Справа № 127/15364/26
Провадження № 2/127/4424/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 13 травня 2023 року Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 147.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сімейні відносини між сторонами фактично припинилися, сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків та з лютого 2026 року проживають окремо.
Позивач зазначає про втрату взаєморозуміння між сторонами, різні погляди на життя, сім`ю та подружні обов`язки, що призвело до фактичного припинення сімейних відносин та унеможливлює подальше спільне життя подружжя.
Позивач також зазначає, що подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам їхньої малолітньої дитини.
Сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання сторонам строку для примирення задоволено частково.
Сторонам надано строк для примирення до 25 серпня 2026 року.
Провадження у цивільній справі № 127/15364/26 зупинено до 25 серпня 2026 року.
25 серпня 2026 року визначений судом строк для примирення закінчився.
Також 25 серпня 2026 року до суду надійшла власноруч написана заява відповідача ОСОБА_2 , у якій він зазначив, що не заперечує щодо позовних вимог.
Зазначену заяву долучено до матеріалів цивільної справи.
Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, при цьому представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримано у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду власноруч написану заяву, у якій зазначив, що не заперечує щодо позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини першої статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю, а також інші обставини життя подружжя.
Частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 13 травня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 147.
Факт реєстрації шлюбу підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 травня 2023 року.
Сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21 червня 2024 року, актовий запис № 1133.
Як убачається з позовної заяви, сімейні відносини між сторонами фактично припинилися, сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків та з лютого 2026 року проживають окремо.
Позивач зазначає, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, вони мають різні погляди на життя та сімейні відносини, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу та зазначає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітньої дитини.
Суд враховує, що первісно відповідач заперечував проти розірвання шлюбу та просив надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців.
У зв`язку з цим ухвалою суду від 07 липня 2026 року сторонам було надано строк для примирення до 25 серпня 2026 року та провадження у справі зупинено.
Після закінчення наданого судом строку для примирення відповідач 25 серпня 2026 року подав до суду власноруч написану заяву, у якій зазначив, що не заперечує щодо позовних вимог.
Таким чином, відповідач після закінчення строку, наданого судом для примирення, не заперечує проти заявленої позивачем вимоги про розірвання шлюбу.
Суд бере до уваги зазначену заяву відповідача при оцінці фактичних взаємин сторін та можливості збереження шлюбу.
Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Збереження шлюбу за відсутності фактичних сімейних відносин та за наявності чітко вираженого волевиявлення одного з подружжя на припинення шлюбу не відповідає положенням сімейного законодавства.
Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, сторони з лютого 2026 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подружніх стосунків не підтримують, а після надання судом строку для примирення відповідач не заперечує щодо позовних вимог.
Отже, наданий судом строк для примирення не призвів до відновлення сімейних відносин між сторонами.
Суд також враховує наявність у сторін спільної малолітньої дитини.
Разом з тим наявність дитини сама по собі не є безумовною підставою для збереження шлюбу, якщо судом встановлено фактичне припинення сімейних відносин та неможливість подальшого спільного життя подружжя.
При вирішенні спору суд виходить із необхідності дотримання найкращих інтересів дитини та водночас враховує, що предметом розгляду у даній справі є виключно вимога про розірвання шлюбу. Питання щодо місця проживання дитини, способу участі кожного з батьків у її вихованні та утриманні у межах цієї справи судом не вирішуються.
З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, у зв`язку з чим наявні передбачені частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про те, що він не заперечує щодо позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Водночас подана відповідачем заява за своїм буквальним змістом містить зазначення про те, що він не заперечує щодо позовних вимог, а тому суд оцінює її як відсутність заперечень проти заявленого позову, у сукупності з іншими доказами та встановленими у справі обставинами.
При цьому рішення про розірвання шлюбу суд приймає не виключно на підставі зазначеної заяви відповідача, а після встановлення обставин, передбачених статтею 112 Сімейного кодексу України.
Таким чином, судом встановлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне проживання та ведення спільного господарства припинені, сторони не підтримують подружніх відносин, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач після закінчення строку для примирення не заперечує щодо заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність розірвання шлюбу між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 23 квітня 2026 року, наявною в матеріалах справи.
Позовні вимоги ОСОБА_1 судом задоволено у повному обсязі.
При вирішенні питання про судові витрати суд враховує, що відповідач первісно заперечував проти розірвання шлюбу та просив надати сторонам строк для примирення, у зв`язку з чим судом 07 липня 2026 року було постановлено ухвалу про надання сторонам строку для примирення та зупинення провадження у справі.
Лише після закінчення встановленого судом строку для примирення 25 серпня 2026 року відповідач подав заяву про відсутність заперечень щодо позовних вимог.
За таких обставин судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із зверненням до суду та розглядом даної справи, підлягають покладенню на відповідача.
Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у повному розмірі 1331,20 грн.
Підстав для повернення позивачу з державного бюджету частини судового збору суд не встановлює.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 206, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 24, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 травня 2023 року Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 147.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду є підставою для внесення відповідних відомостей про розірвання шлюбу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 15.03.2009 року, адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 28.09.2026.
Суддя: