РІШЕННЯ
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Чернігів справа № 927/785/26
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Белова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Корюківської окружної прокуратури, код ЄДРПОУ [номер приховано],
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300,
в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної ради,
проспект Миру, будинок 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741,
до відповідача: Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04062009,
вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Семенівське районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство "Семенівкарайагролісгосп", код ЄДРПОУ 31333576,
вул. Горавовка, 33а, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15400
предмет спору: про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
За участю:
від прокуратури Юзвак Л.Б.
У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Корюківською окружною прокуратурою через підсистему "Електронний суд" подано позов в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної ради до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, у якому прокурор просить суд: витребувати з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439 площею 61,8488 га, [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Семенівської міської ради Чернігівської області від 05.08.2021 №347 "Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради" прийнято у комунальну власність Семенівської міської ради з земель державної власності 375 земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439 площею 61,8488 га, [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га, а також зареєстровано право комунальної власності відповідача на спірні земельні ділянки. Прокуратурою встановлено, що спірні земельні ділянки були сформовані за рахунок земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, відносяться до земель комунальної власності та перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а розпорядником є Чернігівська обласна рада. Крім того, спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства "Семенівкарайагролісгосп". Отже, на думку прокурора, відповідач поза межами наданих йому повноважень здійснив реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що позбавляє позивача можливості володіти та розпоряджатися ними.
Ухвалою від 11 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху; позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду ухвалено усунути недоліки позовної заяви шляхом: доплати судового збору у розмірі 5324,80 грн та надання доказів такої сплати суду.
21 серпня 2026 року до суду від Корюківської окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази доплати судового збору у розмірі 5324,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; об`єднано в одне провадження вимоги про витребування земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439 площею 61,8488 га, [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство Семенівкарайагролісгосп (код ЄДРПОУ 31333576; вул. Горавовка, 33а, м. Семенівка, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області); підготовче засідання призначено на 15 вересня 2026 року; Встановлено учасникам справи процесуальні строки.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 09.06.2026.
27 серпня 2026 року від відповідача надійшла заява, у якій відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, щодо позову не заперечив. Судові витрати покласти на відповідача у розмірі 50% судового збору, відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, з поверненням прокуратурі 50% сплаченого судового збору про поданні позову.
27 серпня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
У судовому засіданні 15 вересня 2026 року суд оголосив перерву у підготовчому засіданні на 30 вересня 2026 року.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем (частина 3 статті 185 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісництво" створене на підставі наказу комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" від 27.12.2000 №3, зареєстроване 12.01.2001, за розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації №12, на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП "Семенівкарайагролісництво", затвердженого наказом КП "Чернігівоблагроліс" Чернігіської обласної ради від 18.03.2026 №39).
Третя особа у справі є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства. Засновником Підприємства є комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.2., 3.8., 3.9. Статуту ДП "Семенівкарайагролісництво").
За рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99, дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Семенівкарайгролісництво" (третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Семенівського району, загальною площею 20977,40 га.
Зазначене рішення прийнято Чернігівською обласною радою у межах своїх повноважень, є чинним.
Відповідно до Додатку №1 до рішення обласної ради ДАСП "Семенівкарайагролісгосп" на території Семенівського району надано в постійне користування 20977,4 га земель лісового фонду.
12.03.2002 розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації №56 затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право постійного користування землями лісового фонду Семенівському районному ДСАП "Семенівкарайагролісогосп", якою передбачено надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду на території Семенівської міської ради, площею 1739,4 га.
На підставі наведених рішень, 11.10.2002 Семенівському районному дочірньому спеціалізованому агролісогосподарському підприємству «Семенівкарайагролісгосп» видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000416, у тому числі на земельну ділянку площею 80,7682 га, та державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000421, у тому числі на земельні ділянки площею 83,0575 га та 61,8488 га.
На замовлення Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп», ТОВ «ГЕОІНФОРМПРОЕКТ» у 2017 році було розроблено технічну документацію з встановлення меж земельних ділянок в натурі загальною площею 1737,3166 га для ведення лісового господарства на території Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області (у тому числі на земельні ділянки площею 83,0575 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0456, площею 61,8488 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0439, площею 80,7682 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0072).
Згідно плану лісових насаджень Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп» земельна ділянка площею 83,0575 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0456 вкрита лісовими насадженнями та розташована у кварталі 175, земельна ділянка площею 61,8488 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0439 - у кварталі 175, земельна ділянка площею 80,7682 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0072 - у кварталах 181-182, на території Семенівської територіальної громади Новгород - Сіверського району Чернігівської області.
Позивач у позові зазначає, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП «Семенівкарайагролісгосп» середній вік деревини на земельній ділянці площею 83,0575 га складає понад 60 років, на земельній ділянці площею 61,8488 га - понад 60 років та на земельній ділянці площею 80,7682 га - понад 70 років, що свідчить про старовікові ліси, які є найціннішими для біорізноманіття.
Вказане підтверджується документами, що є частиною проекту організації та розвитку лісового господарства Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайаитгролісгосп» від 2024 року.
Отже, лісові ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439, площею 61,8488 га та [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га перебували у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп» на підставі Державних актів на право постійного користування та належали до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розпорядником якої є Чернігівська обласна рада, та до земель державної власності не входила.
Рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 № 87-23/VII "Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області" затверджено перелік установ, закладів, підприємств спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (додаток 1), відповідно до якого Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісгосп" включено до об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Рішенням Семенівської міської ради Чернігівської області від 05.08.2021 № 347 «Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради» прийнято у комунальну власність Семенівської міської ради з земель державної власності 375 земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, у тому числі і земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439, площею 61,8488 га та [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га.
Рішення мотивовано положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".
На підставі зазначеного рішення, 11.07.2023 державним реєстратором Семенівської міської ради Швидкою Г.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Семенівської міської ради Новгород - Сіверського району Чернігівської області на земельні ділянки з кадастровими номерами: [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2765144974247), [номер приховано]:08:001:0439, площею 61,8488 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2765508274247) та [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2764996174247).
Рішенням 65 сесії Семенівської міської ради 8 скликання від 04.06.2026 №2108 "Про скасування пунктів рішення 10 сесії міської ради 8 скликання від 05.08.2021 року №347", яким скасовано пункт рішення 10 сесії міської ради 8 скликання від 05.08.2021 року №347 "Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради" (зі змінами) про прийняття у комунальну власність Семенівської міської ради спірних земельних ділянок , з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.
Прокурор звернувся до суду з позовом у зв`язку з тим, що у порушення вимог чинного законодавства, у чинності набуття права користування земельними ділянками, земельні ділянки неправомірно вибули з володіння держави.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourtv.Belgium", "Belletv.France"). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив: "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Чернігівської обласної ради - орган місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до п. "а" статті 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що, зокрема, обласні ради, у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.
У даній справі прокурор подав позов в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірні земельні ділянки, що належать до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.
Реєстрація Семенівською міською радою права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні спеціалізованого агролісогосподарського підприємства та відповідно у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням норм земельного законодавства за відсутності належних правових підстав (якщо таке буде встановлено) створює передумови використання даних ділянок всупереч їх цільового призначення та порушує інтереси держави в особі власника - Чернігівської обласної ради.
Корюківська окружна прокуратура листом №51-72-2676вих26 від 09.07.2026 поінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення з проханням повідомити, чи вживала облрада заходи з метою витребування спірних земельних ділянок у своє розпорядження, а також про заходи, які планується вживати у подальшому.
Чернігівська обласна рада у листі №01-05/688 від 22.0.2026 повідомила Корюківську окружну прокуратуру про те, що заходи претензійно-позовного характеру щодо спірних земельних ділянок не вживалися. Через обмежене фінансування обласної ради на судові витрати, обласна рада повідомила, що не заперечує щодо вжиття заходів представницького реагування прокуратурою.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Семенівської міської ради про витребування з незаконного володіння земельних ділянок (повідомлення №51-72-2994вих-26 від 29.07.2026).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва Корюківською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За таких обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.
За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.
До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Отже на момент прийняття рішення до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання у користування земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.
За статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Як встановлено судом, на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) від 27.03.2001, прийнятого у межах повноважень ради, дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Семенівкарайагролісгосп" (третій особі) надані у постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування у процесі реформування і належать до земель запасу на території Семенівського району, загальною площею 20977,40 га.
Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц., постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц).
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (01.01.2002), продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.
Пунктом 1 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України унормовано, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Отже, рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 про надання у постійне користування земельних ділянок лісового фонду є чинним та підлягало виконанню відповідно до вимог цього кодексу.
11.10.2002 Семенівському районному дочірньому спеціалізованому агролісогосподарському підприємству «Семенівкарайагролісгосп» видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000416, у тому числі на земельну ділянку площею 80,7682 га, та державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000421, у тому числі на земельні ділянки площею 83,0575 га та 61,8488 га.
Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
На замовлення Семенівського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Семенівкарайагролісгосп», ТОВ «ГЕОІНФОРМПРОЕКТ» у 2017 році було розроблено технічну документацію з встановлення меж земельних ділянок в натурі загальною площею 1737,3166 га для ведення лісового господарства на території Семенівської міської ради Семенівського району Чернігівської області (у тому числі на земельні ділянки площею 83,0575 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0456, площею 61,8488 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0439, площею 80,7682 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0072).
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.
Статтею 11 ЛК України визначено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.
Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Пунктом 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
За приписами частини 2 статті 122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини третьої статті 30 ЛК України, зокрема, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.
Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісництво" створене на підставі наказу комунального підприємства "Чернігівоблагроліс" від 27.12.2000 №3, зареєстроване 12.01.2001, за розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації №12, на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, входить до сфери Управління комунального майна Чернігівської області (п. 1.1. Статуту ДП "Семенівкарайагролісництво", затвердженого наказом КП "Чернігівоблагроліс" Чернігіської обласної ради від 18.03.2026 №39).
Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісгосп" є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства.
Засновником Підприємства є комунальне підприємство "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту Семенівського районного ДАСП "Семенівкарайагролісгосп").
Згідно з пунктом 4.2 статуту третьої особи, її майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства в господарському віданні.
Рішенням Чернігівської обласної ради № 87-23/VII від 22.05.2020 "Про затвердження переліків об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області" Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Семенівкарайагролісгосп" віднесено до об`єктів комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Отже, земельна ділянка, що має статус лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп", у силу закону належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. "а" ст. 8 ЗК України).
Отже суд виснує, що на момент прийняття рішення від 27.03.2001, яким надано земельні ділянки лісового фонду у користування третьої особи, до складу яких увійшла спірна земельна ділянка, до повноважень обласної ради належало і на даний час належить вирішення питання розпорядження землями лісового фонду комунальної форми власності та передача їх у користування спеціалізованому лісогосподарському підприємству.
Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.
Матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства "Семенівкарайагролісгосп" іншим суб`єктам. Також відсутні докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства "Семенівкарайагролісгосп" (добровільна відмова, вилучення тощо).
Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий? фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тварин-ного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідних територіальних громад, що виражається у підвищеній? увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.
Таким чином, рішення Семенівської міської ради Чернігівської області від 05.08.2021 №347 "Про прийняття земельних ділянок до комунальної власності Семенівської міської ради", яким у комунальну власність Ради з земель державної власності прийнято земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439, площею 61,8488 га та [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га є таким, що прийнято з перевищенням повноважень, а заволодіння Семенівською міською радою земельними ділянками лісогосподарського призначення (на які відповідач законних прав не має) шляхом реєстрації за собою права власності є протиправним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки протиправно вибули зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Віндикаційний позов є речовим позовом, який належить до речових способів захисту права власності. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Зміст віндикаційного позову полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.
Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) із чужого незаконного володіння.
Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 927/222/24).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц) "…Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".
Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, у випадку, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем. Подібні висновки також викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Суд звертає увагу на те, що 27 серпня 2026 року від відповідача надійшла зава про визнання позову, у якій відповідач просить суд прийняти визнання позову відповідачем.
Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439 площею 61,8488 га, [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачем сплачено 7987,20 грн судового збору, згідно платіжної інструкції №2162 від 31 липня 2026 року на суму 2662,40 грн та платіжної інструкції №2305 від 17 серпня 2026 року на суму 5324,80 грн.
За наведених обставин та враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 3993,60 грн.
Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 3993,60 грн судового збору.
50 % судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 42, 46, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Витребувати з незаконного володіння Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04062009) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0456, площею 83,0575 га, [номер приховано]:08:001:0439 площею 61,8488 га, [номер приховано]:01:001:0072, площею 80,7682 га.
3.Стягнути з Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (вул. Героїв України, 6, м. Семенівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 04062009) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - [рахунок приховано]) судовий збір в сумі 3993,60 грн.
4.Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, будинок 9, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114; рахунок [рахунок приховано], банк- Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура) з Державного бюджету України (отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, код 37972475, рахунок [рахунок приховано]) 3993,60 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №2162 від 31 липня 2026 року на суму 2662,40 грн та платіжної інструкції №2305 від 17 серпня 2026 року на суму 5324,80 грн.
5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2026 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/