Рішення № 140189644 у справі № 917/928/26 від 29.09.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 917/928/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В. розглянувши справу № 917/928/26

за позовною заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО", вул. Франка, 4, с. Розбишівка, Миргородський район, Полтавська область, 37330,

3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

4. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

про стягнення 329 935,10 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

12.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року в розмірі 329 935,10 грн, з яких: 306 212,96 грн - основна заборгованість, 23 772,14 грн - заборгованість за процентами (вх. №965/26).

Також 12.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №6490, т. 1 а. с. 105 - 108) шляхом накладення арешту на автомобілі.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків.

Ухвалою від 14.05.2026 р. (залишеною в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 р.). Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, наклав арешт в межах ціни позову на суму 329 935,10 грн на автомобілі:

- KIA SORENTO 2497, (2005), VIN-код НОМЕР_1 , Реєстрацiя ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД (ТСЦ № 5345) від 19.02.2019 року;

- FORD КUGА ТRЕND 1998, (2010), VIN-код НОМЕР_2 , видача тимчасового талону за заявою власника для реєстрації у тому числі при уточненні реєстраційних даних ТЗ (ВРЕР УДАІ у Полтавській області) від 05.11.2010 року,

які належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на праві власності, до набрання законної сили рішення у даній справі.

15.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з уточненою позовної заявою та додатками, зокрема, уточненою позовною заявою (вх. №6673, т. 1 а. с. 134 - 136) на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2026 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 14.05.2026 року.

Ухвалою від 19.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та установив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті справи.

З огляду на те, що станом на дату постановлення ухвали від 19.05.2026 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, відповідачі 1, 2, 3, 4 не мали зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, суд направив копії вищезазначеної ухвали відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія ухвали від 19.05.2026 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження :

- відповідача 1 (вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007) повернулася до суду без вручення, відповідно до інформації з сайту АТ "Укрпошта" причина повернення - "одержувач відсутній за вказаною адресою", дата повернення 25.05.2026 р.;

- відповідача 2 (вул. Франка, 4, с. Розбишівка, Миргородський район, Полтавська область, 37330) повернулася до суду без вручення, відповідно до інформації з сайту АТ "Укрпошта" причина повернення - "одержувач відсутній за вказаною адресою", дата повернення 26.05.2026 р.;

- відповідача 3 (вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007, відповідно до відповіді №2735011 від 14.05.2026 р., т. 1 а. с. 118, 119) повернулася до суду без вручення, відповідно до інформації з сайту АТ "Укрпошта" причина повернення - "одержувач відсутній за вказаною адресою", дата повернення 24.05.2026 р.;

- відповідача 4 (вул. Комарницького, 6, кв. 12, м. Полтава, 36007, відповідно до відповіді №2735252 від 14.05.2026 р., т. 1 а. с. 120, 121) повернулася до суду без вручення, відповідно до інформації з сайту АТ "Укрпошта" причина повернення - "одержувач відсутній за вказаною адресою", дата повернення 24.05.2026 р. (т. 1 а. с. 192 - 207).

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відтак, згідно ст.242 ГПК України, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про судовий розгляд його справи.

03.06.2026 р. до суду від представника ТОВ "ВІІК-АГРО" та ТОВ "Ресурс-Агроцентр" надійшли заяви про вступ у справу як представника від кожного - адвоката Гнатенко О. М. (відповідно вх.№ 7573, т. 1 а. с. 209, вх.№ 7577, т. 1 а. с. 213).

05.06.2026 року до Господарського суду Полтавської області від відповідача 1 надійшли відзив на позовну заяву (вх. №7724) та клопотання: про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №7721); про визнання доказів неналежними та недопустимими і зобов`язати надати належний та деталізований розрахунок заборгованості (вх. №7725); про витребування доказів (вх. №7726); про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №7727); про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх. №7728) (т. 1 а. с. 224 - 236).

05.06.2026 року до Господарського суду Полтавської області від відповідача 2 надійшли відзив на позовну заяву (вх. №7723) та клопотання: про витребування доказів (вх. №7720); про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх. №7722) (т. 1 а. с. 217 - 223).

Ухвалами від 09.06.2026 р. суд повернув без розгляду:

- ТОВ "Ресурс-Агроцентр" - відзив за позовну заяву (вх. №7724 від 05.05.2026 року), а також клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №7721 від 05.06.2026 р.), про визнання доказів неналежними та недопустимими і зобов`язати надати належний та деталізований розрахунок заборгованості (вх. №7725 від 05.06.2026 р.), про витребування доказів (вх. №7726 від 05.06.2026 р.), про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №7727 від 05.06.2026 р.) та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх. №7728 від 05.06.2026 р.);

- ТОВ "ВІІК-АГРО" - відзив за позовну заяву (вх. №7723 від 05.05.2026 року), а також клопотання про витребування доказів (вх. №7720) та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх. №7722).

11.06.2026 р. до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8128, т. 2 а. с. 9 - 13), в якості додатків до якого долучено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, про витребування доказів.

12.06.2026 р. до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8131, т. 2 а. с. 32 - 35), в якості додатків до якого долучено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, про витребування доказів, про визнання доказів неналежними та недопустимими і зобов`язання надати належний та деталізований розрахунок заборгованості.

15.06.2026 р. до суду від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань (вх. № 8209, вх. № 8217, т. 2 а. с. 63, 64, 77, 78).

Ухвалами від 17.06.2026 року суд задовольнив клопотання ТОВ "Ресурс-Агроцентр" та ТОВ "ВІІК-АГРО" про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Ухвалами від 17.06.2026 р. суд:

- відмовив ТОВ "Ресурс -Агроцентр" у задоволенні клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про витребування доказів та задовольнив клопотання відповідача 1 про витребування у АТ "Райффайзен Банк" оригіналів доказів - кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р., додаткових угоди до нього з усіма змінами графіків платежів та заяви ТОВ "Ресурс-Агроцентр" на отримання кредиту (вих. №14/12 від 14.12.2021 р.) на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України; зобов`язав позивача - АТ "Райффайзен Банк" надати до 30.06.2026 року на огляд суду оригінали вищезазначених доказів на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України.

- відмовив ТОВ "ВІІК АГРО" у задоволенні клопотань про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про витребування доказів; суд задовольнив клопотання відповідача 2 про витребування у АТ "Райффайзен Банк" оригіналу договору поруки №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 р. на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України та зобов`язав позивача - АТ "Райффайзен Банк" надати на огляд суду оригінал договору поруки №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 р. у строк до 30.06.2026 року.

23.06.2026 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 та відповідача 2 (вх. № 8705, т. 2 а. с. 145 - 149).

23.06.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку (вх. №8707, т. 2 а. с. 157 - 159), відповідно до якого останній просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів (протоколів загальних зборів та довіреностей банк), просив поновити строк на їх подачу та долучити до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.06.2026 р. суд задовольнив клопотання АТ"Райффайзен Банк" про поновлення строку для надання доказів (вх. № 8707 від 23.06.26 року), визнав поважними причини пропуску строку на подання позивачем доказів, поновити позивачу строк на подання доказів та прийняв до розгляду вищезазначені докази (копії).

25.06.2026 р. до суду від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8795, т. 2 а. с. 196 - 201).

Відносно поданого відповідачем 3 відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно із ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У відповідності до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Ухвалою від 19.05.2026 року суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня отримання даної ухвали.

У поданому відзиві зазначено, що копію ухвали суду від 19.05.2026 засобами поштового зв`язку за адресою проживання ОСОБА_1. не отримано, останній не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС. 02.06.2026 між адвокатом Лихошвай С. О. та відповідачем 3 укладено договір про надання правничої допомоги з метою забезпечення права на ознайомлення з матеріалами даної справи в електронному вигляді, а також реалізації прав та обов`язків адвоката як представника ОСОБА_1. Про наявність ухвали Господарського суду Полтавської області від 19.05.2026 відповідач 3 дізнався лише 09.06.2026 року після надання його представнику - адвокату Лихошваю С. О. доступу до матеріалів електронної судової справи №917/928/26 в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, а також здійснення представником ознайомлення з матеріалами електронної справи у електронному кабінеті представника підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС. На переконання представника відповідача 3, оскільки ухвала суду від 19.05.2026 доставлена до електронного кабінету представника ОСОБА_1. 09.06.2026, то відповідач 3 фактично отримав копію вищевказаної теж 09.06.2026. Таким чином, початок перебігу строку на подання відзиву на позовну заяву починається з дати отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою в даному випадку є 09.06.2026. Відтак, строк на подання відзиву на позовну заяву починає перебіг з 10.06.2026 та спливає 24.06.2026 включно.

Суд критично відноситься до вищезазначених посилань відповідача 3.

Як зазначалось вище, станом на дату постановлення ухвали від 19.05.2026 р. відповідач 3 не мав зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з огляду на що суд направив копію зазначеної ухвали ОСОБА_1. рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007, (відповідно до відповіді №2735011 від 14.05.2026 р., т. 1 а. с. 118, 119), яка повернулася до суду без вручення. Відповідно до інформації з сайту Укрпошта причина повернення - "одержувач відсутній за вказаною адресою", дата поштової відмітки - 24.05.2026 р. (т. 1 а. с. 192 - 199).

Отже, відповідач 3, враховуючи п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, мав подати відзив на позовну заяву у строк до 08.06.2026 року включно.

Суд звертає увагу, що з наданих відповідачем 3 пояснень вбачається, що вже станом на 02.06.2026 р. останній мав інформацію про розгляд відповідної судової справи за позовом Ат "Райффайзен банк", однак в період з 02.06.2026 р. по 07.06.2026 р. не вчинив жодних дій для отримання можливості ознайомитися з матеріалами справи як в паперовому вигляді, так і в електронному, а також можливості отримати копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2026 р.

З огляду на зазначене суд робить висновок, що відзив на позовну заяву (вх. №8795) поданий з порушенням процесуального строку та не містить клопотання про поновлення строку на його подання.

Прийняття відзиву на позов поза межами процесуального строку на його подання без розгляду питання про поновлення такого строку та врахування даної заяви по суті справи при прийнятті судових рішень у цій справі буде неправомірним.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 46/603, № 910/12005/22 та 916/925/24.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного відзив на позов (вх. №8795), поданий після закінчення процесуального строку, залишається судом без розгляду.

26.06.2026 р. до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання з додатками (вх. №8882, т. 3 а. с. 10, 11) на виконання вимог ухвал суду від 17.06.2026 року. У даному клопотанні позивач зазначив, що оригінали витребуваних документів є документами, що зберігаються у кредитній (банківській справі) та використовуються Банком у поточній діяльності, у зв`язку з чим, передача до матеріалів судової справи є неможливою. В умовах дії правового режиму воєнного стану існують об`єктивні ризики для втрати, пошкодження або знищення оригіналів даних документів як під час їх транспортування, так і поза місцем постійного зберігання. З огляду на особливу цінність оригіналів документів АТ "Райффайзен Банк" забезпечує їх збереження за місцем зберігання. Банк не ухиляється від виконання вимог ухвали Господарського суду Полтавської області та забезпечує надання суду кольорових фотокопій документів через підсистему ЄСІТС, а також окремо направляє засобами поштового зв`язку (разом з даним супровідним листом) нотаріально засвідчені копії з оригіналів Договорів для долучення до матеріалів справи, а також готовий надати оригінали даних документів для огляду суду на вимогу останнього. Про наявність оригіналів у позивача повідомляємо цим клопотанням. З огляду на зазначене позивач просив визнати належним виконання ухвал Господарського суду Полтавської області у справі №917/928/26 про витребування оригіналів Кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, разом з додатковими угодами, а також оригіналу Договору поруки №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 року, шляхом подання кольорових фотокопій з оригіналу витребуваних документів і нотаріально засвідчених копій документів з оригіналу для забезпечення долучення їх до матеріалів справи.

29.06.2026 р. до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. №8977, т. 3 а. с. 57 - 61), в прохальної частини якого останній просив поновити строк на подання клопотання про призначення судово-економічної експертизи та задовольнити клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

При вирішенні клопотання відповідача 1 про поновлення строку для подачі клопотання про призначення судово-економічної експертизи та клопотання про призначення судово-економічної експертизи суд керувався наступним.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

З огляду на системний аналіз ГПК України, під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

В цей же час, відповідно до ч. 1-3 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Так, процесуальним законом встановлено, що питання про призначення експертизи вирішується судом у підготовчому провадженні, натомість ч. 2 ст. 252 ГПК України визначає, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі датована 19.05.2026 року, суд 19.06.2026 перейшов до стадії розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, процесуальним законом передбачено право сторін подавати докази, заяви та клопотання лише у випадку, якщо сторона не змогла подати їх до початку розгляду справи по суті з поважних причин. За таких обставин суд виснує, що відповідачем 1 клопотання від 29.06.2026 р. до суду про призначення судово-економічної експертизи було подане з порушенням процесуального строку.

Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію ( ч.4-5 ст. 119 ГПК України).

Відповідач 1 разом із заявою про поновлення процесуального строку вчинив відповідну дію - подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

Виходячи з аналізу норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін.

Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач 1 вказав, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів. Саме після отримання зазначеної ухвали суду відповідачу стало відомо, що будь-які додаткові документи, необхідні для перевірки існування, складу та розміру заявленої кредитної заборгованості, ним отримані не будуть, а тому єдиним ефективним процесуальним способом перевірки обґрунтованості заявлених вимог залишається проведення судово-економічної експертизи.

З урахуванням викладеного, дослідивши обставини, покладені в обґрунтування вищевказаного клопотання відповідача 1, суд дійшов висновку, що причини пропущення такого строку є поважними, а тому наявні підстави для поновлення строку на подачу клопотання про призначення судово-економічної експертизи є поважними.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Так, відповідач 1 у клопотанні зазначив, що метою його подання є перевірка обґрунтованості заявлених до стягнення грошових вимог, оскільки долучена до позовної заяви банківська виписка фактично унеможливлює встановлення багатьох даних; за попереднім розрахунком відповідача наслідком включення спірної суми 21 394,07 грн до складу основного боргу та її подальшого врахування під час наступних реструктуризацій могло стати збільшення заявленої до стягнення заборгованості щонайменше на 33 965,99 грн

Перевірка правильності такого розрахунку потребує спеціальних економічних знань та проведення відповідного експертного дослідження.

Судом встановлено, що подане відповідачем 1 клопотання про призначення судової економічної експертизи є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не довів наявності обставин, для встановлення яких необхідні спеціальні економічні знання, а також не навів жодних об`єктивних підстав, які б унеможливлювали перевірку розрахунків заборгованості судом на підставі наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що наявність зазначених відповідачем обставин не свідчить про існування суперечностей, які неможливо усунути в межах судового розгляду, та не є безумовною підставою для призначення судової експертизи.

29.06.2026 р. до суду від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив АТ "Райффайзен банк" (відповідно вх. №8981 від 29.06.2026 р., т. 3 а. с. 69 - 71 та вх. № 8974 від 29.06.2026 р. т. 3 а. с. 84 - 86).

30.06.2026 р. до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №9028, т. 4 а. с. 1, 2), яке є ідентичним клопотанню позивача за вх. №8882 від 26.06.2026 р. (т. 3 а. с. 10, 11), в якості додатків до якого долучено нотаріально завірені копії кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, разом з додатковими угодами, а також Договору поруки №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 року.

01.07.2026 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9118, т. 4 а. с. 29 - 36), в якій заявлено клопотання про поновлення строку на подачу доказів.

08.07.2026 р. до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9423, т. 4 а. с. 59 - 61), в яких він також просив поновити строк на їх подачу, прийняти вказані заперечення до розгляду та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 23.07.2026 року суд задовольнив клопотання АТ "Райффайзен Банк", зазначене у відповіді на відзив (вх. №9118 від 01.07.2026 р.), про поновлення строку для надання доказів; поновив позивачу строк на подання доказів; прийняв до розгляду докази (копії), подані АТ "Райффайзен Банк", а саме: згоду ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про ознайомлення з Додатковою угодою №1 від 03.08.2022 року до кредитного договору №№R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року; згоду ОСОБА_1 та ОСОБА_2. про ознайомлення з Додатковою угодою №3 від 15.07.2025 року до кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року; згоду ТОВ "ВІІК-АГРО" про ознайомлення з Додатковою угодою №3 від 15.07.2025 року до кредитного договору №№R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року; а також задовольнив клопотання представника відповідача 3 - Лихошвая С. О. про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заперечення на відповідь на відзив, поновив строк для подання вказаного заперечення на відповідь на відзив (вх. № 9423 від 08.07.2026 р.).

Відповідач 4 не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно та з 03.08.2026 по 19.08.2026 включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/928/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.12.2021 року між позивачем і відповідачем 1 було укладено кредитний договір №R350589/41941/1307429, відповідно до якого ТОВ "Ресурс-Агроцентр" отримав кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 852 675,00 грн. Також між сторонами вказаного договору укладалися неодноразово додаткові угоди (№1 від 03.08.2022 р. №2 від 08.04.2024 р. та №3 від 15.07.2025 р.), якими змінювалися терміни погашення заборгованості та процентні ставки.

Виконання зобов`язань позичальника за спірним кредитним договором були забезпечені договорами поруки, що укладені між банком та ОСОБА_1 (договір поруки № R350589/41941/1307429/1 від 14.12.2021 р.), ОСОБА_2 (договір поруки № R350589/41941/1307429/2 від 14.12.2021 р.) та ТОВ "ВІІК-АГРО" (договір поруки № R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 р.).

Проте. позичальником не сплачено платежі за тілом кредиту, передбачені графіком та проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 30.04.2026 р. у загальному розмірі 329 935,10 грн (306 212,96 грн - основна заборгованість, 23 722,14 грн - заборгованість по процентам, у тому числі прострочена заборгованість по відсоткам 23 587,91 грн).

Правова позиція відповідача 1 - ТОВ "Ресурс-Агроцентр".

ТОВ "Ресурс-Агроцентр" заперечує проти задоволення вимог з огляду на наступне:

- позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт існування та розмір кредитної заборгованості (наданий розрахунок не дозволяє встановити реальний розмір боргу, суперечить умовам укладеному між сторонами договору, не містить первинних документів, на підставі яких здійснювались нарахування та формул нарахувань);

- виписка по банківському рахунку не містить обов`язкових реквізитів первинного документа та не є випискою з особового рахунку, а тому не доводить реального розміру боргу;

- розрахунок заборгованості містить відомості, що суперечать умовам, укладених між сторонами додаткових угод, зокрема в п. 3.2. Додаткової угоди від 15.07.2025 р. сторони погодили, що станом на дату її укладення заборгованість позичальника за кредитним договором складає 329 772,01 грн. (281 615,44 грн - заборгованість з погашення суми кредиту; 48 156,57 грн - заборгованість з погашення процентів кредиту). Однак в позові Банк заявляє до стягнення 329 935,10 грн (306 212,96 грн - заборгованість з погашення суми кредиту; 23 722,14 грн - заборгованість з погашення процентів кредиту). Тобто не зважаючи на те, що кредитні зобов`язання Позичальником виконувалися, розмір заборгованості за тілом кредиту збільшився на 24 597,52 грн. Також, не зрозуміло, куди саме було зараховано останній платіж в розмірі 5000,00 грн;

- поведінка позивача є суперечливою та порушує принцип добросовісності (venirecontrafactumproprium). Після виникнення фінансових труднощів у відповідача, пов`язаних із запровадженням воєнного стану та кризою в аграрному секторі, позивач погодив реструктуризацію заборгованості, змінивши графік виконання зобов`язань і строк кредитування, а також отримав додаткове забезпечення, фактично підтвердивши можливість подальшого виконання договору. Позивачем не доведено існування об`єктивних обставин, які б свідчили про реальну загрозу неповернення кредитних коштів або необхідність негайного дострокового стягнення всієї суми заборгованості. Банк не може одночасно визнавати наявність кризових обставин та погоджуватись на реструктуризацію, а потім посилатись виключно на формальний факт прострочення без оцінки добросовісності сторін та вимагати дострокового стягнення всієї суми боргу;

- ТОВ "Ресурс-Агроцентр" має активи, продовжує здійснювати господарську діяльність, не перебуває у стані припинення та продовжує виконання договірних зобов`язань перед контрагентами;

- позивач не довів правомірність нарахування договірних процентів після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Правова позиція відповідача 2 - ТОВ "ВІІК-АГРО".

ТОВ "ВІІК-АГРО" заперечує проти задоволення вимог з огляду на наступне:

- позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами укладення договору поруки;

- ТОВ "ВІІК-АГРО" не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості, оскільки надані до позовної заяви документи не дозволяють перевірити правильність розрахунку. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить інформації, яка б дозволяла перевірити порядок формування заявленої до стягнення суми. Із наданої копії виписки неможливо встановити номер рахунку, період, за який сформовано виписку, зміст банківських операцій, суми руху коштів та інші істотні реквізити документа. Крім того, надана позивачем виписка не є легітимним електронним документом, оскільки не пройшла верифікацію КЕП, також не є правомірним паперовим документом, оскільки позбавлений підпису уповноваженої особи;

- укладаючи Договір поруки, сторони добровільно погодили алгоритм дій у разі виникнення спору та взяли на себе обов`язок вживати заходів для його врегулювання шляхом переговорів до звернення за судовим захистом. Позивач передчасно звернувся до суду, адже матеріали справи не містять доказів проведення таких переговорів або вчинення позивачем дій, спрямованих на реалізацію передбаченого договором порядку врегулювання спору (передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" або до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків);

- долучена до позовної заяви вимога про повне дострокове погашення (виконання зобов`язань) за кредитним договором № R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року ТОВ "ВІІК-АГРО" не вручалася, а належні докази її вручення матеріали справи не містять;

- договір поруки з ТОВ "ВІІК-АГРО" укладено лише 08.04.2024 року одночасно з внесенням змін до умов кредитування та реструктуризацією заборгованості. Факт реструктуризації сам по собі свідчить про те, що Банк усвідомлював наявність об`єктивних труднощів у виконанні позичальником своїх зобов`язань за первісними умовами кредитування та погодився на їх зміну, у тому числі шляхом тимчасового зниження процентної ставки;

- на момент укладення договору поруки позичальник та поручитель були пов`язаними особами. Керівником обох товариств був ОСОБА_1 , якому також належали корпоративні права в обох юридичних особах (ТОВ "ВІІК-АГРО" - 33%; ТОВ "РЕСУРС-АГРОЦЕНТР" - 50%). Банку було достеменно відомо про корпоративну пов`язаність позичальника та поручителя, спільність управління їх діяльністю та економічну взаємозалежність таких суб`єктів господарювання. Позивач, отримав додаткове забезпечення вже існуючого проблемного кредиту саме в період коли Позичальник перебував у складному фінансово-господарському становищі чим фактичного переніс частину кредитних ризиків Банку на іншу юридичну особу, пов`язану з Позичальником.

Правова позиція відповідача 3 - ОСОБА_1 .

Як вище зазначалось, судом постановлено залишити без розгляду відзив відповідача 3 на позов (вх. №8795 від 25.06.2026) з огляду на його подачу після закінчення процесуального строку.

При цьому у запереченнях на відповідь на відзив відповідач 3 заперечує проти задоволення вимог з огляду на наступне:

- відповідач 3 не погоджується з тим, що сама по собі відмінність номерів рахунків, зазначених у Кредитному договорі, від номера рахунку, за яким сформовано виписку щодо обліку кредитної заборгованості, не свідчить про невідповідність чи недостовірність наданих Банком документів та жодним чином не спростовує факт виникнення обліку заборгованості. Надані до суду виписки містять дефекти, які ставлять під сумнів їх належність (відсутність підпису та інформації про особу, яка брала участь у складанні виписки або ж не дозволяють належним чином встановити та перевірити посаду і справжність електронного підпису особи, відповідальної за формування виписки у вигляді електронного файлу);

- за формою документи, які названі згодами ОСОБА_1 : 1) від 03.08.2022 на збільшення строку основного зобов`язання до 28.02.2023 та розміру основного зобов`язання до 637 413,10 грн, 2) від 15.07.2025 щодо зміни строку основного зобов`язання за Кредитним договором до 31.12.2026 - викликають сумніви у їх достовірності, адже вони не містять, а ні адресата, а ні посилання, що ця згода є додатком до Кредитного договору чи Договору поруки. Документ, датований 03.08.2022, який нібито підтверджує ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом Додаткової угоди №1, не містить відомостей коли і де даний документ був складений та ким прийнятий, що дає підстави стверджувати про його можливу підробку.

Правова позиція відповідача 4 - ОСОБА_2 .

Відповідач 4 відзиву на позов не подавав.

Обставини справи.

14.12.2021 р. між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ресурс-Агроцентр" (далі - відповідач 1, позичальник) було укладено кредитний договір №R350589/41941/1307429 (далі - кредитний договір, т. 1 а. с. 12 - 19).

Відповідно до розділу "Визначення термінів" сторони узгодили, що:

- поточний рахунок - поточний рахунок позичальника № НОМЕР_4 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк";

- рахунок погашення - рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк".

Відповідно до умов п. 1.1 кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 852 675, 00 грн (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Кінцевий термін погашення кредиту - 28.02.2022 р., або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі) (п. 1.3 кредитного договору).

Кредит надається позичальнику на погашення заборгованості, що виникла згідно умов договору про надання офердрафту 015/41941/0591363 від 04.09.2019 р., укладеного між позичальником та кредитором (далі - договір овердрафту) (п. 1.5 кредитного договору).

Протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору включно, позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних. розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором (п. 2.1 кредитного договору).

У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 22% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т. ч. простроченої) з дня наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту (п. 2.2 кредитного договору).

За умовами п. 2.3. кредитного договору нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.

Згідно пункту 3.2 договору на умовах договору, після виконання позичальником обов`язкових умов, зазначених в пункті 3.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника про надання кредиту, Кредитор надає в кредит розмір фактичної заборгованості позичальника за договором овердрафту на дату надання кредиту, але не більше суми ліміту шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.

В день укладання договору сторони укладають графік із розрахунку, що позичальник отримує повну суму ліміту в дату укладання договору. У разі надання кредиту (траншу) в сумі, меншій ніж зазначено в пункті 1.1 договору, або пізніше дати укладення договору, графік підлягає викладенню в новій редакції в порядку, передбаченому пунктом 5.13 договору (п. 3.5 кредитного договору).

Виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т. ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується: порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором між кредитором і поручителем - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ); ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору (п. 4.1 кредитного договору).

Згідно пунктів 5.1 та 5.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

- Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1 + процентна ставка за місяць строк кредитування (місяців) * процентна ставка за місяць)/ ((1 + процента ставка за місяць) строк кредитування (місяців) - 1);

- Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу;

Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення кредиту - сума щомісячного платежу за %.

Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетнимиплатежами у валюті Кредиту кожного місяця, 3 28 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п. 2.2 договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п. 2.2 договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.

Пунктом 5.4 кредитного договору передбачено, що якщо дата платежу у місяця здійснення платежу відсутня, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти в останній календарний день поточного місяця.

Якщо дата платежу у місяці здійснення платежу не є банківським днем або внесення на рахунок погашення з метою сплати планового платежу здійснюється в будь-який день до дати платежу, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитним договором та сплатити проценти не пізніше останнього банківського дня, що передує календарному дню дати платежу. При цьому у платіжному дорученні на перерахування коштів на рахунок погашення позичальник зобов`язаний зазначити дату валютування , що відповідає даті платежу (крім зарахувань для погашення найближчих планових платежів протягом наступних трьох календарних днів).

Всі кошти, що надходять на рахунок погашення в день, що відрізняється від дати платежу, без зазначення дати валютування відповідно до вимог цього пункту договору (за виключенням суми найближчого планового платежу за кредитом/процентами протягом наступних трьох календарних днів з дати такого зарахування) автоматично в день їх зарахування на рахунок погашення спрямовуються на рахунок погашення заборгованості за кредитом згідно черговості, передбачених пунктом 5.8 договору.

Позичальник зобов`язаний з періодичністю, визначеною цією статтею договору та графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, пені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення (п. 5.5 кредитного договору).

Кредитор зобов`язаний вести облік платежів в рахунок погашення заборгованості, і на вимогу позичальника, проводити звірку розрахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості позичальника за договором. Сторони погоджуються , що остаточно підставою для визначення будь-яких грошових зобов`язань позичальника перед кредитором є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора (п. 5.7 кредитного договору).

Пунктом 5.8 кредитного договору сторони погодили, що вимоги кредитора щодо погашення заборгованості підлягають задоволенню в залежності від терміну виникнення заборгованості за договором у такій черговості: сплата пені, штрафу за договором; сплата прострочених нарахованих процентів; погашення простроченої заборгованості за кредитом; сплата нарахованих процентів; погашення поточної заборгованості за кредитом; сплата інших платежів, передбачених договором та/або договорами забезпечення.

У разі наявності простроченої заборгованості за договором будь-які платежі позичальника на користь кредитора з метою погашення заборгованості за іншими кредитними зобов`язаннями/договорами будуть першочергово направлятися кредитором в погашення простроченої заборгованості позичальника за договором і тільки після повного погашення всієї простроченої заборгованості за договором - в погашення будь-якої іншої заборгованості позичальника перед кредитором за іншими кредитами/договорами. При цьому кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, зокрема, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності. Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості. За запитом позичальника кредитор інформує позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості.

Умовами пункту 8.1 кредитного договору сторони передбачили, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів: відмовити в наданні кредиту або його частини за договором; скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитом; вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості; вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань позичальника за договором.

Кредитор має право скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1 договору та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема, у випадку порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за договором; погіршення фінансового стану, платоспроможності і кредитоспроможності позичальника (визначається за методикою кредитора, в т.ч. відповідно до вимог Національного банку України та законодавства України) порівняно з датою укладання договору, яке створює загрозу невиконання або невчасного виконання позичальником зобов`язань за договором; настання обставини, що не залежать від волі сторін, за яких стає неможливим або обмеженим доступ кредитора до джерел фінансування у валюті кредиту, та/або якщо вартість ресурсів, які залучає кредитор (у т. ч. на міжбанковому ринку) перевищує розмір процентної ставки за договором, зміни в діяльності кредитора чи позичальника, в ситуації в Україні або в законодавстві України, та/або інші зміни, які ставлять під загрозу, унеможливлюють або можуть унеможливити виконання сторонами або окремою стороною своїх зобов`язань за договором (випадок дестабілізації ринку) тощо.

Згідно пункту 8.3 кредитного договору якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 - 8.1.3 пункту 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника, шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора, щодо надання кредиту, є припиненими, з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

Згідно пункту 10.2 кредитного договору позичальник свідчить, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладанні договору та/або договорів забезпечення позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником договору, договорів забезпечення, а також для невиконання позичальником зобов`язань за вищезазначеними договорами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення договору сторони визнають обов`язковим скріплення підписів позичальника/уповноважених осіб печаткою відповідної сторони, від імені яких діють такі особи. Розірвання та зміна договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених договором та/або законодавством України (пункт 12.1 та 12.2 кредитного договору).

Повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученогоповідомлення. Кредитор має право направляти повідомлення засобами системи дистанційного обслуговування поточного рахунку, відповідно до умов укладеного сторонами договору щодо їх функціонування, а бо з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами (п. 12.3 кредитного договору).

Додатком №1 до кредитного договору (т. 1 а. с. 19 зворот) сторони встановили, що погашення заборгованості за кредитом та сплата процентів до настання кінцевого терміну погашення кредиту за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. здійснюється згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, наведеним в таблиці

Дата платежу (сплати) Погашення заборгованості за кредитом Розмір сплати процентів за користування кредитом Загальна сума, що підлягає погашенню за договором (платіж) Плановий залишок заборгованості за договором

28.12.2021 279 077.32 15 632.37 294 709.69 573 597.68

28.01.2022 284 193.73 10 515.96 294 709.69 289 403.95

28.02.2022 289 403.95 5 305.74 294 709.69 0.00

Всього 852 675.00 31 454.07 884 129.07 Х

14.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Ресурс-Агроцентр" звернулося до АТ"Райффайзен Банк" із заявою, у якій просило надати кредитні кошти згідно кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. в сумі, що складається з суми основної заборгованості за договором про надання овердрафту №015/41941/591363 від 04.09.2019 р. та суми несплачених процентів за користування основною заборгованістю, нарахованих на дату погашення основної заборгованості відповідно до умов договору овердрафту.

Позичальник просив перерахувати кредитні кошти на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_4 , відкритий в АТ "Райффайзен банк" для подальшого перерахування згідно зазначеного цільового використання (т. 1 а. с. 11).

03.08.2022 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. (далі - додаткова угода №1, т. 1 а. с. 21, 22), за умовами пункту 1 якої сторони погодили пункт 1.3 кредитного договору викласти в наступній редакції: "1.3. Кінцевий термін погашення кредиту - 28.02.2023 р., або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі)."

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили тимчасово, на період з дати застосування змін до 27.02.2023 р. (надалі - кредитні канікули) зменшити розмір щомісячного платежу відповідно до зміненого графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є додатком до цієї додаткової угоди та її невід`ємною частиною, та підлягає застосуванню за договором з дати застосування змін до повного виконання позичальником майнових зобов`язань окрім його зміни чи скасування з підстав, встановлених договором з врахуванням додаткової угоди. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів. Позичальник має право здійснювати часткове дострокове погашення кредиту з припиненням кредитних канікул за умови підписання нового графіку, складеним кредитором згідно з пунктом 5.13 договору, у разі порушення позичальником зазначеного порядку кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі у порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору. Якщо протягом кредитних канікул позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за договором на більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, кредитні канікули припиняють застосовуватися з 31 (тридцять першого) календарного дня з дати прострочення. При цьому позичальник зобов`язаний протягом вищезазначеного тридцятиденного строку з`явитися до кредитора (його підрозділу) і підписати новий графік, що відображає припинення кредитних канікул. У випадку невиконання позичальником зазначеного обов`язку, сторони домовились, що розрахований та підписаний кредитором самостійно новий графік вважається складеним належним чином, є невід`ємною частиною договору та підставою для визначення розміру зобов`язань позичальника за договором.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, у такому порядку: Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 584 597,74 гривень (надалі - фактична заборгованість за сумою кредиту).

Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 637 413,10 гривень (надалі - заборгованість), у тому числі: 584 597,74 гривень - заборгованість з погашення суми кредиту; та 52 815,36 гривень - заборгованість з погашення процентів (надалі - заборгованість за процентами). На підставі цієї додаткової угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до графіка, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди.

Додатком №1 до додаткової угоди №1 (т. 1 а. с. 22 зворот) сторони встановили, що погашення заборгованості за кредитом та сплата процентів до настання кінцевого терміну погашення кредиту за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. здійснюється згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, наведеним в таблиці

Дата платежу (сплати) Загальна сума, що підлягає погашенню за договором (платіж) Погашення заборгованості за кредитом Розмір сплати процентів за користування кредитом Плановий залишок заборгованості за договором

28.08.2022 11 910,02 0,00 11 910,02 637 413,10

28.09.2022 11 910,02 0,00 11 910,02 637 413,10

28.10.2022 11 525,83 0,00 11 525,83 637 413,10

28.11.2022 11 910,02 0,00 11 910,02 637 413,10

28.12.2022 11 525,83 0,00 11 525,83 637 413,10

28.01.2023 11 910,02 0,00 11 910,02 637 413,10

28.02.2023 649 323,12 637 413,10 11 910,02 0,00

Всього 720 014,86 637 413,10 82 601,76 Х

08.04.2024 року сторонами було підписано додаткову угоду №2 до кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. (далі - додаткова угода №2, т. 1 а. с. 24, 25), за умовами пункту 1.2 якої сторони погодили пункт 1.3 кредитного договору викласти в наступній редакції: "1.3. Кінцевий термін погашення кредиту - 20.03.2025 р., або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі)."

За умовами п. 1.3 додаткової угоди №2 сторони погодили п. 2.1 кредитного договору викласти в наступній редакції:"2.1 Протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 договору включно позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки, а саме:

- на період з 14.12.2021 р. по 08.04.2024 р. (включно) в розмірі 22% річних,

- з дати застосування змін по 30.09.2024 р. (включно) в розмірі 5% річних,

- з 01.102024 р. в розмірі 22% річних.

Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором".

За умовами п. 1.4 додаткової угоди №2 сторони погодили викласти п. 2.6 статті 2 договору в наступній редакції:"2.6 Кредитор зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки. Позичальник сплачує проценти відповідно до нової процентної ставки, починаючи х відповідної дати зміни процентної ставки."

За умовами п. 1.6 додаткової угоди №2 сторони погодили викласти п. 4.1 статті 4 договору в наступній редакції: "Виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т. ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується: порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, але до дня надання кредиту за договором між кредитором і поручителем - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ); ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 ), Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО" (код ЄДРПОУ 37511572). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору."

За умовами п. 1.7 додаткової угоди №2 сторони погодили викласти пункти 5.2 - 5.4 статті 5 договору в наступній редакції: "5.2 Протягом визначеного графіком періоду позичальник зобов`язаний привести розмір заборгованості за кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений графіком на відповідний період. Для цього позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитом у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за кредитом та лімітом, встановленим на наступний період, не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Якщо останній день періоду не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше останнього банківського дня, що передує останньому дню періоду.

5.3 Позичальник зобов`язується здійснювати сплату процентів у валюті Кредиту щомісячно, кожного 28 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов договору, за такі періоди:

- в першому місяці користування кредитом - за період з дня надання кредиту (траншу) по календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;

- в наступних місяцях користування кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;

- в останній місяць користування кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує дню погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

5.4 Якщо дата платежу у місяця здійснення платежу відсутня, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти в останній календарний день поточного місяця.

Якщо дата платежу у місяці здійснення платежу не є банківським днем або внесення на рахунок погашення з метою сплати планового платежу здійснюється в будь-який день до дати платежу, позичальник зобов`язаний підготувати та направити кредитору платіжне доручення на перерахування коштів на рахунок погашення із зазначенням дати валютування, що відповідає даті платежу (крім зарахувань для погашення найближчих планових платежів протягом наступних трьох календарних днів. Всі кошти, що надходять на рахунок погашення в день, що відрізняється від дати платежу, без зазначення дати валютування відповідно до вимог цього пункту договору (за виключенням суми найближчого планового платежу за кредитом/процентами протягом наступних трьох календарних днів з дати такого зарахування) автоматично в день їх зарахування на рахунок погашення спрямовуються на рахунок погашення заборгованості за кредитом згідно черговості, передбачених пунктом 5.9 договору."

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, у такому порядку: Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 365 788,75 гривень (надалі - фактична заборгованість за сумою кредиту).

Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 422 960,09 гривень (надалі - заборгованість), у тому числі: 365 788,75 гривень - заборгованість з погашення суми кредиту; та 57 171,34 гривень - заборгованість з погашення процентів (надалі - заборгованість за процентами).

На підставі цієї додаткової угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі платежів відповідно до графіка зниження Ліміту, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди.

Додатком №1 до додаткової угоди №2 (т. 1 а. с. 26) сторони встановили, що погашення заборгованості за кредитом за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. здійснюється згідно з графіком зниження ліміту, наведеним в таблиці

Період дії Ліміту кредитування Ліміт кредитування

з 08 квітня 2024 р. по 28.05.2024 р. включно 422 960,09 гривні (чотириста двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 09 копійок)

з 29.05.2024 р. по 28.06.2024 р. включно 392 960,09 гривні (триста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 09 копійок)

з 29.06.2024 р. по 28.07.2024 р. включно 377 960,09 гривень (триста сімдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 09 копійок)

з 29.07.2024 р. по 28.08.2024 р. включно 362 960,09 гривень (триста шістдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят гривень 09 копійок)

з 29.08.2024 р. по 28.09.2024 р. включно 317 590,07 гривень (триста сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень 07 копійок)

з 29.09.2024 р. по 28.10.2024 р. включно 272 220,05 гривень (двісті сімдесят дві тисячі двісті двадцять гривень 05 копійок)

з 29.10.2024 р. по 28.11.2024 р. включно 226 850,03 гривень (двісті двадцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 03 копійок)

з 29.11.2024 р. по 28.12.2024 р. включно 181 480,01 гривень (сто вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят гривень 01 копійок)

з 29.12.2024 р. по 28.01.2025 р. включно 136 109,99 гривень (сто тридцять шість тисяч сто дев`ять гривень 99 копійок)

з 29.01.2025 р. по 28.02.2025 р. включно 90 739,97 гривень (дев`яносто тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 97 копійок)

з 01.03.2025 р. по 20.03.2025 р. включно 45 369,95 гривень (сорок п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 95 копійок)

15.07.2025 року сторонами було підписано додаткову угоду №3 до кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. (далі - додаткова угода №3, т. 1 а. с. 27), за умовами пункту 1 якої сторони погодили пункт 1.3 статті 1 "Предмет договору" договору викласти в наступній редакції: "1.3. Кінцевий термін погашення кредиту - 31.12.2026 р., або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі)."

За умовами п. 2 додаткової угоди №2 сторони погодили пункти 2.1 та 2.2 статті 2 "Проценти та комісійні винагороди" договору викласти в наступній редакції:"2.1 Протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 договору включно позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки, а саме:

- на період з 14.12.2021 р. по 08.04.2024 р. (включно) в розмірі 22% річних,

- на період з 09.04.2024 р. по 30.09.2024 р. (включно) в розмірі 5% річних,

- на період з 01.10.2024 р. по 15.07.2025 р. (включно) в розмірі 22% річних,

- з дати застосування змін по 31.10.2025 р. (включно) в розмірі 0,01 % річних,

- з 01.11.2025 р. в розмірі 16% річних.

Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

2.2. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 16% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т. ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту".

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, у такому порядку: Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 281 615,44 гривень (надалі - фактична заборгованість за сумою кредиту) (п. 3.1 додаткової угоди №3).

Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 329 772,01 гривень (надалі - заборгованість), у тому числі: 281 615,44 гривень - заборгованість з погашення суми кредиту; та 48 156,57 гривень - заборгованість з погашення процентів (надалі - заборгованість за процентами) (п. 3.2 додаткової угоди №3)..

На підставі цієї додаткової угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі платежів відповідно до графіка зниження ліміту, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди (п. 3.1 додаткової угоди №3).

Період дії Ліміту кредитування Ліміт кредитування

з 15 липня 2025 р. по 28 липня 2025 р. включно 329 772,01 гривні (триста двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 0,1 копійка)

з29 липня 2025 р. по 28 серпня 2025 р. включно 319 772,01 гривень (триста дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 0,1 копійка)

з29 серпня 2025 р. по 28 вересня 2025 р. включно 309 772,01 гривень (триста дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 0,1 копійка)

з29 вересня 2025 р. по 28 жовтня 2025 р. включно 299 772,01 гривень (двісті дев`яносто дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 0,1 копійка)

з29 жовтня 2025 р. по 28 листопада 2025 р. включно 289 772,01 гривень (двісті вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 0,1 копійка)

з29 листопада 2025 р. по 28 грудня 2025 р. включно 269 074,01 гривень (двісті шістдесят дев`ять тисяч сімдесят чотири гривні 0,1 копійка)

з29 грудня 2025 р. по 28 січня 2026 р. включно 248 376,01 гривень (двісті сорок вісім тисяч ториста сімдесят шість гривень 0,1 копійка)

з29 січня 2026 р. по 28 лютого 2026 р. включно 227 678,01 гривень (двісті двадцять сім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 0,1 копійка)

з01 березня 2026 р. по 28 березня 2026 р. включно 206 980,01 гривень (двісті шість тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 0,1 копійка)

з29 березня 2026 р. по 28 квітня 2026 р. включно 186 282,01 гривень (сто вісімдесят шість гривень двісті вісімдесят дві гривні 0,1 копійка)

з29 квітня 2026 р. по 28 травня 2026 р. включно 165 584,01 гривні (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 0,1 копійка)

з29 травня 2026 р. по 28 червня 2026 р. включно 144 886,01 гривень (сто сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень0,1 копійка)

з29 червня 2026 р. по 28 липня 2026 р. включно 124 188,01 гривень (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят вісім гривень 0,1 копійка)

з29 липня 2026 р. по 28 серпня 2026 р. включно 103 490,01 гривень (сто три тисячі чотириста дев`яностогривень0,1 копійка)

з29 серпня 2026 р. по 28 вересня 2026 р. включно 82 792,01 гривень (вісімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто дві гривні 0,1 копійка)

з29 вересня 2026 р. по 28 жовтня 2026 р. включно 62 094,01 гривень (шістдесят дві тисячі дев`яносто чотири гривні 0,1 копійка)

з29 жовтня 2026 р. по 28 листопада 2026 р. включно 41 396,01 гривень (сорок одна тисяча триста дев`яносто шість гривень 0,1 копійка)

з29 листопада 2026 р. по 31 грудня 2026 р. включно 20 698,01 гривень (двадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 0,1 копійка)

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р. між АТ "Райффайзен банк" та ОСОБА_1 (далі - відповідач 3, поручитель 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 4, поручитель 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО" (далі - відповідач 2, поручитель 3) було укладено договори поруки, відповідно:

-№R350589/41941/1307429/1 від 14.12.2021 р. (далі договір поруки №1, т. 1 а. с. 29-31),

- №R350589/41941/1307429/2 від 14.12.2021 р. (далі - договір поруки 2, т. 1 а. с. 32-34),

- №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 р. (далі договір поруки 3, т. 1 а. с. 35 - 38).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначених договорів поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Пунктом 1.2 Договорів поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені відповідним кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п.1.3. Договорів поруки без додаткового отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладення додаткових угод до договору), підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок:

- збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов`язань (наприклад збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов`язань;

- доповнення основного договору новими зобов`язаннями позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь кредитора;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями;

- доповнення основного договору будь-якими зобов`язаннями позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпечених зобов`язань, а поручитель - зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Пунктом 2.2 Договорів поруки встановлено, що поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - Вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за основним договором.

Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

Погашення поручителем заборгованості позичальника за основним договором здійснюється із застосуванням черговості, визначеної кредитором самостійно. За письмовим запитом поручителя кредитор інформує поручителя про застосовану черговість погашення заборгованості за основним договором (п. 2.4 договорів поруки).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Цей договір укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (п. 6.1 договорів поруки 1, 2, п. 7.1 договору поруки 3).

Повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення.

Крім зазначеного, кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації, або на електронну адресу:

- поручителя: [пошта прихована]. (п. 6.4 договору поруки 1, 2);

- поручителя: bv010667@gmail,com (п. 7.4 договору поруки 3).

Відповідно до п. 6.6 договору поруки 3 - всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - всі спори між сторонами, які виникають у зв`язку з цим (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" (місцезнаходження: вул. Євгена Сверстюка, 11 м. Київ, 02002), або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (місцезнаходження: вул. Є. Сверстюка, 15, м. Київ, 02660) (далі - Третейський суд).

На підтвердження наявності повноважень на укладення кредитного договору та додаткових угод позивачем долучено до матеріалів справи - Протокол № 8 Загальних зборів учасників ТОВ "Ресурс-Агроцентр" від 07.12.2021; Протокол №7 Загальних зборів учасників ТОВ "Ресурс-Агроцентр" від 27.07.2022 року; Протоколу №1 Загальних зборів учасників ТОВ "Ресурс-Агроцентр" від 25.03.2024 року; Протокол №1 Загальних зборів учасників ТОВ "ВІІК-АГРО" від 25.03.2024 року; Протокол №10/07 Загальних зборів учасників ТОВ "Ресурс-Агроцентр" від 10.07.2025 року; Протоколу №10/07 Загальних зборів учасників ТОВ "ВІІК-АГРО" від 10.07.2025; Довіреність представника АТ "Райффайзен Банк" - Бережинської С.В. №935в/20-Н від 10.09.2020 року, Довіреність представника АТ Райффайзен Банк" - Анікіної І.О. №672в/20-Н від 10.09.2020, Довіреність представника АТ "Райффайзен Банк" - Бережного Д.Г. №1261в/20-Н від 24.11.2020 року, Довіреність представника АТ "Райффайзен Банк" - Сизоненко І.С. №318/23-Н від 15.06.2023 року, Довіреність представника АТ "Райффайзен Банк" - Кошовця С.П. №163/23-Н від 04.05.2023 року, Довіреність представника АТ "Райффайзен Банк" - Бережинської С.В. №170/23-Н від 04.05.2023 року ( т. 2 а. с. 163 - 177).

Отримавши письмову заяву позичальника про надання кредитних коштів за спірним кредитним договором від 14.12.2021 року, банк виконав зобов`язання, передбачені кредитним договором і надав позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 852 675,00 виписками по рахунку, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а. с. 73 - 99).

Проте, всупереч погоджених умов кредитного договору та додаткових угод, позичальником не сплачено платежі за тілом кредиту, передбачені Графіком, та проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, що станом на 30.04.2026 року склала в загальному розмірі 329 935,10 грн, з яких: основна заборгованість - 306 212,96 грн; заборгованість за процентами - 23 722,14 грн, у тому числі прострочена заборгованість по відсоткам 23 587,91 грн.

З огляду на зазначене та з урахуванням статті 8 кредитного договору позивач здійснив направлення вимоги про повне дострокове погашення (виконання зобов`язань) заборгованості за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року (вих. № 188/1058 від 23.03.2026) як на електронні адреси відповідачів (що підтверджується відповідним принтскрином, т. 1 а. с. 49) так і рекомендованими листами через АТ "Укрпошта":

- відповідачу 1 - опис вкладення №083[телефон приховано], поштова накладна №083[телефон приховано] від 29.03.2026 р., фіскальний чек від 29.03.2026 р. за №083[телефон приховано];

- відповідачу 2 - опис вкладення №083[телефон приховано], поштова накладна №083[телефон приховано] від 29.03.2026 р., фіскальний чек №083[телефон приховано] від 29.03.2026 р.;

- відповідачу 3 - опис вкладення №083[телефон приховано], поштова накладна №083[телефон приховано] від 29.03.2026 р., фіскальний чек від 29.03.2026 р. за №083[телефон приховано];

- відповідачу 4 - опис вкладення №083[телефон приховано], поштова накладна №083[телефон приховано] від 29.03.2026 р., фіскальний чек від 29.03.2026 р. за №083[телефон приховано] (т. 1 а. с. 49 - 51).

Відповідно до вказаної вимоги кредитор вимагав від позичальника та поручителів повного погашення (виконання зобов`язань): основної та простроченої заборгованості за кредитом за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, що у загальному розмірі станом на 20.03.2026 р. складає 330 342,79 грн, попередивши про наслідки невиконання вимог (т. 1 а. с. 39 - 41).

Проте, відповідна вимога була виконана частково, 02.04.2026 року відповідачем 1 сплачено 5000,00 грн в рахунок погашення заборгованості. Інша частина вимоги залишена без виконання.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачами зобов`язань з повернення кредиту, АТ "Райффайзен Банк" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ "Ресурс-Агроцентр", ТОВ "ВІІК-АГРО", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року в загальному розмірі 329 935,10 грн, з яких 306 212,96 грн - основна заборгованість, 23722,14 грн - заборгованість за процентами.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 17.06.2026 року суд задовольнив клопотання відповідача 1 та 2 щодо витребування у АТ "Райффайзен Банк" оригіналів доказів - кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р., додаткових угоди до нього з усіма змінами графіків платежів та заяви ТОВ "Ресурс-Агроцентр" на отримання кредиту (вих. №14/12 від 14.12.2021 р.), а також договору поруки №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 р. на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України.

При цьому, позивачем було надано до суду нотаріально завірені копії вищезазначених доказів (вх. №9028 від 30.06.2026 р., т. 4 а. с. 1 - 23).

Відповідно до приписів частини 6 статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з приписами частини 1 статті 86 та частини 5 статті 236 ГПК України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та наданих заявах по суті справи, ані учасник справи, ані суд не ставлять під сумнів відповідність поданих копій кредитного договору №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 р., додаткових угоди до нього з усіма змінами графіків платежів, заяви ТОВ "Ресурс-Агроцентр" на отримання кредиту, договору поруки №R350589/41941/1307429/3 від 08.04.2024 р. оригіналам.

У господарського суду, в силу положень частини 6 статті 91 ГПК України є можливість не брати до уваги копії доказів проти яких відповідачі заперечують, але такі дії суди мають застосовувати виключно з урахуванням усіх доводів сторін та доказів, які подаються ними у підтвердження таких доводів.

Як зазначив Касаційний господарський суд у постанові від 23.10.2019 у справі №904/8549/17 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, наданими саме цієї стороною доказами.

При цьому, важливе, а іноді і вирішальне значення у вирішенні подібних спорів має позиція відповідачів, їх аргументи та доводи щодо невідповідності поданих позивачами копій тих чи інших документів, а також докази, які відповідачі подають, ставлячи під сумнів таку документацію (подібна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 р. у справі № 913/843/14).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за нотаріально засвідченими копіями договорів та додатків до них без дослідження оригіналів таких документів.

Щодо позиції відповідача 2 відносно передчасності звернення позивача з позовом до суду щодо солідарного стягнення заборгованості з ТОВ "ВІІК-АГРО" та не вчинення позивачем дій, спрямованих на реалізацію передбаченого договором поруки порядку врегулювання спору (відповідно до п.6.6 договору поруки - передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" або до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків) суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до п. 6.6 договору поруки 3 - всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі неможливості вирішити спори шляхом переговорів - всі спори між сторонами, які виникають у зв`язку з цим (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним), підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" (місцезнаходження: вул. Євгена Сверстюка, 11 м. Київ, 02002), або до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (місцезнаходження: вул. Є. Сверстюка, 15, м. Київ, 02660) (далі - Третейський суд).

Частинами 1, 3 ст. 22 ГПК України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів, визначених у пунктах ч. 1 цієї статті. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України закріплено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, господарському суду слід встановити наявність сукупності таких умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності третейської угоди.

Тобто національний суд у разі надходження позову у правовідносинах з арбітражним застереженням надає оцінку такому застереженню, якщо від будь-якої сторони не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, і лише після визначення питання щодо дійсності/недійсності, втрати/невтрати чинності або можливості/неможливості бути виконаним третейського застереження, приймає рішення про залишення позову без розгляду і направлення сторін до арбітражу або розгляд справи по суті, відповідно до встановлених ним обставин. Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2022 року у cправі № 910/13813/21.

Від відповідача 2 така заява до початку розгляду справи по суті не надходила, відтак суд висновує щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду та розгляду справи по суті.

Стосовно посилання представника відповідача 3 на те, що залучення відповідачем 3 ОСОБА_1 є недоречним та таким, що порушує принципи та завдання господарського судочинства, та прохання закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спірним кредитним з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Стосовно правової природи правовідносин, які виникли між сторонами у справі, слід зазначити таке.

14.12.2021 року між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Ресурс-Агроцентр" укладено кредитний договір №R350589/41941/1307429.

Тобто правовідносини виникли між юридичними особами і за своїм змістом були господарськими.

Зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки №R350589/41941/1307429/1 від 14.12.2021 р., укладеними між АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 .

Позивач у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ "Ресурс-Агроцентр" своїх зобов`язань за кредитним договором звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Ресурс-Агроцентр", ТОВ "ВІІК-АГРО", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №R350589/41941/1307429/1 від 14.12.2021 р.

Сторонами основного зобов`язання - кредитного договору №R350589/41941/1307429/1 від 14.12.2021 р. є АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Ресурс-Агроцентр", які є юридичними особами, а договір - господарським.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 вказала, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц).

Тому спір між АТ "Райффайзен Банк" та фізичною особою ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Як вище встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитний договір №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 852 675,00 грн, а відповідач-1 зобов`язався повернути позивачу суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. кінцевий термін погашення Кредиту - 31.12.2026 (з урахуванням умов додаткової угоди №3).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів в розмірі, передбаченому умовами договору на поточний рахунок позичальника (№ НОМЕР_4 ), відкритий в АТ "Райффайзен Банк", з метою подальшого його використання за цільовим призначенням, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку.

За приписами статті 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - Положення), затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Пунктами 41-43, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач 1 у запереченні на відповідь на відзив (т. 3 а. с. 69 - 71) зазначив, що він оспорює не можливість використання виписки як доказу в суді взагалі, а достовірність та зрозумілість розрахунку, відображеного у виписці.

Як визначено в умовах кредитного договору, а саме, у визначенні Термінів банк в рамках кредитного договору відкрив поточний рахунок № НОМЕР_4 та рахунок для погашення заборгованості - № НОМЕР_5 (з приміткою про можливість зміни рахунку Кредитором самостійно). Рахунки зазначені у Кредитному договорі для здійснення отримання та погашення заборгованості, не є тотожним рахункам бухгалтерського обліку, на яких банк, відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ обліковує заборгованість позичальника за кредитними операціями. Відповідно до п. 5.7 кредитного договору, кредитор зобов`язаний вести облік платежів в рахунок погашення заборгованості і на вимогу позичальника, проводити звірку рахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості позичальника за договором. Сторони погодились, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за договором є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора. Рахунки, визначені сторонами у кредитному договорі для перерахування коштів та здійснення платежів, мають інше функціональне призначення, ніж рахунки бухгалтерського обліку кредитної заборгованості.

Отже, сама по собі відмінність номерів рахунків, зазначених у кредитному договорі, від номера рахунку, за яким сформовано виписку щодо обліку кредитної заборгованості, не свідчить про невідповідність чи недостовірність наданих банком документів. Надана виписка повністю відображає рух коштів як по поточному рахунку позичальника, так і по рахунку для погашення, що вказані на першій сторінці Кредитного договору. Відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження того, що відображені у виписці вхідні та вихідні залишки, суми зарахувань, списань чи інші операції не відповідають фактично здійсненим платежам.

Відповідно до ст. 68 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банки зобов`язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності. Згідно з Інструкією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 11.09.2017 року №89, рахунки бухгалтерського обліку банків поділяються на класи, групи та рахунки залежно від економічного змісту операцій та використовуються банками для відображення активів, зобов`язань, капіталу, доходів та витрат. Зокрема, рахунки класу 2 Плану рахунків призначені для обліку операцій з клієнтами банку, у т.ч. кредитної заборгованості позичальників. Рахунок № 2063 (який визначено у наданих Банком виписках) належить до рахунків бухгалтерського обліку кредитних операцій банку та використовується для обліку відповідної заборгованості згідно з вимогами Плану рахунків. Водночас, рахунок № НОМЕР_4 є поточним рахунком клієнта, а рахунок № НОМЕР_5 належить до транзитних (технічних) рахунків Банку та використовується для проведення окремих розрахункових операцій по клієнту. Зазначення у Кредитному договорі поточного рахунку клієнта та транзитного рахунку для здійснення розрахунків не означає, що облік кредитної заборгованості повинен здійснюватись саме за цими рахунками.

Отже, суд зазначає, що приєднана позивачем до матеріалів справи виписка по рахунку є належним доказом оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачкою кредитними коштами та неналежне виконання нею своїх обов`язків з погашення кредиту.

Протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору включно, позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних. розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором (п. 2.1 кредитного договору).

Як вище встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем 1 було укладено ряд додаткових угод, якими визначалися кінцеві терміни погашення кредиту, процентні ставки, розмір фактичної заборгованості та узгоджувалися Графіки погашення заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачем 1 неналежним чином виконувались зобов`язання перед позивачем за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року щодо повернення кредитних коштів, у результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем станом на 30.04.2026 року у розмірі 329 935,10 грн, з яких: 306 212,96 грн - основна заборгованість, 23 722,14 грн заборгованість по процентам.

Щодо тверджень відповідача 1 відносно збільшення розміру тіла кредиту, оскільки у додатковій угоді №3 сторони погодили, що станом на 15.07.2025 року заборгованість позичальника складає 329 772,01 грн, з яких: 281 615, 44 грн - заборгованість з погашення суми кредиту та 48 156,57 грн - заборгованість з погашення процентів, а у позовній заяві заявляється вимога про стягнення вже збільшеної суми заборгованості з погашення суми кредиту - 306 212,96 грн та 23 722,14 грн заборгованості з погашення процентів - суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що умовами п. 3.3 додаткової угоди №3 сторони узгодили, що з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі платежів відповідно до графіка зниження ліміту, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди (п. 3.1 додаткової угоди №3).

Отже, позивач правомірно визначив 329 772,01 грн як фактичний розмір заборгованості за кредитом починаючи з 15.07.2025 року, який був у процесі часткового погашення заборгованості зменшений до 306 212,96 грн.

Умовами пункту 8.1 кредитного договору сторони передбачили, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів: відмовити в наданні кредиту або його частини за договором; скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитом; вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості; вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань позичальника за договором.

Згідно пункту 8.3 кредитного договору якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 - 8.1.3 пункту 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника, шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора, щодо надання кредиту, є припиненими, з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

Повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони/позичальника, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення. Кредитор має право направляти повідомлення засобами системи дистанційного обслуговування поточного рахунку, відповідно до умов укладеного сторонами договору щодо їх функціонування, а бо з використанням іншої системи електронної комунікації, погодженої сторонами (п. 12.3 кредитного договору).

Як встановлено судом, позивач здійснив направлення вимоги про повне дострокове погашення (виконання зобов`язань) заборгованості за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року (вих. № 188/1058 від 23.03.2026) як на електронні адреси відповідачів, так і рекомендованими листами через АТ "Укрпошта". Наявність в матеріалах справи відповідних принтскрину, а також описів вкладення, поштових накладних та фіскальних чеків (т. 1 а. с. 49 - 51) спростовують твердження відповідача 2 про неотримання відповідної вимоги.

Відповідно до вказаної вимоги кредитор вимагав від позичальника та поручителів повного погашення (виконання зобов`язань): основної та простроченої заборгованості за кредитом за кредитним договором №R350589/41941/1307429 від 14.12.2021 року, що у загальному розмірі станом на 20.03.2026 р. складає 330 342,79 грн, попередивши про наслідки невиконання вимог (т. 1 а. с. 39 - 41).

З наданої позивачем вимоги (т. 1 а. с. 39 - 41) вбачається, що банк вимагав від позичальника та поручителів повного погашення (виконання зобов`язань) заборгованості, яка станом на 20.03.2026 р. становила 330 342,79 грн (311 210,21 грн - основна заборгованість, 199 132,58 грн - заборгованість по процентам).

При цьому, суд не погоджується з позицією позивача відносно того, що він мав право до закінчення 30-денного строку на добровільне погашення заборгованості нараховувати та пред`являти до стягнення відсотки за користування кредитними коштами відповідно до умов договору (16%) ("проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами").

На переконання позивача, на протязі цих 30 днів зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів залишаються чинними.

Як вбачається з позовної заяви, наданого розрахунку заборгованості та відповіді на відзив (вх. № 9118 від 01.07.2026 р., т. 4 а. с. 29-36), позивач здійснив нарахування на суму основної заборгованості 16% річних на протязі 30 днів після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості саме за правомірне користування чужими грошовими коштами.

Однак, суд звертає увагу, що у вищезазначеній вимозі банк не визначив іншої дати припинення зобов`язання щодо надання кредиту, а тому зобов`язання кредитора щодо надання кредиту є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення (вимоги) - 23.03.2026 р., що відповідає умовам п. 8.3 кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як на цьому наголошує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Оскільки позивач у відповіді на відзив (вх. № 9118 від 01.07.2026 р., т. 4 а. с. 29-36) вказує на те, що нарахування 16% річних на протязі 30 днів після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості здійснювалось саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, а не за наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання, що врегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, - у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення 16% річних за період з 23.03.2026 р. по 30.04.2026 р.

При цьому суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану", серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, відповідачі у будь-якому випадку звільняються від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

З урахуванням вищезазначеного та приймаючи до уваги наданий розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню є вимога про стягнення солідарно з відповідачів 1, 2, 3 та 4 - 306 212,96 грн основної заборгованості та 16 396, 27 грн заборгованості за процентами (які були нараховані за правомірне користування кредитними коштами до направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості), у той час як решта вимог в частині стягнення процентів є необґрунтованою.

Щодо посилання відповідача 2 на те, що спірний договір поруки №3 було укладено особами, які на момент його підписання мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та належні повноваження діяти від імені юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 у разі заперечення самого факту укладення правочину, тобто факту підписання договору та його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, шляхом викладення відповідного висновку про неукладення оспорюваного договору у мотивувальній частині відповідного судового рішення.

Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора

З урахуванням викладеного, наявність у відповідача 2 відповідного обов`язку та/або боргу, як і відсутність підстав для стягнення з нього заборгованості, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Відтак, оскільки позивач, як кредитор, ініціював вирішення такого спору, відповідач 2 може захистити своє право саме під час розгляду цієї справи, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав відповідний договір поруки.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 204, ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Ураховуючи те, що під час розгляду справи позивач спростував дані твердження відповідача 2, надавши до суду копії протоколів загальних зборів та довіреностей банків (т. 2 а. с. 157 - 159) на підтвердження наявності у відповідних осіб необхідних обсягів цивільної дієздатності та належних повноважень діяти від імені юридичних осіб, а також з огляду на те, що відповідачем 2 не було спростовано презумпцію правомірності вказаного правочину, суд відхиляє посилання заявника на те, що такий було укладено з порушенням вимог закону.

Посилання відповідача 3 те, що він не був додатково повідомлений про внесення змін до спірного кредитного договору шляхом укладення додаткових угод №1 та №3 господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що такі посилання спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема - згодами від 03.08.2022 р. та від 15.07.2025 р. (т. 4 а. с. 37, 39), копії яких були долучені позивачем.

При цьому суд звертає увагу на відсутність обов`язку позивача (відповідно до п.1.3. Договору поруки №1) щодо отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладення додаткових угод до договору), відносно внесення змін до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором (зокрема, збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов`язань (наприклад збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов`язань; зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями; доповнення основного договору будь-якими зобов`язаннями позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов`язань).

Крім того суд звертає увагу, що ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору, договору поруки №R350589/41941/1307429/1 від 14.12.2021 р., та додаткових угод №1, 2, 3 перебував на посаді директора ТОВ "Ресурс-Агроцентр", що також спростовує твердження відповідача 3 про відсутність у нього інформації щодо фактичного розміру заборгованості, процентів, зміни процентної ставки, кінцевого терміну погашення кредиту тощо.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що ні відповідач 1, як позичальник за кредитним договором, ні відповідачі 2, 3, 4, як поручителі, не надали доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку, що підлягають задоволенню вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 та 4 - 306 212,96 грн основної заборгованості та 16 396, 27 грн заборгованості за процентами, у той час як решта вимог в частині стягнення процентів є необґрунтованою.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Полтавської області

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр" (вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007, ЄДРПОУ 38170872), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО" (вул. Франка, 4, с. Розбишівка, Миргородський район, Полтавська область, 37330, ЄДРПОУ 37511572), ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 14305909) 306 212,96 грн заборгованості за основним зобов`язанням, 16 396,27 грн заборгованості за процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Агроцентр" (вул. Комарницького, 16, кв. 24, м. Полтава, 36007, ЄДРПОУ 38170872) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 14305909) 967,83 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІІК-АГРО" (вул. Франка, 4, с. Розбишівка, Миргородський район, Полтавська область, 37330, ЄДРПОУ 37511572) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 14305909) 967,83 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 14305909) 967,83 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, 4 А, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 14305909) 967,83 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

7. В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено та підписано 29.09.2026 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко