ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Справа №924/1131/24 (924/1264/25)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Романюк Ю.Г.
при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) (суддя Грамчук І.В.)
за заявою ліквідатора у справі №924/1131/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" - арбітражного керуючого Ляшка О.В.
до гр. ОСОБА_1
про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення 620425,20 грн
за участі представників:
арбітражний керуючий - Ляшко О.В. (в режимі відеоконференції);
від ОСОБА_1 - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) задоволено позов ліквідатора у справі №924/1131/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" - арбітражного керуючого Ляшка О.В. до гр. ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення 620425,20 грн.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №8048/2022/3143273 транспортного засобу від 19.04.2022, укладений між ТОВ "ВП "ЕМКО" та ОСОБА_1 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Таміріз Групп" 620425,20 грн заборгованості, 9867,50 грн судового збору за подання позовної заяви; в дохід Державного бюджету України 240,00 грн судового збору.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив належними та допустимими доказами усіх передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства умов для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Зокрема, на її думку, не доведено відчуження автомобіля за ціною нижчою від ринкової, оскільки наданий відповідачем звіт про оцінку визначає ринкову вартість автомобіля у розмірі 1140941 грн, тоді як суд без належного обґрунтування поклав в основу рішення оцінку позивача у сумі 1661425,20 грн.
Також апелянт вказує на недоведеність недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів саме на момент укладення правочину, відсутність причинного зв`язку між продажем автомобіля та подальшою неплатоспроможністю товариства, а також на те, що укладення договору із заінтересованою особою саме по собі не свідчить про його фраудаторність.
Окремо скаржниця посилається на реальність та оплатність правочину, сплату продавцю 1041000 грн і колегіальне погодження продажу автомобіля дирекцією товариства.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову; стягнути судові витрати з ТОВ "Таміріз Групп" на користь ОСОБА_1 .
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом: надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 14801,25 грн; надання суду відомостей про номери засобів зв`язку та електронної пошти, про наявність або відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі ОСОБА_1
06.08.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків до якої долучено докази доплати судового збору у розмірі 14801,25 грн та відомості про номери засобів зв`язку та електронної пошти, про наявність або відсутність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі ОСОБА_1 .
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Поліщука П.Я., було призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Юрчука М.І., було призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25). Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.09.2026 об 14:00год.
27.08.2026 від арбітражного керуючого Ляшка О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві позивач зазначає, що факт відчуження автомобіля за ціною нижчою від ринкової підтверджується сукупністю доказів, оскільки за договором транспортний засіб продано за 1041000 грн, тоді як згідно зі звітом, поданим позивачем, його ринкова вартість становила 1661425,20 грн, а відповідно до звіту відповідача - 1140941 грн. Також ліквідатор посилається на інформацію щодо цін пропозиції аналогічних автомобілів на AUTO.RIA.
Позивач вважає доведеною збитковість правочину, зазначаючи, що різниця між ринковою вартістю автомобіля та отриманою боржником ціною, залежно від прийнятої оцінки, становить 620425,20 грн або 99941 грн.
Крім того, ліквідатор заперечує доводи скаржниці щодо недоведеності недостатності майна боржника, наголошуючи, що позов ґрунтується на тому, що вже на момент прийняття зобов`язання майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
На переконання позивача, встановлені обставини у сукупності підтверджують наявність передбачених статтею 42 КУзПБ підстав для визнання спірного правочину недійсним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене ТОВ «Таміріз Групп» в особі ліквідатора просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) - без змін.
Розпорядженням керівника апарату суду від 23.09.2026, на підставі службової записки головуючого судді, у зв`язку із відпусткою судді-члена колегії по справі Крейбух О.Г., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/1131/24(924/1264/25).
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026).
Ухвалою від 24.09.2026 прийнято апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 28.09.2026 з`явився арбітражний керуючий Ляшко О.В.
При цьому, 27.09.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гедьо А.С. - подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі у судовому засіданні 28.09.2026 в режимі відеоконференції у зв`язку з відсутністю доступу до мережі Інтернет за місцем здійснення адвокатської діяльності внаслідок пошкодження телекомунікаційної інфраструктури м.Києва. Заявник зазначає, що особисте прибуття до приміщення суду в м.Рівне також є неможливим з огляду на раптовість зазначених обставин та відстань між містами. У зв`язку з цим просить визнати причини неявки представника поважними, відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату та забезпечити його участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Арбітражний керуючий Ляшко О.В. у засіданні заперечив проти відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання, не вбачає підстав для його задоволення.
Наведені заявником обставини та подані матеріали свідчать про перебої у роботі телекомунікаційної мережі, однак не підтверджують неможливості участі представника у судовому засіданні саме у призначені дату і час із використанням інших доступних технічних засобів або альтернативного доступу до мережі Інтернет.
Колегія суддів враховує, що саме клопотання про відкладення розгляду справи було сформовано та подано представником відповідача 27.09.2026 через підсистему «Електронний суд», що свідчить про наявність у нього можливості доступу до електронних засобів комунікації напередодні судового засідання. Ця обставина сама по собі не спростовує можливих перебоїв Інтернет-зв`язку за місцем здійснення адвокатської діяльності, однак у сукупності з іншими обставинами не підтверджує повної технічної неможливості участі представника у судовому засіданні.
При цьому колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Водночас заявником не наведено переконливих доводів та не подано достатніх доказів, які б свідчили про неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для завчасного та належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, а позиція апелянта викладена безпосередньо у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні відповідно до вимог ст.269 ГПК України.
У судовому засіданні арбітражний керуючий Ляшко О.В. просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) - без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.02.2025 відкрито провадження у справі №924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19.06.2025 ТОВ "Таміріз Групп" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "Таміріз Групп" призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.
Попередня назва ТОВ "Таміріз Групп" - ТОВ "ВП "ЕМКО" (код ЄДРПОУ - 40172418, місцезнаходження: 03067, м.Київ, вул. Олекси Тихого, 99).
22.08.2018 ТОВ "ВП "ЕМКО" за договором фінансового лізингу №FLL-08-07-205 придбало транспортний засіб: Автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, колір - сірий, № кузова НОМЕР_1 загальною вартістю 3209093,00 грн.
02.03.2020 до ТОВ "ВП "ЕМКО" перейшло право власності на вказаний вище транспортний засіб, що підтверджено Актом приймання-передачі транспортного засобу у власність за договором про фінансовий лізинг №FLL-08-07-205 від 22.08.2018.
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 03.03.2025 №31/7057-5064-2025 06.03.2020 в ТСЦ (ТСЦ 8045) було здійснено перереєстрацію на нового власника - ТОВ "ВП "ЕМКО" транспортного засобу - LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, колір - сірий, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 . Новий власник - ТОВ "ВП "ЕМКО", м.Київ, вул.Виборзька, 99 (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_3 ).
13.03.2020 в ТСЦ (ТСЦ 8041) за ТОВ "ВП "ЕМКО" було здійснено перереєстрацію при заміні номерного знаку з НОМЕР_3 на новий - НОМЕР_4 .
19.04.2022 між ТОВ "ВП "ЕМКО" та ОСОБА_1 в ТСЦ №8048 укладено договір купівлі-продажу №8048/2022/3143273 транспортного засобу - Автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, колір - сірий, № кузова НОМЕР_1 . Відповідно до п.3.1 цього Договору за домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 1041000,00 грн.
19.04.2022 було здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ (ТСЦ 8048) - LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, колір - сірий, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 . Новий власник - ОСОБА_1 , нар. 09.02.1977, АДРЕСА_1 (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_4 ).
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ "ПриватБанк", кошти від продажу вищезазначеного майна боржника на рахунок ТОВ "ВП "ЕМКО" надійшли 23.02.2022 (призначення платежу: сплата за автомобіль LAND ROVER VELAR зг.рах.187 від 23.02.2022, в т.ч.ПДВ 20% 173500,00 грн).
12.07.2023 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договору купівлі-продажу №5152/2023/3930750 автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, колір - сірий, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 .
12.07.2023 було здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника по договору укладеному в ТСЦ (ТСЦ 5152) - LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, колір - сірий, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 . Новий власник - ОСОБА_2 , нар. 01.03.1996, АДРЕСА_2 (після перереєстрації реєстраційний № НОМЕР_5 ).
Листом від 26.11.2025 №889/ІРР ТОВ "Інтернет-Реклама РІА" надало інформацію про перелік оголошень про продаж автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2016-2018 років випуску, які розміщувались користувачами сайту AUTO.RIA.com в період з 01.01.2022 по 31.05.2022.
Ліквідатором було замовлено проведення незалежної оцінки, за результатами проведення якої було встановлено, що ринкова вартість Автомобіля LANDROVER RANGE ROVER VELAR станом на дату продажу - 19.04.2022, складала - 1661425,20 грн, у т.ч. ПДВ 20%.
24.01.2022 ГУ ДПС у м.Києві було складено Акт перевірки №3906/Ж5/26-15-07-01-02/40172418 за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "ВП "ЕМКО" в період з 2019-2020рр.
Перевіркою було встановлено порушення ТОВ "ВП "ЕМКО" у 2019-2020 роках низки положень Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5136683 грн, а також податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 5707427 грн (всього - 10844110 грн).
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м.Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 01.08.2023 №[номер приховано] щодо сплати ПДВ в сумі 7134284,00 грн та №[номер приховано] щодо сплати податку на прибуток в сумі 5367756,00 грн
Відповідно до даних фінансових звітів ТОВ "ВП "ЕМКО", на початок звітного кварталу (31.03.2022), в якому було продано спірний автомобіль ОСОБА_1 , вартість чистих активів боржника, тобто різниця між вартістю всіх активів та вартістю всіх зобов`язань, складала 7646,4 тис грн, на кінець кварталу (30.06.2022) - 8232,6 тис. грн.
Водночас згідно з актом перевірки ГУ ДПС у м.Києві від 24.01.2022 №3906/Ж5/26-15-07-01-02/40172418 сума занижених податкових зобов`язань становила 10844,11 тис.грн.
В період з 12.10.2019 по 13.06.2022 керівником ТОВ "ВП "ЕМКО" був ОСОБА_3 , що підтверджено витягами з ЄДР станом на 12.02.2022, 22.04.2022, 14.06.2022.
Листом від 17.10.2025 №597/5.2/1-25/вх.342/1-2025 Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області надано арбітражному керуючому Ляшку О.В. повний Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №[номер приховано], з якого вбачається наявний актовий запис №524 про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 24.04.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Арбітражний керуючий, ознайомившись з інформацією з ТСЦ МВС, виписками наданими АТ КБ "ПриватБанк", деклараціями з ПДВ, висновком оцінювача, дійшов висновків, що оскаржуваний договір укладено боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі №924/1131/24 про банкрутство ТОВ "Таміріз Групп" із заінтересованою особою та підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч.1, 2 ст.42 КУзПБ, ст.3, 13 ЦК України, оскільки: по-перше, боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, що призвело до порушення прав боржника та його кредиторів; по-друге, боржник уклав договір із заінтересованою особою; по-третє, оскаржуваний договір не відповідає засадам добросовісності та розумності. Враховуючи, що за придбання спірного транспортного засобу ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ "ВП "ЕМКО" 1041000,00 грн, а ринкова вартість станом на дату відчуження цього майна складала 1661425,20 грн (згідно з висновком про вартість майна), позивач заявив до стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 620425,20 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до положень ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема у разі якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Частиною 2 статті 42 Кодексу передбачено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Згідно з ч.3 ст.42 Кодексу у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Колегія суддів звертає увагу, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.
Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
Необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
При обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16.
Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець наділив арбітражного керуючого спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов`язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).
Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3,13 ЦК України.
Водночас у спірних правовідносинах застосуванню підлягають спеціальні наслідки недійсності правочину, визначені ч.3 ст.42 КУзПБ, відповідно до яких у разі неможливості повернення майна в натурі відшкодуванню підлягає його вартість за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Позивачем доведено, що боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, що підтверджується звітом про незалежну оцінку майна ФОП Олійник О.О., а також наявною у листі ТОВ "Інтернет-Реклама РІА" від 26.11.2025 №889/ІРР інформацією про перелік оголошень про продаж автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2016-2018 років випуску, які розміщувались користувачами сайту AUTO.RIA.com в період з 01.01.2022 по 31.05.2022.
При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на висновок про вартість колісного транспортного засобу, складений ТОВ «КА «Святозаров та партнери», відповідно до якого ринкова вартість спірного автомобіля станом на 19.04.2022 визначена у сумі 1140941 грн.
Як убачається зі змісту зазначеного висновку, оцінювачем визначено ціновий діапазон автомобілів LAND ROVER RANGE ROVER VELAR 2017 року випуску від 39000 USD до 50000-65000 USD і більше, при цьому середній рівень вартості визначено у розмірі близько 43000 USD. Крім того, самим оцінювачем визначено низку факторів, які збільшують вартість транспортного засобу, зокрема незначний пробіг, офіційне сервісне обслуговування, відповідну комплектацію та офіційне походження автомобіля.
Разом з тим кінцеву вартість спірного автомобіля визначено у сумі 1140941 грн, що відповідає саме нижній межі наведеного оцінювачем діапазону - 39000 USD за курсом НБУ 29,2549 грн за 1 USD. При цьому висновок не містить достатнього обґрунтування причин застосування до конкретного транспортного засобу саме мінімального показника визначеного цінового діапазону, а також розрахунку впливу наведених у самому висновку коригуючих факторів на його кінцеву вартість.
Натомість у звіті про незалежну оцінку майна ФОП Олійник О.О. ринкову вартість визначено за результатами зіставлення конкретно відібраних автомобілів-аналогів, із наведенням їх року випуску, цін пропозиції, перерахунку таких цін у гривні та відповідних коригувань. При цьому для оцінки використано відомості щодо індивідуальних характеристик спірного транспортного засобу, у тому числі його пробігу 37336 км, та інформацію про ринкові пропозиції у період, наближений до дати оцінки.
За таких обставин наведений відповідачем висновок у частині визначення вартості автомобіля у сумі 1140941 грн не спростовує результатів оцінки, покладених в основу висновків суду першої інстанції.
Доводи апелянта про недоведеність недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів на момент укладення спірного правочину колегія суддів відхиляє.
Так, актом перевірки ГУ ДПС у м.Києві від 24.01.2022, тобто до укладення оспорюваного договору, за результатами перевірки діяльності ТОВ «ВП «ЕМКО» встановлено заниження податкових зобов`язань на загальну суму 10844110 грн. Водночас відповідно до фінансової звітності товариства вартість його чистих активів станом на 31.03.2022 становила 7646,4 тис.грн, а станом на 30.06.2022 - 8232,6 тис. грн. Таким чином, сума встановлених актом перевірки податкових зобов`язань перевищувала вартість чистих активів боржника як безпосередньо перед укладенням спірного договору, так і після його укладення.
Та обставина, що відповідні податкові повідомлення-рішення були прийняті 01.08.2023, сама по собі наведеного не спростовує, оскільки акт перевірки, яким зафіксовано заниження податкових зобов`язань за попередні податкові періоди, був складений 24.01.2022, тобто до відчуження спірного автомобіля.
Посилання скаржниці на недоведеність причинного зв`язку між відчуженням автомобіля та подальшою неплатоспроможністю товариства не спростовує встановлених обставин справи. Наслідком конкретного правочину стало вибуття з майнової сфери боржника автомобіля ринковою вартістю 1661425,20 грн в обмін на 1041000 грн, тобто без отримання боржником еквівалентного майнового задоволення у сумі 620425,20 грн. Саме в цій частині правочин призвів до зменшення майнової основи, за рахунок якої могли бути задоволені вимоги кредиторів.
Факт сплати ОСОБА_1 обумовленої договором ціни у сумі 1041000 грн, так само як і погодження реалізації автомобіля дирекцією товариства, свідчать про реальне виконання сторонами оспорюваного правочину, однак самі по собі не спростовують встановленого факту відчуження майна за ціною нижчою від ринкової та недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Реальність та оплатність договору не виключають оцінки його наслідків з точки зору положень статті 42 КУзПБ та засад добросовісності.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що спірний правочин укладено із заінтересованою особою, оскільки на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_1 була в родинних стосунках (шлюбі) із директором ТОВ "ВП "ЕМКО" ОСОБА_3 .
Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у шлюбі з керівником ТОВ «ВП «ЕМКО» не є єдиною обставиною, з якою суд пов`язує недобросовісність оспорюваного правочину. Водночас у сукупності з відчуженням майна за ціною, нижчою від встановленої ринкової вартості, недостатністю майна боржника для задоволення вимог кредиторів та укладенням договору в межах визначеного статтею 42 КУзПБ підозрілого періоду зазначена обставина підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції про спрямованість правочину на шкоду майновим інтересам кредиторів.
Отже, сукупністю доказів підтверджено наявність самостійних підстав для визнання спірного правочину недійсним, передбачених як ч.1 ст.42 КУзПБ - відчуження майна за ціною нижчою від ринкової за недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, так і ч.2 цієї статті - укладення договору із заінтересованою особою.
Враховуючи встановлене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 19.04.2022.
у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство від 22.05.2024 у справі №924/408/21 вказано, що у разі подальшого відчуження набувачем отриманого на виконання фраудаторного правочину майна на користь іншої особи, яка не є пов`язаною з боржником та водночас не обізнана про придбання майна в особи, що не мала права його відчужувати, такий добросовісний набувач не повинен приймати на себе тягар неправомірних і недобросовісних дій боржника та його недобросовісного контрагента, пов`язаних із вчиненням правочину на шкоду кредиторам та виведенням майна тощо. Визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача.
Як підтверджується матеріалами справи, покупець майна за договором купівлі-продажу від 12.07.2023 не знав і не міг знати про те, що відповідач не мав права його відчужувати, а договір купівлі-продажу від 12.07.2023 є оплатним - отже ОСОБА_2 є добросовісним набувачем в розумінні статті 388 ЦК України, що виключає можливість витребування у нього придбаного майна.
Тому належним способом поновлення порушеного права позивача з дотриманням балансу суспільних та приватних інтересів, є відшкодування вартості відчуженого транспортного засобу - LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (ч.3 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства), за вирахуванням фактично сплачених відповідачем коштів.
Оскільки за придбання спірного транспортного засобу ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ "ВП "ЕМКО" 1041000,00 грн, а ринкова вартість станом на дату відчуження цього майна складала 1661425,20 грн (згідно з висновком про вартість майна), суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в сумі 620425,20 грн
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову ліквідатора у справі №924/1131/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміріз Групп" - арбітражного керуючого Ляшка О.В. до гр. ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення 620425,20 грн.
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2026 у справі №924/1131/24(924/1264/25) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01.10.2026.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Романюк Ю.Г.