ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" вересня 2026 р. Справа № 910/1594/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з`явився
від відповідача: Орендівський В.І.
від третьої особи-1: не з`явився
від третьої особи-2: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 (повне рішення складено 07.07.2026) (суддя Ярмак О.М.)
у справі № 910/1594/26 Господарського суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Дочірнє підприємство "Агрофонд-Зерно" (третя особа-1);
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ардіс Фінанс" (третя особа-2),
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", Банк, відповідач) з вимогами про зобов`язання вчинити дії, а саме: змінити призначення платежу в платіжних інструкціях від 03.03.2022 № 607; від 03.03.2022 № 608; від 04.04.2022 № 796; від 04.04.2022 № 795; від 03.05.2022 № 981; від 03.05.2022 № 982; від 02.06.2022 № 1205; від 02.06.2022 № 1206; від 05.07.2022 № 1395; від 05.07.2022 № 1396; від 05.08.2022 № 1549; від 05.08.2022 № 1582; від 05.09.2022 № 1786; від 05.09.2022 № 1788; від 14.10.2022 № 1968; від 14.10.2022 № 1969 - на формулювання: "повернення кредиту згідно генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи відсутність заборгованості позивача перед відповідачем на момент зарахування коштів у 2022 році та неможливість застосовування Банком п. 3.22 генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021, укладеного між сторонами у справі (далі також - Генеральний кредитний договір) (даний пункт діє тільки в разі наявності заборгованості), необхідним є зміна призначення платежу за вказаними платіжними інструкціями на правильну з таким формулюванням: "повернення кредиту згідно генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 910/1594/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), відтак внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. Суд першої інстанції виснував, що з поданих платіжних інструкцій від 03.03.2022 № 607; від 03.03.2022 № 608; від 04.04.2022 № 796; від 04.04.2022 № 795; від 03.05.2022 № 981; від 03.05.2022 № 982; від 02.06.2022 № 1205; від 02.06.2022 № 1206; від 05.07.2022 № 1395; від 05.07.2022 № 1396; від 05.08.2022 № 1549; від 05.08.2022 № 1582; від 05.09.2022 № 1786; від 05.09.2022 № 1788; від 14.10.2022 № 1968; від 14.10.2022 № 1969 вбачається визначення платником (позивачем) чіткого призначення платежу; оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем згоди на зміну призначення платежів, вимога позивача про зобов`язання змінити призначення платежу не ґрунтується на нормах закону.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 910/1594/26, АТ "Аграрний фонд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скаржник, зокрема, вказує, що суд першої інстанції застосував Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ, який втратив чинність; неправильно кваліфікував предмет позову та застосував норми права, що не підлягали застосуванню; не дослідив і не застосував усталену практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постановах від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16 та від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, в яких суд зазначив, що отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу; неправильно застосував постанову Верховного Суду у справі № 809/34/17; не дослідив та залишив поза увагою ключові обставини справи - відсутність заборгованості та незаконність застосування п. 3.22 Генерального кредитного договору; не взяв до уваги поведінку Банку, яка суперечить принципу добросовісності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 910/1594/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 25.08.2026 об 11:15; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.08.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.09.2026 о 09:50.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не навів жодних обґрунтованих доводів, які б вказували на порушення Господарським судом міста Києва норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при розгляді справи № 910/1594/26.
Треті особи не скористались своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 08.09.2026 з`явився представник відповідача.
Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з`явилися.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.
Разом із тим, 07.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якій заявник просить суд відкласти розгляд справи № 910/1594/26 на іншу дату; здійснювати розгляд апеляційної скарги за участі представника АТ "Аграрний фонд".
Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що 08.09.2026 на 10:50 АТ "Аграрний фонд" викликане до Київського апеляційного суду для участі в судовому засіданні у справі № 755/16525/25, крім того, представник позивача у період з 29.08.2026 по 15.09.2026 включно перебуватиме у щорічній основній відпустці, а тому не матиме можливості забезпечити явку в судове засідання, призначене на 08.09.2026.
Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку присутнього в судовому засіданні представника відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції враховує, що розгляд апеляційної скарги вже відкладався 25.08.2026 з урахуванням, у тому числі, клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, поданого до суду 21.08.2026.
Колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Разом із тим, суд зважає на те, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з урахуванням змісту ст. 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників позивача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без їхньої участі в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 22.11.2021 між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Банк) укладено генеральний кредитний договір № 21-1KG0135, за умовами якого Генеральний кредитний договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь Позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного п. 1.3 Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Генерального кредитного договору та додаткових договорів, укладених у рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в додатку 1 до Генерального кредитного договору.
Під час виконання Генерального кредитного договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за платіжними інструкціями від 03.03.2022 № 607, від 03.03.2022 № 608, від 04.04.2022 № 796, від 04.04.2022 № 795, від 03.05.2022 № 981, від 03.05.2022 № 982, від 02.06.2022 № 1205, від 02.06.2022 № 1206, від 05.07.2022 № 1395, від 05.07.2022 № 1396, від 05.08.2022 № 1549, від 05.08.2022 № 1582, від 05.09.2022 № 1786, від 05.09.2022 № 1788, від 14.10.2022 № 1968, від 14.10.2022 № 1969.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що враховуючи відсутність заборгованості позивача перед відповідачем на момент зарахування коштів у 2022 році та неможливість застосовування Банком п. 3.22 Генерального кредитного договору (даний пункт діє тільки в разі наявності заборгованості), необхідним є коригування призначення платежу за вказаними платіжними інструкціями на правильне з таким формулюванням: "оплата основної суми кредиту згідно генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021".
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, зокрема, вказав, що позивач зобов`язаний сплачувати щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, відсотки та комісію, у зв`язку із чим спірні платежі є платежами зі сплати щомісячних відсотків та комісії. Також відповідач наголошував на тому, що з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним, а внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1088 ЦК України під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
З матеріалів справи вбачається, що під час виконання Генерального кредитного договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти за платіжними інструкціями:
- від 03.03.2022 № 607 з призначенням платежу "сплата відсотків за лютий 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 03.03.2022 № 608 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за лютий 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 04.04.2022 № 796 з призначенням платежу "сплата відсотків за березень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 04.04.2022 № 795 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за березень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 03.05.2022 № 981 з призначенням платежу "сплата відсотків за квітень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 03.05.2022 № 982 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за квітень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 02.06.2022 № 1205 з призначенням платежу "сплата відсотків за травень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 02.06.2022 № 1206 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за травень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 05.07.2022 № 1395 з призначенням платежу "сплата відсотків за червень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 05.07.2022 № 1396 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за червень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 05.08.2022 № 1549 з призначенням платежу "сплата відсотків за липень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 05.08.2022 № 1582 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за липень 2022 зг з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 05.09.2022 № 1786 з призначенням платежу "сплата відсотків за серпень 2022 зг. з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 05.09.2022 № 1788 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за серпень 2022 зг. з кредитним дог.№21- KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 14.10.2022 № 1968 з призначенням платежу "сплата відсотків за вересень 2022 зг. з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп";
- від 14.10.2022 № 1969 з призначенням платежу "Комісія за упр.кред.при обсл.поз.рах.(після над) за вересень 2022 зг. з кредитним дог.№21-KV0364 від 22.11.2021 без ПДВ Без проц закуп".
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив змінити призначення платежу у вищевказаних 16-ти платіжних інструкціях на таке формулювання: "повернення кредиту згідно генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021".
Відповідно до абзацу 1 пункту 8.1 статті 8, пунктів 23.1, 23.2 статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного до 01.08.2022 та на момент здійснення 10-ти платежів) банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списання коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання. Розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в повній сумі.
У свою чергу, платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ (пункт 33.2 статті 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
За змістом пунктів 1.19, 3.1, 3.4, 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22, яка була чинною до 01.08.2022), банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку. Обов`язковим реквізитом платіжного доручення є "Призначення платежу". Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
За змістом наведених положень законодавства, право визначати призначення платежу належить виключно платнику, тобто особі, що здійснює відповідний платіж. До списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення. Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 809/34/17 та від 01.07.2020 у справі № 824/74/19-а).
Водночас, відповідно до п. 2.29 Інструкції № 22 платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.
При цьому законодавством чітко передбачено процедуру такого відкликання.
Так, як зазначено вище, згідно з п. 23.1 ст. 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (чинного до 01.08.2022 та на момент здійснення 10-ти платежів) платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в повній сумі.
Пунктом 23.3 статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" було передбачено, що документ на відкликання може бути як паперовим, так і електронним. Він складається ініціатором у довільній формі та засвідчується ним у встановленому порядку.
Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення.
Однак, у випадку якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", чинного до 01.08.2022 та на момент здійснення 10-ти платежів). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим.
Зазначена позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 809/34/17 та від 01.07.2020 у справі № 824/74/19-а.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що за змістом висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 809/34/17 та від 01.07.2020 у справі № 824/74/19-а, йдеться про можливість наступного уточнення, а не зміни інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення.
Проте, у цих же постановах Верховним Судом з посиланням на лист Національного банку України від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу" зазначено, що питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення, вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.
Таким чином, сторони не позбавлені права на власний розсуд та за взаємною згодою змінити волевиявлення щодо розпорядження уже перерахованими останнім коштами.
Колегією суддів встановлено, що на час здійснення позивачем решти 6-ти платежів діяли Закон України "Про платіжні послуги", який введено в дію з 01.08.2022, та Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція № 163).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Закон України "Про платіжні послуги" та Інструкція № 163 містять аналогічні норми, як і Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкція № 22, застереження про що було правильно зроблено судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, приписами статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" унормовано, що форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом.
Закон України "Про платіжні послуги" та Інструкція № 163 передбачають, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема "Призначення платежу" (пункт 37 Інструкції № 163); платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція, повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України, надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками (пункт 41 Інструкції № 163).
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 45 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція може бути відкликана: 1) платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем; 4) платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування (ч. 1). Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції (ч. 2). Для відкликання платіжної інструкції особа, яка відповідно до частини першої цієї статті має право на відкликання платіжної операції, надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначеними в договорі з надавачем платіжних послуг (ч. 5).
Відповідно до п. 28 Інструкції № 163 "Ініціатор має право відкликати платіжну інструкцію до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції (до настання моменту безвідкличності платіжної інструкції).
Платіжна інструкція може бути відкликана тільки в повній сумі.
Ініціатор для відкликання платіжної інструкції надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначених у договорі з надавачем платіжних послуг.
Настання моменту безвідкличності платіжної інструкції в платіжній системі може визначатися правилами відповідної платіжної системи.
З відкликанням платіжної інструкції одночасно відкликається згода платника на виконання платіжної операції (за наявності), а в разі відкликання згоди платника на виконання платіжної операції - платіжна інструкція.
Платник не має права відкликати платіжну інструкцію після надання надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції, якщо платіжна операція ініціюється через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.".
Таким чином, зміни в призначенні платежів після зарахування суми на рахунок одержувача не допускаються і для виправлення ситуації слід застосовувати інші механізми, такі як повернення коштів або здійснення нового платежу з правильним призначенням.
Отже, зміна призначення платежу могла здійснюватися тільки шляхом відкликання платіжного доручення до моменту списання коштів з рахунку платника, але ж ніяк не шляхом зміни призначення реквізитів через листування.
Колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи не вбачається наявність згоди обох сторін на заміну волевиявлення щодо розпорядження спірними грошовими коштами.
Доказів, що підтверджують відкликання платіжних інструкцій від 03.03.2022 № 607, від 03.03.2022 № 608, від 04.04.2022 № 796, від 04.04.2022 № 795, від 03.05.2022 № 981, від 03.05.2022 № 982, від 02.06.2022 № 1205, від 02.06.2022 № 1206, від 05.07.2022 № 1395, від 05.07.2022 № 1396, від 05.08.2022 № 1549, від 05.08.2022 № 1582, від 05.09.2022 № 1786, від 05.09.2022 № 1788, від 14.10.2022 № 1968, від 14.10.2022 № 1969 матеріали справи також не містять, а зміна та/або підтвердження зміни призначення платежу банком чинним законодавством не передбачені.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи, зокрема, зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Приписи частин другої та третьої статті 6 ЦК України встановлюють, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тобто, особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Норми частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Так, згідно з п. 3.22 Генерального кредитного договору сторони погодили, що за наявності заборгованості за кредитною операцією, сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості після зарахування коштів на рахунок, визначений в додатковому договорі:
1. Прострочені проценти за користування кредитом;
2. Прострочені комісії;
3. Строкові проценти за користування кредитом;
4. Строкові комісії;
5. Прострочена сума кредиту;
6. Строкова заборгованість за кредитом;
7. Штрафи, пені та кошти відповідно до розділу 5 "Відповідальність сторін" Генерального кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що узгоджені сторонами в цій частині умови щодо черговості зарахування здійснених позивачем платежів у разі наявності в останнього заборгованості за цим договором є обов`язковими для сторін, оскільки вони відповідають приписам статей 6, 627, 628, 629 ЦК України та узгоджуються з нормами статті 534 ЦК України, яка як диспозитивна норма визначає черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі лише тоді, коли інше не встановленого договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі № 904/426/25 зазначив, що положення Інструкції № 163, які визначають "призначення платежу" як один із обов`язкових реквізитів платіжної інструкції, а також відповідальність платника за повноту інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція, жодним чином не змінюють узгоджені сторонами в укладеному договорі умови щодо черговості зарахування здійснених відповідачем платежів у разі наявності в останнього заборгованості за цим договором, які є обов`язковими для сторін, оскільки відповідають приписам статей 6, 627, 628, 629 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє за неспроможністю доводи скаржника в тій частині, що Банк в односторонньому порядку, посилаючись на п. 3.22 Генерального кредитного договору, перерозподілив отримані кошти в рахунок погашення відсотків та комісій.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16 та від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
Разом із тим, судова колегія зауважує, що аргументи скаржника щодо відсутності в нього заборгованості не входять у предмет доказування у даній справі щодо зміни призначення платежу в платіжних інструкціях, у зв`язку із чим відхиляються.
Відтак доводи скаржника, що поведінка Банку суперечить принципу добросовісності, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Щодо доводів скаржника про застосування судом першої інстанції Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ, який втратив чинність, колегія суддів зазначає, що вказаний Закон був чинний до 01.08.2022, тобто на момент здійснення 10-ти спірних платежів. Відтак відповідні доводи колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
Разом із тим, враховуючи, що на час здійснення позивачем решти 6-ти спірних платежів діяв Закон України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 № 1591-ІХ, який введено в дію з 01.08.2022, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне уточнити, що до спірних у даній справі правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", так і норми Закону України "Про платіжні послуги".
З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване в даній справі рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін із мотивів, викладених у цій постанові.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 910/1594/26 залишити без змін із мотивів, викладених у цій постанові.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 29.09.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко