ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/702/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Сушко Л.М.) від 14.07.2026 р. у справі № 908/702/25
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання неплатоспроможним, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 р. у справі № 908/702/25:
- визнано грошові вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2», 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 11, код ЄДРПОУ 43839156 до фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 6 656,00 грн (вимоги по сплаті судового збору), на суму 431 313,12 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах кредиторів);
- призначено судове засідання для розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 04.08.2026.
Не погодившись з цією ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 року у справі № 908/702/25 в частині визнання грошових вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» та прийняти в цій частині нове рішення, яким відкласти розгляд грошових вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до Боржника до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 908/2647/25 (910/14169/23-910/11381/24).
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що визнаючи грошові вимоги ОСББ «ІП-2» до боржника, суд першої інстанції діяв передчасно та формально, без детального співставлення та правового аналізу як самих вимог ОСББ «ІП-2», так і обґрунтованих заперечень керуючого реструктуризацією щодо передчасності та необґрунтованості визнання таких вимог до вирішення пов`язаного майнового спору.
На підтвердження цих доводів апелянт посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою наявність у провадженні Господарського суду Запорізької області справи № 908/2647/25 (910/14169/23-910/11381/24), результат розгляду якої, на переконання апелянта, має безпосередній сплив на наявність та обсяг обов`язку боржника зі сплати внесків ОСББ, а отже і на обґрунтованість заявлених кредитором вимог.
Так, апелянт вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024, постанова Київського апеляційного суду від 03.04.2025 та ухвала Верховного Суду України від 25.04.2025 у справі № 757/26531/24-ц, ухвалені на користь кредитора проти боржника, не є обов`язковими ані для інших кредиторів, ані для суду, який розглядає справу про банкрутство та не зв`язаний судовими рішеннями, ухваленими судами проти боржника, та може відхилити вимоги, підтверджені такими судовими рішеннями.
Отже, відхиляючи клопотання арбітражного керуючого про відкладення розгляду вимог ОСББ «ІП-2» до боржника, суд першої інстанції, на думку апелянта, припустився порушення норм процесуального права щодо розгляду клопотань та вмотивованості судового рішення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 р. у справі № 908/702/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.09.2026 р.
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та правом участі в судовому засіданні, в т.ч. апелянт, та не забезпечили явку в судове засідання своїх представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка їх представників не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 2055 від 14.01.2022; адреса: 04053, м. Київ, а/с 74).
09.04.2025 за № 75752 у встановленому законодавством порядку оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
20.05.2025 керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Литвиненко С.С. подав до Господарського суду Запорізької області заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника не надійшло жодної заяви з грошовими вимогами до нього.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2025 закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства. В ухвалі зазначено, зокрема, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Ухвалу мотивовано тим, що протягом встановленого статтею 45 КУзПБ тридцятиденного строку будь-яких заяв про визнання грошових вимог до боржника на адресу господарського суду не надходило.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 22.01.2026 касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 908/702/25 залишено без змін.
14.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» з грошовими вимогами до боржника у сумі 442 969,12 грн.
Розглянувши вказану заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника, місцевий господарський суд встановив, що кредиторські (грошові) вимоги ОСББ «ІП-2» до боржника виникли у зв`язку із несплатою боржником внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку за період з лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845,11 грн, індекс інфляції у розмірі 4 693,28 грн, 3 % річних у розмірі 12 933,03 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн, судовий збір у розмірі 4 841,70 грн, а разом - 436 313,12 грн, що підтверджується рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 757/26531/24-ц, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2025 та ухвалою Верховного Суду України від 25.04.2025, виконавчим листом Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2025 у справі № 757/26531/24-ц, додатковою постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025 у справі № 757/26531/24-ц та виконавчим листом Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2025 у справі № 757/26531/24-ц.
Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2025 у справі № 757/26531/24-ц, ухвалено наступне: «Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках по утриманню будинку та прибудинкової території, внесках на організацію охорони та безпеки будинку - задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» заборгованості по сплаті внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку за період з лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 693,28 грн, 3 % річних у розмірі 12 933,03 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн; судовий збір у розмірі 4 841,70 грн.
Додатковою Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025 у справі № 757/26531/24-ц ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» 24 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Боржником здійснено погашення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.627950343.1 від 20.04.2026 року.
Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу від 14.07.2026 р. місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність визнання грошових вимог кредитора - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до фізичної особи ОСОБА_1 на суму 6 656,00 грн - вимоги по сплаті судового збору та на суму 431 313,12 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах кредиторів).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 КУзПБ).
За частиною першою статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Частиною 5 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Так, як вже зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» звернулось до Господарського суду Запорізької області з грошовими вимогами до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 на суму 6 656,00 грн - вимоги по сплаті судового збору та на суму 431 313,12 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах кредиторів).
В обґрунтування своїх грошових вимог заявник зазначив, що кредиторські (грошові) вимоги ОСББ «ІП-2» до боржника виникли у зв`язку із несплатою боржником внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку за період з лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845,11 грн, індекс інфляції у розмірі 4 693,28 грн, 3 % річних у розмірі 12 933,03 грн, витрати на правничу допомогу 28 000,00 грн, судовий збір у розмірі 4 841,70 грн, а разом - 436 313,12 грн.
На підтвердження зазначених грошових вимог до боржника кредитор послався на: рішення Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 757/26531/24-ц, постанову Київського апеляційного суду від 03.04.2025, ухвалу Верховного Суду України від 25.04.2025, виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2025 у справі № 757/26531/24-ц, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2025 у справі № 757/26531/24-ц та виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 15.05.2025 у справі № 757/26531/24-ц.
Так, Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/26531/24-ц визнано обґрунтованими вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_1 та ухвалено рішення від 10.12.2024 про задоволення позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках по утриманню будинку та прибудинкової території, внесках на організацію охорони та безпеки будинку. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» заборгованості по сплаті внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку за період з лютого 2021 року по травень 2023 року у розмірі 385 845,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 693,28 грн, 3 % річних у розмірі 12 933,03 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн; судовий збір у розмірі 4 841,70 грн.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 757/26531/24-ц залишено в без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2025 та ухвалою Верховного Суду України від 25.04.2025.
Додатковою Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025 у справі № 757/26531/24-ц ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у розмірі 24 000 грн.
Боржником здійснено погашення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.627950343.1 від 20.04.2026 року.
Судова колегія зауважує, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Установлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Разом із цим за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 звертала увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин шостої, сьомої статті 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Судова колегія зауважує, що факти наявності в ОСОБА_1 членства в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2», заборгованості перед останнім та її розміру, встановлені в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 757/26531/24-ц. Зазначене рішення було предметом перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій та було залишено без змін.
Отже, судова колегія констатує, що аналіз наведених вище норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, заявлені Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» грошові вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо посилання апелянта на розгляд Господарським судом Запорізької області справи № 908/2647/25 (910/14169/23-910/11381/24) та її можливий вплив на розмір грошових вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» до боржника, судова колегія зауважує, що у разі ухвалення судом у зазначеній справі рішення, що може вплинути на розмір цих вимог, апелянт не позбавлений права на звернення до суду з вимогою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Окрім цього, судова колегія звертає увагу, що в частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказується на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За наведених обставин судова колегія вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкладення розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» з грошовими вимогами до боржника до завершення розгляду справи № 908/2647/25 (910/14169/23-910/11381/24), оскільки, на переконання колегії суддів, розгляд цієї справи не перешкоджає розгляду заявлених у справі № 908/702/25 грошових вимог.
При цьому, судова колегія зауважує, що судові процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи мають чіткі строки їх проведення, а відкладення розгляду заяви з грошовими вимогами на невизначений строк, до завершення розгляду іншої судової справи, за відсутності встановлених законом перешкод для її розгляду призведе до необґрунтованого затягування судового провадження та не відповідатиме вимогам щодо розгляду справи упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» з грошовими вимогами до боржника та відсутності підстав для відкладення розгляду цих грошових вимог.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване судове рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 987,20 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 р. у справі № 908/702/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 р. у справі № 908/702/25 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 29.09.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв