,14 грн інфляційних нарахувань. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 22 704,52 грн заборгованості з орендної плати, 212,25 грн інфляційних нарахувань, 187,32 грн процентів річних та 4 204,00 грн витрат зі сплати судового збору та розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122, укладений 26.07.2011 року між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Приватним акціонерним товариством "Кінотехпром".
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2023 у справі № 927/429/23 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про стягнення 151 043,20 грн згідно договору № 122 від 26.07.2018 за період з жовтень 2020 - серпень 2021 року та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання недійсними пунктів 3.3 та 3.4 Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018 року та пункт 1 Додатку № 2 до цього Договору, первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Крім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2024 у справі № 927/1449/23 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Кінотехпром" до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018 та п.1 Додатку № 2 до цього Договору недійсними з моменту його вчинення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у справі № 927/463/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Кінотехпром" до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018 недійсним з моменту його укладення з застосуванням наслідків недійсності оспорюваного правочину та стягнення з Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 67 928,76 грн та з Чернігівської обласної ради 41 908,61 грн.
На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.
З огляду на вказане апеляційний господарський суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.
За наведеного, суд апеляційної інстанції акцентує, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2022 у справі № 927/7/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" до обласного бюджету м. Чернігова 3 386,36 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2021 по 31.10.2021, оскільки такі є преюдиційними при розгляді справи № 927/1550/23 у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України та повторному доказуванню не підлягають.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що згідно мотивувальної частини вказаного рішення: «Позивачем правомірно виставлено відповідачу рахунки (№ 308 від 13.10.2021, № 341 від 12.11.2021) за спірний період з 01.09.2021 по 31.10.2021 з урахуванням ПДВ, нарахування якого на суму орендної плати здійснено у порядку, визначеному чинним законодавством».
Відтак, оскільки заборгованість у справі № 927/1550/23 визначалась позивачем до стягнення починаючи з листопада 2021 року (рахунок № 368 від 14.12.2021), колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта про подвійне стягнення заборгованості з ПрАТ «Кінотехпром» за листопад 2021 року, а саме за рішенням у справі № 927/7/22 від 14.11.2022 та оскаржуваним рішенням від 28.05.2026 у справі № 927/1550/23.
Судовою колегією зазначається, що договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018 є чинним, в судовому порядку недійсним не визнаний, тому його умови є обов`язковими до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем орендованим майном (що ним не заперечується), в останнього наявний обов`язок оплати орендної плати позивачу.
Орендоване приміщення відповідач повернув 29.08.2023, що підтверджується актом повернення майна (а.с. 35 т. 1).
Так, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно нарахував до сплати відповідачу орендну плату за період з 01.11.2021 по 29.08.2023. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 114 557,77 грн, з яких 35792,98 грн - до обласного бюджету та 78764,79 грн - на користь Управління комунального майна.
З наведеного, судова колегія висновується й про правильність висновків місцевого господарського суду в зазначених межах.
В частині посилань апелянта на те, що розрахунок заборгованості ґрунтується на нормах Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради (дев`ятої сесії сьомого скликання) від 17.05.2017 № 34-9/VII у новій редакції, яка є неправомірною з моменту її затвердження, оскільки рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції", то колегія суддів вказані аргументи відхиляє з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009, зазначено, що: «Такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України (у редакції, чинній на час її ухвалення), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуального акта, він є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти».
Окрім цього, висновки щодо застосування норм статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 9901/777/18: «З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта».
Отже, рішення Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII втратило чинність з моменту набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/6623/20, тобто з 29.09.2022.
Крім того, нарахування орендної плати відбувалось на виконання саме договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018, а зазначена Методика була лише підставою для визначення розміру такої плати та про застосування якої сторони дійшли згоди у Договорі оренди. Договір оренди № 122 від 26.07.2018 не визнаний недійсним у судовому порядку і є обов`язковим для виконання сторонами, а тому визнання протиправним та нечинним в порядку адміністративного судочинства рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ, яким затверджено Методику, не призводить до автоматичного визнання недійсним Договору оренди або зміни його умов, а є лише підставою для подальшого врегулювання взаємовідносин сторін, що будуть виникати після набрання законної сили судовим рішенням.
Доказів внесення змін до Договору оренди № 122 від 26.07.2018 в частині розрахунків орендної плати сторонами суду не надано. При цьому, сторони Договору, у разі наявності підстав внесення змін до Договору, мали право самостійно ініціювати розгляд таких змін шляхом направлення проєкту додаткової угоди до договору. Проте доказів вчинення таких дій сторонами не надано.
З цих же висновків судовою колегією визнаються невмотивованими твердження скаржника про відсутність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за вересень 2022 року та за період після 29.09.2022 (набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду в справі № 620/6623/20).
Щодо аргументів відповідача про звільнення орендарів майна комунальної власності області від орендної плати за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 згідно рішення Чернігівської обласної ради від 16.09.2022 № 9-11/VIII, то колегією суддів акцентується, що даний період позивачем не включався при визначенні заявленої до стягнення заборгованості (рахунки, на підставі яких визначалась заборгованість в межах: а.с. 63 - 124 т. 1).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають наслідки передбачені договором або законом.
В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за користування чужими грошовими коштами до повного виконання грошового зобов`язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно п. 9.5 Договору в разі несвоєчасного виконання зобов`язання по сплаті орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем обов`язків щодо сплати орендної плати за Договором, позивач, відповідно до умов Договору та положень ЦК України, мав право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати та 3% річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, що склали: 9 089,18 грн та 3 078,17 грн (а.с. 6 - 20 т. 2) відповідно, апеляційний господарський суд вважає їх арифметично вірними, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права. Як наслідок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 9 089,18 грн інфляційних втрат, зокрема: до обласного бюджету м. Чернігова - 3 583,94 грн та на користь Управління комунального майна - 5 505,24 грн, а також 3 078,17 грн 3% річних на користь Управління комунального майна за період з 01.11.2021 по 10.10.2023.
У свою чергу, з огляду на зазначені у цій постанові висновки щодо суті спору, доводи апелянта про помилковість висновків місцевого господарського суду про неточність розрахунків позивача щодо розміру заборгованості ПрАТ «Кінотехпром» з орендної плати за Договором, інфляційних нарахувань та відсотків річних, а відповідно й про відсутність підстав для стягнення такої з відповідача, - критично оцінюються колегією суддів, зокрема як такі, що є недоведеними.
Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що в цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, а також неправильно застосовано норми права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2026 у справі № 927/1550/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (ПрАТ "Кінотехпром").
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2026 у справі № 927/1550/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2026 у справі № 927/1550/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром".
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак