ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2026 р. Справа№ 911/3081/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.
за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бк-Будгруп»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 (повний текст рішення складено 25.03.2026)
у справі № 911/3081/25 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області
в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бк-Будгруп»
про визнання договорів частково недійсними та стягнення 1473476,56 гривень
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Бучанської окружної прокуратури міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (надалі також позивач, замовник) до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ «Бк-Будгруп» (надалі також відповідач, підрядник, скаржник) про: 1) визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду № 129-23 від 22.08.2023 року щодо виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт з підсилення несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька,104-Б м. Буча, Бучанського району Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді» в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 1120386,57 гривень; 2) визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду № 129/1-23 від 26.12.2023 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт з підсилення несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б м. Буча, Бучанського району Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді» в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 353089,99 гривень; 3) стягнення безпідставно збережених коштів (суми податку на додану вартість) у розмірі 1473476,56 гривень, що сплачені за договорами будівельного підряду № 129-23 від 22.08.2023 та № 129/1-23 від 26.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави в особі позивача тим, що положення спірних пунктів договорів будівельного підряду в частині включення у договірну ціну податку на додану вартість суперечить положенням Податкового кодексу України, що в силу вимог ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2025 матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки пунктами 3.1. спірних договорів до ціни договору всупереч законодавству включено суму ПДВ, у суду наявні підстави для визнання недійсними положень п. 3.1. в частині включення до ціни договорів суми ПДВ, з огляду на що сума податку на додану вартість у розмірі 1473476,56 гривень отримана відповідачем за роботи, які підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення ТОВ «Бк-Будгруп» за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Короткий зміст апеляційних скарг
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Бк-Будгруп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає зокрема наступне:
- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач спочатку уклав договори з відповідачем (на умовах позивача), здійснив оплату за виконані відповідачем роботи згідно укладених договорів, а після фактичного виконання договорів без будь-яких претензій щодо виконаних робіт, звернувся до суду з метою повернення коштів, що були сплачені відповідно до договорів. Така поведінка є недобросовісною, суперечить принципу добросовісності та доктрині venire contra factum proprium, а тому не може бути підставою для задоволення позову;
- пункт 197.15 статті 197 ПК України передбачає звільнення від оподаткування ПДВ лише для операцій з будівництва доступного житла або житла, що будується за державні кошти, а не робіт з капітального ремонту існуючих будинків. Роботи з капітального ремонту, навіть у межах фінансування державних програм, не є «будівництвом житла» у розумінні податкового законодавства, оскільки не створюють нового об`єкта житлового фонду. Отже, звільнення, передбачене п.197.15 ПК України, не поширюється на договори підряду, предметом яких є капітальний ремонт, навіть якщо фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету;
- Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а є актом податкового законодавства, а тому, висновок суду першої інстанції про невідповідність договорів будівельного підряду вимогам Податкового кодексу України не може бути підставою для визнання недійсними таких договорів.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
22.08.2023 за результатом проведених закупівель між позивачем та відповідачем укладено договір будівельного підряду № 129-23 по об`єкту «Капітальний ремонт з підсилення несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б в м. Буча, Бучанського району, Київської області. Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді».
За умовами п. 1.1. Договору Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи з капітального ремонту з підсиленням несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б м. Буча, Бучанського району, Київської області. Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 32326118,58 гривень (тридцять два мільйона триста двадцять шість тисяч сто вісімнадцять гривень 58 коп.) у тому числі ПДВ 5387686,43 гривень (п`ять мільйоні триста вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 43 коп.) (Додаток № 1 до цього Договору).
Додатковою угодою № 1 від 26.12.2023 сторонами пункт 3.1. Договору викладено в наступній редакції: «Ціна цього договору становить 24 010 622,01 гривень (Двадцять чотири мільйона десять тисяч шістсот двадцять дві гривень. 01 коп.) у тому числі ПДВ 4001 770,33 гривень (чотири мільйона одна тисяча сімсот сімдесят гривень 33 коп.) (Додаток № 1 до цього Договору)».
Викладено у новій редакції Додаток № 1 Договору «Договірна ціна», Додаток № 2 «Календарний графік виконання робіт», Додаток № 3 «Протокол погодження договірної ціни на весь період будівництва», Додаток № 3-23 Договору «Протокол погодження договірної ціни на 2023 рік».
Як вбачається з матеріалів справи упродовж 2023-2024 років на виконання умов Договору будівельного підряду № 129-23 від 22.08.2023 позивачем на підставі актів виконаних робіт № 1 від 24.10.2023 за жовтень 2023 року; № 2 від 26.12.2023 за грудень 2023 року, № 3 від 12.04.2024 за квітень 2024 року, № 4 від 22.04.2024 за квітень 2024 року, № 5 від 23.05.2024 за травень 2024 року, № 6 від 12.07.2024 за липень 2024 року на рахунок відповідача перераховано грошові кошти на підставі платіжних інструкцій № 341 від 02.11.2023 на суму 1298492,92 гривень (у т.ч. ПДВ - 216415,49 гривень); № 481 від 27.12.2023 на суму 7779345,20 гривень (у т.ч. ПДВ - 1296557,53 гривень); № 48 від 15.04.2024 на суму 3283197,53 гривень (у т.ч. ПДВ - 547199,59 гривень); № 77 від 25.04.2024 на суму 2173665,54 гривень (у т.ч. ПДВ - 362277,59 гривень); № 154 від 27.05.2024 на суму 129095,09 гривень (у т.ч. ПДВ - 21515,85 гривень); № 263 від 23.07.2024 на суму 1053136,51 гривень (у т.ч. ПДВ - 175522,75 гривень).
Крім того, 26.12.2023 позивачем та відповідачем укладено договір будівельного підряду № 129/1-23 на додаткові роботи по об`єкту «Капітальний ремонт з підсилення несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б в м. Буча, Бучанського району, Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді».
За умовами п. 1.1. Договору Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати додаткові роботи з капітального ремонту з підсиленням несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б м. Буча, Бучанського району, Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 10773404,22 гривень (десять мільйонів сімсот сімдесят три тисячі чотириста чотири гривень 22 коп.) у тому числі ПДВ 1795567,37 гривень (один мільйон сімсот дев`яносто п`ять тисяч шістдесят сім гривень 37 коп.) (Додаток № 1 до цього Договору).
Вартість будівництва визначається з урахуванням Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», проектно-кошторисної документації, тендерної документації, тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та вимог чинного законодавства (п. 3.6. Договору).
Додатковою угодою № 1 від 10.04.2024 до Договору Додаток № 2 «Календарний графік виконання робіт» викладено в новій редакції. Договір доповнено Додатком 3-24 «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік». Додатковою угодою № 2 від 22.11.2024 Замовник та Підрядник дійшли взаємної згоди розірвати Договір за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи упродовж 2023-2024 років на виконання умов Договору будівельного підряду № 129/1-23 від 26.12.2023 позивач на підставі актів виконаних робіт № 1 від 26.12.2023 за грудень 2023 року; № 2 від 23.05.2024 за травень 2024 року, № 3 від 25.07.2024 за липень 2024 року на рахунок відповідача перераховано грошові кошти на підставі платіжних інструкцій № 501 від 27.12.2023 на суму 6167028,48 гривень. (у т.ч. ПДВ - 1027838,08 гривень); № 152 від 27.05.2024 на суму 457232,59 гривень (у т.ч. ПДВ - 76205,43 гривень); № 299 від 30.07.2024 на суму 106368,65 гривень (у т.ч. ПДВ - 17728,11 гривень).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Суть апеляційного провадження у даній справі полягає у наданні оцінки судом апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів 3.1 укладених між позивачем та відповідачем договорів будівельного підряду № 129-23 та № 129/1-23 у частині включення до їх ціни ПДВ як такого, що суперечить пункту 197.15 статті 197 ПК, який передбачає звільнення від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти та стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК безпідставно збережених коштів ПДВ, що сплачені за цими договорами.
Колегією суддів було встановлено, що на розгляді Верховного Суду перебували справи №№ 911/1553/25, 911/3375/25 правовідносини в яких є аналогічними до правовідносин, що виникли в межах даної справи, та за результатами розгляду яких, станом на момент апеляційного перегляду, Верховним Судом вже ухвалено відповідні постанови.
Предметом розгляду у справах №№ 911/1553/25, 911/3375/25 були також вимоги про визнання недійсним пункту 3.1 укладених договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору ПДВ щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла та стягнення з відповідача на користь держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації на підставі 1212 ЦК безпідставно отриманих коштів як ПДВ у складі вартості робіт.
Отже, правовідносини, що виникли в межах справ №№ 911/1553/25, 911/3375/25 і спірні правовідносини, що є предметом апеляційного перегляду у даній справі є подібними, а справи №№ 911/1553/25, 911/3375/25, 911/3081/25 є ідентичними за предметом позову (визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення сплаченої суми ПДВ) та нормативно-правового обґрунтування (нормами ПК (зокрема пункт 197.15 статті 197 цього Кодексу), статтею 1212 ЦК).
У контексті наведеного вище колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частина четверта статті 236 ГПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, апеляційному суду необхідно в силу вищевказаних правових норм враховувати висновки Верховного Суду викладених у постановах в межах справ №№ 911/1553/25, 911/3375/25 щодо застосування відповідних норм права.
Як було встановлено апеляційним судом, Верховний Суд за результатами касаційного перегляду, постановою від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 та постановою від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду скасував, ухвалив нові рішення, якими відмовив у задоволенні позову Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та позову керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Центр» про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій з ухваленням нових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення, сплаченої суми ПДВ, Верховний Суд у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 виходив з такого:
- питання застосування положень ПК України у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 12.09.2024 у справі № 916/2677/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23.
Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.
Норми ПК не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку;
- як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями пункту 197.15 статті 197 ПК щодо формування вартості робіт з урахуванням ПДВ, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню;
- загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.
Частиною другою статті 1212 ЦК встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
За змістом положень глави 83 ЦК для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24);
- хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).
Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.
Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.
ПК не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини першої статті 6 ПК податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 ПК).
Згідно з пунктом 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.
Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.
Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 ПК.
Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК.
У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).
Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 БК України бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).
Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.
Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.
При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями;
- за наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.
Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.
Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком № 2 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком № 3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету;
- за сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, зі змісту статті 16 ЦК та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24.
Проаналізувавши вищевказані правові висновки, колегія суддів звертає увагу на те, що зміст постанови Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 свідчить, що у такій категорії справ, зокрема, щодо стягнення грошових коштів у формі ПДВ, сплачених за договорами, в яких в ціну товару (робіт або послуг) включено 20%, а не нульова ставка ПДВ, вагомим та ключовим є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки факт такої оплати у цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем та фактичним володільцем грошових коштів у вигляді ПДВ, а отже про відсутність порушеного права позивача та, відповідно, про відсутність підстав для подання прокурором позову на захист таких інтересів держави, у тому числі в особі уповноваженого державною органу (позивача), що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову.
При цьому, як вже було зазначено, вищевказане в повній мірі також узгоджується зі змістом постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24, яка також розглядала питання щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів договорів та для стягнення коштів з огляду, зокрема, на положення підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та статті 1212 ЦК.
Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом в процесі розгляду справи, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у складі спеціального фонду Державного бюджету України з метою ліквідації наслідків (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних), спричинених збройною агресією російської федерації проти України, передбачено бюджетну програму «Фонд ліквідації наслідків збройної агресії».
Порядок використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 № 118.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 118 звернення про виділення коштів фонду подаються, у тому числі обласними, Київською міською держадміністраціями (обласними військово-цивільними, військовими, Київською міською військовими адміністраціями).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 № 534-р «Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії» (надалі Розпорядження № 534-р) затверджено Перелік проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії.
Згідно Розпорядження № 534-р з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії були виділені кошти у вигляді субвенції обласному бюджету у розмірі 30000 тис. гривень на здійснення капітального ремонту з підсиленням несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б м. Буча, Бучанського району, Київської області. Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді упродовж 2023-2024 років.
Відповідно до Плану роботи Рахункової палати на 2024 рік (зі змінами) Рахунковою палатою проведено аудит ефективності на тему «Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури», в тому числі у Департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації.
В ході аудиту встановлено, що підрядними організаціями надавалися ДРР Київської ОДА (замовнику робіт) акти виконаних робіт (за формою КБ-2) та довідки про вартість будівельних робіт за формою КБ-3 із нарахуванням податку на додану вартість.
За результатами аудиту Рахунковою палатою було складено Акт від 13.09.2024 № 01-18-10/182 та Звіт від 10.12.2024, затверджений рішенням Рахункової палати від 10.12.2024 № 55-2, у яких проаналізовано проведення фінансування проєктів відновлення соціальної та критичної інфраструктури на території Київської області у межах бюджетної програми «Фонд ліквідації наслідків збройної агресії», використання субвенції на місцевому рівні та виявлено ряд недоліків під час виконання робіт з оплати невиконаних робіт, застосування ресурсних елементів кошторисних норм, які не відповідають виконаним роботам, або прийняття й оплата неправильно оцінених робіт тощо.
В подальшому, пунктом 4.2. рішення Рахункової палати від 10.12.2024 № 55-2, вирішено Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації вжити заходів щодо повернення нарахованої та сплаченої суми ПДВ у розмірі 21560,0 тис. гривень та здійснення її перерахування до державного бюджету, перегляду умов чинних договорів з будівництва / відновлення житла у частині дотримання вимог пункту 197.15 статті 197 розділу V ПКУ (до 01.04.2025).
У вказаному рішенні враховано, в тому числі те, що згідно Звіту та Акту Рахункової палати від 13.09.2024 № 01-18-10/182 загальна сума витрат, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України по договорам № 129-23 від 22.08.2023 та № 129/1-23 від 26.12.2023 становлять 1398043,87 гривень.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 № 247 «Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії» вказаний об`єкт включено до Переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії, та обласному бюджету Київської області у 2024 році виділено кошти з фонду ліквідації наслідків збройної агресії в розмірі 35049,177 тис. гривень (строк реалізації заходу 2023-2025 роки).
Відповідно до плану закупівлі по об`єкту «Капітальний ремонт з підсиленням несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б, м. Буча, Бучанського району Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді», оприлюдненому у відповідності до положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, джерелом фінансування закупівлі визначено Державний бюджет України.
Також в повідомленні про намір укласти договір про закупівлю містяться відомості про те, що джерелом фінансування закупівлі є Державний бюджет України.
Згідно додатку № 3, який є невід`ємною частиною договору № 129-23 будівельного підряду від 22.08.2023 джерелом фінансування за цим договором є субвенція з державного бюджету.
Відповідно до п. 197.15 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
У п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено поняття «будівництва», яке включає нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єкта будівництва. Відповідно до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, із змінами і доповненнями, роботами є будівельні, монтажні, проектні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта. Будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (пункт 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466).
Таким чином, місцевий господарський суд, врахувавши все вищевказане дійшов до обґрунтованих висновків, що роботи по об`єкту «Капітальний ремонт з підсиленням несучих конструкцій багатоквартирного житлового будинку по вул. Києво-Мироцька, 104-Б, м. Буча, Бучанського району Київської області - Заходи з усунення аварій в багатоквартирному житловому фонді» відносяться до операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПК, а відтак ПДВ було безпідставно включено до договірної ціни договорів підряду № 129-23 від 22.08.2023 та № 129/1-23 від 26.12.2023 та в подальшому сплачено відповідачу.
Як вбачається з матеріалів справи, упродовж 2023-2024 років на виконання умов Договору будівельного підряду № 129-23 від 22.08.2023 позивачем на підставі актів виконаних робіт № 1 від 24.10.2023 за жовтень 2023 року; № 2 від 26.12.2023 за грудень 2023 року, № 3 від 12.04.2024 за квітень 2024 року, № 4 від 22.04.2024 за квітень 2024 року, № 5 від 23.05.2024 за травень 2024 року, № 6 від 12.07.2024 за липень 2024 року на рахунок відповідача перераховано грошові кошти на підставі платіжних інструкцій № 341 від 02.11.2023 на суму 1298492,92 гривень (у т.ч. ПДВ - 216415,49 гривень); № 481 від 27.12.2023 на суму 7779345,20 гривень (у т.ч. ПДВ - 1296557,53 гривень); № 48 від 15.04.2024 на суму 3283197,53 гривень (у т.ч. ПДВ - 547199,59 гривень); № 77 від 25.04.2024 на суму 2173665,54 гривень (у т.ч. ПДВ - 362277,59 гривень); № 154 від 27.05.2024 на суму 129095,09 гривень. (у т.ч. ПДВ - 21515,85 гривень); № 263 від 23.07.2024 на суму 1053136,51 гривень (у т.ч. ПДВ - 175522,75 гривень), а також на виконання умов Договору будівельного підряду № 129/1-23 від 26.12.2023 упродовж 2023-2024 років на підставі актів виконаних робіт № 1 від 26.12.2023 за грудень 2023 року; № 2 від 23.05.2024 за травень 2024 року, № 3 від 25.07.2024 за липень 2024 року на рахунок відповідача перераховано грошові кошти на підставі платіжних інструкцій № 501 від 27.12.2023 на суму 6167028,48 гривень. (у т.ч. ПДВ - 1027838,08 гривень); № 152 від 27.05.2024 на суму 457232,59 гривень (у т.ч. ПДВ - 76205,43 гривень); № 299 від 30.07.2024 на суму 106368,65 гривень (у т.ч. ПДВ - 17728,11 гривень).
Отже, матеріалами справи підтверджується те, що замовник в оплату вартості виконаних робіт перерахував підряднику кошти, які включали ПДВ, загальний розмір яких склав 1473476,56 гривень.
Таким чином, врахувавши правові висновки Верховного Суду викладені ним у постанові від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 та постанові від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 та те, що Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, а оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється, а також беручи до уваги те, що за наслідками розгляду спору у даній справі у суду відсутні підстави стверджувати про порушення в спірних правовідносинах інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 1473476,56 гривень, оскільки такі кошти відповідач сплатив у формі податку в дохід Державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушеного права держави в особі позивача, що є беззаперечною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача про визнання договорів частково недійсними та стягнення 1473476,56 гривень є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для їх задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 цього ж кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову, за наведених у даній постанові підстав та мотивів.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокуратуру.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бк-Будгруп» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі № 911/3081/25 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на прокуратуру.
3. Стягнути з Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бк-Будгруп» (ідентифікаційний код 39662835) 33789,77 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді П.В. Горбасенко
О.М. Сковородіна