ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/2266/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства ?Українська залізниця?
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2026
за позовом Акціонерного товариства ?Українська залізниця?
до Публічного акціонерного товариства ?Крюківський вагонобудівний завод?
про стягнення коштів
за участю:
позивача: Куруц В. М. (адвокат)
відповідача: Шмельов М. М. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Акціонерне товариство ?Українська залізниця? (далі - Залізниця) звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ?Крюківський вагонобудівний завод? (далі - Завод) про стягнення 20 100 000,00 грн штрафу.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в процесі експлуатації 15 вагонів, поставлених відповідачем на виконання договору про закупівлю від 12.10.2023 № ПК/КП-5/23641/Ю, їх окремі складові (вузли, деталі, обладнання, механізми тощо) вийшли з ладу в гарантійний період, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення штрафу за поставку неякісного товару за договором.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.04.2026 (суддя Пушко І. І.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Васильєв Є. О., Мартюхіна Н. О.), позов задоволено частково; стягнуто із Заводу на користь Залізниці 35 658,27 грн штрафу; у іншій частині в позові відмовлено.
2.2 Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, визнав доведеними підстави для застосування штрафу відповідно до пункту 9.3 договору та за наслідками дослідження поданих сторонами доказів зазначив, що:
- у 41 випадку виявлених дефектів (несправностей) з 58 відповідачем надано докази щодо фактичної вартості замінених (відремонтованих) комплектуючих (складових частин) вагонів, яка складала 539 557,17 грн, у зв`язку із чим з нього підлягає до стягнення штраф у розмірі 20% від фактичної вартості замінених (відремонтованих) комплектуючих (складових частин) вагонів, що становить 107 911,43 грн;
- розмір штрафу у інших 17 випадках, щодо яких відповідачем не були надані докази, які б підтверджували фактичну вартість неякісних складових товару, визначається за кожен випадок такого порушення у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку із чим загальний розмір штрафу за ці порушення складає 1 700 000 грн.
2.3 Водночас, за висновком судів, відповідні несправності (дефекти) сукупно не можуть розглядатися як суттєві та такі, наявність яких може слугувати підставою для стягнення штрафу на загальну суму 1 807 911,43 грн, яка не відповідає принципам розумності, добросовісності, справедливості та підлягає зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (штраф у розмірі 107 911,43 грн на 80% до 21 158,27 грн, а штраф у розмірі 1 700 000,00 грн до 14 500,00 грн).
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, позивач посилається на те, що:
(1) суди не врахували правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- від 28.04.2026 у справі № 916/1844/25 (щодо обов`язку суду встановити підстави позову);
- від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23 (щодо дотримання судом принципу диспозитивності);
- від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17 (щодо відсутності у суду права самостійно визначати предмет і підстави позову);
- від 19.02.2026 у справі № 911/1916/25 (щодо обов`язку суду встановити наявність порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду);
- від 05.07.2023 у справі № 924/1351/20(924/619/21), від 25.11.2021 у справі № 914/2494/19 (щодо надання судом об`єктивної оцінки наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду);
- від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (щодо наявності у суду права на поновлення процесуального строку, встановленого законом, а не судом);
- від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (щодо необхідності дотримання судом балансу інтересів сторін при реалізації права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, передбаченого статтею 551 ЦК України, та недопустимості надмірного зменшення розміру штрафних санкцій);
(2) у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду у питанні чи має суд, розглядаючи спір про стягнення штрафу, дискреційне право самостійно вирішувати, який розмір штрафу стягувати з відповідача за одне і теж порушення, якщо за умовами договору розмір останнього залежно від певних обставин, передбачених договором, може бути як фіксованим (у твердій грошовій сумі), так і у відсотковому відношенні до певної суми?
3.3 На обґрунтування підстави подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).
3.4 У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує щодо доводів скаржника та вважає оскаржувані судові рішення законними.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що за результатами проведеної закупівлі UA-2023-09-21-005554-а Залізниця (покупець) і Завод (постачальник) 12.10.2023 уклали договір про закупівлю, за умовами пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації (додаток № 1), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар.
4.2 Відповідно до пункту 6.2 договору покупець має право, зокрема: вимагати безоплатного усунення недоліків, які були виявлені під час приймання товару та/або під час гарантійних строків; не підписувати акт технічного приймання товару, акт приймання - передачі товару або видаткову накладну у разі наявності недоліків товару або невідповідності товару технічному завданню, умовам цього договору, або ненадання повного комплекту документів, передбачених договором, та вимагати від постачальника здійснення заміни деталей/вузлів товару або усунення виявлених недоліків за рахунок останнього; пред`явити постачальнику у встановленому порядку претензії у зв`язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання.
4.3 Згідно з пунктом 6.3 договору постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товару належної якості та комплектності у строки та на умовах, встановлених цим договором; забезпечити поставку товару, якість та комплектність якого відповідає умовам, встановленим цим договором; забезпечити виконання гарантійних зобов`язань за цим договором.
4.4 У разі виявлення дефектів або інших недоліків товару, які виникли не з вини покупця, постачальник зобов`язується протягом не більше ніж 20 календарних днів або протягом строку, письмово узгодженого сторонами, за свій рахунок усунути виявлені дефекти або замінити дефектні частини товару (обладнання, деталі, вузли, механізми тощо). Після усунення виявлених дефектів сторонами повинен бути підписаний двосторонній акт з переліком виконаних робіт і причин, що спричинили дефект. У разі необхідності здійснення демонтажу або заміни дефектних частин товару постачальник зобов`язується здійснити такі дії протягом часу та в місці, узгодженими з покупцем (пункти 7.4, 7.5 договору).
4.5 У пункті 9.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
4.6 Відповідно до пункту 9.3 Договору, у разі поставки неякісного та/або некомплектного товару, за порушення строків його заміни, визначених договором, та/або усунення виявлених недоліків, постачальник за кожен випадок порушення сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості неякісних або некомплектних складових товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо) або у розмірі 100 000,00 (ста тисяч) гривень, якщо вартість вказаних у цьому пункті складових частин товару не буде підтверджена первинними документами або документами (експертний висновок та/ або цінова довідка), що надані ДП ?Держзовнішінформ?. При цьому постачальник власними силами і засобами замінює неякісний та/або некомплектний Товар. Постачальником за власний рахунок забезпечується надання вказаних в цьому пункті підтверджуючих документів.
4.7 На виконання умов договору Завод поставив Залізниці 15 пасажирських купейних спальних вагонів моделі 61-779 виконання 02, з оболонкою кузова з вуглецевих металів, з купе відпочинку провідника, з дисковим гальмом ТУ У 35.2-05763814-035:2007, що підтверджується актами приймання-передачі товару №№ 1, 2 від 10.12.2024, а також № 3 від 27.12.2024, які Залізницею введені в експлуатацію.
4.8 У межах гарантійного строку у процесі експлуатації вагонів сторонами виявлені недоліки (несправності) товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), які було усунуто відповідачем, про що складено 58 актів технічного стану продукції, якими зафіксовано сукупно 201 випадок несправностей (недоліків, дефектів) складових товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо).
4.9 02.05.2025 Залізниця звернулася до Заводу із листом, в якому з посиланням на пункт 9.3 договору просила надати калькуляції, або завірені належним чином копії, вартості неякісних або некомплектних складових товару або інші первинні документи, що підтверджують вартість таких складових на вагони та неякісні комплектуючі.
4.10 14.05.2025 Завод листом у відповідь зазначив, що під час приймання товару сторонами не виявлено його неякісність або некомплектність; звернув увагу на усунення недоліків (дефектів), виявлених в межах гарантійного строку, згідно з умовами і в терміни, визначені в пункті 7.4 договору, тобто протягом 20 календарних днів або протягом іншого строку, письмово погодженого сторонами; а також попросив обґрунтувати доцільність надання витребуваної Залізницею інформації.
4.11 Залізниця надіслала Товариству претензію від 19.09.2025 з вимогою сплатити штраф за поставку неякісного товару у розмірі 20 100 000,00 грн, із розрахунку 100 000,00 грн за кожен випадок виявленого порушення, яку відхилено останнім листом від 01.10.2025 з посиланням на те, що відповідно до умов договору ним було своєчасно усунуто виявлені несправності вагонів.
4.12 Зазначене і слугувало підставою для звернення Залізниці до господарського суду із цим позовом про стягнення штрафу в судовому порядку.
4.13 За наслідками розгляду справи суди попередніх інстанцій дійшли єдиного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
4.14 Виходячи із доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у стягнення штрафу, а також в частині його зменшення на підставі статті 551 ЦК України.
4.15 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.16 Так, судами з`ясовано, що укладений сторонами у процедурі закупівлі договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до норм статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
4.17 Згідно зі статтею 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
4.18 Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (частина 1 статті 676 ЦК України).
4.19 За приписами статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
4.20 У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
4.21 Суди встановили, що у пункті 9.3 договору сторони передбачили відповідальність постачальника (відповідача) у разі поставки неякісного товару за кожен випадок порушення у формі штрафу, який обраховується наступним чином: (1) у розмірі 20% від вартості неякісних складових товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо) або (2) у розмірі 100 000,00 гривень, якщо вартість вказаних у цьому пункті складових частин товару не буде підтверджена первинними документами або документами (експертний висновок та/ або цінова довідка), що надані ДП ?Держзовнішінформ?.
4.22 Проаналізувавши зміст пункту 9.3 договору суди виснували, що:
- обчислення штрафу у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання прямо передбачене частиною 2 статті 549 ЦК України, а цим пунктом договору передбачена можливість стягнення штрафу в твердій сумі (100 000,00 грн за кожен випадок виявленого порушення) лише у випадку не підтвердження вартості неякісних складових частин товару;
- відповідальність постачальника у вигляді штрафу лише за ненадання покупцю первинних документів або інших документів, які підтверджують вартість неякісних складових товару цим пунктом договору не встановлено.
4.23 З огляду на це суди відхилили доводи Залізниці про те, що сама по собі обставина ненадання відповідачем позивачу на його вимогу первинних документів або документів, наданих ДП ?Держзовнішінформ?, що підтверджують вартість неякісних складових товару, є безумовною підставою для накладення штрафу у фіксованому розмірі 100 000,00 грн за кожен випадок виявленого порушення.
4.24 На підставі наданих сторонами доказів суди виснували, що відповідачем доведено вартість замінених (відремонтованих) комплектуючих (складових частин) вагонів у 41 випадку виявлених дефектів (несправностей) на суму 539 557,17 грн, у зв`язку із чим, виходячи з умов пункту 9.3 договору, наявні підстави для нарахування штрафу у розмірі 20%, що становить 107 911,43 грн.
4.25 У інших 17 випадках виявлених несправностей (дефектів) товару відповідачем не надано доказів, які б підтверджували фактичну вартість неякісних складових товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), у зв`язку із чим наявні підстави для нарахування штрафу у розмірі 100 000,00 грн за кожен випадок порушення, тобто загальний розмір штрафу за ці порушення складає 1 700 000 грн.
4.26 Таким чином суди виснували доведеність підстав для нарахування штрафу у спірній ситуації на загальну суму 1 807 911,43 грн (107 911,43 + 1 700 000).
4.27 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито, зокрема, за виключними випадками касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом яких підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.28 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.29 У касаційній скарзі Залізниця із посиланням на виключні випадки касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (із посиланням на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.04.2026 у справі № 916/1844/25, від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17), а також пунктом 3 частини другої цієї статті ГПК України, стверджує, що суди вийшли за межі позовних вимог, чим порушили принцип диспозитивності господарського судочинства, оскільки наявність у договорі положень, які за певних умов передбачають можливість нарахування штрафу за одне і теж порушення як у фіксованому розмірі, так і у відсотковому відношенні до певної суми , не надає суду дискреційне право самостійно вирішувати який із двох штрафів стягувати з відповідача.
4.30 Проте, доводи скаржника про узгодження сторонами у пункті 9.3 договору двох штрафів були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій і відхилені ними з огляду на зміст цього пункту, який, як встановили суди, передбачає відповідальність постачальника за поставку неякісного товару у формі штрафу та визначає порядок його обрахунку, а не встановлює окрему відповідальність постачальника у вигляді штрафу за ненадання покупцю первинних документів або інших документів, які підтверджують вартість неякісних складових товару.
4.31 За наслідками з`ясування обставин допущення відповідачем недоліків (дефектів, несправностей) у поставленому товарі, виявлених в межах гарантійного строку, виходячи з предмета та підстав цього позову, судами досліджено умови пункту 9.3 договору та розглянуто спір, виходячи з його умов та в контексті вимог і заперечень сторін, підтверджених наданими сторонами доказами.
4.32 Ураховуючи наявність між сторонами спору щодо стягнення штрафу за поставку неякісного товару, який згідно з пунктом 9.3 договору має обраховуватися від вартості неякісних складових товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), визначення вартості таких складових входило до предмета доказування у цій справі. За недоведеності обставин щодо вартості таких складових суди виходили з погодженої сторонами умови щодо нарахування штрафу у твердій сумі за кожен випадок порушення.
4.33 Доводи ж скаржника в цій частині касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із наданим судами тлумаченням умов договору, а не обґрунтування порушення судами принципу диспозитивності, самостійного визначення ними предмета і підстав позову, про що стверджує скаржник у касаційній скарзі.
4.34 Відсутні підстави стверджувати і про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2026 у справі № 911/1916/25 (щодо обов`язку суду встановити наявність порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду), від 05.07.2023 у справі № 924/1351/20(924/619/21), від 25.11.2021 у справі № 914/2494/19 (щодо надання судом об`єктивної оцінки наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду), оскільки такі посилання також обґрунтовані доводами про погодження сторонами умови щодо застосування штрафу у фіксованому розмірі 100 000,00 грн за кожен випадок виявленого порушення по факту ненадання відповідачем позивачу на його вимогу первинних документів або документів, наданих ДП ?Держзовнішінформ?, що підтверджують вартість неякісних складових товару.
4.35 Однак, як з`ясували суди, відповідальність постачальника у вигляді штрафу по факту ненадання покупцю первинних документів або інших документів, які підтверджують вартість неякісних складових товару, пунктом 9.3 договору не встановлено.
4.36 Доводи скаржника в цій частині також зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою умов договору та їх тлумаченням судами, а не неврахування зазначених скаржником висновків Верховного Суду у наведених постановах, у зв`язку з чим також не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень.
4.37 Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
4.38 Висновки у наведених скаржником справах та у цій справі, в якій подано касаційну скаргу не можуть вважатися у наведеному випадку подібними через те, що такі висновки у вказаних справах виокремлені скаржником із контексту судових рішень, при цьому не ураховані викладені в рішеннях правові позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмета спору в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
4.39 Колегія суддів не вбачає і підстав для формування абстрактних висновків Верховного Суду, у тому контексті, про який просить скаржник, обґрунтовуючи виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
4.40 Колегія суддів у цьому контексті наголошує, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
4.41 Отже, доводи скаржника, обґрунтовані з посиланнями на виключні випадки касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у цій частині не знайшли свого підтвердження.
4.42 У касаційній скарзі Залізниця посилається на прийняття судом першої інстанції доказів, поданих з порушенням вимог частин 3, 8 статті 80 ГПК України.
4.43 У цьому контексті стверджує, що суд першої інстанції ухвалою від 10.03.2026 неправомірно поновив відповідачу процесуальний строк на подачу доказів у справі, частина з яких не існувала на момент звернення позивача до суду з цим позовом, попри подані позивачем заперечення та відсутність пояснень щодо поважності причин пропуску строку відповідачем.
4.44 Проти такі доводи не розглядаються судом касаційної інстанції, оскільки вони не заявлялися скаржником у суді апеляційної інстанції, не були підставою оскарження рішення суду першої інстанції, а, відтак і не були предметом оцінки апеляційного суду.
4.45 Верховний Суд зазначає, що, оскільки відповідно до частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, Залізниця, з огляду на частину третю цієї статті ГПК України, мала включити свої заперечення на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.03.2026 до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.04.2026.
4.46 Проте, як вбачається зі змісту апеляційної скарги та постанови апеляційного суду, таким правом скаржник не скористався.
4.47 За змістом статей 287, 304 ГПК України суб`єкти оскарження мають право подати касаційну скаргу лише на деякі ухвали суду першої інстанції (зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу) та лише після їх перегляду в апеляційному порядку.
4.48 Згідно з частиною 2 статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
4.49 Під час оскарження рішення господарського суду першої інстанції в цій справі Залізниця не включила до відповідної апеляційної скарги заперечення на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.03.2026 в частині поновлення відповідачу процесуального строку на подання доказів. Тобто з огляду на вимоги та доводи апеляційної скарги вказана ухвала не була переглянута в апеляційному порядку під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, що наразі виключає можливість її перегляду в касаційному порядку.
4.50 Водночас, виснувавши доведеність підстав для нарахування штрафу у спірній ситуації на загальну суму 1 807 911,43 грн, суд першої інстанції, із яким погодився і апеляційний суд, звернув увагу, що:
- стягнення штрафу у такому розмірі може привести до втрати ліквідності та платоспроможності відповідача, який є одним з найбільших вагонобудівних підприємств України, що може мати негативні наслідки не тільки для відповідача, але й для самого позивача, а також для невизначеного кола осіб внаслідок неможливості забезпечення рухомим складом пасажирських перевезень під час воєнного стану;
- стягнення штрафу у зазначеній сумі може бути непомірним майновим тягарем у виконанні боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, а також утруднити подальше виконання гарантійних зобов`язань перед самим позивачем;
- виробнича діяльність відповідача, як і будь-якого іншого виробника складної технічної продукції в умовах воєнного стану, є утрудненою внаслідок обстрілів, відключень електроенергії, мобілізації працівників, що визнано загальновідомою обставиною;
- пасажирський вагон є складним технічним виробом, що потребує залучення в процесі виробництва великої кількості складових, в тому числі тих, які виробляються не безпосередньо відповідачем, а іншими особами, що в умовах воєнного стану потребує значних за обсягом організаційних, матеріальних та часових витрат як під час виробництва, так і під час гарантійного обслуговування;
- з урахуванням величезного соціального значення пасажирських перевезень в умовах воєнного стану, саме можливість безпечної експлуатації вагонів та швидкість усунення виявлених недоліків повинні мати пріоритет при визначенні обсягу відповідальності відповідача як виробника вагонів за виявлені несправності (дефекти);
- наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
4.51 На підставі викладеного, суди дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення доведеної суми штрафу на підставі статті 551 ЦК України до 35 658,27 грн (21 158,27 + 14 500).
4.52 У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини, що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
4.53 У касаційній скарзі Залізниця посилається на неправильне застосування судами статті 551 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
4.54 Колегія суддів зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування статті 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас постановлені у справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.
4.55 При цьому безпідставними є посилання на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
4.56 З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, і у цій частині не знайшла свого підтвердження.
4.57 У касаційній скарзі Залізниця також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
4.58 Проте, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є недослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
4.59 Оскільки підстави касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, які зазначені скаржником, визнано необґрунтованими, тому правові підстави для перегляду судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження як недослідження судом зібраних у справі доказів - відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
4.60 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 ГПК України).
4.61 Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.62 Розглянувши касаційну скаргу у межах доводів та вимог, викладених у скаржником, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, з огляду на положення частини другої статті 287 ГПК України та відповідно до статті 300 цього Кодексу, Суд не вбачає правових підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Підстави касаційного оскарження, обґрунтовані скаржником з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.
4.63 При цьому оскільки за положенням пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є недослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, а визначені скаржником підстави касаційного оскарження за виключними випадками касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, визнано необґрунтованими, відсутні правові підстави для перегляду та скасування, а відповідно і для оскарження судових рішень в частині таких підстав касаційного оскарження як недослідження судом зібраних у справі доказів.
4.64 З огляду на наведене касаційне провадження у справі, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, у іншій частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4.65 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження у справі № 917/2266/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Українська залізниця? на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.
В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов