ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2026 р. Справа№ 910/3269/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026
у справі №910/3269/26 (суддя О.М. Ярмак)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс Агро»
до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
про стягнення 118 584,11 грн, -
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Каіс Агро» (далі, позивач або ТОВ «Каіс Агро») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі, відповідач або АТ «ДПЗКУ») про стягнення заборгованості у сумі 118 584,11 грн за Договором поставки №ХАР0027-С від 05.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за Договором поставки №ХАР0027-С від 05.08.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс Агро» 118 584,11 грн боргу, 3 328,00 грн судового збору.
Приймаючи вказане рішення, суд установив, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 401 934,82 грн. Однак, за одержаний товар відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 1 283 350,71 грн.
Оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів повної оплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 118 584,11 грн визнана судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 01.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що усупереч встановленим умовам Договору та нормам законодавства України, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що строк виконання обов`язку АТ «ДПЗКУ» щодо сплати спірної суми, що становить 20% вартості товару, настав. Так, згідно з пунктом 5.2.2. Договору обов`язок покупця по оплаті 20% вартості товару обумовлений обов`язком постачальника передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до вимог договору, а саме: в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді, а також оригіналів таких документів: видаткових накладних, рахунків постачальника із зазначенням точної кількості та ціни товару та номеру і дати додаткової угоди до Договору згідно якої здійснюється поставка товару, складського документу та карантинного сертифікату.
ТОВ «Каіс Агро» під час розгляду справи в суді першої інстанції не надало належних та допустимих доказів виконання свого обов`язку передати вказані у пунктах 5.2.2. та 4.4. Договору товаророзпорядчі документи, а тому строк виконання зобов`язання з оплати товару у розмірі 20% його вартості не настав.
Суд першої інстанції формально послався виключно на «суб`єктивність факту отримання документів» та на те, що АТ «ДПЗКУ» не довело неотримання необхідних документів. Однак саме ТОВ «Каіс Агро»» мало надати до матеріалів справи належні та допустимі докази, які б підтверджували факт своєчасного відправлення оригіналів документів на адресу АТ «ДПЗКУ». Суд попередньої інстанції припустився помилки у розподілі тягаря доказування, безпідставно поклавши на АТ «ДПЗКУ» обов`язок доводити факт неотримання документів.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
03.08.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що оригінали документів, зазначених в підпунктах «а», «б», «г», «д» пункту 4.4. Договору були надіслані відповідачу своєчасно та належним чином. Разом із цим, ненадання оригіналів документів (видаткових накладних, актів тощо) не звільняє покупця від обов`язку оплатити отриманий товар, якщо факт поставки підтверджується іншими доказами. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.
Часткова оплата за поставлений Товар на суму 1 283 350,71 грн свідчить про визнання відповідачем факту поставки товару та існування заборгованості за Договором, що складає 118 584,11 грн. Відповідач, здійснюючи часткову оплату, у призначенні платежу прямо посилається на підставу для оплати - договір №ХАР0027-С від 05.08.2020, користується у повному обсязі податковим кредитом згідно податкової накладної №15 від 24.09.2020 та згідно податкової накладної №19 від 25.09.2020. У той же час відповідач не надав доказів сплати вартості отриманого товару у повному розмірі. При цьому відповідач прийняв поставлений Товар без заперечень, від товару у подальшому не відмовився; кількість поставленого товару достеменно підтверджується видатковими, податковими накладними та складськими квитанціями. Факт отримання товару не заперечувався відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.
Позивач також звертає увагу на те, що договором поставки №ХАР0027-С від 05.08.2020 передбачені дії покупця в разі ненадання товаросупровідної документації. Так, згідно з пунктом 6.6. цього Договору, у разі неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, передбаченої пунктом 4.4. Договору, покупець вправі застосувати до постачальника затримку оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення. При цьому, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/101/23 у постанові від 05.04.2024 у справі №916/101/23, вказала, зокрема, що притримання реалізується тільки тоді, коли кредитор письмово повідомив боржника про фактичні умови застосування притримання та його початок, і таке повідомлення кредитор зробив якомога швидше з моменту виникнення прострочення виконання боржником зобов`язання. Разом із цим, покупець таким правом не скористався, не попередив письмово про затримку оплати товару у зв`язку з неповною передачею товаросупровідної документації.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3269/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
09.07.2026 матеріали справи №910/3269/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26 залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн.
23.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №3056 від 16.07.2026 про сплату судового збору у розмірі 3 993,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 118 584,11 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 27.07.2026 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
05.08.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки №ХАР0027-С (далі, Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2020 року. Культура та клас Товару зазначаються в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.
Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна Товару за одиницю виміру та загальна вартість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.
Згідно з пунктом 4.1. Договору поставка Товару здійснюється на умовах EXW («Франко завод») згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року), за виключенням умов, які обумовлені в Договорі. Місце поставки Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що строк поставки Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що поставка Товару підтверджується та супроводжується наступними документами:
а) видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей;
б) рахунком Постачальника із зазначенням точної кількості та ціни Товару та номеру і дати додаткової угоди до Договору, згідно якої здійснюється поставка Товару;
в) посвідченням якості, виданим Зерновим складом, що здійснює зберігання Товару;
г) складським документом (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво), актом приймання-передачі Товару, підписаним уповноваженими представниками обох Сторін і Зерновим складом;
ґ) актом приймання-передачі Товару, підписаним уповноваженими представниками обох Сторін і Зерновим складом;
д) карантинним сертифікатом (за вимогою Покупця);
е) ветеринарним свідоцтвом Ф2 (за вимогою Покупця).
Відповідно до пункту 4.5. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника з моменту оформлення Зерновим складом складського документу на ім`я Покупця, акту приймання-передачі Товару, підписаного між Сторонами та Зерновим складом та видаткової накладної. Датою переходу права власності від Постачальника до Покупця є дата підписання вищевказаних документів. Датою поставки Товару вважається дата видачі складського документу, яка має відповідати даті видаткової накладної.
Розділом 5 Договору сторони встановили порядок розрахунків за договором.
Так, згідно з пунктом 5.1. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у рахунку Постачальника.
Згідно з умовами пункту 5.2. Договору покупець здійснює оплату вартості Товару в наступному порядку:
80% - протягом 3х банківських днів з моменту отримання від Постачальника наступних документів: а) копій документів зазначених в пп. а), б), ґ), д) пункту 4.4. Договору; б) оригіналів документів зазначених в пп. в), г) пункту 4.4. Договору.
20% - протягом 3х банківських днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання Покупцем останнього із таких документів: а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді; в) оригіналів документів зазначених в пп. а), б), ґ), д) пункту 4.4. Договору.
Відповідно до пункту 10.2. Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками (у разі наявності) обох Сторін і діє до 30 червня 2021 року, крім п. 6.7. цього Договору, що діє без обмеження будь-яким строком. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, незалежно, коли одна Сторона дізналась про таке порушення.
22.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каіс Агро» (постачальник) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) була укладена додаткова угода №004ЯЗ до договору поставки №ХАР0027-С від 05.08.2020.
За змістом цієї Додаткової угоди постачальник передає у власність покупця Товар - ячмінь, 3-го класу, у кількості 110,000 т +/-10%, за ціною 4 916,67 грн./т без ПДВ. Загальна вартість Товару за цією Додатковою угодою складає 649 000,44 (шістсот сорок дев`ять тисяч гривень 44 копійок) грн в т.ч. ПДВ. Базис поставки EXW («Франко завод») згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року) - ТОВ «АПК НОВААГРО», 63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, с. Шевченкове, вул. Шевченка, 2 (пункт 5 Додаткової угоди).
Поставка Товару в повному обсязі здійснюється в строк до « 28» вересня 2020 року включно (пункт 7 Додаткової угоди №004ЯЗ).
Також 22.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каіс Агро» (постачальник) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (покупець) була укладена додаткова угода №005ЯЗ до Договору поставки №ХАР0027- С від 05.08.2020.
За змістом цієї Додаткової угоди постачальник передає у власність Покупця Товар - ячмінь, 3-го класу, у кількості 110,000 т +/-10%, за ціною 4 991,67 грн/т без ПДВ. Загальна вартість Товару за цією Додатковою угодою складає 658 900,44 (шістсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот гривень 44 копійок) грн в т.ч. ПДВ. Базис поставки EXW («Франко завод») згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року) - ТОВ «АПК НОВААГРО», Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Залізничне, пров. Перемоги, 1 (пункт 5 Додаткової угоди). Поставка Товару в повному обсязі здійснюється в строк до « 28» вересня 2020 року включно (пункт 7 Додаткової угоди №005ЯЗ).
Відповідно до Додаткової угоди №005ЯЗ від 22.09.2020 за видатковою накладною №257 від 24.09.2020 було поставлено ячмінь 3-го класу у кількості 118,781 тони, що також підтверджується актом приймання-передачі №ГЕ200000604 від 24.09.2020.
На виконання пункту 5.2.2. Договору та відповідно до приписів п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем була виписана податкова накладна №15 від 24.09.2020 на поставку 118,781 тони ячменя 3 класу врожаю 2020 року; загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ - 711 498,66 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №004ЯЗ від 22.09.2020 за видатковою накладною №260 від 25.09.2020 було поставлено ячмінь 3-го класу у кількості 117,023 тони, що також підтверджується актом приймання-передачі №ШЕ200000762 від 25.09.2020.
На виконання пункту 5.2.2. Договору та відповідно до приписів п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем була виписана податкова накладна №19 від 25.09.2020 на поставку 117,023 тони ячменя 3 класу врожаю 2020 року; загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ - 690 436,16 грн. Реєстрація податкової накладної у ЄРПН від 25.09.2020 за номером [номер приховано] підтверджується квитанцією.
Також до позовної заяви долучені копії складських квитанцій на зерно №598 від 24.09.2020, №762 від 25.09.2020, карточок аналізу зерна№85 від 24.09.2020, №95 від 25.09.2020.
Таким чином, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 401 934,82 грн.
Однак, як стверджує позивач, звертаючись до суду з позовом у даній справі, за одержаний товар відповідач розрахувався лише частково на загальну суму 1 283 350,71 грн.
Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №2360740 від 28.09.2020 на суму 592 914,55 грн, №2360764 від 29.09.2020 на суму 575 362,49 грн та №2491149 від 18.11.2020 на суму 115 073,67 грн.
Унаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної оплати коштів за поставлений товар у відповідача, за твердженнями позивача, утворилась заборгованість перед останнім у розмірі 118 584,11 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що обов`язок з оплати 118 584,11 грн виникає виключно за умови наявності всіх указаних у пункті 5.2.2. Договору документів. Однак, позивач не довів факт виконання ним обов`язку з передачі супровідних документів, які є підставою для виникнення у відповідача обов`язку по оплаті 20% від суми Товару, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Так, на підтвердження здійснення поставки товару відповідачу в сумі 1 401 934,82 грн з ПДВ позивачем до позовної заяви долучені видаткові накладні №257 від 24.09.2020, №260 від 25.09.2020, акти приймання-передачі товару №ГЕ200000604 від 24.09.2020 та №ШЕ200000762 від 25.09.2020, підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, які у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з поставки товару.
Також у матеріалах справи містяться копії складських квитанцій на зерно №598 від 24.09.2020, №762 від 25.09.2020, карточок аналізу зерна№85 від 24.09.2020, №95 від 25.09.2020, рахунки на оплату №126 від 24.09.2020, №127 від 25.09.2020.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Умовами пункту 5.2. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості Товару в наступному порядку:
5.2.1. 80% - протягом 3х банківських днів з моменту отримання від Постачальника наступних документів: а) копій документів зазначених в пп. а), б), ґ), д) пункту 4.4. Договору; б) оригіналів документів зазначених в пп. в), г) пункту 4.4. Договору.
5.2.2. 20% - протягом 3х банківських днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання Покупцем останнього із таких документів: а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді; в) оригіналів документів зазначених в пп. а), б), ґ), д) пункту 4.4. Договору.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №2360740 від 28.09.2020 на суму 592 914,55 грн, №2360764 від 29.09.2020 на суму 575 362,49 грн та №2491149 від 18.11.2020 на суму 115 073,67 грн, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 1 283 350,71 грн.
Отже, різниця між вартістю поставленого товару та сумою оплати становить 118 584,11 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на ненастання встановленого пунктом 5.2.2. Договору строку оплати решти суми в розмірі 118 584,11 грн, оскільки позивач не передав відповідачу оригінали документів, перелічених в пп. а), б), ґ), д) пункту 4.4. Договору.
У свою чергу позивач зазначає, що відповідні оригінали документів були надіслані відповідачу своєчасно та належним чином. Разом із цим, ненадання оригіналів документів (видаткових накладних, актів тощо) не звільняє покупця від обов`язку оплатити отриманий товар, якщо факт поставки підтверджується іншими доказами.
Оцінюючи вказані доводи та заперечення сторін, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 7.2. Договору постачальник зобов`язується надати покупцю протягом 20 робочих днів з дати поставки товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку товару відповідно до розділу 4 Договору.
Письмових доказів на підтвердження передання позивачем відповідачу відповідних оригіналів документів матеріали справи дійсно не містять.
При цьому колегія суддів зазначає, що умовами Договору не встановлений чіткий порядок надання таких оригіналів документів (надсилання рекомендованим листом засобами поштового зв`язку, кур`єром, отримання особисто представником покупця).
Поруч із цим у контексті настання у відповідача обов`язку з повної оплати поставленого товару на суму 118 584,11 грн суд виходять із того, що відсутність доказів передачі документів у цій справі не може сама по собі бути підставою для висновку про ненастання строку виконання грошового зобов`язання без з`ясування змісту відповідної договірної умови в сукупності з іншими умовами договору та фактичними обставинами його виконання.
Заперечуючи проти позову, відповідач не вказує, яких саме документів позивач йому не передав. Доказів звернення відповідача до позивача про надання йому певного переліку документів матеріали справи не містять.
У свою чергу додаткові угоди №004ЯЗ від 22.09.2020 та №005ЯЗ від 22.09.2020 до договору поставки №ХАР0027-С від 05.08.2020 містять умову щодо поставки Товару на Базисі поставки: EXW (Франко завод) - ТОВ «АПК НОВААГРО», 63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, с. Шевченкове, вул. Шевченка, 2 та ТОВ «АПК НОВААГРО», Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Залізничне, пров. Перемоги, 1, відповідно до Інкотермс 2010.
Умови поставки EXW Інкотермс 2010 - «Ex Works» - «Франко завод» означають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі).
Тобто, за умовами вказаного договору АТ «ДПЗКУ» приймало у власність Товар шляхом його переоформлення на визначеному умовами договору Зерновому складі, з попереднього власника (постачальника за договором) на нового власника (покупця за договором).
Пунктом 24 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» закріплено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.
Статтею 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в України» визначено, що після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Підсумовуючи викладене, єдиним документом, який підтверджує факт прийняття зерна на зберігання є складська квитанція (або подвійне складське свідоцтво або просте складське свідоцтво), яка виписується зерновим складом після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Так само, єдиним документом, за яким Поклажодавець може забрати передане зерно зі зберігання є складська квитанція (або подвійне складське свідоцтво або просте складське свідоцтво).
Отже, як доцільно наголошує позивач, у разі відсутності у відповідача оригіналу складської квитанції на зерно ячменя, останній не мав би можливості у подальшому розпоряджатися (продати) таким зерном.
Втім, відповідач про такі обставини позивача не повідомляв.
Щодо рахунку на оплату, то суд зазначає, що рахунок, передбачений пунктом 4.4. Договору, є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість поставленого позивачем товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №910/13527/17.
Крім того, пунктом 5.6. Договору №ХАР0027-С від 05.08.2020 передбачено, що підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування та ідентифікаційний код Постачальника, назва і номер документу (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис чи електронний підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства.
Судом установлено, що сума поставленого товару - 1 401 934,82 грн, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 1 283 350,71 грн (91,54% вартості поставленого товару).
Отже, неоплачений залишок у сумі 118 584,11 грн становить 8,4586% від усієї суми поставки, що відповідно менше 20%, зазначених у пункті 5.2.2. Договору.
Тобто відповідач, здійснивши часткову оплату за поставлений Товар на суму 1 283 350,71 грн (91,54%), фактично підтвердив настання у нього обов`язку зі здійснення оплати усієї вартості поставленого товару, який був прийнятий ним без жодних заперечень та зауважень (у тому числі визначених пунктом 5.2.2. Договору 20% від вартості).
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненастання строку оплати 20% від вартості поставленого товару суперечать його попередній поведінці зі здійснення оплати більш ніж 80% вартості товару.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19.
Судом враховано, що відповідач прийняв поставлений Товар без заперечень, від товару у подальшому не відмовився, кількість поставленого товару достеменно підтверджується видатковими, податковими накладними та складськими квитанціями.
Відповідач, як покупець товару, починаючи з вересня 2020 року (протягом тривалого часу) не заявляв про непередання йому позивачем оригіналів документів, зазначених у пункті 5.2.2. Договору. Також відповідач своїми діями у формі часткової оплати товару фактично підтвердив належне та повне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором з поставки товару на спірну суму, настання строку повної оплати.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про настання строку виконання обов`язку щодо сплати 118 584,11 грн. Відповідач наведених у позові обставин та висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/3269/26 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Матеріали справи №910/3269/26 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко